Сходница

Административно-территориальное деление

Сходница (укр. Східниця) — поселок городского типа, центр поселкового совета, подчинен Бориславскому городскому совету Львовской области.

Поселок относится к историко-этнографическому региону Галиция (Галичина).

Історія селища Східниця

Згідно відомих на сьогодні переказів сучасна Східниця раніше носила назву Золота Баня, що очевидно пов’язано із існуванням тут солеварні. На сьогодні ця назва серед місцевих позначає центральну частину селища. Загалом же це поселення виникло у середині XIII-на початку XIV століття. Перша письмова згадка про це поселення датована різними дослідниками по-різному. Вони наводять дати XIV століття, 1515 року, 1608 року та ін. На початку XVI століття його власником був Андрій Кропивницький. На той час це було невеличке провінційне село, однак події національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького не оминули його. Місцеві мешканці взяли в ній активну участь. На той час селом володів шляхтич Самуель Цебровський. Застосовуючи жорсткі методи він активно протидіяв повсталим. Вони зазнали поразки і життя поступово увійшло в мирне русло. В кінці XVІІ століття тут діяло два млина, одна корчма та 52 осілих господарства. Причому шляхтич Свічковський володів 18-ма підданими, млином і корчмою. Пан Нагуєвський володів десятьма підданими. Пан Попель володів 18-ма підданими, двома пустими дворищами та одним млином. Однак напади татар та поширення різного роду епідемій кінця XVІІ століття загальмували розвиток поселення. Після першого поділу Польщі 1772 року село відійшло до Австро-Угорщини і за адміністративною реформою 1782 року воно увійшло до складу Самбірського округу. У 1787 році тут нараховувалося 65 дворів, 2 корчми, млин та одна кузня. Збереглись також відомості про Східницький замок, що аж до XVIII століття служив фортецею. У 1820 році тут існував 71 двір, 3 корчми, лісництво та два млини. У 1867 році поселення входить до складу Дрогобицького повіту. На цей час тут уже існувало 77 дворів. У 1858 році сільським війтом був Яким Бобешко, у 1868 році новим війтом став Іван Мазур, а в 1895 році — Міхал Стемпіцький.

У 1858 році у Східниці було відкрито родовище нафти і розпочалась його промислова розробка. Тут працювали підприємці з Німеччини, Великої Британії, Бельгії, Франції та США. У 1890-х роках Східниця займала перше місце з видобутку нафти в Галичині, в 1930-х роках — третє (після Борислава і Биткова). Із 1896 року розпочинається ще промисловий видобуток природного газу. Одним із наслідків такого бурхливого розвитку видобувної промисловості було різке зростання чисельності місцевого населення за рахунок жителів навколишніх гірських сіл. Так, у 1880 році в селі нараховувалося 125 дворів, де проживало 867 осіб. За релігійною приналежністю жителі розподілялися таким чином: 757 греко-католиків, 109 римо-католиків, 122 юдеїв. За національністю: 753 – русини (українці), 115 – поляків, 116 – німців. У селі діяв тартак на 8 кінських сил, який щорічно переробляв 1540 метрів кубічних дерева. На тартаку були 4 звичайні пили та 1 циркулярка. Ще одним із наслідків зростання видобутку корисних копалин та генерації значних капіталів була поява тут багатьох відомих фінансових аферистів імперії Габсбургів та ріхноманітних організованих злочинних груп.

Буремні події початку ХХ століття також не оминули місцевих жителів. Місцева молодь активно активно вступала до лав Українських січових стрільців та брала участь у Першій світовій війні на стороні Австро-Угорщини. Такими були: Г.Баран, Й.Баран, М.Журавчак (Грушівський), П.Дубленич, М.Дмитришин, М.Савчин, В.Стемпацький. Після розпаду Австро-Угорщини та створення польської держави польська влада відразу ж розпочала терор проти такого свідомого місцевого населення і призначала на важливі місцеві посади виключно поляків. Внаслідок чого, протягом 1920-30-х років війтами були поляки Станіслав Славік та Ян Бачинський. В середині ХХ століття місцевим пенсіонером Омеляном Стоцьким тут були відкриті великі поклади мінеральних вод «Нафтуся», що призвело до визнання селища Східниці Всесоюзним курортом 9 січня 1976 року.

Найдавніша згадка про сільську церкву відноситься до 1589 року. У 1767 році було споруджено дерев’яну трьохверхну церкву св. апостолів Петра і Павла. Патроном церкви був князь Кароль Гунеер от Шварцбург Сондергаусен. Д. Блажейовський наводить імена священиків та адміністраторів церкви, які правили у Східниці протягом XIX століття: Григорій Сідлович (1828 – у 1831 помер), Андронік Садовський (1831-1832), Семен Ганкевич (1833-1837), Ігнатій Волошинський (1837-помер1849), Антін Калесинський (1849-1853), Антін Кріль (1853-1859), Теофіль Кокуревич (1859 –1861 помер), Олексій Василевич (1861- 1883 помер). В 1848 році при церкві дяк Я. Журавчак навчав п’ятьох дітей, а в 1857 році — сімьох. У 1886 році священиком парафії був Григорій Савицький (1856 року народження; висвячений у 1882 р., жонатий). До парафії належала 691 людина. В селі існувала школа та пошта. Село належало до Дрогобицького повіту. Протягом 1901 – 1902 років за проектом відомого архітектора Василя Нагірного на місці старої було споруджено нову муровану церкву. На сьогодні в Східниці представлені насамперед спільноти греко-католиків та православних. В селі діють храми, що належать Самбірсько-Дрогобицькій єпархії УГКЦ, Дрогобицько-Самбірській єпархії УПЦ (МП) та Дрогобицько-Самбірській єпархії ПЦУ (колишньої Української автокефальної православної церкви).

У 2019 році тут постійно проживало 2244 особи. Найпоширенішими прізвищами були: Кушнір, Волошин, Возняк, Баран, Дубленич, Дмитришин, Савчин та інші.

Література:
1. Schodnica, po rusku Schidnycia // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 383.;
2. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – 998 с.;
3. Культурно-історичний портал СПАДЩИНА ПРЕДКІВ https://spadok.org.ua/krayeznavstvo/skhidnytsya-nevidomi-fakty-z-istoriyi-davnoho-selyshcha;

Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.

Сходница — посёлок городского типа в Львовской области УССР. Подчинён Бориславскому горсовету. Расположен в 9 км от ж.-д. станции Борислав. Нефтепромысел, лесозавод и др. предприятия. Пансионаты: «Карпаты», «Гуцулка».