Деркач

Происхождение фамилии

Фамилия Деркач относится к распространенному типу украинских фамилий и образована от личного прозвища. Деркачем называют небольшую перелетную птицу с желтовато-бурым оперением, которая отмечается характерным скрипящим криком.

Известные представители фамилии Деркач

Деркач Александр Ильич (1895 – 1969) – главный конструктор первого советского лампового супергетеродина «Дозор».
Деркач Андрей Владимирович (род. 1985) – украинский футболист.
Деркач Андрей Леонидович (род. 1967) – народный депутат Украины от Партии регионов.
Деркач Борис Андреевич (1929 – 2007) – советский литературовед и критик, лауреат Шевченковской премии.
Деркач Борис Юрьевич (род. 1964) – советский и украинский футболист, футбольный агент.
Деркач Валерий Иванович (род. 1960) — российский каскадер, постановщик трюков, координатор, оператор.
Деркач Василий Степанович (1894 – 1973) – украинский советский микробиолог.
Деркач Виталий Павлович (1923—2012) – советский кибернетик.
Деркач Вячеслав Васильевич (род. 1976) – украинский биатлонист.
Деркач Георгий Иосифович (1846 – 1900) – российский театральный актёр, антрепренёр.
Деркач Игорь Степанович (род. 1963) – украинский государственный деятель.
Деркач Леонид Васильевич (род. 1939) – украинский государственный деятель, генерал армии.
Деркач Марина Ефимовна (1907 –?) – колхозница, звеньевая колхоза «Октябрь» Ново-Сенжарского района Полтавской области, Украинская ССР, Герой Социалистического Труда.
Деркач Николай Иванович (род. 1949) – украинский государственный деятель.
Деркач Роман Степанович (род. 1965) – советский и украинский футболист, тренер.
Деркач Сергей Петрович (род. 1966) – советский и российский футболист, тренер.
Деркач Фёдор Григорьевич (1911 – 1944) – Герой Советского Союза.
Деркач Юрий Владимирович (род. 1970) – российский театральный актёр, режиссёр и актёр дубляжа.
Деркач Юрий Николаевич (род. 1962) – белорусский врач и политик, член Совета Республики 6-го созыва (с 2016), заведующий кафедрой педиатрии ВГМУ.

Упоминание фамилии в древних актах

Реестр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года октября 16 дня

Белоцерковский полк
Деркачъ Левъко (местечко Чорнии Камен)
Деръкачъ Семенъ (местечко Чорнии Камен)
Деръкачъ Тышъко(Тымко) (полковая)

Брацлавский полк
Деркачъ Иванъ (Баглановская, Бородавка)

Каневский полк
Деркач Сергий (Полковая)

Корсунский полк
Деркачъ Васко (Сотня Тулюпенкова )
Деркачъ Семенъ (Сотня Максима Городииского )
Деркачъ Лукян (Сотня Маркова Бажаненкова )

Миргородский полк
Деркачъ Федоръ (сотня Лохвицъкая)
Деръкачъ Касянъ (сотня Лохвицъкая)

Переяславский полк
Деркач Миско (Чикменева)

Полтавский полк
Деркач Иван (Лукомльская)
Деркач Иван (Рашавская)

Прилуцкий полк
Деркач Давыд (Краснянская)

Уманский полк
Деркачъ Педоръ (сотня Кутобевская)

Чигиринский полк
Деркач Сава (Полковая)
[1].

Малоросийская перепись 1666 г.

Село Боршное, мещане пашут на 4 волах. Во дворе: Гаврилко Деркач

Село Болшои Самбур, мещане пашут на двух волах. Во дворе: Дениско Деркач [2].

Реестр Запорожского войска 1756 г.

Роман Деркач
Михайло Деркач
Микита Деркач
Михайло Деркач
Корний Деркач
Иван Деркач
Иван Деркач
Детько Деркач
Данило Деркач
Степан Деркач
Микита Деркач
Федир Деркач
Грыцько Деркач
Грыцько Деркач
Лесько Деркач
Павло Деркач
Харько Деркач
Ясько Деркач
Васыль Деркач
[3].

Присяга Миргородского полка 1732 год

Сотні Миргородской
Иван Деркач [4].

