Меню Закрыть меню Историко-генеалогическая
база данных Украины

Мурованые Куриловцы

Административно-территориальное деление

Мурованые Куриловцы (укр. Муровані Курилівці) — поселок городского типа, районный центр, центр поселкового совета, Мурованокуриловецкого района, Винницкой области. В ХІХ столетии местечко Ушицкого уезда Подольской губернии.

Поселок относится к историко-этнографическому региону Подолье.

История городов и сел УССР 1972 год

Муровані Курилівці — селище міського типу (з 1956 року). Розташовані на берегах річки Жвана, притоки Дністра, за 23 км від залізничної станції Котюжани. Через селище проходить асфальтована дорога. Населення — 4972 чоловіка.

Муровані Курилівці — центр району, площа якого 0,8 тис. кв. км, населення — 53,1 тис. чоловік. 62 населені пункти району підпорядковані 1 селищній і 22 сільським Радам. Тут є корисні копалини: граніти, вапняки, пісковики, цегельні глини, флориди. Грунти підзолисті, з них переважають світло-сірі та сірі. 19 колгоспів, 3 радгоспи користуються 88,7 тис. га землі, у т. ч. 55,4 тис. га орної землі. На ланах працює 440 тракторів, 292 комбайни, 261 вантажний автомобіль. 7 промислових підприємств району, використовуючи місцеву сировину, виготовляють цукор, овочеві консерви, вершкове масло, мінеральну воду «Регіна». У районі є 43 школи, професійно-технічне училище, 14 будинків культури, 23 клуби, 54 кіноустановки, 44 бібліотеки; 6 лікарень, протитуберкульозний диспансер, 37 медичних пунктів, 18 колгоспних пологових будинків, 14 профілакторіїв, 6 аптек.

В історичній літературі Муровані Курилівці вперше згадуються 1493 року, коли тут нараховувалось 9 будівель. Основним заняттям населення було землеробство, садівництво та скотарство. У 1565 році жителі Мурованих Курилівців потрапили у кріпосну залежність від феодала Поляновського. Кріпаки відбували непосильну панщину, зводили навколо села оборонні споруди. У другій половині XVII ст. Муровані Курилівці були дуже укріпленим населеним пунктом. За рахунок жорстокої експлуатації кріпаків з кожним роком зміцнювалось поміщицьке господарство, зростали ремесло й торгівля. У 1775 році Муровані Курилівці стають містечком з правом влаштовувати два ярмарки на місяць.

Наприкінці XVIII ст. Муровані Курилівці прибрали до своїх рук шляхтичі Косаківські. Після возз’єднання Правобережної України з Росією власниця маєтку відмовилась присягнути на вірність Катерині II. Її маєток конфіскували й передали поміщикові О. Комару. Господарство поміщицького маєтку розширилось і зміцніло. У 1842 році тут став до ладу цукровий завод, де працювала сільська біднота, що терпіла гніт не тільки від поміщика, а й від орендаря-капіталіста.

Більшість населення Мурованих Курилівців у ті часи займалася землеробством, садівництвом. Садоводи славились вирощуванням високоякісних сортів яблук і груш. Частина жителів працювала на різних будовах містечка, займалась ткацтвом, кравецтвом, шевством, гончарством.

Через містечко проходив поштовий тракт Могилів — Нова Ушиця — Кам’янець-Подільський, у містечку діяла поштова станція.

В кінці XVIII — на початку XIX ст. у Мурованих Курилівцях руками кріпаків, народних умільців зведено розкішний поміщицький палац, закладено парк фруктових та декоративних дерев, насаджено тополеві алеї по обидва боки дороги, споруджено кам’яний міст через річку Жван. Все це робили кріпаки, які злидарювали. В містечку не було жодної школи, медичного закладу. Зате активно діяли дві церкви.

З 1861 року Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Ушицького повіту. В 1865 році тут проживало 2549 чоловік, було 326 дворів.

