Меню Закрити меню Історико-генеалогічна
база даних України

Жашков

Административно-территориальное деление

Жашков (укр. Жашків) — город, районный центр, Жашковского района Черкасской области. В ХІХ столетии местечко Жашковской волости Таращанского уезда Киевской губернии.

Городище — село Жашковской волости Таращанского уезда Киевской губ. (в 1958 г. присоеденено к г. Жашков Жашковского  р-на Черкасской обл.)

История городов и сел УССР 1972 год

Жашків – місто, центр міської Ради і однойменного району. Розташований у північно-західній частині області на річці Торчі, за 154 км від Києва і 251 км від Черкас. Залізнична станція. Через місто проходить автомагістраль Київ—Одеса. Населення — 13,7 тис. чоловік.

Поблизу міста виявлено залишки поселення черняхівської культури.

Вперше Жашків згадується в документах на початку XVII ст. У той час він належав до тетіївських володінь князів Острозьких.

Жителі Жашкова брали участь у визвольній війні українського народу 1648— 1654 рр. Після визволення від польсько-шляхетського гніту 1649 року Жашків увійшов до складу Уманського полку.

В січні 1655 року під Охматовом (недалеко від Жашкова) сталася запекла битва українсько-російських і польсько-татарських військ. Два дні переслідували козацькі полки шляхетське військо, що відступало на П’ятигори, Тетіїв, Животів. У цій битві особливою хоробрістю вславився полковник І. Богун.

Після тривалої боротьби Жашків за Андрусівським перемир’ям 1667 року лишився під владою шляхетської Польщі. Його жителі платили податок — подимне й млинове з 31 двору.

За Прутським трактатом 1711 року значна частина жителів Жашкова, як і всього Правобережжя, переселилася на лівий берег Дніпра. До Жашкова почали повертатися пани і шляхта. Відновлювалися порядки, знищені під час визвольної боротьби, зростала панщина, посилювалося соціальне, національне і релігійне гноблення. Уніати захопили православну церкву.

Жителі Жашкова не мирилися з таким становищем. У травні 1735 року гайсинський староста повідомляв великому коронному канцлеру, що в багатьох місцях, у т. ч. навколо Жашкова, почастішали напади селян на шляхетські садиби. Особливо широкого розмаху набрали дії гайдамацьких загонів у 1736—1737 рр. Після здобуття Таращі, Умані та інших міст у 1738 році повстанці оволоділи Жашковом.

У другій половині XVIII ст. Жашків поступово зростав. Якщо 1741 року тут було 20 дворів, а в 1750 —40, то 1783 року їх стало 120. В них жило 828 чоловік.

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії господарями Жашкова залишилися-польські магнати. З кінця XVIII століття він дуже часто переходив від одного до іншого феодала. Та від цього не поліпшувалося життя селян. Особливо важко їм доводилося працювати на гуральні. Робочий день тут тривав 12—14 годин. Восени 1835 року вона була спалена. У повідомленні з Жашківської економії відзначалося, що пожежа «сталася від підпалу ким-небудь з тамтешніх селян, які, очевидно, не хотіли відробляти панщини, належної до того заводу».

1840 року Жашків віднесено до розряду містечок. З 1866 року він стає центром Жашківської волості Таращанського повіту. Після смерті магната І. Тарновецького в 1852 році Жашків було розділено на дві частини між його сестрами. Цей поділ закріпився на довгі роки.

У 1860 ропі в Жашкові збудовано цукровий завод, обладнаний 6 пресами і паровим котлом. Виробництво цукру становило 27,3 тис. пудів на рік. На підприємстві працювало 350 робітників, у т. ч. 260 вільнонайманих. Жили вони у важких умовах. У казармі довжиною 9 і шириною 5,2 сажня містилося 84 робітники.

