Меню Закрыть меню Историко-генеалогическая
база данных Украины

Мокрая Калигорка

Административно-территориальное деление

Мокрая Калигорка (укр. Мокра Калигірка) — cело, центр сельского совета Катеринопольского района Черкасской области. В ХІХ столетии местечко Мокрокалигорской волости Звенигородского уезда Киевской губернии.

Мокрокалигорскому сельскому совету подчинено село Любисток.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Калигорка Мокрая, местечко в 4-х верстах от села Соболевки, при безымянном ручье, впадающем верст за 8-м в реку Высь. Жителей обоего пола: православных 829, евреев 335.
Церковь Покровская, деревянная, 6-го класса; земли имеет 36 десятин; построена в 1760 году.

История городов и сел УССР 1972 год

Мокра Калигірка — селище міського типу, центр селищної Ради. Відстань до обласного центру — 90 км, до найближчої залізничної станції Шпола — 20 км. Населення — 2,4 тис. чоловік.

На території сучасного селища виявлено залишки поселення доби міді.

В історичних джерелах Мокра Калигірка згадується на початку XVIII ст., тоді вона належала панам Любомирським.

1793 року, після возз’єднання правобережних земель з лівобережними у складі Росії, містечко перейшло до російських поміщиків Лопухіних. 1804 року тут налічувалося 512 кріпосних лише чоловічої статі.

У першій половині XIX ст. в містечку з’явилися перші невеликі промислові підприємства. 1845 року стала до ладу суконна фабрика, продукція якої реалізовувалася в м. Златополі. У 1848 році побудовано цукровий завод, який виробляв понад 45 тис. пудів цукру-піску на рік. На цих підприємствах працювало місцеве населення та безземельні селяни навколишніх сіл.

На основі законодавчих актів 1861 року 170 селянських дворів Мокрої Калигірки одержали 656 десятин землі, за яку протягом 49 років мали сплатити 28841 крб. 61 коп. (враховуючи 6 проц. річних, ця сума збільшувалася втричі).

Привільно жилося поміщикам на родючих землях, широким потоком пливли до їх кишень капітали, створювані селянами, що гнули спини в тяжкій підневільній праці. На сільськогосподарських роботах у мокрокалигірських економіях дуже низько оплачувалася праця поденників та наймитів. Косар, наприклад, за день роботи отримував 40 коп., сіяч — 30 коп., а молотник—25 коп. За «хазяйські харчі» щоденно відраховувалося 15 коп. Отже до виплати належала половина зароблених грошей.

Малоземелля, низька оплата праці в поміщицьких економіях часто спричинювали обурення мешканців містечка. 1893 року воно вилилось у масові порубки поміщицького лісу. Ті самовільні порубки набрали настільки масового характеру, що поміщик, не покладаючись на місцеву владу, звернувся з телеграмою до міністра внутрішніх справ і просив вжити найшвидших і найрішучіших заходів проти селян, які навіть серед дня приходять натовпами до лісу, проганяють лісову охорону і рубають дерева. Київський генерал-губернатор відрядив сюди чиновника особливих доручень. На підставі його доповіді будо озброєно лісову охорону. Але й після цього заходу масова порубка лісу не припинилася. Восени 1898 року мокрокалигірські селяни на знак протесту проти позбавлення їх випасів витолочили посіви, орендовані Киселівською цукроварнею у місцевого поміщика. Коли заводські об’їждчики намагалися забрати худобу селян, то вони, озброєні кілками і залізними палицями, вступили в сутичку з ними. Ті, у свою чергу, застосували вогнепальну зброю, при цьому поранили селянина Т. Коденця.

У післяреформений період у Мокрій Калигірці почав діяти і цегельний завод, відкрилася лісна контора купця Чорнобильського, яка вела торгівлю лісом. Багатіям належали 3 кузні, 9 вітряків, 2 хлібні магазини. Грошову допомогу власникам надавав селянський банк. Щотижня в містечку влаштовувалися базари, а один раз на рік — ярмарок. Сюди з багатьох навколишніх сіл і міст привозилися промислові та сільськогосподарські товари на суму понад 192 тис. карбованців.

Виникнення промислових підприємств, розгортання торгівлі, особливо хлібної, сприяло припливу населення до містечка. Якщо перед реформою 1861 року тут було 226 дворів і мешкало 1164 жителі, то на початку XX ст.— 539 дворів і 3263 чоловіка населення. За станом на січень 1900 року налічувалося 4747 десятин землі, з них 3789 — належало поміщикові, 41 — церкві і лише 917 — селянам. Таке становище викликало незадоволення широких мас.

У роки російсько-японської війни серед трудящих Мокрої Калигірки розповсюджувалися прокламації соціал-демократичного змісту, в яких засуджувалася ганебна війна. Одну з них — «Правдиве слово про війну» було підкинуто волосному старості. 9 березня 1904 року мировий справник Звенигородського повіту сповістив про це київського губернатора.

Особливої гостроти набрала боротьба проти поміщиків у 1905 році. 27 травня селяни відмовилися працювати у Клечановського, який встановив низькі розцінки на сільськогосподарські роботи. Вони вимагали підвищення платні і не допускали до роботи тих, хто не брав участі у страйкові. Поміщик переслідував активних учасників виступу. За його донесенням прокурор Уманського окружного суду на цілу групу мокрокалигірських селян завів судові справи. 5 жовтня 1906 року страйкуючі вирішили не возити цукрових буряків з плантацій до Ярошівської цукроварні. Вони озброїлись вилами, косами і напали на маєток пана. Проте наступного дня прибули солдати і придушили виступ. Але й після цього боротьба не припинилася 1 квітня 1907 року селяни спалили млин Клечановського, завдавши його власнику збитків на суму 20 тис. карбованців.

В період столипінської реформи селянський банк весною 1908 року купив у місцевого поміщика 1379 десятин землі, з них 957 — орної, щоб продати її в кредит заможним селянам для виходу на хутори і відруби. В Мокрій Калигірці виникло 18 хуторів. Основна ж маса населення змушена була бідувати.

У 1912 році в Мокрій Калигірці з 336 селянських господарств 39 були безземельними, 40—мали менше одної десятини (всього 12 десятин). Тільки 22 господарствам належало по 10 і більше десятин (всього 285 десятин) орної землі, вони були значно краще забезпечені й робочою худобою.

В роки першої світової війни дедалі більше зубожіли і занепадали бідняцькі господарства. Значна частина їх землі перейшла до рук глитаїв. Якщо в 1912 році селянських господарств, що мали до однієї десятини, налічувалося 40, то через п’ять років їх стало 233.

