Меню Закрыть меню Историко-генеалогическая
база данных Украины

Джулинка

Административно-территориальное деление

Джулинка (укр. Джулинка) — село, центр сельского совета Бершадского района Винницкой области.

Джулинскому сельскому совету подчинено село Березки-Бершадские.

Село относится к историко-этнографическому региону Подолье.

История городов и сел УССР 1972 год

Джулинка — село, центр сільської Ради, розташоване за 25 км від районного центру, на лівому березі Південного Бугу, залізнична станція. Через село протікають дві безіменні притоки Південного Бугу. Населення — 4685 чоловік.

Назва села, очевидно, походить від татарського слова «джуя», що значить «сміливий». Напередодні реформи 1861 року у Джулинці налічувалося 323 двори, 922 ревізькі душі. Реформа 1861 року не виправдала сподівань селян. Тяжка підневільна праця, великі викупні платежі (щорічно слід було сплачувати близько 5 тис. крб.) вели до посилення опору селян. Тому, коли в квітні 1861 року в Ольгопільському повіті почався виступ незадоволених реформою, джулинці підтримали їх. Боячись зростання селянських заворушень, подільський губернатор послав солдатів Мінського, Брянського та Єлисаветградського полків для придушення непокірних. Царський уряд жорстоко карав всяку спробу розкрити селянам грабіжницьку суть реформи. Гайсинський повітовий суд у травні 1861 року розглядав справу про обвинувачення відставного фельдшера С. Балицького, який, роз’яснюючи джулинцям зміст реформи, нібито перекручував затверджені царем положення про становище селян, що звільнялися від кріпацтва.

В пореформений час прискорився економічний розвиток села.

Починаючи з 1873 року в Джулинці кожні два тижні відбувалися ярмарки. Наприкінці XIX ст. у навколишніх селах Усті й Красносілці будувалися цукрові заводи, що зумовило деякі зміни в заняттях населення Джулинки. Селяни почали висівати цукрові буряки для цих підприємств. У селі з’являлися підрядчики, які наймали селян на сусідні цукроварні. На кінець XIX ст. припадає завершення будівництва залізниці Вінниця-Гайворон, що проходила біля села. Це також значною мірою вплинуло на заняття населення.

До початку XX ст. Джулинка виростає у велике село з 798 дворами і населенням 3307 чоловік. Найбільшими земельними власниками у Джулинці були поміщики та товариство Соболівського цукрового заводу. Йшов швидкий процес диференціації селянства. В селі було більше десятка куркульських господарств, зміцненню яких сприяло відкрите 1913 року кредитне товариство. Життя трудящих було важким, основна маса селян, позбавлена землі і людських умов праці, бідувала. Коли до села дійшла звістка про революційні події 1905 року, селяни активно виступили проти жорстокої експлуатації. Під керівництвом батраків Ф. Моруса, А. Білого, С. Печеного вони розгорнули боротьбу за скорочення робочого дня і підвищення оплати праці.

В культурному відношенні Джулинка була відсталим селом. 1863 року тут відкрили першу парафіяльну школу, для якої у 1869 році звели окремий будиночок. Її відвідувало на початку 70-х років близько 70 хлопчиків та 10 дівчаток щорічно. Згодом у 1892 році в Джулинці почала працювати окрема церковнопарафіяльна школа для дівчаток, а в 1899 році — церковна школа грамоти. Перед першою світовою війною дві джулинські школи закрили, в селі залишилась одна школа, в якій працювало 3 вчителі і навчалися 172 учні. Ще гірше було з охороною здоров’я. До XX ст. в селі про медичні заклади навіть не знали. Лише напередодні першої світової війни земство збудувало в селі невелику лікарню, де працювали лікар, фельдшер і медсестра.

Схвально зустріли трудящі звістку про повалення царської влади. Селяни чекали закінчення війни і повернення солдатів додому. Та скоро вони переконалися, що Тимчасовий уряд не поліпшить їх долі. Коли ж до села докотилася звістка про Жовтневу соціалістичну революцію, найбідніше селянство сприйняло її з радістю. На початку 1918 року колишній матрос М. Кравченко з місцевими бідняками Костянтином та Лаврентієм Кобійчуками здійснили розподіл поміщицької землі, худоби та реманенту серед селян.

