Оситняжка

Административно-территориальное деление

Оситняжка (укр. Оситняжка) — cело, центр сельского совета Новомиргородского района Кировоградской области. В ХІХ столетии село Чигиринского уезда Киевской губернии.

Оситняжскому сельскому совету подчинены села Береговое и Писаревка.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Оситняжка, село по обеим сторонам р.Сырого Ташлыка, который здесь называется Плетеным, в 5-ти верста выше села Ульянина. Жителей обоего пола: православных 1872, римских католиков 29, евреев 35, в 1808 году было одних православных совокупно с деревней Писаревкой и Росоховеликой, 2452 в 195 дворах. Село получило название от того, что на низменных здешних местах, ныне большей частью высохших, в изобилии росла трава оситняк. Древности села составляют: небольшой лесок, в расстоянии 1 версты от села на полдень, в яру, называемом Калугерове. По преданию, здесь некогда очень давно жили монахи. В этом яру приметен остаток плотины, называемой и ныне Чернечей греблей. Но был ли здесь монастырь или это урочище составляло только угодие какого-либо монастыря, жителям неизвестно. Вблизи леска Калугерове, с левой стороны, видится курган окруженный валом с выходом — называемый Городок. Назначение этого городка и время построения также неизвестны. С противоположной стороны села, к северу, среди дремучего леса, есть другой городок или замковище, окруженное двумя высокими валами, которые заросли вековыми деревьями. Этот городок или крепость у жителей называется Шарпене. Он имеет три входа, а в некоторых местах приметны подземные ходы, уже завалившиеся и ни кем не исследованные. По преданиям, в Шарпане защищались жители при нашествиях Татар. Генеральша Екатерина Давыдова продала в 1832 году Оситняжку в руки двух лиц: Антона Котюжинского и Геронима Грузинского. Часть первого ныне состоит во владении его сынов: Генриха, Конрада и Ситизмунда Котюжинских. Часть же Грудзинского по сенатскому решению за частные долги, в 1837 году разделена между его кредиторами. Таким
образом образовались в Оситняжке следующие частные имения:

а) Конрад Котюжинский, по завещ. отца Антония: дес. земли  2401; р.д.м.п. 500
б) Тит Буркат, по покупке от Котюжинских   : дес. земли 1026; р.д.м.п.176
в) Иосиф Шанявский: дес. земли совместно с г) 168; р.д.м.п. 46
г) Николай Шанявский: дес. земли: р.д.м.п. 33
д) Николай Быстрицкий: дес. земли 331; р.д.м.п. 34
е) Наследники Якова Добровольского:р.д.м.п. 24
ж) Констанция Ясинская: дес. земли 114; р.д.м.п. 21
з) Иосиф и Феофил Зубовские
(совокупно с той частью, которую имеют в с. Пастырском): дес. земли 307; р.д.м.п. 43
и) Яков Дыбский: дес. земли 59; р.д.м.п. 14
к) Франц Винцковский: дес. земли 134; р.д.м.п. 13
л) Иван Моленда: дес. земли  43; р.д.м.п. 3
м) Приходская церковь: дес. земли 39
Из числа  земли  Конрада Котюжинского 674 десятины куплены крестьянами в 1863 году за 31469 рублей, по силе выкупного договора.

Приходская церковь во имя Св. Апостолов Петра и Павла, деревянная, 4-го класса; построена 1851 года на место прежней с 1764 года стоявшей Кроме церкви в селе находится часовня, построенная в 1816 году Геронимом Грудзинским для совершения унитского богослужения. К ней он приписал было усадьбу с огородом и 15 десятин земли и принял священника; но 1839 года, когда униаты окончательно воссоединены с вселенской церковью, каплица эта, построенная в видах расторжения Оситняжского стада Христова, к счастью неудавшихся, упразднена.

К Оситняжскому приходу причислены две деревни: Писаревка в 2-х и Росоховатка в 3-х верстах. В обеих деревнях земли числится 996 десят. Обе принадлежат отставному майору Августу Залевскому (лат. исп.) Жителей обоего пола: в первой309, во второй 98.

