Викторовка

Административно-территориальное деление

Викторовка (до 1941 року — Помойник) (укр. Вікторівка) — cело, центр сельского совета Маньковского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Помойник (Помийник) Уманского уезда Киевской губернии.

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Помойник, село при ручье текущем в реку Бабанку, в 5-ти верстах от села Краснополки и в 6-ти от Цыбермановки и Маньковки. Жителей обоего пола 1040.Церковь Богородичная, деревянная, построена 1767 года; земли имеет 34 десятины. Жалованья причту назначено 194 рубля.

К Помойницкому приходу причислено село Подобное, отстоящее в 5-ти верстах от Помойника. Жителей в нем обоего пола 1163. Приписная церковь Михайловская, деревянная, построена 1759 года. До 1842 года она была особою приходскою и имела собственную землю, поступившую в казну за уничтожением особого прихода.

История городов и сел УССР 1972 год

Вікторівка (до 1941 року — Помийник) — село, центр сільської Ради. Розташована за 7 км на південь від районного центру та за 3 км від залізничної станції Поташ і автотраси Київ— Одеса. Населення — 1784 чоловіка.

На території села розміщена центральна садиба колгоспу ім. В. С. Близнюка, за яким закріплено 2146,3 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1968 га орної землі. Господарство багатогалузеве, спеціалізується на відгодівлі свиней. Тут є млин, ремонтна майстерня, пилорама. За успіхи, досягнуті в розвитку сільськогосподарського виробництва та виконанні державних планів заготівлі продуктів сільського господарства, 1967 року колгосп відзначений орденом Трудового Червоного Прапора. 1970 року господарство за високі показники в соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження В. 1. Леніна нагороджено Ленінською ювілейною Почесною Грамотою ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС; того ж року йому присвоєно звання колгоспу високої культури землеробства.

У селі діють середня школа, будинок культури, бібліотека з фондом 13 тис. книг, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячий садок, ощадна каса, відділення зв’язку, 3 магазини, побуткомбінат.

Партійна організація налічує 47 комуністів, 2 комсомольські—145 членів ВЛКСМ.

За самовіддану працю 124 трудівники села нагороджені орденами й медалями Союзу РСР, серед них колгоспники С. М. Сиротюк і В. М. Трохименко — орденом Леніна, І. М. Війтенко і М. А. Ромащук — орденом Жовтневої Революції, а Т. О. Гиндичу, відзначеного орденами Леніна і Жовтневої Революції, присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. На честь Ленінського ювілею 86 чоловік удостоєно медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна».

Село відоме з XVIII століття.

На початку 1930 року організовано ТСОЗ ім. Т. Г. Шевченка, головою якого було обрано комсомольця Віктора Близнюка. 27 липня того ж року його по-звірячому вбили куркулі. Вшановуючи його пам’ять, 1936 року колгосп назвали ім. В. С. Близнюка, а 9 квітня 1941 року село дістало назву Вікторівка.

278 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, з них 141 — поліг у боях з ворогом, 137 — відзначено орденами й медалями. За мужність і відвагу, виявлені в боях за плацдарм на лівому березі річки Вуокси 9 та 10 липня 1944 року, С. П. Кобцю присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У Вікторівці 1959 року встановлено пам’ятник на братській могилі воїнів, які загинули при визволенні села від німецько-фашистських загарбників, а 1964 року — обеліск Слави односельцям, які віддали життя за Батьківщину. 1966 року споруджено пам’ятник першому голові колгоспу В. С. Близнюку.

Біля села виявлено залишки 2 поселень трипільської та поселення черняхівської культур.

Археологические памятники с. Викторовка

Курган медной скифо-сарматской эпохи 2,5 км. на северозапад от села.