Але в березні 1918 року Джулинку загарбали німецькі війська. Окупанти повернули поміщикові землю, худобу, реманент, грабували селян, забирали хліб.

Протягом 1919-1920 pp. село неодноразово потрапляло до рук петлюрівців? денікінців та польських інтервентів. Крім того, в цих місцях лютували банди різних буржуазно-націоналістичних отаманів. Вони жорстоко знущалися з населення, грабували і без того розорені селянські господарства, палили хати й господарські будівлі селян.

Влітку 1920 року в Джулинці остаточно встановлюється Радянська влада. В селі розгорнув роботу волревком, який очолив Іван Плосков. Джулинський волревком та його земельний відділ проводили велику роботу, зміцнюючи Радянську владу на селі, дбаючи про допомогу найбіднішим селянам. Було обліковано землю нетрудового користування і розподілено між селянами 776 десятин такої землі.

В 1921 році голова ревкому І. Плосков і член ревкому Ф. Уваров вступили до партії більшовиків. Це були перші більшовики в Джулинці. Тоді ж’у селі засновано комсомольську організацію, яка 1923 року об’єднувала 6 членів.

У цей час створюється комнезам, на чолі якого став Ю. Рублєвський. Комнезам всіляко підтримував бідняцьке селянство в його боротьбі з куркулями. Місцеві радянські органи розподілили між малоземельними 683 десятини землі, яку вилучили в 159 куркульських та багатоземельних господарствах.

Головною метою був поступовий перехід до колективного господарювання. Перше колективне господарство організували в Джулинці 1923 року. Це був ТСОЗ «Крок до соціалізму», який об’єднував 7 сімей (34 чоловіка, з них 20 працездатних). Колектив мав 6 коней, 2 плуги, 3 вози, 6 борін і обробляв 44 десятини орної землі. У господарстві працював агроном, під наглядом якого в землеробстві застосовували шестипільну сівозміну. Крім господарських справ, члени ТСОЗу вирішували інші питання соціалістичного будівництва на селі. Вони поставили завдання ліквідувати неписьменність членів колективу та їх сімей, передплачували газети й журнали, провадили політико-роз’яснювальну роботу серед населення Джулинки.

У 1924 році село стає районним центром Тульчинського округу. На цей час тут було 1100 дворів і 4057 чоловік населення. Значно зріс культурний рівень Джулинки. В селі працювали школа, лікнеп і бібліотека. Відкрився районний сільгосп- будинок, який проводив велику політико-виховну роботу. Селян обслуговувала лікарня й амбулаторія.

Боляче переживали джулинці смерть В. І. Леніна. Комуністичний осередок провів відкриті збори комуністів, комсомольців, членів КНС, всіх жителів села3, учасники яких поклялися йти шляхом, накресленим рідним Іллічем. Джулинській лікарні було присвоєно ім’я В. І. Леніна.

Зростав авторитет партійного осередку в селі, йото вплив на селянські маси. 1925 року він складався з 7 чоловік. Осередок проводив велику політико-виховну роботу серед населення. В селі працював гурток колективного читання. Жителі передплачували 20 примірників газет та журналів. У жовтнір925 року в Джулинці відбулося свято врожаю, відкрилася перша сільськогосподарська виставка, на якій було представлено 90 кращих селянських господарств.

У 1927 році в Джулинці налічувалося 1176 дворів, проживало 4413 чоловік. Господарство велося в основному одноосібно, а єдиний ТСОЗ «Крок до соціалізму» об’єднував тільки частину незаможників. Партійна організація багато попрацювала, прилучаючи селян до колективних форм господарювання.

Протягом 1929 року в селі утворилося ще три ТСОЗи: «Незаможник», ім. Леніна, «Червона зірка». Джулинські ТСОЗи об’єднували 105 бідняцьких господарств, які обробляли 447,8 га землі. Врожайність на усуспільнених ланах була значно вищою, ніж на одноосібних. Біднота наочно переконувалася в перевагах колективного господарства. Весною 1930 року утворився ТСОЗ — «13-річчя Жовтня».

