Шляховая

Административно-территориальное деление

Шляховая (укр. Шляхова) — село, центр сельского совета Бершадского района Винницкой области.

Шляховскому сельскому совету подчинены села Заветное и Теофиловка.

Село относится к историко-этнографическому региону Подолье.

История городов и сел УССР 1972 год

Шляхова — село, центр сільської Ради. До найближчої залізничної станції Джулинка — 10 км. Населення — 2401 чоловік. Сільській Раді підпорядковані населені пункти Завітне, Кавкули, Теофілівка, Тирлівка.

Біля села виявлено залишки поселення трипільської культури. За переказами, село спочатку мало назву Кринички, тому що оселі перших поселенців нібито з’являлися у місцевості, багатій на природні криниці (їх сліди лишилися і до наших часів). Минули роки, і Кринички стали великим селом. Наявність води, левад приваблювала до себе чумаків, які їхали в Одесу та Крим по сіль і рибу. Це й зумовило нову назву — Шляхова.

Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 pp. жителі Шляхової в лавах Брацлавського полку брали активну участь у боротьбі проти польської шляхти. Вони були учасниками селянсько-гайдамацького повстання 1734 року. 1768 року чимало шляхівчан влилося в загони Максима Залізняка.

Важко жилося селянам під ярмом кріпосників. Трудове населення дуже терпіло від панщини, яка становила 5-6 днів на тиждень, злидарювало через постійні побори. Основна маса господарств не мала землі й робочої худоби. Одній поміщиці 1845 року належало 1556 десятин землі, а в користуванні всіх селян було 1023 десятини. Незважаючи на т. зв. інвентарні правила, введені урядом для Правобережної України в 1847-1848 pp., поміщики продовжували безкарно збільшувати панщину і зменшувати селянські наділи.

Після скасування кріпацтва більшість шляхівчан так і не одержала землі, яка фактично залишилась у приватному поміщицькому володінні. Це викликало нову хвилю боротьби трудящих проти жорстокої експлуатації. На початку травня 1861 року близько 400 селян Шляхівського маєтку, який належав поміщикові Зенону Бжозовському, вирішили відбувати панщину тільки по одному дню з пішого і по два дні з тяглового селянського двору, а виконувати жіночу панщину та інші повинності відмовилися. Спроба поміщика з допомогою поліції та військового загону примусити селян підкоритися виявилася марною.

Напередодні революції 1905-1907 pp. у Шляховій було 620 дворів і 2771 житель. Куркулям належало 2273 десятини землі, а переважній більшості селян — середнякам і біднякам — 2050 десятин. Землі не вистачало, тому майже все доросле населення Шляхової працювало на бурякових плантаціях поміщика. В роки першої російської революції селяни свій гнів проти сваволі пана виявляли в різних формах: страйкували на бурякових плантаціях, палили гуральню, млин. 1908 року розбили панську економію, забрали в поміщика пшеницю.

До Жовтневої революції Шляхова була одним з найбідніших, відсталих сіл на Поділлі. Понад 90 проц. її населення не знали грамоти. Першу церковну школу в селі відкрили у 1862 році. Тут був один учитель, а в хаті, не пристосованій під шкільне приміщення, навчалось 30 дітей. 1877 року в Шляховій заснували одно- класне міністерське училище, яке відвідували 62 хлопчики і тільки 6 дівчаток, в 1897 році почала працювати церковнопарафіяльна школа для дівчат.

З початком першої світової війни розгорнувся антивоєнний рух селян. Запасні Шляхової, призвані до армії, вчиняли наскоки на економію, псували сільськогосподарські машини, знищували реманент. 150 запасних напали на ферму Свідерського, спалили солому, захопили хліб з поміщицького поля.

Велика Жовтнева соціалістична революція відкрила дорогу трудовому селянству Шляхової до вільного і заможного життя. Наприкінці 1917 року в село повернулися з фронтів імперіалістичної війни солдати. Колишні фронтовики-комуністи І. С. Шамрайчук та П. С. Макарчук створили в Шляховій ревком — перший орган революційної влади на селі.

Наприкінці 1919 року кіннотники Г. І. Котовського визволили Шляхову від денікінців, в селі відновилася Радянська влада. На цей час у Шляховій проживало 2757 чоловік. Селянам виділили понад 2 тис. десятин землі, що належала раніше поміщикові.

