Меню Закрити меню Історико-генеалогічна
база даних України

Бульба

Происхождение фамилии

Фамилия Бульба берет свое начало от аналогичного прозвища, в основе которого лежит белорусское слово «бульба» — «картошка». Вероятно, такое прозвище получал любитель картошки, либо тот, кто выращивал ее на продажу. Поскольку картофель в Украини и Беларуси появился в конце XVII века, то можно предположить, что данная фамилия (прозвище) была образованна не ранее указанной даты. 

Фамилия получила большую известность благодаря повести Н.В. Гоголя «Тарас Бульба» опубликованной в 1835 году.

Формы написания фамилии

Бульба, Булба, Бульбашенко, Булюбенко, Булюбаш, Булубенко, Буль.

Упоминание фамилии в древних актах

Реестр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года октября 16 дня

Крапивнянский полк
Булба Федор сотник (сотня Журавская)

Миргородский полк
Бетбашенко(Бульбашенко) Степан (сотня Гаврила Гладченка)

Корсунский полк
Тулюбенко(Булюбенко) Гаврило (Сотня Ивахниченкова )[1].

Реестр Запорожского войска 1756

Ведмедивськый курень
Левко Бульба

Калниболотськый курень
Степан Бульба

Канивськый курень
Андрий Бульба
Михаило Бульба
Корний Бульба [2].

Компут всего полку Полтавского товариства и посполитства конных и пеших также и воловою упряж меючих и был Божого року 1718 месяца иануария 8 дня

Город Маячка Посполитие люде. Тяглие: Кирило Бул [3].

Присяга Миргородского полка 1732 года

Сотня Сорочинская Артилярийские служители: Иван Булубенко [4].

Неправительственная старшина гетманщины

Булюбаш Данило – службу розпочав з 1754 р., значковий товариш Лубенського полку (з 1757), сотник чигриндубравський (з 1763). Д.: NN Базилевич, донька бунчукового товариша. Мали четверо дітей.

Булюбаш Данило Дем’янович (1738 – ?) – службу розпочав з 15 березня 1760 р., значковий товариш Лубенського полку (з 1762), возний жовнинський сотенний (з 1764.18.07.), сотник жовнинський (1771.14.03. – 1783). Мав 180 підданних. Д.: (? – 1767
– 1780 – ?) Олена Василівна Сахно-Устимович, донька військового товариша. Мали трьох синів і п’ять доньок.

Булюбаш Дементій (Дем’ян) – значковий товариш Лубенського полку (? – 1740 – 1747 – ?). Мав приїжджий двір у м. Чигриндубрава та 2 хати, в яких жили наймані у 1747 р., у с. Горбові приїжджий двір і шинок. В с. Лебехівці мав підданих убогих 8 дворів на 10 хат та 12 бездвірних і 9 ратушних служителів, в д. Гринкові убогих 10 дворів на 19 хат і 4 бездвірних та 5 ратушних; в с. Горбові убогих 29 дворів на 42 хати і 11 бездвірних та 7 ратушних служителів; в д. Сидорові убогих 12 дворів на 17 хат та 6 бездвірних і 8 ратушних, хутір в Чигриндубравській сотні на 5 хат. Д.: Ірина NNN (? – 1781 – ?).

Булюбаш Іван Дем’янович (1733 – ?) – військовий канцелярист (1754), сотник жовнинський (1760 –1769.18.09.), абшитований бунчуковий товариш у Лубенському полку (1774).

Булюбаш Іван Федорович – шляхтич, полковник на Правобережжі. Сотник чигириндубравський Лубенського полку (1696), з давен місцеві сотники мали лише с. Гусине. Ще перед своїм урядуванням «от 1698 осадил на вольном… степу перво хуторамы, которых поселители были перво Горбин Сидори и Гринки». Згодом хутори розрослись, стали селами і власністю Булюбаша. Сотник чигриндубравський (? – 1706 – 1709 – ?), (? – 1735 – 1737). Значний військовий товариш (1713). 22 січня 1713 р. отримав підтвердження на сс. Горби і Гриньки і від полковника Савича. В Любарському монастирі поминався його рід. У 1735 р. Петро Кривець з зятем Хомою Кривичем продали йому дідівські і батьківські кривичевські грунти з лісом. В Чигириндубрвській сотні точилася боротьба між Булюбашами і «чужестранным человеком» Олександром Бутовським. 21 грудня 1735 р. викупив кривичевські грунти у Петра Кривеця і його зятя Хоми Кривеча. Значковий товариш (? – 1740 – ?), проживав у м. Жовнині. Д.: N Самійлівна Самусь, донька правобережного гетьмана.

Булюбаш Іов Якович (1747 – 1786 – ?) – службу розпочав з 2 травня 1767 р., значковий товариш Лубенського полку (з 1767.19.05.), у другій армії(1769), сотник 2-ї Пирятинської сотні (1771.15.06. – 1783), сотник в абшиті (1786). Мав 301 підданого (переважно у с. Горби Жовнинської сотні та м. Чигрин-Дубрава). Д.: Євдокія Петрівна Сахновська, донька бунчукового товариша.

Булюбаш Павло (бл. 1760 – 1782 – ?) – службу розпочав з 12 грудня 1778 р. військовим товаришем Лубенського полку.

В Словаре древнерусских собственных имен значатся:

Булько Бобрусник, Мозірьский крестьянин (прихожий), 1552 г.[6].

Источники и литература

1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Скальковский А.О. Iсторiя Нoвоi Сiчi. Днiпропетpoвськ. «Сiч». 1994
3. Джерела з історіі Полтавського полку.(Середина XVII — XVIII ст.) Т.І:Компути та ревізії Полтавського полку. Упоядкування та підготовка до друку В.О.Мокляка. Полтава,»АСМІ», 2007
4. Присяга Миргородського полку 1732 року / опрацювали Д. Вирський і Р. Москаленко. НАН України. Інститут історії України. — К.: Інститут історії України НАН України, 2011. — 105 с.
5. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.
6. Тупиков Н.М. Словарь древнерусских собственных имен. – СПб. 1903. – 864 с.

Ваш комментарий