На початку XX ст. всю волость обслуговувала лікарня, яка знаходилася в Мокрій Калигірці, тут працювали лікар і фельдшер. Вкрай занедбана була народна освіта. У містечку з населенням понад 3 тис. чоловік існувала одна невеличка церковнопарафіяльна школа, відкрита 1866 року. Майже все населення не знало грамоти. 1910 року почала працювати двокласна школа, де 153 дітей навчали 4 вчителі. Цю школу закінчували тільки окремі учні, переважна більшість їх обмежувалася першими двома групами. Початкову освіту в обсязі повного курсу для більшості дітей сільського населення здобути було неможливо через важкі матеріальні умови батьків.

Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію посилила класову боротьбу в селі. На початку жовтня 1917 року жителі села Мокрої Калигірки на сільському сході ухвалили захопити поміщицьку економію, землі поділити між собою.

Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі Мокрої Калигірки розпочинають боротьбу за Радянську владу, яка в містечку була встановлена в січні 1918 року. Але розгорнути нове життя перешкодили австро-німецькі окупанти, які вдерлися сюди в березні 1918 року. Багато жителів пішло у повстанські загони. Адміністративний відділ гетьманського міністерства внутрішніх справ, характеризуючи дії повстанців у Київській губернії станом на 18 червня 1918 року, відзначав, що в селах Мокрій Калигірці, Коротаному, Єлисаветці, Антонівці (Мокрокалигірська волость) вони збирали принесену з фронтів імперіалістичної війни зброю, залучали населення до своїх загонів. Населення Мокрої Калигірки активно підтримало Звенигородсько-Таращанське повстання, що вибухнуло проти німецьких інтервентів. Селяни надавали притулок повстанцям, які переховувалися від переслідувань. У липні 1918 року розрізнені повстанці збиралися знову в загони в районі Мокрої Калигірки.

Боротьба проти окупантів, а пізніше проти буржуазно-націоналістичної Директорії, завершилася відновленням Радянської влади. В Мокрій Калигірці в квітні 1919 року почав діяти ревком, створено сільську Раду. Та мирний перепочинок виявився нетривалим — восени 1919 року містечко захопили денікінські війська. Землю, худобу, інвентар повертали поміщикам і багатіям, грабували населення. На початку 1920 року в Мокрій Калигірці остаточно відновлено Радянську владу.

1922 року створено партійний і комсомольський осередки. Сільські комуністи й комсомольці, здійснюючи заходи Радянської влади, піднімали трудящих на відбудову народного господарства. Значну роботу провадив комітет незаможних селян, створений восени 1920 року. Вже через два роки він налічував 314 членів. До його складу входило 9 безземельних селян, 205 бідняків і 100 середняків; 275 комнезамівців займалися хліборобством, 39 — ремісництвом. Роботою КНС керували 4 комуністи. Колишні церковні та поміщицькі землі комнезам передав агропункту, організованому в 1922 році. В ньому запроваджувалися нові методи ведення господарювання і передового землеробства. Разом з тим КНС слідкував за правильним використанням націоналізованих підприємств, як, наприклад, парового млина, що до революції належав поміщикові, приміщень для торгівлі.

Чимало зусиль доклав КНС щодо налагодження роботи гуртків для ліквідації неписьменності, поліпшення охорони здоров’я. Вже 1922 року створено лікарську дільницю. Відкрито лікарню на 10 місць, де працювало 4 медичні працівники. Наступного року на базі двокласної школи створено районну семирічну трудову школу, де навчалося 353 учні і працювало 8 вчителів. Велику популярність здобула районна художньо-театральна майстерня «Березіль», яка виникла 1924 року. Аматори виступали перед селянами багатьох сіл району з виставами та агітконцертами.

Завдяки новій економічній політиці швидко міцніли селянські господарства, розвивалося ремісництво. Все більшого значення набували форми кооперативного господарювання. На кінець відбудовного періоду в Мокрій Калигірці було 19 колективів взаємодопомоги (КВД), в яких селяни могли придбати необхідні побутові товари, сільськогосподарський реманент. У ті роки в селі створено 4 ТСОЗи. Якщо в 1912 році землю селян обробляло 311 коней і 109 волів, то 1926 року в селянських господарствах було близько 600 коней. На 100 га оброблюваної землі було 14 коней і пара волів. Проте врожайність лишалася низькою, цукрові буряки, наприклад, давали пересічно 116 цнт з га, бо індивідуальні форми господарювання не давали можливості провадити потрібні агротехнічні заходи, застосовувати машинну техніку.

З ліквідацією волостей у 1923 році Мокра Калигірка стала центром однойменного району.

Партійна організація, сільська Рада проводили роз’яснювальну роботу щодо залучення селян в колгоспи. Дрібні ТСОЗи не могли забезпечити дальший розвиток сільського господарства. Протягом 1928—1929 рр. в селі створено дві артілі: «Іскра» і «Червона зірка». Колгосп «Червона зірка» (пізніше «Більшовик») був порівняно міцним господарством, він мав 1800 га землі, в т. ч. 1544 га орної. В артілі працювало 298 чоловік. 1932 року на колгоспні поля прийшли трактори та сільськогосподарські машини Киселівської MTС, що знаходилась у Мокрій Калигірці. Наступного року вона мала 57 тракторів і обробляла 23 тис. га колгоспних земель.

У період розгорнутого будівництва соціалізму широкого розмаху набрало тут соціалістичне змагання за високі врожаї та продуктивність тваринництва. Так, ланка В. А. Бузенко з колгоспу «ХХ-річчя Жовтня» (колишній «Іскра») у 1937 році виростила по 321 цнт цукрових буряків з га. Доярка Ф. А. Музиченко завдяки ретельному дотриманню всіх зооветеринарних правил одержала від кожної з 13 корів по 3 тис. кг молока. 1940 року врожайність зернових становила пересічно 16 цнт, цукрових буряків — 228 цнт з гектара. Артілям діяльно допомагала Киселівська МТС, машинний парк якої зріс до 92 тракторів. З року в рік заможнішими ставали колгоспи. 1938 року, наприклад, трудівники артілей одержали на трудодень по 6,2 кг зерна. Сільська Рада дбала про дальший розвиток промисловості в районі. У передвоєнні роки тут збудовано хлібопекарню, молокоприймальний пункт та кілька дрібних промислових підприємств місцевого значення, працювали їдальня, універмаг, магазини господарчих товарів.

