Меню Закрити меню Історико-генеалогічна
база даних України

Кіровоградська область

Райони області

Міста обласного значення

Історія області

Перші люди на теренах сучасної Кіровоградської з’явилися дуже давно. Про найдавніші віхи історії краю свідчать численні копалини, відкриті археологами.

Землі сучасної Кропивниччини входили до складу Київської Русі. Саме тут проходила південна лінія укріплень проти кочовиків: печенігів, а згодом половців.

У другій половині XV століття територія області стала частиною земель, на яких виникло Запорізьке козацтво. Пізніше, впродовж трьох століть, входила до земель «Вольностей Війська Запорізького».

У період Руїни територія краю неодноразово переходила з рук в руки. Під час цих протистоянь населені пункти неодноразово розграбовувалися і руйнувалися.

Після підписання Карловицького миру в 1699 році, територія Правобережжя річки Синюха надовго ввійшла до складу Речі Посполитої. Кордон між нею та Запоріжжям став проходити річками Синюха та Велика Вись.

У Торговиці, яка входила до володінь магнатів Потоцьких, 14 травня 1792 року був опублікований Акт, розроблений у Петербурзі під наглядом Катерини II. Цей документ увійшов у історію під назвою Торговицька конфедерація. Акт — це змова польських магнатів, спрямована проти реформ державного люду у Польщі. В її результаті відбувся другий поділ Речі Посполитої. Землі Правобережжя річки Синюха ввійшли до складу Російської імперії, а з 1797 року вони стали частиною Уманського повіту Київської губернії.

Встановлення царської влади над Запоріжжям після підписання Белградського мирного договору 1739 року стало початком відновлення козацького самоврядування. Межиріччя Синюхи, Бугу та Інгульця ввійшло до складу новоствореної Бугогардівської паланки.

У середині XVIII століття розпочалось активне заселення краю вихідцями з Росії, Сербії, Болгарії. У 1752 році було адміністративно засновано Нову Сербію, а в 1754 році — фортецю Святої Єлисавети, що згодом з форштадтами стала Єлисаветградом (сучасний Кропивницький) — центром повіту Херсонської губернії.

З відміною військових поселень в середині XIX ст. економіка краю розвивалась інтенсивніше. У 1868—1869 рр. залізниця з’єднала Єлисаветград з Одесою і Кременчуком, через три роки — Харковом і Миколаєвом. Розвитку набули підприємства переробної та харчової промисловості.

1917 року територія сучасної Кіровоградської області входить до складу Української Народної Республіки.

Під час другої світової війни, Кіровоградщина втратила 92 тис. 860 чоловік, в оборонних та наступальних боях загинуло 152 тис. 155 осіб. Майже 400 звільнювачів області удостоєно званням Героя.

По Кіровоградській області станом на кінець червня 1945 року за агентурними й слідчими матеріалами на обліку перебували 1063 члени ОУН та особи, запідозрені у належності до націоналістичного підпілля. Націоналістичне підпілля ОУН діяло на території області до 1950-х років.

З 24 серпня 1991 року Кіровоградщина є невіддільною складовою Української держави.