Анастасия
Анастасия — (от греческого) воскресшая; разговорное — Настасия и Настасья; просторечное — Анастасея и Настасея; производные — Анастасиюшка, Анастаска, Настася, Настя, Нася, Ната, Ная, Наюся, Нюся, Настёна, Тёна, Настёха, Настуся, Туся, Настюля, Настюня, Настюра, Стюра, Настюха, Настюша, Настяха, Стася, Тася, Тая, Ася, Асюша, Сюша, Асюта, Сюта, Настасьюшка.
Даты именин Анастасии, Настасьи, даты дня Ангела
| 4 января — | великомученица Анастасия Узорешительница (ок. 304). |
|---|---|
| 23 марта — | преподобная Анастасия Патрикия, Александрийская, пустынница (567-568). |
| 28 апреля — | мученица Анастасия Римская (ок. 68). |
| 11 ноября — | преподобномученица Анастасия Римляныня (III в.). |
| 12 ноября — | мученица Анастасия Солунская (III в.). |
| 26 декабря — | праведная Анастасия. |
| 17 июля — | святая страстотерпица великая княжна Анастасия (и святые страстотерпицы великие княжны Ольга, Татиана, Мария; † 1918; рус.). |
Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власнi iмена людей. Словник-довiдник
АНАСТАСІЯ, НАСТАСІЯ, НАСТЯ жін. до АНАСТАС. НАСТАСЯ, НАСТАСКА, НАСТА, НАСТКА, НАСТОЧКА, НАСТЕЧКА, НАСТУНЯ, НАСТУНЕНЬКА, НАСТУНЕЧКА, НАСТУНЬКА, НАСТУСЯ, НАСТУСЕНЬКА. НАСТУCЕЧKA, НАСТУСЬКА, НАСТУШКА, НАТА, НАТОНЬКА, НАТОЧКА, НАЦЯ, НАЦЬКА, СТАСЯ, СТАСЕНЬКА, СТАСЕЧКА, СТАСУНЯ, СТАСУНЬКА, СТАСЬКА; ТУСЯ, ТУСЕНЬКА, ТУСЕЧКА; АСЯ.
Тамалій: Мушу йти, Настасіє Андріївно! Мене дома ждуть (О. Пчілка);
Од каганця проміння в’яле
тремтить, хитається й тече.
І Настя голову схиляла
своєму Йвану на плече (В. Сосюра);
Білолиця Настка часто упивається словами красного хлопця (О. Кобилянська);
Вербовая кладочка, кладочка, Там ходила Насточка, Насточка (Народна пісня);
Ой доню моя, дочко Настуньо,
Яка ж ти міні мила (Народна пісня);
— А он я вже тебе люблю, Настунько, — борониться Гриць і сміється веселими очима, — та ще розуму не втратив (О. Кобилянська);
Через тую кладочку да ніхто не перейде.
Перейшов Лексієчко, перейшов молоденький,
Перевів Настунечку да за білую ручку (Народна пісня);
Уродилася Настуся —
Любо подивитись,
Із личенька рум’яного
Хоч води напитись (П. Куліш);
В кімнаті білій спить Настуся.
Світанок стукає у скло
Рожевим пальцем (М. Рильський);
Уже додому люде йдуть, —
Не йде Настусенъка, не чуть (Т. Шевченко);
Ой як будеш ти, Настушко,
Покірненька,
Буде твоя голівонька
Спокійненька (Народна пісня);
—Що діяти, Нацюі —питає Гринь свою подругу (С. Ковалів).