Не поліпшила економічного становища трудящих і реформа 1861 року. Селянам недодали значної частини й тих земель, що були закріплені за ними інвентарними правилами 1847—1848 рр. Внаслідок застосування грабіжницької системи викупу селянам доводилося сплатити казні за землю суму, що перевищувала її ринкову вартість на 26,4 проц. До того ж селянам дісталися гірші землі. Реформа узаконювала також подвірно-ділянкову систему землекористування і поділ селян на розряди: городників, піших і тяглових. У першій частині містечка було 102 селянські двори (15 городників і 87 піших). Вони мали викупити 629 десятин землі. На кожний піший двір припадало понад 6 десятин. Друга частина містечка налічувала 124 селянські двори (19 городників і 105 піших). Уставною грамотою їм відводилося під викуп 697 десятин землі — по 6 десятин 87 сажнів на піший двір. За це селяни Жашкова повинні були сплачувати протягом 49 років по 3078 крб. викупних щорічно. Реформа викликала в жашківців глибоке обурення. Адже, крім високих викупних платежів, їм недодали 759 десятин польової землі. Тих, хто відмовлялися підписати уставну грамоту, змушували до цього силою. Коли ж і нагаї не допомагали, документи підписував місцевий священик, вдаючи, ніби робить послугу неписьменним. Таращанський мировий з’їзд, розглядаючи скарги жашківської громади, мусив визнати, що ці документи виявилися, по суті, підробленими. Малоземельні селянські господарства змушені були орендувати орні землі на кабальних умовах.

Скасування кріпацтва сприяло розвиткові капіталістичного виробництва. У 1865 році в Жашкові, крім цукрового заводу, діяли виноробня і пивоварня, збільшилася кількість млинів. Економічне становище робітників на цих підприємствах було надзвичайно тяжким. На цукровому заводі робочий день тривав 12 годин. За цю каторжну працю чоловіки одержували 15—30 коп., а жінки — 5—7 коп. Широко використовувалася дитяча праця. 1880 року на заводі трудилося 60 хлопчиків молодше 15 років. Виснажлива праця, жахливі побутові умови призводили до захворювань. Так, у 1866 році 83 робітники захворіли на катар легень та шлункові хвороби. Кілька з них померло. Тоді, як трударі ледве животіли, підприємці клали до своїх кишень великі прибутки.

Робочі руки здешевлювались і за рахунок припливу сюди робітників з інших губерній. У кінці минулого сторіччя на Жашківському цукрозаводі працювало 100 чоловік з Чернігівської губернії. Чумаки з Поділля доставляли на завод вапно, а звідси вивозили цукор. У дореволюційний час на заводі налічувалося 896 робітників, майже в два рази більше, ніж на початку сторіччя. І хоч були встановлені нові парові машини, праця, як і раніше, лишалася тяжкою і виснажливою.

Жашків розвивався і як осередок ремесла й торгівлі. В 1873 році тут було 28 ремісників, 24 крамниці, відбулося 52 ярмарки й базари. Торгували хлібом, вовною, салом, худобою, полотном. Місцевий ярмарок славився кіньми, яких сюди приводили з багатьох губерній країни.

На початку 1900 року в Жашкові було 726 дворів і 5,5 тис. жителів. Це вдвоє більше, ніж у 1873 році. Населення в основному займалося землеробством і торгівлею. З 3468 десятин всієї землі 1673 належало двом поміщикам, 1708 — селянам, решта — церкві. Багато жителів містечка працювали на цукровому заводі, кількох маслоробнях, двох водяних та чотирьох вітряних млинах.

Безземелля й важкі умови праці на підприємствах викликали обурення трудящих. Як свідчить телеграма цукрозаводчиків, надіслана 15 листопада 1904 року київському губернатору, в Жашкові відбулися заворушення робітників і селян у зв’язку з мобілізацією до армії. 1905 року робітники цукрозаводу вимагали підвищення заробітної плати. До містечка прибув мировий посередник у супроводі драгунів. 17 чоловік з тих, що зібралися на площі, власті заарештували. 29 липня 1907 року ув’язнено К. А. Осавлюка, який агітував солдатів не служити в царській армії. В день його арешту в Жашкові розповсюджувалися листівки. Нові арешти були проведені того ж року в зв’язку з поширенням нелегальної літератури.

