Самгородок
Административно-территориальное деление
Самгородок (укр. Самгородок) — село, центр сельского совета Сквирского района Киевской области. В ХІХ столетии село Сквирского уезда Киевской губернии.
Самгородокскому сельскому совету подчинены села Новый Шлях и Саврань.
Cело относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).
История городов и сел УССР 1971 год
Самгородок — село, центр сільської Ради, розташоване за 13 км від районного центру. Населення — 1955 чоловік. Сільраді підпорядковані населені пункти Новий Шлях, Саврань і Перемога.
У Самгородку міститься центральна садиба колгоспу ім. Свердлова, за яким закріплено 4518 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4149 га орної землі. Виробничий напрям господарства — зерново-буряковий; розвинуто тваринництво. 68 передовиків праці нагороджено орденами й медалями, серед них тракторист І. Г. Тимошенко й бригадир рільничої бригади М. Я. Добровольський — орденом Леніна.
В селі є середня і початкова школи, будинок культури, бібліотека, а також лікарня.
У 1855 році в Самгородку відбувся виступ селян. В 1891 році вони захопили панські випаси.
Влітку 1918 року у селі спалахнуло повстання проти німецьких окупантів і гетьманців. У 1921 році тут було створено комсомольський осередок. Під час німецько-фашистської окупації в Самгородку діяли підпільна група й партизанський загін на чолі з Т. О. Ільченком і П. О. Шуляком. 145 жителів села за бойові заслуги у Великій Вітчизняній війні нагороджено орденами й медалями СРСР.
Уродженцем Самгородка є доктор економічних наук, професор Я. У. Лінійчук.
Поблизу села досліджено кургани з похованнями доби бронзи (II тисячоліття до н. е.), часів Київської Русі та кочівницькі з конем і зброєю (X—XI ст.).
Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.
Самгородок, село при реке Березянке, в 10-ти верстах от Сквиры, на почтовой дороге в г.Липовец. Жителей обоего пола: православных 1920, римских католиков 210, евреев 204.
В 1741 году в Самгородке считалось 80 дворов и до 500 душ обоего пола. Название село получило от древнего укрепленного городка, находящегося близ села, на возвышенной местности, над ручьем. В 1736 году Самгородок принадлежал князю Яну Вышневецкому, каштеляну Краковскому. Теперь нескольким помещикам, именно:
а) Юлиану Поповскому (купил от Любовицкого Эдуарда) 2611 дес. земли; 267 р.д.м.п.
б) Якову Васильевичу Жураковскому 1800 дес. земли; 105 р.д.м.п.
в) Дороте Подгорской 539 дес. земли; 126 р.д.м.п.
г) Анне Соколовой 195 дес. земли; 41 р.д.м.п.
д) Яцку Пилявскому 539 дес. земли (вместе с Вацлавом); 71 р.д.м.п.
е) Вацлаву Пилявскому 8 р.д.м.п.
ж) Приходской церкви 54 дес. земли.
О церкви здешней во имя Воздвижения Креста Господня, упоминается в визитах 1741 и 1746 годов (Паволоцкого деканата) с объяснением, что она недавно построена на место сгоревшей во время пожара в 1740 году, что священником при ней был Василий Гуранда, посвященный в Молдавии в 1727 году, и подвергнутый Визитатором заключению на две недели в Белиловский монастырь за соблюдение некоторых обрядов православия. Церковь эта, несколько раз починенная, существует и по ныне; по штатам причислена к 4-му классу.