Процес колективізації у Джулинці відбувався в складних умовах. Куркулі всіляко перешкоджали цій справі. У 1930 році деякі хлібороби почали розбирати худобу, реманент і кидати колективне господарство. Але комуністи, комсомольці й активісти успішно викривали підступи ворогів.

Багато зробила для роз’яснення селянам суті ленінського кооперативного плану районна газета «Колгоспна праця», перший номер якої вийшов 27 грудня 1931 року. Газета ганьбила ворожі вчинки куркулів, пропагувала передовий досвід кращих колгоспів і переконувала селян в перевагах колективного господарства. В цьому ж році вона організовувала рейд перевірки стану колгоспів, а навесні 1932 року — змагання бригад колгоспів за кращу бригаду району і утворила грошовий фонд для преміювання передовиків змагання.

На кінець травня 1933 року в Джулинці утворилося три колгоспи: ім. Ворошилова, «Більшовик», «13-річчя Жовтня». Вони об’єднували 81 проц. господарств і близько 90 проц. усіх орних земель села. В колгоспах нараховувалося 329 коней, чимало рогатої худоби. Успіхи колективізації викликали лють ворогів колгоспного ладу. І в ці часи вони підмовляли колгоспників зволікати з посівною, вдавалися до економічних диверсій.

У 1933 році колгоспи Джулинки вже добилися певних успіхів. Колгосп ім. Ворошилова був одним з кращих у районі. Особливо відзначилася бригада М. Трохименка, визнана переможцем обласного змагання за кращу колгоспну бригаду у весняній посівній того року. Ударницею серед жінок-колгоспниць була П. Микитюк. На перший Всесоюзний з’їзд колгоспників джулинці делегували передовика колгоспного виробництва члена артілі ім. Ворошилова Ф. О. Печеного.

Важливою подією в історії села було створення в серпні 1933 року Джулинської МТС. Вона мала 24 трактори, які були розподілені між 5 бригадами і обслуговували 17 колгоспів. Велику роль у справі соціалістичного будівництва в цей період відіграв політвідділ МТС, в зоні діяльності якого 20 членів і кандидатів у члени партії, 14 комсомольських осередків були активною силою в боротьбі з залишками куркульства.

Перед початком Великої Вітчизняної війни всі джулинські колгоспи були економічно і організаційно міцними. Зростав і тракторний парк Джулинської МТС, яка 1940 року мала 81 трактор, 12 комбайнів та іншу техніку. На околиці села виросло містечко МТС з майстернями й гаражами. Змінювалося й обличчя села, поліпшувався добробут трудящих. У 1931 році в Джулинці відкривається семирічна школа, а через 4 роки у новому будинку — середня. В селі звели великий районний будинок культури; вів передачі радіовузол, працювала стаціонарна кіноустановка, тисячі книжок налічувалося в сільській бібліотеці. У мальовничому куточку села розмістилася лікарня.

Але продовжувати мирну працю джулинці не змогли: почалася війна. 28 липня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Окупанти грабували жителів, знущалися з них. Чудовий сосновий бір став місцем, де фашисти та поліцаї знищували радянських людей. Від рук гітлерівців загинули голова колгоспу А. Д. Мартишок, комуніст В. 3. Кузьменко, безпартійний Д. Я. Малюта та багато інших. Всього у Джулинці розстріляно 156 чоловік. За роки окупації на каторгу до Німеччини звідси вивезли 236 чоловік.

Та населення не скорилося окупантам, піднялося на боротьбу. В Джулинському районі виникає одна з перших підпільних організацій на Вінниччині. Вже у грудні 1941 року в районі розгортає діяльність підпільна організація, на чолі якої стояли залишені Джулинським РК КП(б)У комсомолець М. С. Корнійчук (Саша Жалов) та комуніст Ф. С. Волощук.

Влітку 1942 року під керівництвом М. С. Корнійчука був організований партизанський загін. А восени створено підпільний Джулинський райком партії, який скеровував всю діяльність підпілля району й Джулинки. Йому доводилось працювати в душе складних умовах. На початку 1943 року гестапо натрапило на слід джулинського підпілля. Був заарештований і розстріляний Ф. С. Волощук.