Скасування кріпосного права істотно не змінило становища селян. За своє «звільнення» вони мали внести великий викуп — протягом 49 років щорічно виплачувати по 3724 крб., що втроє перевищувало тодішні ринкові ціни на землю. їм відводили найгірші землі, розташовані далеко від села, позбавлені лісу, водопоїв, пасовиськ.

Із застосуванням капіталістичних методів господарювання збільшилась виробнича потужність на поміщицькому цукровому заводі. Якщо 1861 року підприємство дало понад 18 тис. пудів цукру-піску, то в 1884 році — 30 тис. Його виробляли 255 робітників.

Крім заводу, на кінець XIX ст. у Мурованих Курилівцях працювали механічна та мідеплавильна майстерні, 3 водяні млини. В містечку було 120 ремісників.

У зв’язку з розширенням промислового виробництва, зокрема цукрового заводу, посилюється експлуатація трудящих. Від селян вимагали збільшувати посівні площі цукрових буряків за рахунок скорочення посіву зернових культур, що зумовлювало їх повну залежність від власника цукрового заводу.

В пореформені часи у Мурованих Курилівцях відбувається інтенсивний процес розшарування селян. Із загальної кількості 4 тис. десятин землі близько 3 тис. належало поміщикові, церкві та місцевим багатіям. Тим часом зростало число безземельних і малоземельних господарств. 75 проц. загальної кількості дворів або не мали землі, або ж користувалися невеликими ділянками. Нестача землі була головною причиною того, що селяни орендували або купували її у поміщика. Не маючи можливості своєчасно сплачувати борги, вони розорялись, а їхні наділи привласнювали.

Під час першої російської буржуазно-демократичної революції трудящі Мурованих Курилівців активно боролися проти експлуататорів. 27—28 травня 1905 року сезонні робітники на цукровому заводі припинили роботу, вимагаючи підвищити заробітну плату. Страйк проходив організовано. Поміщик Чихачов викликав загін поліції. Страйкарів топтали кіньми, били нагаями, а 7 організаторів цього виступу було заарештовано й кинуто до в’язниці. У серпні того ж року серед жителів розповсюджувалися революційні листівки, прокламації із закликом боротися проти класових ворогів.

У тяжких умовах реакції трудящі Мурованих Курилівців продовжували боротьбу. 27 травня 1908 року, озброївшись кийками та палицями, селяни самочинно пасли свою худобу на поміщицькій землі. 5 червня багатьох селян заарештували і кинули до в’язниці.

1910 року в Мурованих Курилівцях проживали 4730 чоловік. Більшість населення займалася хліборобством, ремісництвом. Чимало жителів працювало на промислових підприємствах, з них 510 — на цукровому заводі.

На дуже низькому рівні було медичне обслуговування трудящих. Медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка, був розрахований лише на робітників і службовців цукрового заводу. Решта жителів містечка лишалася без будь-якої медичної допомоги.

Наявність цукрового заводу та інших промислових підприємств певною мірою позначилася на розвитку освіти. В 1861 році у Мурованих Курилівцях відкрито парафіяльну школу, а в 1863 році — однокласне народне училище. 1889 року в ньому вчилися під наглядом одного вчителя та попа 104 учні. На утримання училища уряд відпускав лише 196 крб. на рік. У цей же час на будівництво нової церкви було витрачено 26 тис. крб. Для підготовки спеціалістів нижчої кваліфікації у .галузі сільського господарства та промислово-кустарного виробництва у Мурованих Курилівцях 1899 року відкрито сільську ремісничу навчальну майстерню з 3-річним строком навчання. У школах здобували освіту переважно синки й дочки заможних батьків. Діти бідняків через нестатки не мали можливості вчитися, вони залишалися неписьменними.

