Вершина Згарская

Административно-территориальное деление

Вершина Згарская (укр. Вершина Згарська) — cело, центр сельского совета Драбовского района Черкасской области. В ХІХ столетии хутор Золотоношского уезда Полтавской губернии.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

История

Село основано богатыми казаками Переяславской сотни Бойко и Гущем в 1618 г. В 1720 г. село купил господин Дараган и отдал земле зтого села и нескольких близлежащих трем братьям – Василию, Антону и Петру.

В конце XVIII ст. земли принадлежали господину Хорунжему. Отсюда и название села Хорунжевка. С 1917 г. село называется Вершина Згарская. Название пошло от речки Згар, верхнего притока Днепра.

В 1968 г. первом в районе колхоза «Зоря Коммунизма» присвоено звания высокой культуры земледелие. В 1969 г. ферму колхоза занесено в районную «Золотую книгу почета». В 1970-1974 гг. по итогам первого всесоюзного соревнования колхоз награжден флагом Министерства сельского хозяйства и ВЦСПС профсоюзов на вечное хранение и автомашиной «Жигули».

В центре села находится Братска могила. где похоронено 42 неизвестных солдаты и капитан-разведчик М.О. Годько, и Обелиск Славы, на котором вычеканенные имена 71 жителя села, которые погибли в годы Великой Отечественной войны. Установлен памятный знак жертвам голодомора, силами сельских жителей создана церковь.

В селе работают ФАП, магазины, отделение связи и Сбербанка, Дом культуры, при которому есть народный фольклорный ансамбль «Придани», сельская библиотека, обменный пункт (местного хозяйства), сельский совет.

В 2006 г. село было газифицировано, сооружено центральное водоснабжение.

Наиболее распространенные фамилии по с. Вершина Згарская  на конец ХІХ –начало ХХ ст.

Список жертв голодомора 1932-1933 гг. по с. Вершина Згарская (Национальная книга памяти жертв голодомора в Украине. Черкасская область.)

Дериконь Іван Ониськович, 1933 р., від голоду.
Дериконь Онисько Демидович, 1933 р., від голоду.
Загородній Кирило Андрійович, 48 років, 1933 р., від голоду.
Замашна Ганна Дмитрівна, дитина, 9 років, 1932 р., від голоду.
Замашна Ярина Дмитрівна, дитина, 13 років, 1932 р., від голоду.
Замашна Ярина Уніфатовна, 1933 р., від голоду.
Замашний Макар Дмитрович, дитина, 12 років, 1932 р., від голоду.
Замашний Петро Гаврилович, 50 років, 1933 р., від голоду.
Качкалда Маринка, дитина, 1 рік, 1933 р., від голоду.
Качкалда Оксень Савович, 26 років, 1932 р., від голоду.
Качкалда Олександра Савівна, 1933 р., від голоду.
Кучеренко Андрій Фокієвич, дитина, 11 років, 1933 р., від голоду.
Кучеренко Іван Фокієвич, дитина, 10 років, 1933 р., від голоду.
Кучеренко Хівря Григорівна, 55 років, 1933 р., від голоду.
Лісова Марія Григорівна, дитина, 11 років, 1932 р., від голоду.
Лісова Уляна Григорівна, дитина, 9 років, 1932 р., від голоду.
Лісовий Григорій Вікентійович, 55 років, 1932 р., від голоду.
Лісовий Олексій Григорович, 17 років, 1932 р., від голоду.
Лісовий Яків Григорович, дитина, 15 років, 1932 р., від голоду.
Минка Архип Сергійович, 36 років, 1933 р., від голоду.
Сіпко Антон Антонович, 1933 р., від голоду.
Сіпко Антон Денисович, 86 років, 1933 р., від голоду.
Сіпко Василь Денисович, 49 років, 1933 р., від голоду.
Сіпко Лука Митрофанович, 26 років, 1933 р., від голоду.
Сіпко Марина Антонівна, 1933 р., від голоду.
Сіпко Олександр Антонович, 1933 р., від голоду.
Сіпко Олександр Григорович, 1933 р., від голоду.
Сіпко Трохим Олексійович, 50 років. 1933 р., від голоду.
Скрипка Михайло Юхимович, дитина, 7 років, 1933 р., від голоду.
Скрипка Надія Юхимівна, дитина, 5 років, 1933 р., від голоду.
Скрипка Олександра Савівна, 28 років, 1933 р., від голоду.
Трітейнік Петро Петрович, дитина, 7 років, 1933 р., від голоду (наївся жита).
Шульга Варвара Оникіївна, дитина, 14 років, від голоду (наїлася жита).

Карты