Голодьки

Административно-территориальное деление

Голодьки (укр. Голодьки) — cело, центр сельского совета Тетиевского района Киевской области. В ХІХ столетии село Таращанского уезда Киевской губернии.

Ситковцы (укр. Ситківці) — село Таращанского уезда Киевской губ., с 1954 г.  присоеденено к с. Голодьки Тетиевского района Киевской области.

История городов и сел УССР 1971 год

Голодьки — село, центр сільської Ради, розташоване за 15 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Денгофівка. Населення — 1507 чоловік.

На території села — колгосп «Перемога», за яким закріплено 2976 га землі, в т. ч. орної — 2258 га. Виробничий напрям — зерново-буряковий. Розвинуто тваринництво.

У селі — середня школа, консультаційний пункт Тетіївської заочної середньої школи, будинок культури, дві бібліотеки, пологовий будинок.

Селяни брали участь у Коліївщині. Місцевість, де містився табір селянського ватажка Баби, й досі називається Бабині лози.

У роки Великої Вітчизняної війни в селі діяла підпільна група на чолі з секретарем Тетіївського райкому КП України П. В. Цвєтковим. Багато жителів села билося з фашистами в партизанському загоні під командуванням І. Дишканта.

У 1955 році до Голодьок приєднано с. Ситківці.

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Голодьки, село вместе с Ситковцами до начала текущего столетия составляли одно село, разделяемое только большой дорогой, проходящей из Животова в Пятигоры, до тех пор, пока Францишек Красицкий не разделил его на две части, продавши в 1803 году Голодьки Фаддею Копчинскому, а верхнюю часть именуемую Ситковцы Раковскому. С того времени обе части стали быть разделяемы в административном отношении и в духовном. По смерти Фаддея Копчинского в 1817 году, Голодьки поступили к сыну его Петру, а по смерти сего в 1824 году к племяннику Игнатию Людвиковичу Копчинскому (латин испов., имеет 2 сына). Жителей обоего пола 727, в том числе 41 римско-католического и 7 евреев. Земли числится с хорошим дубовым лесом 1682 десятины

Церковь Свято-Михайловская, деревянная, 7-го класса; земли имеет 45 десятин; построена, как значится в церковных актах 1744 года.