Кулик

Происхождение фамилии

Основой фамилии Куликов послужило мирское имя Кулик, которое ведет свое начало аналогичного названия небольшой болотной птицы с длинными ногами. До введения на Руси христианства наречение ребенка именем, представляющим собой название животного или растения, было очень распространенной традицией. По другой версии, фамилия Кулик происходит от прозвища Кулик, которое могли дать длинноногому человеку (по внешнему сходству с птицей куликом).

По состоянию на 2001 год в Украине проживало 43150 человек с фамилией Кулик.

Формы написания фамилии

Кулик, Куликов, Кулеенко, Кулей, Кулыченко, Кулиненко.

Зарождение и распространение фамилии

Фамилия Кулик широко распространена на территории Украины, Белоруссии а так же в России на территории Поволжья (в Ульяновской, Нижегородской области, в республике Татарстан и республике Удмуртия). Фамилия Куликов весьма древняя. Так, в «Ономастиконе» академика С. Б. Веселовского встречаются родственные именования: Кулик Коток, крестьянин Семеновского погоста (1495 г.); крестьянин Степан Куликов (1539 г.); Матвей Иванов сын Куликов, поручитель по боярам (1571 г.); новгородские помещики Куликовы (конец XV в).

Упоминание фамилии в древних актах

Реестр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года октября 16 дня

Белоцерковский полк
Кулик Мартин (место Олховец)
Кулик Данило (местечко Чорнии Камен)
Кулик Иван (местечко Чорнии Камен)
Кулеенко Остап (местечко Чорнии Камен)
Кулей Беловскии Матвей (место Антоновъ)
Кулыченко Олексей (место Олховец)

Крапивнянский полк
Кулик Остап (Чернушенская)

Уманский полк
Кулик Тимко (Сотня Дабанская)

Брацлавский полк
Кулик Иванъ (Чернавецкая)
Куличенко Дмитро (Баглановская)
Куличенко Ярема (Баглановская)

Киевский полк
Кулик Яцко (Макаровская)
Кулиненко Иван (Браварская)

Полтавский полк
Куликов зять Степан (Веприцкая)

Нежинский полк
Куличенко Павел (2-я Нежинская) 
Куличенко Хвеско (Девицкая)
Куличенко Андрушко (Девицкая) [1].

Малоросийская перепись 1666 г.

Роспись города Пирятина мещанам первои и середнеи и меншои стати.
Мещане меншои стати: Ивашка Кулик.

Того ж Сенецкого уезду села Будаков мещанские дворы. Мещане, которые пашут на 2 волах: Фомка Кулик.

Роспись города Остапева мещанским дворам первои, и среднеи, и меншои стати и что за кем из них угодеи — и то писано врознь по статям, и что с кого по окладу. Первои стати — обложены з двора по рублю: Иван Кулик [2].

Реестр Запорожского войска 1756

Батуринский курень
Иван Кулик

Ведмедивськый курень
Савка Кулик
Иван Кулик
Демьян Кулик
Микола Кулик

Величковский курень
Яцько Кулик

Джереливский курень
Ясько Кулик
Андрий Кулик

Дядькивськый курень
Иван Кулик
Демьян Кулик
Иванивськый курень
Дмитро Кулик
Исько Кулик

Калниболотськый курень
Матвей Кулик

Канивськый курень
Павло Кулик

Кислякивськый курень
Павло Кулик

Конеливськый курень
Иван Кулик

Корсунский курень
Степан Кулик

Кушивськый курень
Исько Кулик

Ныжнестеблиевськый курень
Яцько Кулик

Переяславськый курень
Артем Кулик

Полтавськый курень
Василь Кулик
Максим Кулик [3].

Компут всего полку Полтавского товариства и посполитства конных и пеших также и воловою упряж меючих и был Божого року 1718 месяца иануария 8 дня

В селе Петровци. Посполитые люде подданые Монастира Полтавского. Чернецкие: Трохим Кулик

Подданые ее милости паней Кочубеевой Диканские. Пешие: Хвеско Кулик

В селе Ивончинцях. Подданые его милости пана Кочубея. Посполитые люде тяглые: Тимко Кулик

Город Великий Будища. Посполитые пешие: Петро Кулик

Город Великий Будища. Ткачи пешие: Тимко Кулик

Город Соколка. Цех ткацкий: Грицко Кулик

Городъ Царичанка. Козаки конние: Феско Кулик

В Нехворощи. Его милости пана Иоанна Черняка Полковника Полтавского поддание Посполитые. Люде тяглые: Микита Кулик [4].

