Белики

Административно-территориальное деление

Белики (укр. Білики) — поселок городского типа, центр поселкового совета Кобелякского района Полтавской области. В ХІХ столетии местечко Кобелякского уезда Полтавской губернии.

История городов и сел УССР 1967 г.

Білики — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташовані на правому березі річки Ворскли (басейн Дніпра), за 15 км від районного центру та за 2 км від залізничної станції Ліщянівка. Населення — 7600 чоловік.
В селищі розташований колгосп ім. Мате Залки зерно-тваринниць кого напряму, а 1965 року очолений тридцятитисячииком І. Ф. Ситником. За короткий час колгосп з економічно відсталого перетворився на передове, технічно оснащене господарство. Тут а 2382 га землі, в т. ч. 1289 га орної, 5 тваринницьких ферм. В селищі також є великі підприємства: Кобеляцький цукровий та Білицький молококонсерпний завод, валова продукція якого в 1966 році склала 12 208 тис. крб. проти 7 144 тис. крб. в 1958 році. З розвитком економіки колгоспу і підприємства вростав добробут трудящих Біликів. За семирічку колгоспники і робітники спорудили 267 будинків. У селищі заасфальтовано 3520 кв. метрів тротуарів, прокладено 4956 погонних метрів водопроводу.
Поблизу підприємств виросло нове робітниче селище з красивими багатоповерховими будинками, широкими асфальтованими вулицями. Селище потопає в зелені дерев, кущів і квітів.
Тут виросло двоповерхове приміщення середньої школи, Будинок культури, побудовано дитячий садок тощо.
Населення Біликів обслуговують 2 лікарні з поліклінічними відділеннями, де працює 7 лікарів та понад 20 чол. середнього медперсоналу. В селищі є середня, 3 восьмирічні, 2 початкові школи та школа робітничої молоді, Будинок культури, 6 клубів.
З 1928 по 1936 рік у Біликах в літні місяці проживав видатний революційний угорський письменник Мате Залка. Тут він написав свої твори: «Генерал», «Комети повертаються», «Добердо». У 1936 році Мате Залка поїхав в Іспанію, де під іменем генерала Лукача командував 12-ю інтернаціональною бригадою. Генерал Лукач хоробро бився за свободу і незалежність іспанського народу і загинув смертю героя в бою під Уескою в червні 1937 року. У 1950 році в Біликах відкрито літературно-меморіальний музей Мате Залки.
Білики засновані в першій половині XVII століття. У січні 1750 року тут спалахнуло повстання селян і козаків. Біличани розгромили приміщення сотенної канцелярії, побили сотенного отамана та збирача податків і вчинили напад на будинок сотника. Повсталі обрали нове сотенпе правління. Озброєному загону козаків, направленому туди полковою канцелярією, біличани вчинили збройний опір. Тільки другому, більш численному загону вдалося придушити повстання.
Уродженцю Біликів Ф.І. Марченку за героїзм, виявлений у боях в роки Великої Вітчизняної війни, посмертно присвоено звання Героя Радянського Союзу.
Поблизу села знайдено кам’яні шліфовані молотки періоду бронзи (приблизно II тисячоліття до н. е.).

Большая Советская Энциклопедия

Белики, посёлок городского типа в Кобелякском районе Полтавской области УССР, на р. Ворскла (бассейн Днепра), в 2 км от железнодорожной станции Лещиновка (на линии Полтава — Кременчуг). 7,6 тыс. жителей (1968). Сахарный завод, молочноконсервный комбинат.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона

Белики, местечко Полтавской губ., Кобелякского уезда, при реке Ворскле, станция железной дороги; жит. 3500.