Трускавец

Административно-территориальное деление

Трускавец (укр. Трускавець) — город областного подчинения Львовской области.

Город относится к историко-этнографическому региону Галиция (Галичина).

Історія міста Трускавець

Трускавець має давню та цікаву історію. Знайдені тут археологічні знахідки вказують на заселеність цієї території принаймні від початку нашої ери. На сьогодні у місцевих переказах побутують топоніми «Городище», «Коточний замок», «Кам’яний горб» та ін. Перша письмова згадка про Трускавець відноситься до 1425 року. Місто потрапило під владу Польщі у 1349 році. Польські королі здавали його в оренду феодалам — у 1462 році братам- шляхтичам Іванові та Станіславу Кориткам, у 1471 році — братам Гнатові з Тустановичів і Андрію із Любенців та ін. Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького королівського староства.

Трускавець розвивався завдяки солеварному промислу. Місцева солеварня знаходилась у лісі, по дорозі на Дрогобич (тепер кінець вул. Дрогобицької), який ще досі має назву Баньки. Останній соляний колодязь, що містився в самому центрі Трускавця, був закритий на початку XIX ст. За, сіллю приїжджали чумаки з Придністров’я. Місцеві селяни возили її на ярмарки на Волинь, Поділля, Київщину і до Білорусі.

Після першого поділу Польщі у 1772 році Трускавець став власністю цісарської казни. У 1772 тут проживало 990 осіб. Поширеними серед них прізвищами тоді були: Стецькевич, Порик, Петранівський та ін. У 1787 році місцевим війтом був Іван Пристай, а в 1820 році — Дмитро Данилишин.

У 1827 році в Трускавці появилися перші лазні та перші житлові приміщення для відпочивальників, переобладнані відповідно з сільської корчми та хат місцевого населення. Вже 1836 року почалося інтенсивне будівництво бальнеологічного курорту у Трускавці. Датою офіційного заснування бальнеологічного курорту вважається 1827 р., коли тут було споруджено приміщення для перших 8 ванн. Станіслав Сташіц у невеличкій роботі, яка вийшла друком у 1805 році, писав, що крім солі тут добувають озокерит і нафту, з якої шляхом перегонки отримують гас, який використовується для освітлення вулиць. У 1880 році в місті проживало 1288 мешканців (1042 українці, 110 поляків, 58 євреїв, 14 німців).

У 1882 році Трускавець перейшов у власність спілки, яку очолювали, серед інших, кн. Сапєга і шляхтич Жолтовський. Вони збудували водолікарню на 60 кабін, кілька вілл, готель «Ядвінівка», «будинок Бахмана». Було здійснено аналіз джерел та впорядковано територію біля них. Відкрито озокеритну шахту. У 1892 році бцло збудовано приміщення для інгаляцій. У 1895 році терміном до 1907 року місто орендував інженер Юзеф Вичиньскі. Ним було збудовано ресторан, упорядковано центр міста і парк, розширена водолікарня. Він ініціював будівництво вілл: «Гражина», «Яніна», «Марія», «Софія», «Гелена», «Світязянка», «Моя», «Саріуш», «Під Білим Орлом», «Під Матір’ю Божою». Будуються готелі, вілли, пансіонати. У Розростається інфраструктура, будується нова водолікарня, прокладається об’їзна дорога. В 1911 році Трускавець переходить до рук спілки, яку очолює Раймунд Ярош. Новий господар одразу починає яскраву європеїзацію курорту. Найперше він електрифікує Трускавець. У 1909 році було побудовано залізницю з невеличкою станцією, а вже у 1912 споруджується новий вокзал. Трускавець був безпосередньо пов’язаний залізничним сполученням як зі Львовом, так і з Віднем, Краковом, Познанню, Прагою, Варшавою, Берліном. У 1913 році за великі успіхи в розвитку курорту — його лікувальної бази, — Трускавець було нагороджено Великою золотою медаллю. А темпи змін були направду вражаючими. Перед Першою світовою війною існували плани подальшого розширення курорту. Завдяки такій активній розбудові Трускавець піднявся у статусі на рівень таких оздоровниць європейського значення як Бад-Райхенгалль та Вісбаден.

