Меню Закрити меню Історико-генеалогічна
база даних України

Рівненська область

Райони області

Міста обласного значення

Історія області

Територія нинішньої Рівненської області була заселена ще з доби пізнього палеоліту, тобто приблизно 40-10 тисяч років тому. Про це свідчать численні археологічні знахідки. На теренах області виявлено близько 100 залишків стародавніх поселень та могильників.

У VI-VII століттях край населяло плем’я дулібів-волинян. Наприкінці Х століття Волинь, у тому числі й Рівненщина, входила до Володимирського князівства. Визначну роль в історії краю відіграли Дорогобуж і Пересопниця, які в XI-XII століттях були центрами удільних князівств. До 1283 року належить перша письмова згадка про місто Рівне, коли тут відбулася битва польських та литовських військ. Після 1340 року територія нинішньої Рівненської області відійшла до складу Великого князівства Литовського.

У 1506 році маршалком Волинської землі був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 р. Острозький Костянтин Іванович. 1576 року в Острозі князь Костянтин-Василь Острозький, син Костянтина Івановича, заснував слов’яно-греко-латинську Академію — перший в Україні і в Східній Європі вищий навчальний заклад.

До 1629 року належить перший відомий перепис населення Волинського воєводства. Найбільшими містами на той час були Острог, Корець, Степань, Рівне, Дубно.

У середині XVII століття територія Рівненської області була охоплена визвольною війною під проводом гетьмана Богдана Хмельницького.

У 1793 році, після підписання російсько-пруського договору, частина території Рівненщини увійшла до складу Росії.

На початку квітня 1919 року у Рівному перебував уряд Української Народної Республіки. За Ризьким мирним договором 1921 року територія Рівненщини відійшла до складу Волинського воєводства Польщі.

Після приєднання Західної України до УРСР Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 грудня 1939 року було утворено Рівненську область.