Мартоноша

Административно-территориальное деление

Мартоноша (укр. Мартоноша) — село, центр сельского совета Новомиргородского района Кировоградской области.

Мартоношскому сельскому совету подчинено село Котовка.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

История городов и сел УССР 1972 год

Мартоноша — село, центр сільської Ради, розташоване на річці Великій Висі, за 13 км на схід від районного центру і залізничної станції Новомиргород. Через село проходить автошлях Новомиргород — Каніж — Кіровоград Населення — 2615 чоловік. Сільраді підпорядковане село Котовка.

У Мартоноші міститься центральна садиба колгоспу ім. XXII з’їзду КПРС — господарства зернового і м’ясо-молочного напряму, за яким закріплено 6307 га сільськогосподарських угідь, з них 5902 га орної землі, 69 га саду. У хліборобстві переважає вирощування озимої пшениці, кукурудзи і цукрових буряків. 150 трудівннків Мартоноші нагороджені орденами й медалями.
Працюють середня школа, де 38 вчителів навчають 440 дітей, Є будинок культури на 600 місць, бібліотека з фондом 15 тис. книг, медпункт, аптека, дитсадок і дитячі ясла на 150 місць. 6 побутові майстерні, пошта, 6 магазинів.
Партійна організація налічує 80 комуністів, рі комсомольські —110 членів ВЛКСМ.

Засноване село в середині XVIII ст. переселенцями з Балкан.

Навесні 1905 року у Мартоноші сталося заворушення селян. Сюди прибув загін карателів для розправи над селянами. 12 з них було кинуто до єлисаветградської в’язниці, а потім етапом їх вислано до Сибіру і на північ. Майже 500 мешканців Мартоноші брали активну участь у Канізькому повстанні, а після придушення виступу переховували багатьох його учасників. Близько 100 жителів села загинули тоді в боях а ворогом.
У лютому 1918 року у Мартоноші встановлено Радянську владу.

610 жителів села брали участь у Великій Вітчизняній війні, 145 з них нагороджені орденами й медалями, 105 — загинули в боях проти фашистів. Народні месники вбили фашистського гебітскомісара. Гітлерівці схопили партизанського зв’язкового комсомольця Г.М. Некору. Після нелюдських катувань у гестапо юнака по-звірячому вбили у Новомиргороді. У школі, де він вчився, створено меморіальну кімнату, його ім’я навічно занесено у списки комсомольців школи. У лютому — березні 1944 року біля села відбувалися запеклі бої. Через лінію фронту перейшло близько 70 чоловік з Мартоноші, які були провідниками радянських розвідувальних груп.

Мартоноша — батьківщина радянського вченого-географа, члена-кореспондента АН Молдавської РСР М.М. Радула, генерал-лейтенанта артилерії А.М. Гервасієва, другого секретаря ЦК КП Молдавії Д.С. Гладкого, кандидата біологічних наук В.П. Симонової-Царалунги, кандидата технічних наук А.Г. Патратьєва.

Біля села досліджено кілька курганів доби бронзи (II тисячоліття до н. е.) і скіфського часу (VI—III ст. до н. ери).