Гончариха

Административно-территориальное деление

Гончариха (укр. Гончариха) — cело, центр сельского совета Катеринопольского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Петриковской волости Звенигородского уезда Киевской губернии.

Гончаринскому сельскому совету подчинен поселок Новоукраинка и село Ромейково.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

История городов и сел УССР 1972 год

Гончариха — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км від районного центру та за 22 км від залізничної станції Звенигородка. Населення — 1039 чоловік. Сільраді підпорядковане селище Новоукраїнка.

В Гончарисі міститься центральна садиба колгоспу ім. Ватутіна, який користується 2,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2,3 тис. га орної землі. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур. Допоміжні підприємства — млин і 2 пилорами. На території села розміщено цегельний завод. За вирощування високих урожаїв 17 трудівників села нагороджено урядовими нагородами, серед них І. Я. Носулича і А. Г. Лисицю — орденом Леніна.

Працюють восьмирічна і початкова школи, клуб, дві бібліотеки з книжковим фондом 12 тис. томів; фельдшерсько-акушерський пункт; 4 магазини. Партійна організація села налічує 37 комуністів, комсомольська — 65 членів ВЛКСМ.

Гончариха вперше згадується в історичних документах у другій половині XVIII століття.

В роки Великої Вітчизняної війни 300 чоловік пішли на фронт, 100 з них загинуло, 117 удостоєно урядових нагород.

Уродженець села П. М. Гудзенко — доктор медичних наук, професор.

Распространенные фамилии лиц православного исповедания по с. Гончариха конец ХІХ — начало ХХ ст.

Бондаренко
Забудский
Задырака
Зарва
Иваненко
Иващенко
Калниболечук
Капица
Квашенко
Клец
Клименко
Коханчук
Кравченко
Марчнко
Мощенко
Односуменко
Осадчий
Павлик
Пихота
Руденко
Ткаченко
Федченко
Фесенко
Черненко
Черниенко
Чупрынюк
Шевченко