У 1919 році польські війська окупували Галичину, і в тому числі Трускавець, проте це не завадило подальшому розвитку курорту. Кількість відпочивальників зростала щорічно. 24 вересня 1939 року радянські війська анексували західноукраїнські землі. З липня 1941 Трускавець перебував під владою німецьких військ. Вони надали Трускавцю статус міста у 1942-му році. 6 серпня 1944 року Трускавець зайняли радянські війська. Поряд з ними тут активно діяли загони УПА. До 1939 року ОУН воювала з поляками, після 1939 року — з радянськими окупаційними військами. У 1947 році Трускавець отримує уже від радянської влади статус міста. А вже у 1952-му стає містом обласного підпорядкування, а згодом і всесоюзним курортом. Популярність курорту зростала. У Трускавці лікувались відпочивальники не тільки з Радянського Союзу, але й з Польщі, Чехословаччини, країн Азії та Африки. У 1985 році кількість відпочивальників сягнула за рік позначки у 350 тисяч. З початком 1990-х років, після короткого занепаду, курорт отримує новий поштовх у своєму розвитку.

Протягом ХХ століття етнічний склад населення міста зазнавав значних змін. Так, зокрема, частка українців у його складі постійно зростала, а росіян і поляків – зменшувалась. Євреїв взагалі з середини ХХ століття тут зареєстровано не було. Станом на 2019 рік в місті постійно проживало 28 705 осіб. Найпоширенішими серед місцевих мешканців прізвищами були: Кушнір, Мельник, Пристай, Данилишин та інші.

На сьогодні в Трускавці представлені насамперед спільноти греко-католиків, православних та протестантів. Діють храми, що належать Самбірсько-Дрогобицькій єпархії УГКЦ, Дрогобицько-Самбірській єпархії УПЦ (МП).

Література:
1. Akta grodzkie і ziemskie, t. 13. Warszawa, 1888, с. 364.
2. Данилюк Ю. З. Трускавець // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 169;
3. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Львівська область / Ред. кол. тому: Маланчук В. Ю. (гол. редкол.), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип’якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відп. секр. редкол.), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П. АН УРСР. Інститут історії. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1968. – 998 с.;
4. Лоренц Т. Трускавець у 1461–1936 роках. Історичний нарис / Тадеуш Лоренц ;. пер. з пол. Мар’ян Тарчинець. – Львів : Кальварія, 2017. – 195 с.;

Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.

Трускавец, город (с 1948) областного подчинения в Львовской области УССР. Расположен к Ю. от Дрогобыча. Конечный пункт железнодорожной ветки от линии Львов — Ужгород. 20,1 тыс. жителей (1975). завод минеральных вод.

Трускавец — бальнеологический (преимущественно питьевой) курорт, находящийся в предгорьях Карпат. Лето тёплое (средняя температура июля 17 °С), зима умеренно мягкая (средняя температура января —4 °С); осадков 790 мм в год. Лечебные средства: 26 минеральных источников (воду 14 источников используют и для питья, остальных — для ванн). Наиболее известен источник «Нафтуся», воду которого используют для питья и разлива в бутылки. Лечение урологических заболеваний, болезней желудочно-кишечного тракта, печени, жёлчных путей. Санатории для взрослых и детей; бальнео- и озокеритолечебницы, питьевые бюветы.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 — 1907 гг.

Трускавец (Truskawiec) — курорт в Галиции, у подножья Карпатских гор, на высоте 78 м над ур. моря. Землисто-соляно-серные источники. Воды применяются внутрь и в форме ванн. Три бальнеологических заведения.