Турийск
Административно-территориальное деление
Турийск (укр. Турійськ) — поселок городского типа, районный центр, железнодорожная станция, центр поселкового совета, Турийского района, Волынской области. В ХІХ – нач. ХХ ст. местечко Ковельского уезда Волынской губернии.
Історія селища Турійськ
Перша згадка про Турійськ зявляється в описі кордонів окремих князівств на Любецькому зїзді у 1097 році. Подальше послаблення давньоруської держави призвело до поширення претензій на ці землі сусідів. За одними джерелами литовці захопили їх у 1205 році, за іншими — в 1340 році. У 1495 році тут вперше зявилась римо-католицька парафія. У 1515 році король Сигізмунд ІІ подарував його князям Сангушкам, а а 1540 році князь Р. Сангушко подарував його своїй дочці Олександрі та зятю І. Заславському. Турійськ був тоді одним з найбільших центрів ремісництва і торгівлі на Волині. В XVI столітті тут було збудовано Преображенську православну церкву. В 1673 році Турійськ стає власністю князя Вишневецького, а потім — коронного маршалка князя Й.-К. Любомирського. Останній в 1700 році наказав побудувати тут католицький костьол. В цей час в Турійську розвивалися ремесла й торгівля і вже до другої половини XVIII століття він набув доволі великих розмірів, що сприяло наданню йому магдебурзького правоїа у 1759 році. В 1773 році місто отримало дозвіл влаштовувати 2 великі ярмарки щорічно. У 1795 році за умовами Третього поділу Польщі, Турійськ увійшов до складу Російської імперії і вже у 1812 році опинився в зоні проведення воєнних дій російської та французької армій [ 2, С. 669; 4, С.678-680; 6].
Ліберальні реформи другої половини ХІХ століття та будівництво залізниці Ковель-Брест сприяли промисловому розвитку міста. Тут налічувалось 206 будинків, 3 церкви, римо католицький костел, каплиця, 2 синагоги, школа. Тут діяв шкіряний завод, 2 водяні й паровий млин, бакалійна та винна крамниці, буфет на залізничній станції, гасовий склад, 30 магазинів тощо. З розвитком промисловості й торгівлі швидко зростала кількість населення. Якщо в 1899 році тут проживало 2872 осіб, то в 1910 році вже 3383 [2, С. 669; 4, С. 680-681].
Перша світова війна стала часом проведення тут лінії фронту. У 1915 році російські війська відступили і протягом 1915-1918 років Турійськ перебував під владою автро-німецьких військ. Протягом наступних 1919-1920 років влада переходила з рук в руки між польськими, укаїнськими та російсько-більшовицькими військами. У 1921 році внаслідок підписання Ризького мирного договору Турійськ увійшов до складу Другої Речі Посполитої. У той час тут проживало 2085 осіб, з яких євреями були 1125, українцями — 829, поляками – 129, пердставниками інших етносів — 2. Із їх загальної чисельності юдеями були – 1173, православними — 842, римо-католиками – 70 [1, С. 24; 4, С.681-682; 6].
Восени 1939 року сюди прийшли радянські війська і приєднали населений пункт до складу УРСР. В 1940 році Турійськ став районним центром. Однак подальшим радянським перетворенням цих територій завадили німці, що в 1941 році окупували їх. Ними була практично знищена місцева єврейська громада. Радянські війська знову повернулись сюди аж у 1944 році. Подальша відбудова та розвиток місцевої економіки сприяли зростанню чисельність місцевого наслення. У 1959 році тут проживало 2331 осіб, у 1970 році – 3084, у 1979 році – 4928, у 1989 році – 6017, у 1992 році – 6300, у 1998 році – 6300, у 2001 році – 5945 [3].
На сьогодні в Турійську представлена насамперед православна та протестантська громади. Тут діють храми, що належать Волинській єпархії ПЦУ, Волинській єпархії УПЦ МП та протестантські церкви. Одними з найпоширеніших місцевих прізвих є: Ковалюк, Ковальчук, Поліщук, Савчук, Гаврилюк, Ткачук та ін. [5].
Література:
1. Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej : opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. T. 9, Województwo wołyńskie [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://polona.pl/item/skorowidz-miejscowosci-rzeczypospolitej-polskiej-opracowany-na-podstawie-wynikow,NjcwOTY2MDM/4/#item ;
2. Turzysk // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — 960 s.;
3. Динаміка чисельності населення міст України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm;
4. Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. – 767 с.;
5. Рідні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ridni.org/;
6. Турийск Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: т. XXXIV (1901): Трумп — Углеродистый кальций [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://ru.wikisource.org/wiki/%D0%AD%D0%A1%D0%91%D0%95/%D0%A2%D1%83%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA;
Большая Советская Энциклопедия 1969 – 1978 гг.
Турийск — посёлок городского типа, центр Турийского района Волынской области УССР. Расположен на р. Турья (приток Припяти). Железнодорожная станция на линии Ковель-Львов. Заводы консервный, комбикормовый; фабрика культурно-бытовых товаров.
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 – 1907 гг.
Турийск (Туржиск) — мст. Волынской губ., Ковельского у., в 18 вер. к ЮЗ от уездн. гор., на почт. дороге в г. Владимир-Волынск, при р. Турии. Существовало уже в XI в.; в 1097 г. кн. Володар и Василько вытребовали отсюда виновных в ослеплении Василька. В 1205 г. взят был литовцами. В 1515 г. Т. пожалован кор. Сигизмундом I-м кн. Сангушко. В 1759 г. мст. получило магдебургское право от кор. Августа III. В настоящее время это бедное, захудалое мст. с 2872 жит.; 2 правосл. церкви, церк.-приход. школа, 2 водян. мельницы, 4 ярмарки. Посреди мст. развалины большого каменного замка. В 1890 г. здесь найден монетный клад. Из церквей одна (Преображенская) построена в XVI ст.
Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона 1906 – 1913 гг.
Турийск (также Туржиск, Turzysk) — в эпоху Речи Посполитой местечко Волынского воеводства, Владимирского повета. В 1765 г. жили в Т. 874 еврея.
Ныне — безуездный город Волынской губ., Ковельского уезда. По ревизии 1847 г. «Турийское евр. общество» состояло из 1062 душ. По переписи 1897 г. жит. 2938, среди них 1713 евреев.