Запровадження столипінської реформи прискорило і поглибило розшарування селян. В 1908—1909 рр. в Жашківській волості 30 хутірських господарств володіли 30—40 дес. кожне, тоді як 41 сім’я в Жашкові зовсім не мала землі. За переписом 1912 року, коні були лише в 34, велика рогата худоба в 50 господарствах містечка.

Медичне обслуговування населення здійснювали лікар і фельдшер. При цукрозаводі діяла лікарня на 10 ліжок; працювала аптека.

Майже нічого не робив царський уряд для розширення в містечку освітніх закладів. 85 проц. населення було неписьменним. У народному училищі, відкритому 1862 року, в 1867 році навчалося 36 учнів. І це тоді, коли дітей віком від 8 до 15 років налічувалося 252. На навчальні посібники держава виділяла на рік 5 крб. З 1912 року почалися заняття в однокласній школі та двокласному сільському училищі. Бібліотека мала 616 книг. З них українською мовою лише 53.

Після Лютневої буржуазно-демократичної революції селяни містечка не одержали ні миру, ні землі. Та трудящі не хотіли з цим миритись. Київський губернський комісар Тимчасового уряду писав генеральному секретаріату внутрішніх справ Центральної ради, що з 13 до 21 жовтня 1917 року в Жашкові відбулися селянські заворушення, проводились масові самовільні порубки лісу.

Дуже напруженим було становище і в наступні дні. Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді в Жашкові розгорнулася боротьба за владу Рад, яку встановлено тут у лютому 1918 року. Перший волосний ревком очолив І. П. Станецький.

Але розгортанню соціалістичного будівництва перешкодила австро-німецька окупація. Жашківці взялися за зброю. 10 червня 1918 року селяни обеззброїли і арештували начальника дільничної міліції містечка. 21 червня повстанці знову піднялися проти окупантів.

На початку 1919 року в Жашкові відновлено Радянську владу. Розгорнув роботу ревком, який після вбивства бандитами І. П. Станецького, очолив І. Ф. Дем’янчук. Свої зусилля ревком спрямував насамперед на мобілізацію бійців до Червоної Армії, забезпечення армії продовольством. Було відібрано в куркулів частину землі й створено громадський фонд, з якого наділялися землею бідняки — по гектару на кожного члена сім’ї. Для боротьби з бандитизмом при ревкомі організовується загін міліції із 100 чоловік.

Радянське будівництво ще не раз переривалося нападами буржуазно-націоналістичних та махновських банд, денікінщиною. В боротьбі з махновцями та іншими контрреволюційними недобитками на Жашківщині відзначилася 17-а кавдивізія, якою командував Г. І. Котовський. З лютого 1921 року 17-й полк цієї дивізії прибув у Жашків для охорони цукрового заводу. В містечку розташувалися штаб 2-ї бригади і 98-й полк. Воїни допомагали родинам червоноармійців і бідним селянам волості провести весняні сільськогосподарські роботи.

В кінці 1922 року Жашків віднесено до Уманського повіту, а з квітня наступного року він став центром новоутвореного Жашківського району Уманського округу. Швидко зростало населення Жашкова. На кінець 1926 року в містечку було 1263 двори з 5030 жителями.

У 1923 році в Жашкові діяли 24 дрібні промислові підприємства (кузні, млини, крупорушки, салотопні тощо), на яких працювало 50 чоловік. Відбудову Жашківського цукрозаводу завершено 1925 року. За добу він переробляв 5730 цнт буряків. На заводі працювало 430 робітників.

Важливу роль у громадському житті в ті роки відігравали комсомольські організації. В Жашкові комсомольський осередок виник 1923 року, через два роки створено райком комсомолу.

Велике значення для економічного розвитку Жашкова й району мала добудова в 1926—1927 рр. залізничної лінії на дільниці Погребище—Жашків, у результаті чого значно пожвавився товарообіг.