Багатьох трудівників села за звитяжний труд відзначено урядовими нагородами. Добрих показників добилися працівники Мокрокалигірської автоколони, яка обслуговувала колгоспи та підприємства району. План перевезень за 1938 рік цей колектив виконав на 158 проц. Йому було вручено перехідний Червоний прапор Наркомзему УРСР3. Велику групу шоферів нагородили орденами і медалями. Серед них І. К. Карпаня, який свій річний виробничий план виконав на 172 проц., заощадивши 885 кг пального. Його груди прикрасив орден «Знак Пошани».

Чималих успіхів трудящі досягли в охороні здоров’я, в розвитку культури та освіти. В селі працювала амбулаторія з чотирма лікарськими кабінетами, лікарня із стаціонаром на 25 ліжок. 1937 року Мокрокалигірська семирічна школа стала десятирічною. У 1940 році в ній навчалося 375 учнів, працювало 19 вчителів. Своє дозвілля трудящі проводили в новозбудованому клубі із залом на 300 місць та кімнатами для гурткової роботи. Діяла бібліотека для дорослих і юнацтва. З 1935 року виходила районна газета «Колгоспник-ударник».

Мирну творчу працю радянських людей порушив напад гітлерівської Німеччини. 302 жителі Мокрої Калигірки пішли на фронт. 30 липня 1941 року окупанти вдерлися до села. Почалися грабежі й розстріли населення. Носії «нового порядку» перетворили на купу руїн приміщення райспоживспілки, молокоприймального пункту, клубу, машинно-тракторну станцію4. В школі вони зробили стайню.

Радянські люди вели нещадну боротьбу з ворогом в його тилу. До складу підпільної групи В. В. Федоренка, яка діяла протягом 1942—1943 рр. в районі с. Капітанівки Златопільського району, входили й жителі Мокрої Калигірки. Фельдшер В. Т. Мілько допомагала партизанам медикаментами. За завданням райкому партії на окупованій території для організації боротьби з ворогами був залишений працівник райвідділу міліції В. І. Лисенко, якого за антифашистську пропаганду в 1941 році розстріляно.

12 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту визволили Мокру Калигірку від німецьких окупантів. У боях за село смертю хоробрих загинуло 24 солдати Червоної Армії. На братській могилі в 1947 році споруджено пам’ятник героям-визволителям, а юні слідопити місцевої школи відшукали сім’ї деяких загиблих, налагодили з ними листування. Тепер щороку на свято Перемоги приїздять сюди рідні героїв, щоб разом з трудящими селища віддати їм шану.

На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 124 жителі Мокрої Калигірки. Ордена і медалі прикрашують груди 159 колишніх фронтовиків. Орденом Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки нагороджено П. Л. Шевченка, орденом Червоної Зірки — О. М. Бондаренка, Ф. Я. Тарновського, П. С. Заярного.

Після визволення села трудящі виявили непохитне бажання якнайшвидше відновити його господарство. Держава допомогла артілям сільськогосподарською технікою, посівним матеріалом. В тяжких умовах першої після визволення весни обидва колгоспи Мокрої Калигірки справилися з оранкою. Без машин і робочого тягла, в основному жінки й підлітки своєчасно зібрали врожай і достроково виконали план здачі хліба державі. Значну частину зерна колгоспники внесли до фонду Червоної Армії. З великими труднощами довелось відбудовувати тваринницькі ферми. Почали з того, що в квітні 1944 року для ферми великої рогатої худоби правління артілі «ХХ-річчя Жовтня» придбало 5 корів, для вівцеферми — 10 овець.

Партійна організація та сільська Рада мобілізували трудящих на відбудовчі роботи. Восени 1944 року розпочалося навчання в школі, працювали стаціонарна лікарня й амбулаторія. Відновлено випуск районної газети.

Протягом 1944—1950 р. зусилля колгоспників Мокрої Калигірки спрямувалися на зміцнення сільськогосподарських артілей. Рік у рік зростали врожаї зернових і технічних культур. 1950 року, наприклад, колгосп «Більшовик» зібрав з кожного гектара по 23 цнт пшениці та по 217 цнт цукрових буряків. Поряд із зерновим господарством належна увага приділялася тваринництву. Якщо в 1944 році колгоспи зовсім не мали великої рогатої худоби, то на кінець 1950 року її налічувалося вже 483 голови, а також 775 голів свиней. Дальшим поштовхом у розвитку артільного господарства стало об’єднання в 1950 році двох артілей в одну — «Більшовик».

У грудні 1956 року за новим адміністративно-територіальним поділом Мокрокалигірський район приєднано до Шполянського.

Партійна організація колгоспу, яка в 1959 році налічувала 22 комуністи, сільська Рада, правління артілі боролися за здійснення комплексної механізації сільськогосподарських робіт. Для цього в селі було створено школи механізаторів, де навчалося 28 чоловік. На колгоспних ланах того року працювало 14 тракторів, урожай зернових становив 22 цнт, цукрових буряків — 217 цнт з гектара. Продукція рільництва і тваринництва забезпечила доход господарству на суму 1370 тис. крб. (у старих цінах).

За самовіддану працю на колгоспних полях і тваринницьких фермах багато трудівників нагороджено орденами й медалями, серед них шофера В. Ф. Тищенка — орденом «Знак Пошани».

З 1965 року Мокру Калигірку віднесено до категорії селищ міського типу. У зв’язку з утворенням нових районів у грудні 1966 року Мокра Калигірка ввійшла до складу Катеринопільського району.

Протягом 1960—1971 рр. у колгоспі побудовано 3 корівники, 3 свинарники, літній табір для худоби, тракторний стан, кормокухню, 3 водонапірні башти, склад мінеральних добрив. Колгосп підключено до державної електромережі. Особливе піднесення в трудівників сільського виробництва викликала підготовка до святкування 50-річчя Радянської влади. 1967 року артіль зібрала по 22,4 цнт зернових і по 254,3 цнт цукрових буряків з кожного га. Ювілейний 1970 рік колгоспники Мокрої Калигірки завершили ще з кращими показниками. Хлібороби зібрали з кожного гектара по 25,2 цнт зернових, у т. ч. пшениці по 26,5 цнт. Урожай цукрових буряків становив 304,2 центнера.

За високі показники в соціалістичному змаганні 98 кращим трудівникам вручено ювілейні медалі «За доблесний труд. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».

Г. Т. Кравченко, ланка якої зібрала по 346 цнт цукрових буряків з га, нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, доярка О. В. Черевата — орденом «Знак Пошани».