У період підготовки Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі не раз виступали проти експлуататорів. Вони боролися за землю, за кращі умови праці. В серпні 1917 року відбувся виступ трудівників цукрового заводу, які вимагали від адміністрації підвищення заробітної плати. Поміщик викликав поліцію, учасників виступу було покарано.

Радісна звістка про перемогу Жовтневої соціалістичної революції дійшла до Мурованих Курилівців у листопаді 1917 року. У грудні відбувся мітинг, на якому до присутніх звернувся з промовою представник 8-ї армії Він говорив про перемогу збройного повстання у Петрограді та утворення Радянського уряду. Промовець повідомив, що робітничо-селянський уряд ухвалив передати всю землю селянам, припинити імперіалістичну війну.

Радянську владу в Мурованих Курилівцях проголошено в лютому 1918 року. Створений ревком очолив місцевий житель В. І. Кампанський. Почалося будівництво нового життя. Проте Радянська влада існувала недовго.

У березні 1918 року Муровані Курилівці окупували австро-німецькі загарбники. Вони жорстоко знущалися з радянських людей, а в травні вбили В. І. Кам-панського. Під час його похорону відбувся мітинг, учасники якого співали «Марсельєзу». Трудящі вели активну боротьбу проти окупантів. Під керівництвом представника губернської підпільної більшовицької організації Ф. П. Гоголя у серпні 1918 року в Мурованих Курилівцях організували партизанський загін. Народні месники нападали на німецькі гарнізони, гетьманські війська, що охороняли поміщицькі маєтки, робили наскоки на окремі ділянки залізниць, перешкоджали окупантам вивозити хліб, худобу та інше народне добро в Німеччину. Особливо відзначався у цих боях місцевий селянин А. Тихолаз. Він проводив агітаційну роботу серед селян, закликав трудящих до збройної боротьби, брав активну участь у підготовці до всеподільського збройного повстання, яке мало відбутися 14 серпня 1918 року. Окупантам вдалося схопити відважного революціонера і стратити його.

Коли з України вигнали австро-німецьких окупантів, владу в Мурованих Курилівцях захопили ставленики петлюрівської директорії. Трудящі не корилися українським буржуазним націоналістам. У січні 1919 року під керівництвом місцевого селянина С. К. Буркатого було створено підпільну бойову групу з 12 чоловік. Вона вела боротьбу проти петлюрівців, нападала на окремі військові з’єднання націоналістів, що відступали під натиском Червоної Армії. У березні група влилась у партизанський загін, що діяв на території Ушицького повіту. За активною допомогою загону на початку квітня 1919 року частини Червоної Армії визволили Муровані Курилівці від петлюрівських банд. Відновилася Радянська влада. Проте через кілька місяців до населеного пункту знову вдерлися петлюрівці.

В кінці березня 1920 року війська 14-ї радянської армії визволили Муровані Курилівці від ворога. Однак на початку травня вони були окуповані білополяками, яких вже у липні вигнали частини Червоної Армії. До Мурованих Курилівців прибув уповноважений політвідділу 14-ї армії по організації Радянської влади у визволених районах. Створили ревком. Він гуртував трудящих на боротьбу проти куркульських банд, здійснював мобілізацію військовозобов’язаних, керував заготівлею продовольства та фуражу. Конфісковану поміщицьку землю було передано в користування селянам, для радгоспу виділили 150 десятин.

З 1 вересня 1920 року у чотирирічній трудовій школі почалося безплатне навчання дітей, відкрилися клуб, бібліотека, медичний пункт. 5 вересня у клубі відбулася волосна конференція трудящих. У резолюції, одностайно ухваленій конференцією, говорилось, що тільки Радянська влада послідовно захищає інтереси трудового народу, тому трудящі будуть за неї боротись до переможного кінця.

Ще раз жителі Мурованих Курилівців опинилися в окупації білопольських інтервентів і петлюрівців у жовтні 1920 року, але вже 12 листопада їх остаточно визволили частини 8-ї кавалерійської дивізії Червоного козацтва.

