Голобы

Административно-территориальное деление

Голобы (укр. Голоби) — поселок городского типа, центр поселкового совета Ковельского района Волынской области.

Голобскому поселковому совету подчинены села Бруховичи, Вивчицк, Калиновник, Нужель, Погиньки.

Історія селища Голоби

Вперше Голоби згадуються у писемних джерелах в середині XVI століття. У 1544 році польський король Сигізмунд І Старий передав їх своїй дружині Боні Сфорці. Вона володіла ними до 1557 року. У 1573 році новими власниками цього поселення стали Варвара Козинська і князь Юрій Збаразький. В період національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького місцеві жителі взяли активну участь у антифеодальній боротьбі. У складі повстанчих загонів вони діяли в околицях Ковеля. Поразка українських сил дала можливість полякам помститись повсталим, внаслідок чого Голоби були спалені. Згодом воно поволі відбудовувалось. У 1708 році шведські війська, що тоді проводили військові дії проти Польщі, підійшли до Голобів. Місцеві жителі, в силу своїх можливостей, протидіяли їм. Внаслідок чого поселення знову було повністю спалене. Після війни вцілілі місцеві жителі неподалік спалених Голобів почали зводити нове село. Воно розташовувалось за 3 км від старого. В цей час воно належало родині Єрузальських. На місті спаленого шведами римо-католицького костела протягом 1711-1728 років був побудований новий у стилі бароко. В першій половині XVIІІ століття в центрі парку було побудовано палац шляхтичів Вільгів-Єрузальських. Під час пожежі в другій половині XIХ століття він був зруйнований. На його місці залишився лише земляний насип [4, С. 332-333].

У 1783 році Голоби перейшли у власність до сина Франциска Вільги – Людвіка. У 1786 році у місцевий костел влучила блискавка і він згорів. У 1793 році згаданий Людвік Вільга відбудував його, змінивши план будівлі на хрестоподібний і добудував до нього дві каплиці. Ним також було споруджено Георгіївську церкву. Загалом же, за часів польського панування Голоби розвивались й економічно. Тут відбувалися великі ярмарки, в яких брали участь купці з Литви та інших країн [2; 5].

В результаті Третього поділу Речі Посполитої у 1795 році це поселення увійшло до складу Російської імперії. В той час тут налічувалося 90 дворів і 615 жителів. У 1871 році через Голоби було прокладено залізницю. У 1876 році тут було споруджено станцію залізниці Ковель-Луцьк. У 1918 в Голобах була сформована 2-га Синьожупанна дивізія УНР. В липні у вересні-жовтні 1920 року село перейшло під владу Польщі. Згідно перепису 1921 року тут проживало 1456 осіб, з них українцями було 825, поляками – 582, євреями – 30, представниками інших етносів – 19. Із загальної чисельності місцевих мешкаців православними – 995, римо-католиками – 251, юдеями — 209, інша конфесія – 1. [4, C. 333-334; 1, С. 19].

З січня 1940 року Голоби набули статусу центру Голобського району. Практично з перших днів Другої світової війни це поселення було окуповане німецькими військами. Німці вивезли майже 350 имісцевих жителів на роботу в Німеччину та спалили 48 будинків. Радянські війська знову відновили радянську владу в цьому поселенні у 1944 років, а в 1957 році йому було надано статус селища міського типу. Відбудова та подальший розвиток місцевої економіки сприяло зростанню чисельності місцевого населення. Так, у 1959 році тут проживало 4358 осіб, у 1970 році – 3052, у 1979 році – 3911, у 1989 році – 4295, у 1992 році – 4300, у 1998 році – 4300, у 2001 році – 4256 [3].

На сьогодні в Голобах представлена насамперед православна та римо-католицька громади. Тут діють храми, що належать Волинській єпархії ПЦУ та Луцькій дієцезії Римо-католицької церкви в Україні. Одними з найпоширеніших місцевих прізвих є: Мельник, Вакулюк, Ковальчук, Савчук, Гаврилюк, Мартинюк та інші [6].

Література:

1. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej : opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. T. 9, Województwo wołyńskie [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://polona.pl/item/skorowidz-miejscowosci-rzeczypospolitej-polskiej-opracowany-na-podstawie-wynikow,NjcwOTY2MDM/4/#item ;
2. Голоби [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.art.lutsk.ua/art/kovel/index golobi.shtml;
3. Динаміка чисельності населення міст України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm;
4. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – 767 с.;
5. Костел Архангела Михаїла, Голоби [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/77211_kostel-arhangela-mihaila-goloby.htm;
6. Рідні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ridni.org/;