Тепер колгосп «Більшовик» — багатогалузеве господарство, що складається з 4 виробничих бригад та 4 тваринницьких ферм. 1971 року це господарство обробляло 3,3 тис. га землі, в т. ч. орної — 2,6 тис. га, саду — 23 га. На тваринницьких фермах налічується 1051 голова великої рогатої худоби, 810 голів овець, 1705 свиней. Всі трудомісткі процеси виробництва механізовано. Колгосп має 23 потужні трактори, 6 комбайнів, 15 автомашин. Врожай зернових у 1971 році становив по 27,6 цнт з га, в т. ч. пшениці по 35 центнерів.

У селищі є також кілька підприємств. У 1959 році став до ладу Мокрокалигірський харчокомбінат з цехами овочево-плодоконсервним, олійним, борошномельним, круп’яним, безалкогольних напоїв та виготовлення сухих киселів. Тут діє молокоцех Смілянського молококонсервного комбінату з добовою переробкою молока близько 40 тонн. Підприємство забезпечує трудящих молоком, сметаною, сиром, кефіром. Виробництво повністю механізоване. На території селища розташоване відділення «Сільгосптехніки», дільнична ветеринарна лікарня.

Керівна роль в економічній діяльності колгоспів, підприємств, установ, у культурному і політичному житті Мокрої Калигірки належить 8 партійним організаціям, які налічують 118 комуністів. На всіх складних і відповідальних ділянках працюють комуністи. Вони очолюють виробничі дільниці і тваринницькі ферми, працюють рільниками, механізаторами і тваринниками. В усіх цехах і виробничих вузлах харчокомбінату, у відділенні «Сільгосптехніки» ініціаторами соціалістичного змагання виступають комуністи й комсомольці. Вони здійснюють велику політико-виховну роботу серед населення: 6 із них працює пропагандистами в гуртках партійної і комсомольської освіти, 23 — лекторами відділення товариства «Знання», 34 — агітаторами і політінформаторами.

Важлива роль у господарському і культурному будівництві належить селищній Раді, у складі якої 35 депутатів. До роботи в Раді залучено 168 чоловік активу, які працюють в 6 постійних комісіях.

Завдяки зусиллям виконкому селищної Ради і громадськості багато уваги приділяється впорядкуванню Мокрої Калигірки. За роки восьмої п’ятирічки вулиці селища прикрасилися сучасними будівлями. В парку споруджено пам’ятник В. І. Леніну. Тут же розміщено стадіон та спортивний майданчик, прикрашають селище 3 ставки. З бюджету селищної Ради на 1972 рік (55 тис. крб.) на благоустрій виділено 5,3 тис. крб. Колгоспники живуть у просторих і світлих оселях на 3—4 кімнати. У багатьох родин — телевізори, холодильники, пральні машини, газові плитки.

За роки Радянської влади на належний рівень поставлено охорону здоров’я трудящих. У Мокрій Калигірці діє амбулаторія з хірургічним, терапевтичним, гінекологічним, дитячим та стоматологічним кабінетами. Лікарня на 50 ліжок обслуговує населення селища та навколишніх сіл. При ній працюють рентгенологічний, фізіотерапевтичний кабінети, клінічна лабораторія. В усіх медичних закладах трудяться 5 лікарів, 49 працівників середнього і молодшого медичного персоналу. Для малюків відкрито 2 дитячі садки і ясла. В селищі міститься будинок інвалідів.

У середній школі здобуває освіту понад 360 учнів, навчають їх 28 вчителів. Завжди в пошані у мокрокалигірців книга. Місцева бібліотека, фонд якої становить понад 33 тис. томів, проводить читацькі конференції, тематичні вечори, бібліографічні огляди, усні журнали, влаштовує книжкові виставки. Пенсіонерам та людям похилого віку доставляють книги додому;

Своє дозвілля трудящі селища проводять у будинку культури, де колективи художньої самодіяльності харчокомбінату, відділення «Сільгосптехніки» часто виступають з концертами і виставами. У квітні 1970 року відбулася хвилююча зустріч молодих аматорів сцени з колишніми учасниками художньо-театральної майстерні «Березіль». На гастролі до селища запрошуються районні та обласні художні колективи.

Радянська влада забезпечила трудівникам Мокрої Калигірки добробут і щастя, а вони своєю самовідданою працею вносять гідний вклад у загальну справу побудови комунізму.

Наиболее распространенные фамилии по с. Мокрая Калигорка  на конец ХІХ –начало ХХ ст.

Андриевский
Билоус
Бондаренко
Будько
Высоцкий
Вышневский
Гордеев
Данченко
Дяченко
Жуковский
Капимошный
Кацалап
Ковальчук
Коденец
Константинов
Король
Котык
Кравченко
Кузьменко
Мудрицкий
Ностыч
Олейник
Пелих
Перекопайко
Погорилый
Репич
Розум
Рубый
Русин
Сперидонов
Такченко
Турок
Фортуна
Цисар
Чумак
Шевченко
Шпак

Распространенные фамилии лиц иудейского внроисповедания по с. Мокрая Калигорка начала ХХ ст.

Баранчук
Бреславский
Бродский
Винаров
Виноградский
Гольдфельд
Гороховский
Друзь
Ентель
Зарувинский
Зеленьберг
Зиньков
Кельман
Клейнер
Крутоголов
Лебединский
Нижний
Ольховецкий
Росоховатский
Рыбаковский
Соколовский
Спивак
Сухар
Таран
Тубыльский

Список жертв голодомора 1932-1933 гг. по с. Мокрая Калигорка (Национальная книга памяти жертв голодомора в Украине. Черкасская область.)

