Нові шевченкознавчі відкриття з фондів Державного архіву Черкаської області

Тарас Григорович Шевченко геніальний український поет, художник, мислитель, його творча спадщина увійшла до скарбниці світової культури і перекладена багатьма мовами. Питання культурної спадщини Кобзаря висвітлено в багатьох творах, наукових працях, конференціях. Слід зазначити, що діяльність Тараса Шевченка розглядається не тільки в літературному, а й в історичному аспектах.

Одним з напрямів дослідження проблем Шевченкознавства є виявлення, аналіз та упорядкування фактів біографічного та генеалогічного характеру, виявлення родинних зв’язків поета. Родовід Шевченка став предметом багатьох наукових досліджень українських істориків, а саме М. Костомарова, О. Єфименко, Д. Мордовцева, О. Кониського та інших. Дана робота триває вже понад півтора століття, з моменту смерті поета. Здавалося, що всі архівні джерела, що містять документальну інформацію про родину Шевченка було вже ретельно досліджено науковцями, але робота по пошуку нових відомостей не припинялась, і ось у документах Державного архіву Черкаської області в 2013 році були виявлені нові документи, які доповнюють історію родини Кобзаря.

Зі свідчень родичів Тараса Григоровича Шевченка відомо, що його прадідом був Андрій Безрідний – козак, який з невідомих причин прибув з Запорізької Січі до села Кирилівки (нині село Шевченкове Звенигородського району Черкаської області), одружився тут з Єфросинією Іванівною Шевчихою, батько якої займався чоботарством. Пішовши «в прийми» за тодішніми звичаями Андрій взяв прізвище дружини – Шевченко. У Андрія та Єфросинії народилося троє синів: Олекса, Кіндрата та Івана. Саме найменший син в родині – Іван – дід поета, мав великий вплив на світогляд молодого Тараса.

Іван Андрійович Шевченко тричі одружувався. Перша його дружина Горпина Сергіївна народила йому семеро дітей: Григорія (батько Тараса, прибл. 1781 р.н.), Омелька, Олену, Саву, Явдоху, Павла, та ще одну Явдоху. Від другої дружини – Марфи, народилося дочка Домаха. У третьої дружини Марії дітей не було.

Отож повернемося до нашої знахідки, так у архівному фонді Звенигородського повітового суду у справі про розгляд суперечки між поміщиками Браницькими і полковником Енгельгардтом за хутори і сади, яка велася з 1827 року аж до 1847 рік був виявлений досить цікавий документ, а саме: «Инвентари Ключа Ольшанского составленные на грунте каждого селения по розне в октябре месяце 1793 года». В зазначених інвентарях по селу Кирилівка (село входило до Ольшанського ключа) записана родина господаря Івана Шевченка, який мав вік до 60 років, його сини Григорій (батько Тараса), Омелян, Сава, усі віком до 15 років, дружина Агрипина до 60 років, дочка Олена до 15 років, а також слуга Процко та служанка Зиновія, обидва віком до 60 років.

З зазначеного документу ми бачимо, що родина діда Тараса Григоровича – Івана Шевченка, була, вочевидь, досить заможною, адже могли собі дозволити мати служників, з цих же документів ми бачимо, що існувало дуже мало родин, у яких були служники. Слід також відмітити що у інвентарі села Кирилівки, окрім родини Івана Шевченка записані ще дві родини з прізвищем «Шевченко», а саме родина Онистрата Шевченка та Іська Шевченка. Не виключено, що всі вони поєднані родинними вузами, але це вже тема для окремого дослідження.

По материнській лінії Тараса Григоровича відомий його дід – Яким Бойко та баба Параска, які мешкали у селі Моринцях (нині село Звенигородського району Черкаської області). В цьому ж найденому інвентарі 1793 року у селі Моринці записана родина матері поета, а саме: господар Яким Бойко віком біля 60 років, його син Павло менше 15 років, дружина Параска біля 60 років, та дочки Дарія та Катерина котрим було менше 15 років.

Інший важливий документ, що характеризує майновий стан Якима Бойка (діда поета) також зберігається в держархіві Черкаської області – «Инвентарная книга владений Действительного тайного советника Василия Васильевича Энгельгардта за 1796 год». З даного документу ми бачимо, що в Якима Бойка на момент проведення перепису (1796 рік) в родині записано дві душі чоловічого та четверо душ жіночого полу, а також показаний його майновий стан. Порівнюючи з попереднім інвентарем 1793 року, який ми описували вище, видно, що в родині Якима Бойка сталося поповнення, а саме стало більше осіб жіночої статі. Крім того, слід зазначити, що в означеному інвентарі 1796 року є цікавий опис деяких господарських будівель розташованих у селі – корчми, комори, льоха, шпихліра (амбара для муки) та інші.

Безумовно, пошуки нових архівних матеріалів щодо історії родини поета триватимуть і надалі. З кожним новим відкриттям білих плями в Шевченкознавстві буде залишатися все менше і менше. На сьогодні тематика Шевченкового родоводу є однією з найцікавіших та не повністю розкритих тем для пошуку. Сьогодні в Україні проживають чисельні представники родини поета, а родинне дерево Шевченків та Бойків розгалужене по всій країні.

Максим Семененко

Ваш комментарий