Поступово збільшувалися капіталовкладення для обладнання цукрового заводу. Було збудовано котельню, приміщення для паротурбін. 1934 року до цукрозаводу підведена залізнична колія. Трохи пізніше старе обладнання замінено новим, потужнішим, встановлено вакуум-апарат Вирового, парову турбіну. В 1940 році завод за добу переробляв майже 11 тис. цнт цукрових буряків. У Жашкові діяв також один з найбільших у районі млинів.

1930 року організовано перший колгосп ім. Г. І. Петровського. У 1936 році на його базі створено два господарства — ім. Г. І. Петровського та ім. М. І. Калініна.

Велику допомогу трудівникам району на початку 30-х років надавали комітети незаможних селян. На 1 липня 1931 року районний КИС об’єднував 3316 членів, серед них було більше 100 комуністів, понад 260 комсомольців. Три чверті всіх селянських господарств на той час вступили в колгоспи. Жашківські колгоспи добивалися добрих результатів у господарюванні. Виконуючи свої соціалістичні зобов’язання, взяті на честь 20-ї річниці Великого Жовтня, трудівники полів виростили на кожному гектарі по 19,9 цнт зернових культур, по 199,5 цнт цукрових буряків. У грудні 1937 року вони брали участь у всеукраїнській нараді переможців змагання, на якій їм вручено другу республіканську премію. Колгосп ім. Г. І. Петровського в 1939 і 1940 рр. був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, відзначений дипломом 1-го ступеня і премійований.

З кожним роком колгоспи поповнювалися новою технікою. Якщо у Жашківській МТС, створеній восени 1931 року, було 25 машин, то в 1940-му — на полях району працювало понад 200 тракторів і 190 вантажних автомашин.

Поступово райцентр упорядковувався, споруджувалися нові будинки. Підвищився і добробут його жителів, число яких у 1939 році зросло до 6014 чоловік.

Поліпшувалась охорона здоров’я трудящих. Перед Великою Вітчизняною війною районна лікарня розширилася до 75 ліжок проти 25 в 1932-му. При ній функціонували клінічна лабораторія, рентген-кабінет.

Приділяючи велику увагу господарському будівництву, жашківці активно включалися і в культурну революцію. Багато зусиль докладали комсомольці і члени КНС, щоб ліквідувати неписьменність. 1925 року в Жашківському ліквідпункті навчалося 110 чоловік. Більшість з них була членами КНС.

У Жашківській семирічній зразковій школі в 1932 році навчався 501 учень. Тут працювало 16 учителів. Школа мала договір з МТС про запровадження політехнічного навчання. 1934 року в містечку відкрито середню школу, яка у 1938 році розмістилася в новозбудованому двоповерховому приміщенні.

Напередодні Великої Вітчизняної війни в Жашкові діяли будинок культури, бібліотеки, радіовузол.

Трудящі своїми успіхами завдячували організаторській і виховній роботі партійних організацій, сільській Раді.

Нав’язана німецько-фашистськими загарбниками війна перервала мирну працю. 19 липня 1941 року Жашків захопили гітлерівці. Для боротьби з окупантами партійна організація району створила підпілля, партизанські групи та загони. Очолював підпільну роботу голова райвиконкому П. П. Давиденко, який невдовзі загинув від рук фашистських катів. Уже в перші місяці окупації патріоти завдали відчутних ударів ворогові. Партизанські загони знищували окремі групи фашистських солдатів, нападали на військові підрозділи. З вересня партизанський загін під командуванням голови колгоспу з сусіднього с. Леміщихи П. К. Коретнюка напав на німецьких солдатів у Жашкові, які гнали коней на водопій, і знищив їх. Вслід за ними було розгромлено весь німецький гарнізон містечка, знищено більше 100 німецьких солдатів і 8 офіцерів. Народні месники захопили 125 коней, 80 гвинтівок, 10 возів з консервами і борошном, 20 000 патронів і невелику пересувну радіостанцію тощо.