У 1942-1943 pp. джулинці допомагали партизанському загону С. О. Печеного та іншим, які проходили через район. У серпні 1942 року група підпільників підірвала в районі Джулинки два залізничні ешелони з пальним і з зерном, награбованим окупантами у населення.

З великим нетерпінням чекали джулинці визволення з фашистської неволі, яке несла їм Червона Армія. 11 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту вступили на околицю села. А вже 12 березня Джулинка стала вільною.

Зразу ж після визволення села почалося відродження зруйнованого фашистами господарства. Правління колгоспу ім. Ворошилова вжило заходів щодо підготовки весняної сівби, здачі зерна у фонд Червоної Армії. На своїх зборах хлібороби колгоспу ім. Ворошилова заявили: «Рідна Червона Армія здобуває перемогу за перемогою, очищає нашу радянську землю від німецько-фашистських загарбників. Немає в нас іншого бажання, іншої турботи, як своєю працею підтримувати переможний наступ на фронті, допомогти Червоній Армії остаточно розгромити і знищити ненависного ворога». І колгоспники дотримали свого слова. План посіву ярих того року було виконано на 150 проц. За березень-листопад 1944 року від трудівників Джулинки пораненим у госпіталь було надіслано 4565 посилок.

Зусилля трудящих, спрямовані на відбудову господарства, дали хороші наслідки. Міцніли колгоспи. 1947 року на фермах артілі ім. Ворошилова вже було 130 корів, 160 свиней, 230 овець. Колгосп «13-річчя Жовтня» одержав цукрових буряків по 250 цнт з га. Ланка М. А. Стрельбицької отримала 614 цнт цукрових буряків з га. Налагоджувала роботу МТС. З братніх республік сюди надходила сільськогосподарська техніка. Допомагали й частини Червоної Армії.

Відновили свою діяльність всі заклади культури і охорони здоров’я. Влітку 1944 року в Джулинці почала виходити районна газета «Соціалістична праця». 1 вересня 1944 року відчинилися двері середньої школи, за парти сіло 430 учнів, їх навчало 20 учителів. В 1946 році населення Джулинки методом народної будови відремонтувало будинок культури. При ньому працювали гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, демонструвалися кінофільми.

В 1950 році всі три колгоспи села об’єдналися в один — «13-річчя Жовтня». Це позитивно позначилось на виробничих досягненнях господарства — врожай пшениці становив 25,5 цнт, цукрових буряків — 250,6 цнт з га, а грошові прибутки колгоспу у 1950 році досягли 2696 тис. крб. Колгоспне стадо збільшилося до 770 голів великої рогатої худоби.

Зростала технічна оснащеність господарства. Джулинську МТС 1958 року було реорганізовано в РТС. Колгосп «13-річчя Жовтня» придбав 18 тракторів і багато іншої техніки. До артілі перейшло 105 чоловік механізаторів, які раніше працювали в МТС. Господарство міцніло, зростали його прибутки, того року вони становили 7 млн. карбованців.

В 1959 році Джулинський район ліквідували, і Джулинка ввійшла до складу Бершадського району Вінницької області. Цього ж року артіль «13-річчя Жовтня» об’єдналася з сусіднім колгоспом села Берізок-Бершадських у колгосп — ім. Котовського. Загальна площа земельних угідь утвореного господарства досягла 7055 га. Восьма п’ятирічка була новим етапом піднесення колгоспного виробництва. Колгоспники в 1970 році зібрали по 40,9 цнт зернових, по 371,0 цнт цукрових буряків, по 190,2 цнт картоплі, по 191,1 цнт овочів на 1 га посіву. Тваринники одержали на 100 га сільгоспугідь 499 цнт молока, 124 цнт м’яса.

На кінець 1970 року в колгоспі було 115 тракторів, 32 комбайни, 40 автомобілів та багато іншої техніки. Працювало З кузні, 4 майстерні, млин, олійня, 2 пилорами тощо.