З кінця 1920 року Муровані Курилівці — волосний центр Ново-Ушицького повіту. Тоді тут було понад 4 тис. населення, тисяча дворів. Трудящі приступили до будівництва нового життя. 15 квітня 1921 року створено комуністичний осередок. У травні 1921 року відбулися перші вибори Мурованокуриловецької сільської Ради, засновано КНС. У грудні 1922 року організовано комсомольський осередок.

Під керівництвом комуністів у цей період почали виникати різні форми кооперації. 1921 року організували 3 трудові товариства: сільськогосподарське та 2 хліборобсько-тютюнові, було засновано трудову спілку вирощування цукрових буряків.

1923 року створюється Мурованокуриловецький район Могилів-Подільського округу. Муровані Курилівці стали районним центром. 1924 року тут налічувалося 5415 чоловік населення. Виникнення Мурованокуриловецького району сприяло дальшому піднесенню господарства, розвитку культури. Почали з’являтися паростки соціалістичних форм господарювання.В липні 1923 року організували ТСОЗ «Трудовик». Господарство об’єднало 10 найбідніших селянських дворів. Вони мали в своєму розпорядженні 42 десятини угідь. За допомогою кредитного товариства, споживчої кооперації та прокатного пункту бідняцько-середняцькі господарства поліпшували обробіток землі, підвищували врожайність зернових і технічних культур.

Чимало зробило для залучення трудящих до різних форм колективного господарювання ощадно позичкове промислово-кооперативне товариство, що виникло 1 серпня 1923 року і об’єднувало дрібні промислові артілі: кустарів, землеробів, виноградарів, тютюнників. Того ж року почали працювати дві промислові артілі — по вичинці шкіри та виробництву м’ясних продуктів. Успішно розвивався Муровано-куриловецький радгосп — зміцнювалась його економіка, поліпшувалася родючість полів, підвищувалась продуктивність тваринництва. На ланах появились сільськогосподарські машини. За перші роки свого існування радгосп перетворився на зразкове високопродуктивне господарство.

На досвіді радгоспу та перших трудових товариств найбільш свідома частина селян переконувалась у перевазі колективного господарювання. Згодом виникають ще ТСОЗи: 1925 року — «Праця», куди вступило 20 бідняцьких і середняцьких господарств, а 1928 року — «Червоний повстанець», де об’єдналися 16 господарств. Перші кроки будівництва соціалізму на селі робилися в умовах гострої класової боротьби. У 1924—1925 рр. навколо Мурованих Курилівців безчинствувала куркульська банда, вона готувала напад на районний центр. В її ліквідації поряд з населенням активну участь взяла частина особливого призначення.

На районних партійних зборах, скликаних у Мурованих Курилівцях 1924 року в жалобні дні після смерті В. І. Леніна, комуністи дали клятву виконувати заповіти вождя, вести непримиренну боротьбу проти класових ворогів, далі зміцнювати Радянську владу. Всіх членів партії, комсомольських працівників району було закріплено за селами. Перед бойовими посланцями стояло також завдання — роз’яснювати населенню значення всіх заходів Радянської влади. Чимало було зроблено у цьому напрямку в січні 1927 року під час виборів до сільських Рад.

Зростав рівень народної освіти у Мурованих Курилівцях. З 1920 року тут працювало 2 школи, де навчалось понад 60 проц. дітей шкільного віку. З 1923 року відкрилася 7-річна трудова школа. В 1927 році у колишньому поміщицькому палаці засновано агрономічну школу з ремісничим відділенням. Та ще лишалося багато неписьменних. їх навчали грамоти вчителі, комуністи та комсомольці. В 1924/25 навчальному році працювали 2 школи ліквідації неписьменності. В них навчалось понад 120 чоловік дорослого населення.