Влітку 1920 року почав діяти комнезам, який відіграв важливу роль у боротьбі з куркулями, зміцненні Радянської влади, організації бідноти та середняків на відбудову господарства. В січні 1921 року проходили перевибори сільських Рад та вибори делегатів на V Всеукраїнський з’їзд Рад. Виборчим правом тоді користувалися 1542 чоловіка, а 62 — куркулі та їх прихвосні — були позбавлені прав обирати до Рад. На волосний з’їзд Тернівської волості обрали 16 шляхівчан.

Господарське та культурне будівництво в Шляховій здійснювалося в умовах гострої класової боротьби. Куркулі скаженіли й чинили опір Радянській владі. Вони тричі стріляли в першого шляхівського більшовика Івана Шамрайчука, двічі підпалювали його хату.

Шляхівчани мужньо долали величезні труднощі, робили все можливе, щоб відродити господарство, створити економічну базу для його дальшого розвитку. 1923 року село складалося з 706 дворів. Тут був паровий млин, вітряк. Почало діяти сільське споживче товариство. Поступово налагоджувалося медичне обслуговування населення. В селі відкрили початкову школу. Вчителі самовіддано працювали над подоланням культурної відсталості селян. Вони навчали дітей у школі, викладали на курсах ліквідації неписьменності, проводили значну культосвітню роботу в хаті-читальні.

В кінці відбудовного періоду велика увага приділялася розвитку колективних форм господарювання. 1926 року в Шляховій заснували товариство спільного обробітку землі. Перший колгосп організували 1929 року.

Головою правління колгоспу ім. Політвідділу обрали С. Я. Запорожця. На початку 1930 року в Шляховій виникає ще два колгоспи. їх очолили П. Г. Кибал та робітник з Москви — двадцятип’ятитисячний І. П. Чертов. Село стало повністю колективізованим. Артілі Шляхової обслуговувала Тернівська МТС.

Колгоспний лад забезпечив розквіт заможного й культурного життя. Колективні господарства Шляхової зміцнювались, зростала їх економіка, все вагомішим ставав трудодень. Шляхівські колгоспи ще в середині 30-х років були найбагатшими не тільки в Джулинському районі, але й у навколишніх — Бершадському, Гайсинському, Чечельницькому. Артіль ім. Політвідділу першою на Вінниччині стала господарством-мільйонером.

Зростали соціалістична свідомість селян, почуття високого громадського обов’язку, їх політична активність.

На Другий Всесоюзний з’їзд колгоспників-ударників у 1935 році вони обрали делегатом О. П. Сторожука. Під час перших виборів до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад депутатів трудящих в селі було створено дві виборчі дільниці. 90 агітаторів роз’яснювали виборцям Положення про вибори, розповідали про свого першого кандидата в депутати, одну з найкращих колгоспниць Катерину Кожушану. їй виборці і віддали свої голоси на виборах у грудні 1937 року, обравши до Верховної Ради СРСр.

Вже в передвоєнні роки Шляхова славилася високою культурою землеробства, колгоспники старанно впроваджували у виробництво досягнення радянської науки, все нове, прогресивне, здобуте передовиками. Ще 1932 року в колгоспі ім. Політвідділу обладнали першу в районі хату-лабораторію для проведення дослідів вирощування різних сільськогосподарських культур. А в 1939 році вона стала справжньою науково-дослідною станцією. Завдяки цим заходам урожаї зернових культур і цукрових буряків в Шляховій були найвищі.

Колгоспна Шляхова першою в довоєнні часи представляла Поділля на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві. Головний комітет затвердив учасниками виставки всі колгоспи Шляхової, а також окремих колгоспників: бригадирів Г. Ф. Дудника, К. Г. Нікитчука, П. М. Худолія, Ф. Ю. Сторожука, П. А. Гуцола; свинарів — Д. Ю. Ільницького, М. М. Кондратюка, К. Л. Кибала, Й. Т. Буку. Колгоспи Шляхової були відзначені грамотами за зразкове ведення господарства, понад 40 передовиків нагороджено золотими й срібними медалями та різними цінними подарунками. Бригадир І. І. Куценко першим одержав високу урядову нагороду — орден «Знак Пошани».