В різних галузях колгоспного виробництва трудилося 1970 року понад 2 тис. чоловік. Виросли свої кадри спеціалістів з вищою й середньою освітою. За досягнуті успіхи колгосп і окремі колгоспники неодноразово відзначалися урядовими нагородами та грамотами і дипломами ВДНГ. Керівникові механізованої ланки Г. К. Пойдюку за високі врожаї кукурудзи 1966 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

За успішне виконання восьмого п’ятирічного плану орденом Леніна було нагороджено доярку М. А. Павляк, яка надоїла понад 4 тис. кг молока на кожну фуражну корову. Ордена Жовтневої Революції удостоєно голову колгоспу М. С. Шеремету та бригадира тракторної бригади М. Я. Мазура.

Поряд з трудівниками колгоспних ланів гідний внесок у спільну справу вносять колективи цегельного заводу, черепичного та столярного цехів, маслозаводу. Розширено хлібоприймальний пункт з добре обладнаними зерносховищами та потоковою лінією кукурудзяного заводу, на якому працює понад сто чоловік. Джулинське відділення «Сільгосптехніки» обслуговує 10 колгоспів району.

Підвищені зобов’язання брали колгоспники, робітники та інтелігенція села у ювілейному 1970 році, і з честю їх виконали. За успіхи в розвитку економіки й культури села в змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна ювілейна медаль «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» була вручена 250 чоловікам.

Ініціаторами всіх добрих починань є комуністи. З 107 членів КПРС колгоспної парторганізації на фермах працювало 27, а в рільництві — 44 чоловіка. В цехах місцевого відділення «Сільгосптехніки» зайнято 24 комуністи.

Розвиток виробництва зумовлює зростання добробуту. У ювілейному році колгоспники отримали по 4,5 крб. на людино-день. Для них зведено близько 800 нових будинків, село повністю електрифіковано й радіофіковано. На варті охорони здоров’я жителів села стоїть великий колектив, який нараховує 18 лікарів і 44 медпрацівники середньої кваліфікації. З 1961 року при лікарні працює молочна кухня, яка безкоштовно забезпечує харчуванням немовлят. В сосновому бору розташовано піонерський табір, де щоліта зміцнюють здоров’я 150 дітей. В селі діють 3 колгоспні дитячі садки.

Розвиваються освіта й культура на селі. 1970 року в Джулинці працювало З школи, де 72 вчителі навчали 1235 дітей.

За останні десять років 214 випускників школи працюють в рідному селі, в т. ч. механізаторами — 32, тваринниками — 58, будівельниками — 27 чоловік. 73 випускники школи стали педагогами, 67 — інженерами, 24 — медпрацівниками, 5- науковими співробітниками. В селі на базі вечірньої школи з 1963 року засновано учбовий комбінат. Тут готують трактористів, садівників, майстрів кравецької справи. При цьому закладі працюють групи підвищення кваліфікації ланкових, буряківників, тваринників і ін. Створено спеціальну координаційну раду, яку очолює голова місцевого колгоспу. До її складу входять директор комбінату, головний агроном колгоспу, голова сільради, спеціаліст «Сільгосптехніки», вчителі. Рада розробляє і контролює запровадження в життя планів підготовки спеціалістів, виходячи з потреб економіки села.

В селі працює будинок культури, 5 бібліотек, видається багатотиражна газета «Котовець». У Джулинці споруджено пам’ятник Г. І. Котовському, ім’ям якого названо місцевий колгосп.

Активно працює сільрада, до складу якої входить 81 депутат, з них — 37 жінок.
У побут входять нові свята, звичаї та обряди. Щорічно в листопаді відбувається свято врожаю, на якому вшановують передовиків колгоспного виробництва. Урочисто проходять проводи до армії, зустрічі з ветеранами і передовиками виробництва, учасниками Вітчизняної війни.

Уродженцем села є український скульптор, заслужений майстер народної творчості УРСР С. X. Печений.

Невпізнанно змінилось обличчя Джулинки. За роки Радянської влади з відсталого села вона перетворилась на село сучасного сільськогосподарського виробництва. Дальший розквіт культури, зростання достатку — завтрашній день Джулинки.

Ваш комментарий