Бакуменко Анастасія, дитина, 12 р.,  18.06.1933 року, від  виснаження.
Бакуменко Гриць Олександрович, 20 р., член артілі, 05.05.1933 року, від виснаження.
Балозуб Ісак Хомичів, 54 р., член колгоспу, 16.04.1932 року, від  апендиціту.
Башловка Дмитро Питрів, дитина, 8 р., 25.03.1932 року, від  запалення легенів.
Безлищук Мирон Олександрович, 68 р., 07.04.1933 року, від  старості.
Білозуб Івсей, 57 р., член артілі, 16.04.1933 року, від  виснаження.
Білозуб Йосип Хомів, 72 р., член колгоспу, 07.06.1932 року, від  старості.
Білозуб Храсина Іванівна, 88 р., член артілі, 31.05.1933 року, від  виснаження.
Бодилеський Олекса Олексів, дитина, 7 р.,  30.10.1932 року, від  водочини живота.
Бойко Пантелей Василів, 60 р., член колгоспу, 09.04.1932 року, від  старості.
Бойко Степан, 44 р., член артілі, 18.06.1933 року, від  виснаження.
Бойко Федора Димидова, 40 р., член колгоспу, 08.06.1932 року, від рострою харчування.
Бойко Ярина, 11 р., член артілі, 10.09.1933 року, від  виснаження.
Бондаренко Варвара, дитина, 3 р.,  11.06.1933 року, від  виснаження.
Бондаренко Катерина, дитина, 8 р.,  02.06.1933 року, від  виснаження.
Бондаренко Наталія, 64 р., член артілі, 10.07.1933 року, від  виснаження.
Бондаренко Олекс., член артілі, 08.06.1933 року, від  виснаження.
Бондаренко Яків Грицьків, 60 р., одноосібник, 27.04.1932 року, від  старості.
Боримстка Катирина Никифорова, 85 р., член колгоспу, 19.05.1932 року, від  старості.
Боримський Олександр Олексійович, дитина, 3 р.,  10.03.1933 року, від  туберкульозу.
Боримській Юхим Максимів, 36 р., член колгоспу, 03.04.1932 року, від туберкульозу легенів.
Боршиськіні Симен Мксимів, 46 р., одноосібник, 16.03.1932 року, від  знесилення нирок.
Бродський Зейда, 66 р., робітник, 09.03.1933 року, від  поганого життя.
Буберенко Миланка Андрійова, 90 р., член артілі, 22.01.1932 року, від  старості.
Бугуславський [нерозбірливо], 63 р., одноосібник, 01.05.1933 року, від  виснаження.
Бурій Володимір Костів, дитина,  6 місяців,  04.04.1932 року, від  запалення легенів.
Бурлака Катерина Яківна, 40 р., член артілі, 26.05.1933 року, від  виснаження.
Бурлака Ялина Вікторівна, дитина, 8 р.,  22.05.1933 року, від  виснаження.
В.(нерозбірливо) Азик, 70 р., одноосібник,  16.03.1932 року, від  старості.
Висиловський Іван, дитина, 2 р.,  30.02.1933 року, від  виснаження.
Вішнявський Володимир Назарів, дитина, 1 р., 23.06.1932 року,  причина смерті не відома.
Воронев.Івга Наумова, 83 р., член колгоспу, 10.04.1932 року, від  старості.
Гатйор Омелько Стипанів, 70 р., член артілі,   07.03.1932 року, від  старості.
Глущенко Михайло Порфирович, 16 р., член артілі, 25.03.1933 року, від  виснаження.
Гнатенко Микола Василів, дитина, 8 місяців,  01.09.1932 року, від  коклюшу.
Головова Явдоха Сименова, 85 р., член артілі, 29.10.1932 року, від  старості.
Горобець Семен Гнатович, 19 р., член артілі, 13.04.1933 року, від  виснаження.
Гриценко Володимир Тихонович, дитина, 8 місяців,  12.04.1933 року, від  виснаження.
Гриценко Килим, 55 р., член артілі, 07.03.1933 року, від  виснаження.
Грищенко Пилип Купріянів, 22 р., член колгоспу, 21.05.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Губерненко Ганна Карпова, дитина, 6 міс.,  02.08.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Діхтяренко Олександра Грицькова, дитина, 12 р.,  23.12.1932 року, від  заналення легенів.
Дуценко Марія Якимова, дитина, 3 р., член артілі,   06.02.1932 року, від  запалення легенів.
Дяденко Михайло Іванович, 70 р., член артілі, 12.04.1933 року, від  старості.
Дяденко Одарка, 20 р., член артілі, 28.06.1933 року,  причину смерті не вказано.
Дяденко Сергій Михайлович, 20 р., член артілі, 30.05.1933 року, від  виснаження.
Дяденко Тодось Іванів, дитина, 4 р.,    02.06.1932 року, від  рострою харчування.
Дядунко Іоан Радіонів, 56 р., член артілі,   дата смерті невідома 1932 року,  вада серця.
Жолобіцька Парасина, 55 р., член артілі, 15.03.1933 року, від  старості.
Жуковський Дмитро, дитина, 1 тиждень,  31.03.1933 року,  причину смерті не вказано.
Жуковський Павло Павлович, дитина, 1 р.,  12.07.1933 року,  причину смерті не вказано.
Жулівський Дмитро, дитина, 6 р.,  01.02.1933 року, від  виснаження.
Жулівський Павло, дитина, 2 р.,  10.06.1933 року, від  запалення легень.
Заверюха Явдоха Мосієвна, 84 р., член колгоспу, 17.04.1932 року, від  старості.
Зіленбер Аврум Янкилів, 62 р., 19.05.1933 року, від  виснаження.
Зіньков Гершко Євлевім, 65 р., одноосібник, 12.04.1932 року, від  старості.
Зозуля Грицько Іванів, дитина, 1 р.,  24.08.1932 року, від  запалення легенів.
І.[нерозбірливо] Лука Андріїв, 60 р., член колгоспу,  02.01.1932 року, від  крупозного запалення легенів.
Іванова Надія, 40 р., одноосібниця, 14.09.1933 року, від  виснаження.
Іванова Надія, 65 р., член артілі, 23.06.1933 року, від  виснаження.
Каденець Наталка Свиридовова, 71 р., член колгоспу, 30.04.1932 року, від  старості.
Кайдан Денис Андрійович, 55 р., член артілі, 10.05.1933 року, від  виснаження.
Кайтан Марія Семенівна, дитина, 3 р.,  08.04.1933 року, від  виснаження.
Кайтан Марія Яковова, дитина, 21 день,  17.07.1932 року, від  недоїдання.
Кайтан Панас Андрєєв, 58 р., член колгоспу,   17.06.1932 року, від  туберкульозу.
Калітан Анатолій Пантилів, дитина, 1 р.,  30.06.1932 року, від  сухоти.
Капелюшна Галина Степанівна, дитина, 3 р.,  03.03.1933 року, від  туберкульозу.
Капелюшна Прохір Андрійович, 40 р., робітник, 13.10.1933 року, від  туберкульозу.
Капелюшна Тетяна, дитина, 5 р.,  02.04.1933 року, від  сухоти.
Кармазін Василь Грицьків, дитина, 1 р.,  05.04.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Кармазін Грицько Корніїв, 36 р., одноосібник, 09.01.1932 року, від  теберкульозук легенів.
Киман Настя Сименова, дитина, 1 р.,  06.05.1932 року, від  запалення легенів.