1929 року в Мурованих Курилівцях було вже п’ять ТСОЗів, які об’єднували понад 150 селянських господарств. У серпні цього ж року ТСОЗи «Нове життя» і «Червоний партизан» злилися. Навесні 1930 року в 4 ТСОЗах налічувалося близько половини селянських господарств і всієї земельної площі. У другому півріччі 1930 року всі ТСОЗи перейшли на статут сільськогосподарської артілі. В селі почали діяти три колгоспи: ім. Ворошилова, «Переможець» та «16-річчя РСЧА». У 1934 році було колективізовано 85,5 проц. селянських господарств, що обробляли 90 проц. земельної площі.

Велику роботу щодо об’єднання селян у колгоспи проводили комуністи й комсомольці. Вони були закріплені за кутками. Наслідки виконаної роботи щотижня обговорювалися на партійно-комсомольських нарадах. Для селян-одноосібників влаштовували екскурсії до Мурованокуриловецького радгоспу та перших колективних господарств, які вже існували на той час. Питання про колективізацію часто обговорювалось на зборах селян, де комуністи роз’яснювали переваги великого колективного господарства перед одноосібним. Найбільш активними організаторами перших колгоспів були комуністи Г. І. Мельник та О. Ф. Голдинський.

У справі організаційно-господарського зміцнення колгоспів та їх технічного обслуговування значну роль відіграла створена у 1932 році Мурованокуриловецька МТС.

З дальшим розвитком економічного життя удосконалювалася структура партійних органів: 1933 року було створено при кущі колгоспів комуністичний осередок, який працював під керівництвом політвідділу Мурованокуриловецької МТС.

За роки довоєнних п’ятирічок зміцніла економіка колгоспів, зросли урожайність сільськогосподарських культур, поголів’я великої рогатої худоби. Артільне господарство мало можливість розгорнути будівництво різних приміщень — ферм, ветлікарні, зерносховища. У Мурованих Курилівцях працювали водяний млин, олійниця. В колгоспах виросли кадри передовиків виробництва. Рільнича бригада Ф. А. Стороженка з колгоспу ім. Ворошилова виростила у 1939 році по 25 цнт пшениці з га, стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На весь район славилась своїми успіхами трактористка Мурованокуриловецької МТС М. І. Лісова. Вона виконала у 1937 році своє виробниче завдання на 200 процентів.

З кожним роком зростала продукція підприємств споживчої кооперації, промкомбінату. 1934 року став до ладу маслозавод, який виготовляв вершкове масло та інші молочні продукти. Підприємства живили струмом дві електростанції. Серед новобудов тих часів — двоповерхове приміщення середньої школи, бібліотека.

Багато уваги приділялося розвитку народної освіти, культури, охорони здоров’я. Завдяки вжитим заходам Мурованокуриловецька школа стала кращою у районі. При ній відкрили інтернат, для чого виділили 4 будинки, побудували 2 майстерні, а також відкрили піонерський клуб. 1937 року у Мурованих Курилівцях були вже 2 школи, де здобували знання всі діти шкільного віку. Працювали райсільбуд, 4 бібліотеки. Велике значення у вихованні трудящих мала районна газета «Шлях колективіста», яка почала виходити з червня 1931 року. Значно поліпшилося медичне обслуговування: спорудили новий пологовий будинок, амбулаторію. У 1935 році відкрили дитячий садок.

У червні 1941 року мирне життя порушив віроломний напад фашистських загарбників. На фронт пішли всі військовозобов’язані. Муровані Курилівці були окуповані фашистами 17 липня. В перші дні окупації загарбники створили тут концтабір, де катували радянських людей. Діти, старики й дорослі вмирали від знущань, голоду та різних хвороб. 21 серпня 1942 року фашисти вивели з табору 1,5 тис, радянських громадян за два кілометри від Мурованих Курилівців і всіх розстріляли. Всього фашистські кати знищили близько 3 тис. чоловік.