Компут всего полку Миргородского старшины, значкового товариства старшины сотенной атаманы и рядовых казаков зреведованных року 1723 

Сотня Говтвянская. Казаки: Корней Кулик

Сотня Уцтивицкая. Казаки: Сидор Кулик [5].

Среди Куликов известно много влиятельных дворянских и казацких родов. К таковым можно причислить следующих представителей фамилии:

Кулик N – значковий товариш (1787). Мав маєтність поблизу р. Свинківки (16 осіб), разом з полковим хорунжим і поручиком Куликами тримав д. Куликівку (224 підданих).

Кулик Гаврило – значний військовий товариш (1695), купив сіножать у значкового товариша Зенька Федоренка, жителя воронізького.

Кулик Григорій – козак, значковий товариш Лубенського полку (1732 – 1751 – ?). У 1735 р. після повернення з польського походу виключений із значкових товаришів, у 1736 р. знов значковий товариш при Царичанці. У 1737 р. був при м. Орлику. Учасник кримського походу 1738 р. Мав житловий двір у м. Глинську, 1745 р. одну сім’ю піших убогих підсусідків в Глинську. Присягнув у 1741 р., 1751 р. – вдома через старість. Д.: Євдокія Калинівна Ольшанська. Мали синів Григорія і Кузьму Куличенка, зятя полкового обозного Павла Мартоса, за яким Параска Павлівна Мартос була у першому шлюбі
безпотомно.

Кулик Григорій – товариш Лубенського полку (ХVІІ ст.). Тримав двір у Лохвиці, хут. на р. Артополоті, млин на р. Сулі під с. Скоробагатьками. Сват Павла Матроса.

Кулик Григорій Григорович – син значкового товариша. 8 жовтня 1750 р. подав чолобитну імператриці Єлизаветі про побиття його жителем глинським Федором Кудченком. Значковий товариш у Глинській сотні (1762).

Кулик Опанас Остафійович – абшитований значковий товариш Полтавського полку (? – 1769 – 1772 – ?).

Кулик Остафій – розпочав службу козаком в кінці ХVII ст., брав участь у поході на Буг і під Кизикермен, обох польських походах під командою полтавського полковника Івана Левенця і Григорія Черняка, Полтавській битві, у поході під Кам’яний Затон під командою полтавського полкового обозного Дороша, три роки провів у Терському поході під командуванням миргородського полковника Апостола, потім пішов у третій польський похід. Значковий товариш Полтавського полку (1 листопада 1734 – 1743). Мав хутір під Полтавою (1735), винницю в Полтаві (1722), двір у Полтаві, 3 хутори під Полтавою. У 1736 р. призначений для збору в полтавський магазин провіанту. Д.: N Климівна Нащинського.

Кулик Петро (? – ран.1712) – значний військовий товариш Ніжинського полку. Д.: Ганна NN, в 1712 р. отримала універсал Скоропадського з підтвердженням на ґрунти..

Кулик Семен Остафійович (1720 – ?) – службу розпочав з 13 травня 1734 р., значковий товариш (з серпня 1734 р. – 1747.13.12.), у 1747–1748 рр. був сотником полковим полтавським, по призначенню на цю посаду Черняка став сотником вакансовим (1748 –
1751 – ?), потім став сотником городовим полтавським (1752–1773), абшитований полковим обозним. Мав шинок у с. Мачухах.

Кулик Степан – полковий канцелярист полтавський (? – 1771), значковий товариш (з 1771), полковий хорунжий полтавський (з 1773) [6].

Известные однофамильцы

Среди известных представителей фамилии — Николай Иванович Куликов (1815—1891), русский актер и драматический писатель; Иван Семенович Куликов (1875—1941), русский художник, академик живописи, ученик И. Е. Репина; Виктор Георгиевич Куликов (р. 1921), советский и российский военный и государственный деятель, Герой Советского Союза, Маршал Советского Союза.

Источники и литература

1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Малоросийские переписные книги 1666 г. – К.: типография Корчак-Новицкого, 1900
3. Скальковский А.О. Iсторiя Нoвоi Сiчi. Днiпропетpoвськ. «Сiч». 1994
4. Джерела з історіі Полтавського полку.(Середина XVII – XVIII ст.) Т.І:Компути та ревізіі’ Полтавського полку. Упоядкування та підготовка до друку В.О.Мокляка. Полтава,»АСМІ»,2007
5. Швидько Г.К. Компут і ревізія Миргородського полку 1723 р. -Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2004. – 335 с.
6. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.