Кисіль Пилип Павлович, 21 р., одноосібник, 20.04.1933 року, від  запалення легень та виснаження.
Кисіль Семен Прокопів, 49 р. член артілі,   10.02.1932 року, від  пороку серця.
Кісіль Микола Тимошків, дитина, 1 р.,  18.12.1932 року,  камора кишок.
Кісіль Савка Гаврилів, 53 р., член колгоспу, 30.04.1932 року,  (нерозбірливо).
Клименко Кузьма Григорович, 45 р., член колгоспу, 24.03.1932 року, від  запалення легенів.
Клинчарт Вікторія, дитина, 7 р.,  18.07.1932 року,  причина смерті не відома.
Коваленко Андрій Давидов, дитина, 3 р.,  22.11.1932 року, від  запалення легенів.
Ковтун Марія Дмитрова, дитина, 1 р.,  24.05.1932 року, від  рострою харчування.
Кодекець Трохим Порфиров, 48 р., член колгоспу, 24.03.1932 року,  вада серця.
Коденець Анастасія Омелянівна, 21 р., член артілі, 06.05.1933 року, від  виснаження.
Коденець Андрій О., 68 р., одноосібник, 23.06.1933 року, від  виснаження.
Коденець Олекса Федорович, 58 р., член колгоспу, 09.06.1932 року,  (нерозбірливо).
Коденець Омелян Порфирович, 68 р., член артілі, 03.05.1933 року, від  виснаження.
Коденець Улита, 55 р., член артілі, 29.04.1933 року, від  виснаження.
Козленко Левко Іванів, 55 р., член артілі,   07.10.1932 року, від  запалення почок.
Колос Федір Лазарович, 50 р., член артілі, 31.05.1933 року, від  туберкульозу легень.
Константін Марія Павлівна, 35 р., одноосібник, 20.04.1933 року, від  виснаження.
Константін Марія Федорівна, дитина, 4 р.,  30.04.1933 року, від  запалення легень.
Константін Степан Мусійович, 75 р.,  10.02.1933 року, від  старості.
Константінов Федір, 33 р., член артілі, 11.06.1933 року, від  виснаження.
Константінова Ганна Федорова, дитина, 2 р.,  10.12.1932 року, від  сухоти.
Коротін Двойра Хайомова, 78 р.,  21.05.1933 року, від  виснаження.
Корсунський Гешка-Лейб Хаймов, 60 р.,  03.12.1932 року, від  бронхіту.
Кот Василь, дитина, 9 р.,  30.06.1933 року, від  виснаження.
Котенко Анатолій Іванів, вік невідомий,  дата смерті невідома 1932 року, від  рострою харчування.
Кошла Андрій Павлович, дитина, 8 р.,  07.03.1933 року, від  сухоти.
Кошла Ніна Павлова, дитина, 3 місяці,  06.04.1932 року, від  запалення легенів.
Кошма Тимош Павлович, дитина, 5 р.,  18.05.1933 року, від  виснаження.
Кравченко Галіна Олексова, дитина, 1 р.,  18.09.1932 року, від  коклюшу.
Кравченко Матвій Гнатович, 70 р., член артілі, 02.06.1933 року, від  виснаження.
Кравченко Никифор, 52 р., член артілі, 2.05.1933 року, від  виснаження.
Кравченко Савка Прокопів, 66 р., член артілі,   27.02.1932 року, від  старості.
Кравченко Сергій Трохимович, дитина, 4 р.,  06.04.1933 року, від  виснаження.
Крижанівський Тарас Гордіїв, дитина, 1 р.,  05.10.1932 року, від  запалення брюшини.
Кроснопер Яків Семенович, 48 р., член артілі, 13.05.1933 року, від  виснаження.
Крутогонов Михіль Тулемів, 51 р., одноосібник, 10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Кузменко Дмитро Павлович, 40 р., член артілі, 24.04.1933 року, від  виснаження.
Кузменко Захар, 67 р., член артілі, 10.06.1933 року, від  виснаження.
Кузменко Марія, 16 р., член артілі, 13.04.1933 року, від  виснаження.
Кузменко Марія, 67 р., одноосібниця, 10.04.1933 року, від  старості.
Кузменко Семен, член артілі, 07.05.1933 року, від  виснаження.
Кузменко Ярина Левівна, 70 р.,  18.05.1933 року, від  виснаження.
Кузьменко Прокіп, 60 р., член артілі, 17.06.1933 року, від  виснаження.
Кузьменко Ялина А., 46 р., член артілі, 19.09.1932 року, від  раку.
Курінний Гриць Олексійович, 51 р., одноосібник, 24.05.1933 року, від  паралічу.
Куцан Пилип Антонів, 57 р., член колгоспу, 02.04.1932 року,  — замерз.
Лагко Іван Свиридів, 56 р., член колгоспу, 02.05.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Лагно Поля Питрова, дитина, 5 р.,  27.06.1932 року, від  рострою харчування.
Лагунов Андрій Петрович, дитина, 8 р.,  30.05.1933 року, від  виснаження.
Лано Іван Іванович, дитина, 7 р.,  24.04.1933 року, від  виснаження.
Лано Соломія Василівна, 48 р., член артілі, 11.05.1933 року, від  виснаження.
Лапса Марина Юхремова, 75 р.,  12.11.1932 року, від  водянки.
Левенець Іван Гордіїв, 17 р., член колгоспу, 10.06.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Левенець Іван Михайлів, дитина, 13 р.,  17.05.1932 року, від  рострою харчування.
Левенець Михайло Іванів, 68 р., член артілі,   08.03.1932 року, від  старості.
Левенець Оксана Михайлова, дитина, 5 р.,  10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Левенець Олена Гордієва, 16 р., член колгоспу, 10.06.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Лігун Павло Йосипів, дитина, 3 р.,  25.06.1932 року, від  рострою харчування.
Лігун Петро Йосипів, дитина, 6 р.,  24.06.1932 року, від  рострою харчування.
Лісніченко Гриць Омельків, дитина, 5 р., член колгоспу, 06.06.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Лісніченко Улита Стипанова, 53 р., член колгоспу, 10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Лісовенко Василь, 58 р., член артілі, 09.06.1933 року, від  виснаження.
Лісовенкова Марія, 17 р.,  13.06.1933 року,  причину смерті не вказано.
Літінська Галина Олексова, дитина, 2 місяці,  02.05.1932 року,  (нерозбірливо).
Лягунов Катерина, член артілі, 04.06.1933 року,  причину смерті не вказано.
Манжула [нерозбірливо], 55 р., член артілі, 31.06.1933 року, від  виснаження.
Манжула Ганна Федорівна, дитина, 2 р.,  07.05.1932 року, від  рострою харчування.
Манжула Марія Федорівна, дитина, 6 р.,  02.07.1933 року, від  виснаження.
Манжула Мусій Мусійович, 78 р.,  10.06.1933 року, від  виснаження.
Машкара Федь Наумович, 66 р., член артілі, 1.05.1933 року, від  запалення легень.
Мельніченко Ялина Свиридова, дитина, 1 р., 10.08.1932 року, від  запалення легенів.
Мехальченко Василь Дем’янів, дитина, 6 р., 04.06.1932 року, від  запалення легенів.
Мехальченко Гапка Дем’янова, дитина, 12 р., 05.06.1932 року, від  рострою харчування.
