Локачи
Административно-территориальное деление
Локачи (укр. Локачі) — поселок городского типа, районный центр, центр поселкового совета, Локачинского района, Волынской области. В ХІХ – нач. ХХ ст. местечко Владимир-Волынского уезда Волынской губернии.
Історія селища Локачі
Перша відома згадка про Локачі міститься в грамоті князів Четвертинських від 12 травня 1542 року. Серед іншого в ній зазначалось про продаж містечка Локачів князеві Сангушкові, проте згодом воно перейшло у власність князів Чарторийських, а вже наприкінці століття – князя О. Пронського. Попри таку часту зміну власників та розростаня обсягів різного роду визиску місцевого населення поселення поволі зростало. В 1583 році тут нараховувалось 173 двори, а вже у 1629 році – 187. Попри успішність дій козацьких загонів на почату національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького, після поразки українців під Берестечком поляки поволі відновлювали свої позиції на Волині. Одним із проявів чого було посилення релігійного тиску. В руслі таких подій в Локачах у 1726 році було побудовано костел. Проте місцеве населення продовжувало залишатись вірним своїй релігії та дотримуватись власних традицій і вже у 1760 році тут було побудовано православну церкву. За Другим поділом Речі Посполитої 1793 року Локачі були включені до складу Російської імперії. Після звільнення від наполеонівських військ під час війни 1812 року Локачі перебували у власності Людвіка Вільги [4, С. 386-387].
Ще до війни з Наполеоном розпочались перші спроби поширення освіти серед місцевого населення. У 1803 році тут було відкрите парафіяльне училище, проте через брак коштів воно невдовзі припинило свою діяльність. Лише з 1817 року воно відновило свою роботу, а у 1835 році – теж саме сталось із місцевою школою. Втілення в життя в Російській імперії буржуазних реформ другої половини ХІХ століття, позитивно вплинув на й долю місцевого населення. У 1870 році тут уже діло дві суконні фабрики, одна школа, 2 церкви, 1 костел, 3 доми молитви. 21 місцевий житель займався ремеслом, а саме столярним виробництвом, виготовлення деяких сільськогосподарських знарядь, ковальською справою, ткацтвом та іншими кустарними промислами. Їх вироби реалізовувались на ярмарках, яких тут щорічно відбувалось 3, та у 36 місцевих магазинах тощj [1; 4, С. 387].
Важкими для місцевого населення були роки Першої світової війни та роки національно-визвольної боротьби українського народу. Внаслідок програшу українців у цій боротьбі Локачі увійшли до складу Другої Речі Посполитої. Згідно перепису 1921 року тут проживало 1794 осіб, з них євреями були 1270, українцями – 333, поляками – 167, представниками інших етносів – 24. Із загальної чисельності місцевих мешкаців юдеями були 1265, православними – 394, римо-католиками – 128, представниками інших конфесій – 6 [2, С. 12].
Після розгрому Другої Речі Посполитої й відповідно до радянсько-німецьких домовленостей, 19 вересня 1939 року до Локач увійшли радянські війська. Проте уже 23 червня 1941 року вони були окуповані німецькими військами, які знищили тут 3667 євреїв та вивезли на роботу до Німеччини 994 місцевих жителів. В липні 1944 року в Локачах було відновлено радянську владу і розпочато примусову мобілізацію. Однак, післявоєнна відбудова та подальший розвиток місцевої економіки спровокував зростання чисельності місцевого населення. Так, у 1959 році тут проживало 2786 осіб, у 1970 році – 2596, у 1979 році – 3385, у 1989 році – 4118, у 1992 році – 4200, у 1998 році – 4400, у 2001 році – 4101 [3].
На сьогодні в Локачах представлена православна громада. Тут діють храми, що належать Волинській єпархії ПЦУ та Волинській єпархії УПЦ. Одними з найпоширеніших місцевих прізвих є: Ковальчук, Савчук, Гаврилюк та інші [5].
Література:
1. Łokacze // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 687.;
2. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej : opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. T. 9, Województwo wołyńskie [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://polona.pl/item/skorowidz-miejscowosci-rzeczypospolitej-polskiej-opracowany-na-podstawie-wynikow,NjcwOTY2MDM/4/#item ;
3. Динаміка чисельності населення міст України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm;
4. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – 767 с.;
5. Рідні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ridni.org/;
Большая Советская Энциклопедия 1969 – 1978 гг.
Локачи — посёлок городского типа, центр Локачинского района Волынской области УССР, в 26 км от ж.-д. станции Иваничи (на линии Ковель — Львов). Заводы маслодельный, строительных материалов.
Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона 1906 – 1913 гг.
Локачи — в эпоху Речи Посполитой местечко Волынского воеводства, Владимирского повета. О евреях Л. встречаем данные в 1588 г., когда паном Кушкгуром Медунским мещане и евреи Л. были обвинены в том, что они его избили. Кагал в Л. находился введении владим. кагала. В 1765 г. числилось в Л. и его «парафиях» 907 евреев. — Ср.: Регесты, I; Liczba, 1765.
Ныне — местечко Волынской губ., Владимир-Волынского уезда. По ревизии 1847 г. «Локачское евр. общество» состояло из 1150 душ. По переписи 1897 г. в Л. жит. 2309, среди коих 1730 евр.