Среди казацкой старшины Гетьманщины известны следующие представители фамилии:

Деркач Андрій Денисович (1696/1704, Бубнівська Слобідка – 1763 – ран. 1767) – син осавула полкового переяславського, наказний полковий осавул (1722–1724), комісар полковий (1730), значковий товариш (1736–1747), бунчуковий товариш (1747.6.06. – 1763 –?). Мав підсусідків посполитих у с. Слободці Бубнівської сотні, в с. Сушках двір приїжджий, посполиті 5 дворів середньогрунтових на 6 хати, 3 двори малогрунтових на 3 хати, 8 дворів на 9 хат убогих, 3 хати бездвірних, всього 16 дворів 21 хата, в сл. Томарівці житловий двір, хутір при р. Золотоноші, в якому 3 двори найманих людей (1750). Д.: 1) Євдокія Степанівна N (бл. 1721 – 1746 – ран. 1759). 2) (ран. 1760) Олена Федорівна N (1729 – 1779 – ?), проживала у с. Сушках. Їй після смерті чоловіка залишилося 20 підданих у с. Сушках і 4 у с. Слободка. Мали сина Павла, доньок Катерину, Євдокію, Ганну.

Деркач Антін Федорович (1728 – 1795 – ?) – службу розпочав з 1757 р., значковий товариш (1763), жив у Бубнівській Слобідці, воз ний піщанський (1764–1767), військовий товариш (з 1781). Д.: Ганна Іванівна Шаркевич (1740 – 1779 – ?), донька військового товариша.

Деркач Денис (? – 1668 – 1708) – шляхтич, значний і заслужений в Війську Запорізькому товариш (? –1693). 17 лютого 1695 р. купив дім у Бубнові у Тишка і Михайла Каневченків. Сотник бубнівський (1693–1706, 1707.07 – 1708), по трапив в шведський полон під Ляховичами, після повернення (1707.05.) зайняв попередній уряд. У 1708 р. осавул полковий переяславський. 20 квітня 1708 р. отримав гетьманський універсал на с. Сушки з грунтами, добами і угіддями. Д.: Гафія NN (? – 1670 – 1716 – ?). 2 червня 1716 р. переяславський полковник підтвердив за нею с. Сушки в Бубнівській сотні.

Деркач Іван – бунчуковий товариш у Переяславському полку (1787), мав підданих у с. Сушках.

Деркач Корнило Іванович (? – 1750) – син сотника бубнівського, козак Золотоніської сотні 1-ї статті (1732), абшитований військовий товариш Переяславського полку (? – 1747 – 1750). Мав двір приїжджий у с. Мицалівка та хутір на р. Кропивній. Д.: Ірина NN.

Деркач Максим Семенович (1760, с. Сушки – 1795 – ?) – служив з 1779 р., у 1782 р. – значковий товариш Переяславського полку, у 1784 р. – корнет.

Деркач Семен Іванович (1726 – 1774 – ран. 1779) – шляхтич, службу розпочав значковим товаришем Переяславського полку (20.09.1751 – 1774 – ?). Мав двір житловий у Бубнові, у с. Сушках Бубновської сотні 10 підданих. Д.: Ганна Григорівна Юрець (1732 – 1779 –?), донька козака. Сини Максим і Матвій.

Деркач Степан Антонович (1755 – 1783 – ?) – служив з 1775 р., сотенний отаман – 1779 р., з 1782 р. – значковий товариш.

Деркач Федір Денисович (? – 1690 – ран. 1747) – син осавула полкового переяславського, за полкового хорунжого (1721), значковий товариш (1726 – 1741– ?). Д.: Євдокія Данилівна N (бл. 1701 – 1763 – ?), жила у Бубнівській Слобідці. Одна з Євдокій Деркач – хрещена мати Стефана Леонтійовича Кондратовича (4.01.1738), сина бубнівського священика, її кумом був Яків Охріменко, козак бубнівський.
[5].

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА

1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Малоросийские переписные книги 1666 г. – К.: типография Корчак-Новицкого, 1900
3. Скальковский А.О. Iсторiя Нoвоi Сiчi. Днiпропетpoвськ. «Сiч». 1994.
4. Присяга Миргородського полку 1732 року / опрацювали Д. Вирський і Р. Москаленко. НАН України. Інститут історії України. – К.: Інститут історії України НАН України, 2011. – 105 с.
5. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.