Трудящі вели нещадну боротьбу проти гітлерівців — ховали хліб, ухилялися виконувати їхні накази, їхати на роботи до Німеччини. Восени 1942 року створюється мурованокуриловецька підпільна антифашистська організація. Активними її учасниками були жителі Мурованих Курилівців Т. К. Марущак — агроном, К. І. Нікель — дружина інструктора райкому КП(б)У. За дорученням організації один з підпільників В. В. Книшоїд змайстрував невеликий верстат, на якому друкувалися антифашистські листівки. В ніч з 10 на 11 листопада 1943 року група народних месників позрізала телеграфні стовпи, перервала лінію зв’язку між Мурованими Курилівцями і Новою Ушицею. 14 січня 1944 року було організовано партизанський загін під командуванням С. Ф. Фролова й комісара І. С. Наконечного. Патріоти діяли у багатьох селах району, а в березні об’єдналися з частинами регулярної армії.

У другій половині березня 1944 року наступаючі війська Червоної Армії почали бої за Муровані Курилівці. Після запеклих боїв 25 березня війська 240-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Т. Ф. Уманського визволили Муровані Курилівці від фашистських загарбників. Першими вступили сюди бійці, якими командував Герой Радянського Союзу майор Ф. Ф. Ванін.

Жителі Мурованих Курилівців свято шанують тих, хто віддав життя за їх визволення. На братській могилі 92 воїнів споруджено пам’ятник. Піонери-слідопити Мурованокуриловецької середньої школи з’ясували імена всіх загиблих радянських воїнів, похованих тут, знайшли їх рідних, налагодили з ними листування.

Трудівники селища пишаються своїми героїчними земляками — 600 жителями, що билися на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу, виявлену в боях проти фашистських загарбників, 539 нагороджено орденами й медалями Радянського Союзу.

За 990 днів окупації фашистські загарбники завдали великої шкоди: 130 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини, повністю зруйнували підприємства місцевої промисловості, електростанцію, будинки середньої школи, редакції, райземвідділу, поліклініки, 175 житлових будівель, міст через річку Жван. Зразу ж після визволення було розроблено план відбудови і дальшого розвитку господарства й культури. Здійснювати його доводилося в дуже важких умовах воєнного часу. Не вистачало робочої сили, будівельних матеріалів, сільськогосподарських машин, насіння. Весною 1944 року поля обробляли переважно коровами, ранні культури сіяли вручну, а посівні матеріали на лани доставляли візками самотужки.

В перший рік після визволення відновили роботу всі цехи промислового та харчового комбінатів, електростанції, маслозавод, почало працювати споживче товариство. Щоб прискорити розгром ворога, робітники й службовці Мурованокуриловецької МТС зібрали на будівництво танкової колони 270 тис. крб. Працювала середня школа. При клубі створювалися гуртки художньої самодіяльності, в його приміщенні демонструвалися кінофільми; відкрили бібліотеку, радіовузол. Також відновили свою роботу лікарня, поліклініка, зуболікувальний кабінет, аптека, дитяча консультація.

Після війни у Мурованих Курилівцях було дві сільгоспартілі: ім. Ворошилова та ім. Тимошенка. Завдяки наполегливій праці колгоспників 1949 року посівні площі в колгоспах досягли довоєнного рівня, підвищилась врожайність сільськогосподарських культур.

Виходячи з рішень вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, партійні організації і правління колгоспів за активною участю колгоспників розробили план піднесення економіки сільськогосподарських артілей. Виконуючи його, колгоспники досягли підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. Врожайність зернових культур та цукрових буряків зросла, збільшилося поголів’я худоби. В кінці 1957 року господарства об’єдналися в один колгосп ім. Н. Крупської, який у грудні 1962 року злився з сусідньою артіллю «Росія» с. Вербовця.