Модріцький Федір, 70 р., член артілі, 13.02.1933 року, від  старості.
Музиченко Варка Дмитрова, дитина,  7 р., 30.03.1932 року,  рострой харчування.
Музиченко Віра Герасимова, дитина, 9 р.,  03.06.1932 року, від  рострою харчування.
Музиченко Ганна Радіонова, 63 р., одноосібник, 10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Музиченко Зінаїда Петрівна, дитина, 4 р.,  23.05.1933 року, від  виснаження.
Музиченко Іван Дмитрів, дитина, 5 р.,  06.04.1932 року,  рострій харчування.
Музиченко Микола, дитина, 2 р.,  07.03.1933 року, від  сухоти.
Музиченко Параска Петрівна, дитина, 10 р.,  06.01.1933 року,  причину смерті не вказано.
Музиченко Петро (нерозбірливо), 38 р. член колгоспу, 03.04.1932 року,  вада серця.
Олійник Василь Прокопів, 76 р., член колгоспу, 04.04.1932 року,  непроходимість кишок.
Олійник Марія Іванова, 17 р., одноосібник, 02.04.1932 року, від  гастріту.
Олійник Настя Василева, 84 р.,  30.10.1932 року, від  старості.
Олійник Прокіп Луків, 47 р., член колгоспу, 10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Олійник Рая Грицькова, дитина, 1 р.,  30.03.1932 року, від  теберкульозу легенів.
Пантеринова Мотря Стипанова, 60 р., член колгоспу, 06.04.1932 року, від  запалення нирок.
Пелих Михайло, 81 р., член артілі, 15.07.1933 року, від  старості.
Пелих Одарка, 76 р., член артілі, 01.09.1933 року, від  виснаження.
Погрібна Степанида Сергіївна, 30 р., одноосібниця, 31.05.1933 року, від  виснаження.
Поліщек Микола Олександрів, дитина, 6 тижнів,  25.05.1932 року, від  рострою харчування.
Поліщук Михайло Митрофанів, дитина, 1 р.,  30.04.1932 року, від  запалення легенів.
Поліщукова Харитина Сазанова, 30 р.,  07.08.1932 року, від  раку матки.
Репеченко Василь Юхимів, дитина, 14 р.,  03.08.1932 року, від  рострою харчування.
Роєуменко А.Максимів, 60 р., одноосібник, 05.05.1932 року, від  старості.
Розуменко Григорій, 73 р., одноосібник, 14.05.1933 року, від  виснаження.
Руденко Гриць Федорович, дитина, 8 р.,  06.06.1933 року, від  виснаження.
Руденко Катерина, 42 р., член артілі, 02.09.1933 року, від  виснаження.
Руденко Микола Федорівна, 15 р., член артілі, 31.06.1933 року, від  виснаження.
Руденко Ніна Сергієва, дитина, 2 р.,  07.06.1932 року, від  туберкульозу легенів.
Руденко Явдоха Ф., 38 р., член артілі, 10.05.1933 року,  причину смерті не вказано.
Семененко Анатолій Якович, дитина, 1 р.,  25.03.1933 року, від  туберкульозу.
Семенико Галя Якавова, дитина, 5 р.,  04.02.1932 року, від  запалення.
Сивак Віра Гарасимова, дитина, 6 р.,  08.05.1932 року,  екскудотивний нивріт.
Сивак Віра Грицькова, дитина, 6 місяців,  26.07.1932 року,  причина смерті не відома.
Сивак Ганна Юхимова, 43 р., член колгоспу, 08.05.1932 року, від  запалення легенів.
Сивак Голька Гирасимова, дитина, 3 р.,  10.05.1932 року, від  рострою харчування.
Сивак Кіндрнат Йосипів, 59 р., член колгоспу, 08.05.1932 року, від  старості.
Сивак Марія, 65 р., член артілі, 10.06.1933 року, від  виснаження.
Сивак Миланка Андрійова, дитина, 1 день,  03.01.1932 року,  асфіксія.
Сивач Ніна, дитина, 8 р.,  29.05.1933 року, від  виснаження.
Сідаренко Ялина Андрійова, 78 р., член артілі,   01.09.1932 року,  причина смерті не відома.
Скоропад Домка Андріївна, 80 р.,  08.01.1933 року, від  старості.
Снісаренко Олекса Іванів, дитина, 10 місяців,  06.01.1932 року, від  запалення легенів.
Сорока Шіндля Рахмільова, 80 р.,  24.10.1932 року, від  старості.
Тищенко Гриць, 45 р.,  15.03.1933 року, від  запалення легень.
Тищенко Фон, 60 р., одноосібник, 02.07.1933 року, від  виснаження.
Ткаченко Микита, 22 р., член артілі, 10.06.1933 року, від  виснаження.
Туман Симен Омельків, 57 р., одноосібник, 06.06.1932 року, від  старості.
Туркит Йосип, 15 р., член артілі, 07.06.1933 року, від  виснаження.
Туркот Килина, дитина, 13 р.,  09.06.1933 року,  причину смерті не вказано.
Туркот Микола Грицьків, дитина, 1 міс.,  14.06.1932 року,  причина смерті не відома.
Федоренко Клим (нерозбірливо), 60 р., член колгоспу, 26.05.1932 року, від  старості.
Федоренко Явдоха, 65 р., член артілі, 11.06.1933 року, від  виснаження.
Федченко Сергій Григорович, дитина, 7 р.,  23.05.1933 року, від  виснаження.
Фертюк Гарис Омельків, дитина, 2 р.,  14.04.1932 року, від  сухоти.
Фертюк Яків Сергіїв, дитина, 9 місяців,  19.08.1932 року,  (нерозбірливо).
Філіпенко Іван Іванович, 45 р., член колгоспу, 16.04.1932 року, від  вади серця та ривматизму.
Хапун Сидір Олександрів, 67 р.,   15.02.1932 року, від  вади серця.
Хижічена Мотря Вавіловна, 33 р., член колгоспу,   10.06.1932 року, від  рострою харчування.
Черевалина Влас Олежів, 66 р., одноосібник, 03.05.1932 року, від  старості.
Череватий Василь Вуласович, 22 р., 11.05.1933 року, від  виснаження.
Череватий Гриць, член артілі, 28.05.1933 року, від  виснаження.
Чумак Дмитро, дитина, 4 р.,  04.03.1933 року, від  виснаження.
Чумак Марія, дитина, 8 р.,  17.05.1933 року, від  виснаження.
Чумак Палажка, 78 р., член артілі, 8.02.1933 року, від  виснаження.
Чумак Пантин Трохимів, 86 р.,  24.12.1932 року, від  старості.
Шевченко Варвара, 80 р., член артілі, 02.03.1933 року, від  старості.
Шевченко Василь Несторович, 43 р., одноосібник, 28.05.1933 року, від виснаження.
Шевченко Павло Іванович, 21 р., член артілі, 02.03.1933 року, від  сухоти.
Шевченко Панас, 56 р., одноосібник, 26.03.1933 року, від  старості.
Шевченко Петро Маркович, дитина, 8 р.,  24.05.1933 року, від  виснаження.
Шевченко Юрій, дитина, 10 р.,  28.05.1933 року, від  виснаження.
Щербаков Василь Федорович, 73 р., одноосібник, 07.05.1932 року, від  старості.
Юштова Ялина Іванова, 31 р.,  11.12.1932 року, від  запалення легенів.
Ялиновий Данило Ничипорович, 21 р., одноосібник, 12.03.1933 року, від туберкульозу легень.
Ямковий Доментій Степанович, дитина, 5 р.,  12.05.1933 року, від  виснаження.