История городов и сел УССР 1972 год

Оситняжка — село, центр сільської Ради, розташоване за 30 км на північний схід від районного центру і за 10 км від залізничної станції Капітанівка. Населення — 2014 чоловік. Сільраді підпорядковані села Берегове, Писарівка.

В Оситняжці міститься центральна садиба колгоспу ім. Ілліча, за яким закріплено 4897 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 4241 га орної землі, 28 га дзеркала ставків. Господарство спеціалізується на хліборобстві, м’ясо-молочному тваринництві, птахівництві. З допоміжних підприємств діють цегельний завод, млин, олійня. За високі виробничі показники 149 членів артілі відзначені нагородами, серед них орденом Жовтневої Революції — механізатор Й.А. Котляренко, орденом Трудового Червоного Прапора — бригадири О.І. Котляренко і Д.С. Прудченко, ланкова А.І. Маган. Колгоспний інженер М.І. Андрухін був делегатом Третього Всесоюзного з’їзду колгоспників.

У середній школі навчаються 344 учні й працюють 33 вчителі. Є будинок культури, бібліотека з фондом 12,7 тис. томів, дільнична лікарня на 25 ліжок, аптека, дитячий садок на 120 місць, відділення зв’язку, ощадна каса, 6 магазинів. Село забудовується згідно генерального плану, затвердженого 1959 року.

У 2 партійних організаціях — 65 комуністів, комсомольців у селі — 80.
Засноване село в першій половині XVIII ст. втікачами з Полтавщини, Канівщини і Поділля.

Під час першої російської революції, в 1905 році, бідняки Оситняжки спалили кілька поміщицьких будівель, три скирти необмолоченого хліба. Селяни покинули роботу, вимагаючи підвищення плати, вигнали з економії прийшлих наймитів. Антиурядові прокламації Златопільської організації РСДРП поширював у селі вчитель Т.А. Горбань. На каторгу до Сибіру був засланий селянин Д.І. Жайворонок, звинувачений у революційній діяльності в Одесі під час повстання на броненосці «Потемкин». 27 липня 1908 року було вислано в Якутську губернію 7 селян Писарівки.

Радянську владу в Оситняжці встановлено в лютому 1918 року.
Першим волосним комісаром обрано місцевого селянина, учасника Жовтневого збройного повстання у Петрограді А.Т. Мулявку. Згодом він брав активну участь у радянському будівництві, очолював загін по боротьбі з бандитизмом.

460 мешканців села воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни, 210 а них не повернулися з поля бою, 212 — нагороджені орденами й медалями. За визволення села в лютому — березні 1944 року точилися запеклі бої. У боротьбі проти фашистів відзначився тут командир мінометної роти гвардії лейтенант С.Г. Постевой, який знищив ворожий танк, самохідну гармату, 27 солдатів, захопив полонених і цінні документи. С.Г. Постевому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

З Оситняжки родом заслужений учитель УРСР Г. К. Гончаренко, який був директором видавництва «Радянська школа».

Біля села досліджено кілька курганів передскіфського і ранньоскіфського часу (VII—VI ст. до н. ери).

Метрические книги по селу Оситняжка находящиеся на хранении в ГАКО

1. Київська губернія
2. Київська єпархія
3. Свято-Петропавлівська церква, с. Оситняжка Чигиринського пов. Оситнязької вол.
4. с. Писарівка
5. Народження: 1831: ф. 528, оп. 1, спр. 1, 2; 1832–1837: ф. 528. оп. 1, спр. 2; 1842–
1846: ф. 528. оп. 1, спр. 4; 1850: ф. 528. оп. 1, спр. 6
6. Шлюб: 1831: ф. 528, оп. 1, спр. 1; 1850: ф. 528. оп. 1, спр. 6
7. –
8. Смерть: 1831: ф. 528, оп. 1, спр. 1; 1841: ф. 528. оп. 1, спр. 3; 1848–1849: ф. 528,
оп. 1, спр. 3, 5; 1850: ф. 528. оп. 1, спр. 6; 1851–1859: ф. 528, оп. 1, спр. 5.
9. Сповідальна книга: 1853: ф. 528, оп. 1, спр. 1
10. –