Меню Закрити меню Історико-генеалогічна
база даних України

Івано-Франківська область

Райони області

Богородчанський
Верховинський
Волинський
Галицький
Городенківський
Рогатинський
Рожнятівський
Тисменицький
Тлумацький
Калуський
Коломийський
Косівський
Надвірнянський
Снятинський

Міста обласного значення

Історія області

У XII столітті на цій території утворилося Галицьке князівство. У ХІІІ столітті землі сучасної Івано-Франківської області входили до складу Галицького князівства.

У другій половині XIV століття Галичина увійшла до складу Королівства Польського і була поділена на землі — Галицьку, Львівську, Перемишльську, Санокську, Холмську та Белзьку. У середині XV століття перші чотири землі об’єдналися в Російське воєводство з адміністративним центром у Львові.

У 1772 році, після першого поділу Польщі, територія сучасної Івано-Франківської області опинилась у складі Австрійської імперії.

1918 року, після розпаду Австро-Угорщини, було проголошено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). 1919 року уряд ЗУНР перебував у Станіславі.

1919 року проголошено акт з’єднання ЗУНР з УНР.

23 листопада 1920 р. Польща окупувала територію Східної Галичини. 1923 року Антанта визнала кордони Польщі разом із Івано-Франківською областю.

У 1939 році згідно з пактом Молотова-Ріббентропа Східна Галичина, включаючи сучасну територію Івано-Франківської області, була приєднана до УРСР. Одразу після «возз’єднання», 27 листопада 1939 року була утворена Станіславська область з Городенківського, Долинського, Калуського, Коломийського, Косівського, Надвірнянського, Рогатинського, Снятинського, Станіславського та Тлумацького повітів. 17 січня 1940 р. було створено 37 районів.

У червні 1941 року в область увірвалися угорці, союзники Гітлера, а 1 серпня німецький генерал-губернатор дистрикту Галичина д-р Ляш звернувся до населення краю з повідомленням, що «Галичина прийнята до складу польського генерал-губернаторства».

1945 року Івано-Франківська область вдруге була офіційно приєднана до УРСР.

06.06.1957 ліквідовано Вигодський, Жовтневий, Кутський, Печеніжинський та Чернелицький райони, а 11.03.1959 ліквідовані Букачівський, Коршівський, Перегінський, Станіславський та Солотвинський райони.

У листопаді 1962 р. перейменована Станіславська область в Івано-Франківську, а місто Станіслав в Івано-Франківськ.

30 грудня 1962 р. ліквідовано 20 районів: Болехівський, Більшівцівський, Бурштинський, Войнилівський, Гвіздецький, Жаб’євський, Заболотівський, Ланчинський, Лисецький, Надвірнянський, Обертинський, Отинянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Станіславський, Тлумацький, Тисменецький, Яблунівський та Яремчанський.

Станом на початок 1963 р. в області було 6 сільських районів — Богородчанський, Галицький, Городенківський, Калуський, Коломийський, Косівський та 1 промисловий (Верховинський). 28 жовтня 1963 року Верховинський пром. район ліквідовано та утворено Долинський промисловий район.

4 січня 1965 р. Долинський промисловий район ліквідовано і відновлено Долинський район, тоді ж відновлено й Надвірнянський, Рогатинський, Рожнятівський, Снятинський, Тлумацький райони.
Так завершилося районування: кількість районів — 12 при двох містах обласного підпорядкування, але пізніше було утворено ще 2 райони (8 грудня 1966 р. було створено Верховинський та Івано-Франківський райони) та надано статус міст обласного підпорядкування Калушу (1972), Болехову (1993), Яремчу та Бурштину (2014).
У 1982 р. Івано-Франківський район перейменовано на Тисменицький.

Відповідно до проекту № 3650 адміністративної реформи 2020 замість 14 районів до складу області будуть входити лише 6 (Івано-Франківський, Калуський, Надвірнянський, Коломийський, Косівський, Верховинський).