Метрические книги по селу Мокрая Калигорка находящиеся на хранении в ГАЧО

1. Київська  губернія
2. Київська  єпархія
3. Покровська церква, м-ко Мокра Калигірка Звенигородського повіту
Мокрокалигірської волості
 4.
5.   Народження:  1797-1805: ф.152, оп.19, спр.1;  1824-1838: ф.152, оп.19, спр.2;  1832: ф.152, оп.5, спр.22;  1847-1857: ф.152, оп.19, спр.3;  1875-1877: ф.931, оп.1, спр.137;  1878: ф.931, оп.1, спр.184;  1879-1880: ф.931, оп.1, спр.137; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.137;  1884: ф.931, оп.1, спр.199а;  1885-1886: ф.931, оп.1, спр.137;  1887: ф.931, оп.1, спр.378;  1889-1890: ф.931, оп.1, спр.378;  1892-1896: ф.931, оп.1, спр.378;  1897-1901: ф.931, оп.1, спр.562;  1903-1904: ф.931, оп.1, спр.562;  1905-1910: ф.931, оп.1, спр.708;  1911-1916:  ф.931, оп.1, спр.830;  1917: ф.931, оп.1, спр.199а
6.   Шлюб:  1797-1805: ф.152, оп.19, спр.1;  1824-1838: ф.152, оп.19, спр.2;  1832: ф.152, оп.5, спр.22;  1847-1857: ф.152, оп.19, спр.3;  1875-1877: ф.931, оп.1, спр.137;  1878: ф.931, оп.1, спр.184;  1879-1880: ф.931, оп.1, спр.137; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.137;  1884: ф.931, оп.1, спр.199а;  1885-1886: ф.931, оп.1, спр.137;  1887: ф.931, оп.1, спр.378;  1889-1890: ф.931, оп.1, спр.378;  1892-1896: ф.931, оп.1, спр.378;  1897-1901: ф.931, оп.1, спр.562;  1903-1904: ф.931, оп.1, спр.562;  1905-1910: ф.931, оп.1, спр.708;  1911-1916:  ф.931, оп.1, спр.830;  1917: ф.931, оп.1, спр.199а
8.  Смерть:  1797-1805: ф.152, оп.19, спр.1;  1824-1838: ф.152, оп.19, спр.2;  1832: ф.152, оп.5, спр.22;  1847-1857: ф.152, оп.19, спр.3;  1875-1877: ф.931, оп.1, спр.137;  1878: ф.931, оп.1, спр.184;  1879-1880: ф.931, оп.1, спр.137; 1882-1883: ф.931, оп.1, спр.137;  1884: ф.931, оп.1, спр.199а;  1885-1886: ф.931, оп.1, спр.137;  1887: ф.931, оп.1, спр.378;  1889-1890: ф.931, оп.1, спр.378;  1892-1896: ф.931, оп.1, спр.378;  1896-1904: ф.931, оп.1, спр.551;  1897-1901: ф.931, оп.1, спр.562; 1903-1904: ф.931, оп.1, спр.562;   1905-1910: ф.931, оп.1, спр.708;  1911-1916:  ф.931, оп.1, спр.830;  1917: ф.931, оп.1, спр.199а; 1920-02.1921: ф.931, оп.1, спр.551

1. Київська  губернія
2. Звенигородський  повітовий  рабинат
3. с.Мокра  Калигірка
4.
5.   Народження:  1858: ф.931, оп.1, спр.16;  1868-1869: ф.931, оп.1, спр.16;  1878-1885: ф.931, оп.1, спр.16;  1887: ф.931, оп.1, спр.16;  1889-1890: ф.931, оп.1, спр.16;  1892-1900: ф.931, оп.1, спр.16;  1902: ф.931, оп.1, спр.16;  1904: ф.931, оп.1, спр.16;  1907: ф.931, оп.1, спр.16;  1909: ф.931, оп.1, спр.16;  1911: ф.931, оп.1, спр.16;  1914: ф.931, оп.1, спр.16;  1916: ф.931, оп.1, спр.16
6.   Шлюб:  1854-1859: ф.931, оп.1, спр.8;  1861-1866: ф.931, оп.1, спр.8;  1868-1886: ф.931, оп.1, спр.8;  1888: ф.931, оп.1, спр.8;  1890-1892: ф.931, оп.1, спр.8;  1895-1898: ф.931, оп.1, спр.8;  1901-1903: ф.931, оп.1, спр.8;  1907-1909: ф.931, оп.1, спр.8;  1913: ф.931, оп.1, спр.8

Заказать генеалогическое исследование Вашего рода по с. Мокрая Калигорка

Если Ваш род происходит из села Мокрая Калигорка мы можем провести для Вас генеалогическое исследование.
Order a genealogical research based on Mokraja Kaligorka village.

Ваш комментарий