Жила

Происхождение фамилии Жила

Фамилия Жила образована от аналогичного прозвища. В его основе лежит нарицательное «жила», которое в разных говорах имеет разные значения: «скупой, жадный человек», «стяжатель», «упрямец, спорщик», «кляузник», «несправедливый человек».

Однако прозвище Жила могло быть образовано и от прилагательных «жилявый», «жилистый». В таком случае Жилой могли называть сильного мужчину.

Кроме того, нельзя исключать этимологической связи прозвища с глаголом «жить». В старину Жилой обычно называли уездных дворян, которые были на воинской службе и временно жили при царском дворе. Поскольку у дворян, как правило, уже были фамилии, то, вероятнее всего, основатель рода Жила мог быть крепостным, принадлежащим Жиле.

Наконец, прозвище Жила довольно широко было распространено среди работников, батраков, живущих в доме хозяина. Жиляк, со временем получил фамилию Жила.

Упоминание фамилии в древних актах

Реестр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года октября 16 дня

Белоцерковский полк
Жила Данило (Коростишов)

Крапивенский полк
Жила Иван (Городийская)

Полтавский полк
Жила Степан (Опошанская)

Прилуцкий полк
Жила Иван (Варвинская)

Черкасский полк
Жила Петро (Полковая)
[1].

Реестр Запорожского войска 1756 г.

Кислякивськый курень: Савка Жила [2].

Компут всего полку Полтавского товариства и посполитства конных и пеших также и воловою упряж меючих и был Божого року 1718 месяца иануария 8 дня

Городъ Новый Санжаровъ.Цехъ колесницкий: Павло Жила.
Городъ Кобелякъ.Козакы конніе: Корней Жила.
Городъ Кереберда.Козаки конніе: Андрей Жила [3].

Среди казацкой старшины Гетьманщины известны следующие представители фамилии:

Жила Василь Федорович (1730 – 1789 – ?) – службу розпочав з 1752 р., значковий товариш Київського полку (1768). У 1768 р. його і сім’ю побили священики Лемушевський і Яків Вербовський. Абшитований військовим товаришем (1782.2.07. – ?). У Березненському повіті у 1 селі і 1 містечку мав 90 підданих. Д.: Ганна Карпівна Шаула (? – 1747 – 1802 – ?), донька бунчукового товариша.

Жила Йосип – службу розпочав з 1769 р., значковий товариш Прилуцького полку (1772 – 1774 – ?).

Жила Йосип Петрович (1730 – ?) – службу розпочав з 1 грудня 1747 р. в київській полковій канцелярії. Канцелярист полковий (з 15 грудня 1747 р.), отаман сотенний (з 11 жовтня 1760 р.). Сотник 1-ї Варвинської сотні (22 лютого 1763 – 1782), одночасно бунчуковий товариш (з 10 серпня 1781 р.), абшитований бунчуковий товариш. В Прилуцькому і Лохвицькому повітах мав 35 хат підданих (1732). У 1764 р. поручик Степан Вишневський скаржився на нього за використання козаків у приватній службі та привласненні майна. У 1782 р. мав підданих в Лохвицькому повіті: с. Бриси – 62, хут. Стрижевщина – 5, в Прилуцькому повіті: м. Варва – 35, с. Світличне
– 19, в Глинському повіті: с. Остапівка – 6 підданих чоловічої статі. Д.: Марія Федорівна Костенецька, донька конотопського сотника.

Жила Йосип Якович (1750 – 1790 – ?) – службу розпочав в Прилуцькій полковій канцелярії. У 1765 р. за сотенного писаря на лінії, осавул сотенний (1765–1768), отаман сотенний (1768–1772), значковий товариш (1775) Прилуцького полку, сотник (з 1776), абшитований сотник (з 1777). Мав 15 спадкових підданих (1790). Д.: Євдокія N Лазаревич, донька козака глущевського.

Жила Пантелеймон – значковий товариш Київського полку (1741).

Жила Федір Васильович (? – ран. 1747) – житель козелецький. 1 березня 1728 р. разом з своїм швагром кобижанським священиком Іллею Кременецьким передав двір з плецом у Козельці Києво-Софійському монастирю. Значковий товариш Київського полку (1729). Мав млин в с. Козари на р. Острі на купленій греблі. Д.: Уляна Семенівна Лясковська, донька протопопа козелецького.

Жила Федір Васильович (1761, с. Медведівка – ?) – службу розпочав 1777 р., колезький канцелярист (? – 1782), військовий товариш (1782.29.06. – 1787),
поручик. Д.: Катерина NN.

Жила Федір Йосипович (1762 – ?) – отаман сотенний (1782), військовий товариш Прилуцького полку (1785) [4].

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА

1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Скальковский А.О. Iсторiя Нoвоi Сiчi. Днiпропетpoвськ. «Сiч». 1994.
3. Джерела з історіі Полтавського полку.(Середина XVII — XVIII ст.) Т.І:Компути та ревізіі’ Полтавського полку. Упоядкування та підготовка до друку В.О.Мокляка. Полтава,»АСМІ»,2007
4. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.