Напередодні Великої Вітчизняної війни діти трудівників села здобували знання у 3 школах. Був у селі піонерський клуб, хата-читальня, діяла кіноустановка. Шляхівчани відвідували дві бібліотеки, в яких налічувалося 1146 книг.

На перешкоді мирного життя став напад фашистської Німеччини на Радянську країну. 29 липня 1941 року гітлерівські війська окупували Шляхову. З початком Великої Вітчизняної війни в тодішньому Джулинському районі почали створюватися підпільні організації. Одна з них, що базувалася в селі Червоному, мала зв’язки з Шляховою. Її учасники розповсюджували листівки, в яких розповідалось про події на фронті, був заклик братися до зброї, саботувати заходи окупантів. Восени 1942 року народні месники з загону Максима Корнійчука, що діяв у районі, підпалили в Шляховій сільську управу. Згоріли списки молоко-здавців і осіб, призначених до вивезення в Німеччину. В селі діяла також невелика місцева підпільна група. Учасники її допомагали партизанам харчами, медикаментами, розклеювали листівки.

12 березня 1944 року село стало назавжди вільним. За ратні подвиги понад 900 шляхівчан були нагороджені бойовими орденами і медалями. З війни не повернувся 251 житель Шляхової. За час окупації село зазнало збитків. Було зруйновано багато громадських будівель, шкільні приміщення, спалено сільський клуб, клуб піонерів, господарські будівлі. На примусові роботи окупанти вивезли 171 чоловіка, більшість з яких загинула. Руїни і згарища, вирубані сади, поля, порослі бур’янами,-такою була колись квітуча Шляхова навесні 1944 року. Але тимчасова скрута не похитнула волю радянських людей. Шляхівчани взялися піднімати з руїн колгоспне господарство, зводити ферми. Вже 1948 року виростили добрий на той час урожай зернових і технічних культур.

Тоді ж уперше після війни було повністю виконано план державних закупок всіх сільськогосподарських продуктів. У 1949 році велику групу шляхівських колгоспників нагородили орденами й медалями. Рішенням виконкому обласної Ради депутатів трудящих від 27 червня 1949 року шляхівські колгоспи були представлені кандидатами на Всесоюзну сільськогосподарську виставку 1950 року.

Поряд з відбудовою економіки в перші післявоєнні роки багато уваги приділялося створенню нормальних умов для навчання дітей. У Шляхівській неповній середній школі 1945 року навчалося 240 учнів.

1950 року три колгоспи Шляхової об’єдналися в одне велике господарство, яке стало найбільшим у районі. Укрупнена артіль мала 4110 га землі, в т. ч. 3812 орної. Об’єднаний колгосп зміцнювався, зростала його економіка. Грошові прибутки на кінець 1950 року складали 3,5 млн. крб. Багатшими ставали врожаї. Пшениці збирали з кожного га по 29 цнт, цукрових буряків — по 320 центнерів.

Крім землеробства, артіль розвивала й допоміжні галузі господарства. Збудували великий ставок, цегельну майстерню, пилораму, що дало змогу розгорнути будівництво господарських приміщень, зокрема нового корівника, в якому запровадили автонапування. Колгосп повністю електрифікували. Високий урожай зернових культур і цукрових буряків та великий грошовий прибуток колгоспу сприяли піднесенню матеріального й культурного рівня шляхівчан. Кожний трудівник артілі в 1950 році одержав на трудодень 5 кг хліба і 4 крб. грішми. 278 колгоспників і колгоспниць Шляхівської артілі було нагороджено орденами і медалями. Серед нагороджених шляхівчан — цілі сім’ї: Небелюки, Коновки, Ільницькі.

Після укрупнення колгоспів Шляхової значно підвищилася роль партійної організації у боротьбі за дальший розквіт колгоспного виробництва. Вона зміцніла організаційно, зросла кількісно. Це забезпечило створення на головних ділянках колгоспного виробництва партійних і партійно-комсомольських груп.

У 1951 році було успішно виконано план розвитку громадського тваринництва. Широко розгорнулося будівництво виробничих приміщень у колгоспі, побудували цегельний завод. Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС Шляхівський колгосп досяг нових успіхів у розвитку свого багатогалузевого господарства. За 1953-1958 pp. середній урожай зернових становив 30,2 цнт з га, врожай цукрових буряків — 398,7 цнт з га. Значних успіхів було досягнуто і в тваринництві.