За післявоєнні роки підприємства місцевої промисловості не тільки відбудували, але й значно їх розширили. Маслозавод за п’яту п’ятирічку оснащено новим устаткуванням. Якщо в 1953 році підприємство виробляло 844 цнт масла, то в 1955 році — 2057 цнт. Успішно виконували плани п’ятої п’ятирічки плодоовочевий завод, промисловий комбінат побутового обслуговування та будівельних матеріалів, харчокомбінат.

У 1956 році Муровані Курилівці віднесено до категорії селищ міського типу, що сприяло дальшому розвитку господарства, піднесенню культури. За роки семирічки селище перетворилося на один з центрів харчової промисловості на Вінниччині. Колектив маслозаводу 1968 року достроково виконав річний план, виробив 5,8 тис. цнт масла вищого й першого сортів. Цих успіхів колектив добився завдяки тому, що партійна організація уміло організувала соціалістичне змагання, виховала передовиків виробництва. Колективу маслозаводу було вручено перехідний Червоний прапор Міністерства м’ясо-молочної промисловості УРСР і ЦК профспілки робітників харчової промисловості. Повністю реконструйовано і розширено плодоконсервний завод. Тут запроваджено сучасну техніку, встановлено потокові лінії для транспортування і переробки сировини. Колектив заводу у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна виконав план першого півріччя 1970 року на 134 проценти.

Популярністю користується продукція заводу мінеральних вод «Регіна». Своїми лікувальними якостями «Регіна» не поступається перед березовськими та трускавецькими видами. Її джерела і цілющі властивості були відомі ще до революції, навіть у незначній кількості вода вивозилась до європейських країн. Але тільки за роки Радянської влади використання мінеральної води для потреб трудящих поставлено на широку промислову основу. У 1969 році розпочато будівництво нового підприємства мінеральної води недалеко від джерела, розташованого за 7 км від Мурованих Курилівців.

Крім підприємств харчової промисловості, у селищі працюють і ряд інших — районне об’єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», комбікормовий завод. «Міжколгоспбуд» за останні роки спорудив пилоцех, столярну, деревообробну, черепичну майстерні, залізобетонний цех, цегельний завод. За успішне виконання соціалістичних зобов’язань на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна понад 50 кращих працівників «Сільгосптехніки» та «Міжколгоспбуду» нагороджені Ленінською ювілейною медаллю.

Протягом останніх років змінився загальний вигляд Мурованих Курилівців. Багато чого зроблено для дальшого благоустрою селища: з’явилися нові вулиці, квартали двоповерхових житлових будинків, приміщення районних організацій та установ. Пущено другу чергу водопроводу. Зовсім змінилася центральна вулиця, яку тепер названо ім’ям В. І. Леніна. Раніше вона була вимощена булижником, обабіч дороги тяглися дерев’яні та кам’яні паркани. Тепер центральна вулиця заасфальтована, вздовж неї рівними рядами ростуть декоративні дерева — липи, ялини, тополі, каштани.

До революції у Мурованих Курилівцях було лише дві невеликі крамнички, в яких жителі могли купувати гас, сіль, хомути, дьоготь та інколи — ситець і хустки. Тепер у селищі — 28 магазинів, де можна придбати різні товари: телевізори, радіоприймачі, велосипеди, фотоапарати, мотоцикли, піаніно, пральні, машини, добротні меблі, взуття, тканини. Для дальшого розширення торгівлі, поліпшення обслуговування населення побудували також продовольчий магазин, кафе, їдальню.

До 1917 року в селищі був лише фельдшерський пункт при цукровому заводі. Тепер Муровані Курилівці мають лікарню на 100 ліжок, протитуберкульозний диспансер, велике поліклінічне відділення. При лікарні існує фельдшерський пункт швидкої допомоги, санітарно-епідеміологічна станція. Розпочато будівництво районної лікарні на 250 ліжок, яка буде обслуговувати населення всього району. Серед жителів селища і району користується шаною заслужений лікар Української РСР Н. М. Печенюк, яка понад 40 років охороняє здоров’я радянських людей.