Зміцнювалася економіка артілі — кращими ставали культурно-побутові умови шляхівчан. До 40-річчя Великого Жовтня в селі побудовано школу, клуб з стаціонарною кіноустановкою та бібліотеку, стадіон. Значно поліпшилася робота в галузі охорони здоров’я. В селі відкрили лікарню, пологовий будинок, спорудили лазню. Впорядковувалися вулиці села, садиби колгоспників. У Шляховій з’явилося понад 200 нових просторих і світлих будинків, вкритих шифером, бляхою й черепицею. Через село аж до районного центру проклали шосейну дорогу, посадили багато фруктових дерев біля житлових будинків і вздовж вулиць та шляхів. Спільно з сусідніми колгоспами у Шляховій було збудовано міжколгоспну гідроелектростанцію.

На полях і фермах об’єднаного колгоспу, який 1958 року очолив відомий організатор, агроном, комуніст В. М. Кавун, усе більше з’являється техніки. Машинний парк уже в 1960 році нараховував 46 тракторів. 23 вантажні автомобілі, 36 комбайнів, 36 електродвигунів. Повністю було механізовано обробіток грунту, очистку і транспортування зерна, роздачу кормів, доїння худоби. Вперше механізованим способом збирали кукурудзу. 1960-1961 pp. для шляхівського господарства були дуже несприятливими: сувора зима, град і зливи. Пересівали не тільки озимі, а й ранні ярові. І все ж шляхівчани перемогли: в 1961 році артіль одержала по 31,6 цнт зернових і по 350 цнт цукрових буряків.

Багатий урожай виростили на шляхівських полях у 1962 році. Всіх зернових зібрали по 42,1 цнт з га. Високоврожайними стали пшениця, кукурудза, горох, гречка, цукрові буряки, соняшник. У тваринництві також були досягнуті значні успіхи. Стадо великої рогатої худоби складало 3867 голів. На сто га сільськогосподарських угідь виробили по 102 цнт м’яса. Вартість валової продукції основних галузей колгоспу становила близько 4 млн. карбованців. За вміле керівництво колгоспним виробництвом, раціональне використання землі, одержання високих і сталих урожаїв зернових, бобових та технічних культур на великих площах і збільшення виробництва продуктів тваринництва голові колгоспу В. М. Кавуну присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

Багатів колгосп. Його великі щорічні прибутки дозволяли вкладати чимало коштів у будівництво господарських приміщень. За 1961-1967 pp. спорудили 6 корівників, 4 свинарники, 4 тракторні стани, 4 склади мінеральних добрив, телятник, пташник. Колгосп Шляхової перетворився на одне з великих і економічно міцних сільських господарств на Україні. Загальна земельна площа становить 8539,1 га, в т. ч. орної землі — 7144,2 га, садів і ягідників — 116,4 га, виноградників — 28,9 га, природних лук і пасовиськ — 172,9 га, лісових насаджень — 88,1 гектара.

Новий тріумф самовідданої праці, світову славу, великі нагороди Батьківщини приніс Шляховій 1967 рік. Шляхівський колгосп був удостоєний високої честі представляти сільське господарство Країни Рад на Всесвітній виставці в Монреалі. «Ми приїхали сюди,- розповідав голова колгоспу Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР В. М. Кавун,- не за тим, по що їздили колись на всесвітні виставки російські купці, збуваючи на них за безцінь коноплі чи зерно. Ми показуємо правду про нашу рідну Шляхову, колгоспний лад, який переорав на селі не тільки межі, а й людські душі, вивів наших хліборобів на шлях розвитку і достатку, досвідченості і високої культури». Це був показ не тільки успіхів хліборобів Шляхової. Це була переконлива демонстрація перед усім світом великих перемог ленінського кооперативного плану, наших соціалістичних перетворень за 50 років Радянської влади.

За досягнуті успіхи в розвитку сільського господарства, чесну й самовіддану працю шляхівських трударів артіль ім. XXII з’їзду КПРС нагороджено 1967 року орденом Леніна. А напередодні п’ятдесятиріччя Великої Жовтневої соціалістичної революції колгосп відзначений пам’ятним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Понад п’ятсот трудівників села нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Серед тих, хто підносить трудову славу Шляхової, доярка К. П. Карман. За високі надої молока ще 1962 року її було нагороджено орденом «Знак Пошани», а в переддень відкриття XXIII з’їзду КПРС вона удостоєна звання Героя Соціалістичної Праці. За чверть віку роботи на фермі К. П. Карман надоїла мільйон кілограмів молока. З року в рік вона добивається зростання надоїв. У 1968 році прославлена доярка одержала Золоту медаль Виставки досягнень народного господарства. Так, вона стала володаркою двох золотих, трьох срібних і однієї бронзової медалей ВДНГ.

План на 1966-1970 роки відкрив нові перспективи для шляхівчан, які добилися дальших успіхів у розвитку колгоспного виробництва. За роки восьмої п’ятирічки країна одержала понад мільйон пудів шляхівського хліба. А тваринники колгоспу ще в першій половині 1970 року успішно справилися з планами п’ятирічки у виробництві м’яса, молока, яєць. Завдання п’ятирічного плану виконані і по всіх інших галузях виробництва.

Ідучи назустріч 100-річчю з дня народження В. І. Леніна, трудівники Шляхової взяли високі зобов’язання на 1970 рік. За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею ЦК КПРС, Президія Верховної Ради СРСР, Рада Міністрів СРСР і ВЦРПС нагородили ордена Леніна колгосп ім. XXII з’їзду КПРС Ленінською ювілейною Почесною грамотою1, а 226 колгоспників — ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». Голова колгоспу Г. Й. Кузик за успіхи, здобуті господарством у минулій п’ятирічці, нагороджений орденом Жовтневої Революції.

Дальшому піднесенню господарства сприяє комплексна механізація, яка дедалі ширше впроваджується в усіх галузях. Якщо на початку існування колгоспу тут був лише один трактор, то тепер щовесни на лінійку готовності стають 87 тракторів, 57 комбайнів, 89 автомашин, понад 400 різних грунтообробних знарядь. Господарство повністю електрифіковано. Всі основні роботи на вирощуванні і збиранні врожаю механізовано. Ефективно використовуються механізми в тваринництві. Гордістю шляхівчан є тваринницьке містечко. Тут усе поставлено на промислову основу з дотриманням передових технологічних способів відгодівлі худоби, свиней і птиці. У корівниках — система трубопроводів, машини для доїння, автонапувалки, транспортери.

Великий рівень механізації основних галузей колгоспного виробництва і зростання енергоозброєності полегшує умови праці трудівників села, збільшує питому вагу серед сільського населення кваліфікованих спеціалістів-механізаторів. У Шляховій в колгоспному господарстві працює понад 200 трактористів, комбайнерів і шоферів. Тепер у Шляховій живуть і працюють трудівники багатьох спеціальностей: агрономи різного профілю, інженери, зоотехніки, механізатори, механіки, крановіцики, сантехніки, муляри та багато інших. Професійна підготовка здійснюється через курси майстрів рільництва й тваринництва, школи підвищення класності механізаторів. Працюють університети сільськогосподарських та економічних знань. Збільшується число спеціалістів сільського господарства з вищою й середньою спеціальною освітою, яким належить важлива роль у веденні господарства. У селі їх — двадцять п’ять чоловік, а головний агроном Г. В. Задніпрянець — кандидат сільськогосподарських наук.

В селі діє лекторій, до його роботи залучені вчителі, агрономи, зоотехніки, медичні працівники, новатори виробництва. Первинна організація товариства «Знання» нараховує в своєму складі 38 чоловік. Протягом 1969- 1970 pp. лекторами товариства прочитано понад 600 лекцій. До 100-річчя з дня народження В. І. Леніна було проведено шість теоретичних конференцій, вісім тематичних вечорів, організовано кінолекторій, прочитано 78 лекцій.

Активною силою в боротьбі за нові досягнення трудівників села в розвитку виробництва й культурного будівництва є молодь. Комсомольська організація об’єднує майже всю молодь села і налічує 310 комсомольців, переважна більшість яких зайнята у виробництві.