Дедалі поліпшується справа народної освіти. У 1968—1969 навчальному році в середній школі навчалося 855 учнів, працювало 47 вчителів. При школі збудовано приміщення для інтернату та їдальні, що дає можливість здобути середню освіту і учням навколишніх сіл. Школа готує молодь до трудового життя. Учнівська виробнича бригада щорічно обробляє 36 га городніх та інших просапних культур. У школі працює будівельна бригада учнів старших класів.

За педагогічну майстерність і громадську роботу вчителям Л. К. Заболотній та П. Є. Лавріненку присвоєно звання заслуженого вчителя Української РСР.

8 учителів школи нагороджені Ленінською ювілейною медаллю.

У селищі є школа робітничої молоді, районна середня заочна школа, працює школа-інтернат санаторного типу, відкрито музичну школу.

В авангарді трудівників районного центру 440 комуністів, які об’єднані у 28 первинних партійних організацій.

Активно працює у Мурованих Курилівцях сільська Рада, до складу якої трудящі району обрали 67 депутатів.

Завдяки великим соціально-економічним перетворенням змінилися й самі люди, їх побут. У життя дедалі ширше входять нові звичаї та обряди. Тут урочисто проходять реєстрації шлюбу і новонароджених, комсомольські весілля, проводи юнаків до Радянської Армії. Церемонія проводів до Радянської Армії відбувається в районному будинку культури. Майбутніх воїнів вітають представники виконкому районної і селищної Рад, райкому комсомолу, районного військкомату, громадськості селища, їм вручають подарунки. Щороку відзначають у Мурованих Курилівцях свято врожаю, День механізатора. В урочистій обстановці вручають перші паспорти, трудові книжки, влаштовують ювілеї ветеранів праці, громадянської та Великої Вітчизняної воєн. За перспективним планом у селищі передбачається дальше розширення підприємств харчової промисловості. Намічено будівництво нового заводу мінеральної води, хлібопекарні, районної лікарні, нового кінотеатру, райунівермагу, автобусної станції, великих масивів житлових будинків.

Під зорею Радянської влади розквітли старовинні Муровані Курилівці. В недалекому майбутньому вони стануть ще кращими.

Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.

Мурованые Куриловцы, посёлок городского типа, центр Мурованокуриловецкого района Винницкой области УССР, на р. Жван (приток Днестра), в 21 км от ж.-д. станции Котюжаны (на линии Жмеринка — Могилёв-Подольский). заводы плодоконсервный, маслодельный, комбикормовый, минеральной воды «Регина».

Сицинський Ю.И. Археологическая карта Подольськой губернии 1901 г.

Мурованные Куриловцы, м. при рч. Жване. Указываютъ на существованіе въ местечке стены циклопической кладки (кажется, это относится къ Дорошовскому городищу, — см. выше: Дерешова).
Въ окрестностяхъ найдено два кремневыхъ полированныхъ топорика: одинъ светло-сераго цвета дл. 9, шир. 4 1/2, толщ. 2 1/4 стм.; другой — дл. 10, шир. 5 1/2 и толщ. 2 стм. — Найденъ также топорикъ изъ беловатаго кремня долотообразный, не законченный полировкою.
На помещичьемъ поле выкопана каменная баба (находится теперь въ парке помещика адмирала Чихачева); высота ея 2 1/4 арш.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 — 1907 гг.

Куриловцы Мурованы — местечко Подольской губ., Новоушицкого у., при р. Жване, в 25 в. от уездн. гор. 663 дворов, 4010 жит.; правосл. церковь, 3 евр. молитв. дома, 16 лавок; базары раз в 2 недели. Свеклосахарный завод. Остатки каменной стены циклопической работы указывают на древнейшее заселение этой местности.

Ваш комментарий