Важливу роль у бурхливому розвитку Шляхової відіграє сільська Рада. В нинішньому складі її — 53 депутати, з яких 23 жінки. Сільська Рада дбає про розвиток господарства, благоустрій, поліпшення медичного й побутового обслуговування населення. Зведено торговий центр. 1970 року збудовано медичне містечко, на території якого розмістилися лікарня, дитяча поліклініка. В селі працює хлібозавод, ательє хімчистки, баннопральний комбінат, є стадіон. Понад 80 об’єктів культурно-побутового і виробничого призначення прикрасили село за останні 5 років. У1971 році завершено будівництво двоповерхового будинку побуту і чотириповерхового корпусу, в якому розмістяться готель, ресторан, універмаг. Поліпшуються житлові умови шляхівчан. Тільки за останні роки споруджено 630 зручних багатокімнатних котеджів. Всі колгоспні сім’ї живуть у добротних будинках, багато осель мають водопровід і газ.

Невпізнанно змінилася Шляхова за повоєнні роки. Село перебудовується, стає поселенням міського типу. Шляхова — це асфальтовані вулиці, тротуари, цегляні будинки під бляшаними та шиферними дахами, антени телевізорів. Село прикрашають більше десяти штучних ставків, сквери, квітники, алеї струнких дерев, висаджених руками шляхівчан. Усі бригади й ферми з’єднані шосейними дорогами. В центрі села — майдан. Його обступили палац культури, будинок сільської Ради, школа, універмаг тощо. А на штучному пагорбку височить 14-метровий гранітний обеліск, споруджений у 1969 році шляхівчанами на честь земляків, які загинули під час Великої Вітчизняної війни.

Значні досягнення мають трудівники Шляхової у розвитку культури, освіти. Палац культури на 600 місць з бібліотекою, лекційним залом і кімнатами для роботи гуртків — до послуг жителів села. Велику роботу проводить агіткульт- бригада палацу культури. На обласному огляді кращих агіткультбригад на честь Ленінського ювілею вона посіла друге місце в області і нагороджена дипломом та цінним подарунком. На території сільради є ще чотири клуби, вісім бібліотек з 40-тисячним книжковим фондом (це набагато більше, ніж мали всі бібліотеки дореволюційного Поділля), кінотеатр. Видається багатотиражна газета «Ленінським шляхом». Працює музична школа, аматорські студії: театральна й музична. В селі є два книжкові магазини.

В трьох школах Шляхової навчається більше тисячі дітей. Серед учителів багато ентузіастів народної освіти, які забезпечують учням глибокі знання з основ наук, беруть активну участь у громадсько-політичному житті села. Школа виховує в дітей любов до праці, почуття гордості за свій колгосп, своє село. Гурток юних натуралістів Шляхівської середньої школи ще 1955 року відзначений премією Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а його керівник С. І. Косіловська — Малою срібною медаллю. З 1960 року Шляхівська середня школа щорічно є учасником Всесоюзної виставки досягнень народного господарства і має грамоти ВДНГ, а в останні 5 років і грамоти Міністерства освіти УРСР та ЦК ЛКСМУ. Понад 200 учнів відзначені медалями, грамотами ВДНГ. В березні 1970 року школу за досягнуті успіхи у навчанні, трудовому вихованні та роботу учнівської виробничої бригади нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

В селі є музей бойової і трудової слави. Двадцять стендів красномовно розповідають про історію Шляхової, її жителів, про дружний, працьовитий колектив сільських трудівників.

Згідно з рішенням ЦК КП України та Ради Міністрів УРСР на Україні будується 16 експериментально-показових сіл. У Вінницькій області таким селом буде Шляхова. Але й тепер вона — зразок культурного й заможного села, сучасного передового господарства, всесоюзний маяк колективного господарювання, всенародна академія передового досвіду. Сюди приїздять численні делегації з усієї країни запозичити досвід. За останні роки село відвідали більше 40 тис. працівників сільського господарства з багатьох областей України, союзних республік і з закордону. В обласній газеті «Вінницька правда» протягом довгого часу випускалися сторінки під загальною рубрикою «Шляхова — народна академія». Шляхова готує кадри спеціалістів для інших господарств області. Тут створена школа голів колгоспів. Тепер у багатьох селах Вінниччини на посадах голів колгоспів, а також агрономів, бригадирів працюють випускники «Шляхівської академії».

Шляхова — одне з тисяч передових сіл нашої Батьківщини, трудівники якого демонструють свою відданість Комуністичній партії, вносять частку своєї праці у створення матеріально-технічної бази комунізму.