В роки тимчасової окупації населення Жашкова зазнавало постійних переслідувань і репресій з боку загарбників та їх прислужників. У грудні 1942 року в містечку розстріляно близько 130 чоловік мирного населення. Вороги нещадно грабували жителів під виглядом всіляких штрафів та контрибуцій; лише за три місяці 1942 року вони оштрафували 78 чоловік на 11 тис. крб. Сотні юнаків і дівчат були вивезені на каторжні роботи в Німеччину.

6 січня 1944 року воїни 1-го Українського фронту визволили Жашків від фашистських загарбників. У районі містечка разом з радянськими воїнами билася проти ворога Перша Чехословацька окрема бригада в CPСP під командуванням Людвіка Свободи, який у своїх спогадах відзначає, що одне з основних завдань чехословацьких воїнів у цій операції полягало в тому, «щоб не допустити ворога на північний берег Гірського Тікичу, не дати йому розвинути наступ на Бузівку та Жашків».

Під час визволення Жашкова загинув Герой Радянського Союзу капітан І. М. Ляшенко — син донецької землі. Він похований у братській могилі в центральному парку міста. Червоні слідопити восьмирічної школи № 3 в 1967 році розшукали батьків І. М. Ляшенка, запросили їх у Жашків. Школі присвоєно ім’я героя.

На фронтах Великої Вітчизняної війни і в тилу ворога жашківці мужньо боронили соціалістичну Батьківщину, 705 з них нагороджені орденами й медалями. Героїчними подвигами відзначився льотчик майор А. М. Підгаєцький. За мужність і відвагу, виявлені в боях, він удостоєний трьох орденів Червоного Прапора, ордена Червоної Зірки та багатьох медалей. Капітан М. Г. Ткачук також нагороджений орденами Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го і 2-го ступенів, Червоної Зірки і трьома медалями.

Ще доносився гуркіт недалеких боїв, а жашківці під керівництвом партійних і радянських органів приступили до відбудови зруйнованого народного господарства. Вони піднімали з руїн підприємства, колгоспне господарство, житлові будинки.

Відразу ж відновили свою роботу райком КП(б)У та райвиконком. Районна партійна організація тоді налічувала 66 комуністів.

У ті нелегкі роки комуністи виступали організаторами соціалістичного змагання за швидку відбудову промислових підприємств. На кінець 1944 року парторганізація цукрового заводу налічувала лише 5 комуністів, але з кожним роком вона зростала й гартувалася в наполегливій роботі. За три роки завод піднявся з руїн, а в 1948 році вже почав давати продукцію. Перші 720 тонн цукру жашківці відправили москвичам.

Вступили до ладу й інші підприємства. В 1949 році цегельний завод виконав завдання на 157 проц., харчокомбінат — на 128, промкомбінат райспоживспілки — на 132, авторота — на 122 проценти.

Розореними й пограбованими були колгоспи. Не вистачало навіть простих землеобробних знарядь. Але люди трудилися з подвоєною енергією, щоб допомогти країні швидше перемогти жорстокого ворога. В колгоспі ім. Г. І. Петровського в 1944 році лишилося 8 корів, 15 свиней, 30 коней і 2 воли.

Незважаючи на нестачу тяглової сили й необхідного сільськогосподарського реманенту, колгоспи в 1944 році засіяли основні площі, зорали на зяб. Уже в 1945 році колгосп ім. М. І. Калініна виростив на кожному гектарі по 23 цнт пшениці і по 216 цнт цукрових буряків, а ланка В. О. Холоденко зібрала по 528 цнт цукрових буряків з гектара. Велику допомогу посівним матеріалом, реманентом, тяглом подавала господарствам держава.

За одержання високих урожаїв у 1947 році Батьківщина високо оцінила працю трудівників бурякорадгоспу Жашківського цукрокомбінату, створеного 1922 року. Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно ланковим С. С. Коношевич, яка виростила 625 цнт буряків з гектара, М. М. Скулимовській (616 цнт), бригадиру Д. А. Міщанюку (602 цнт). Ордена Леніна удостоєні ланкові О. М. Стойко, М. С. Хоменко, М. Г. Яремчук.

Поряд з відбудовою народного господарства приділялась увага і відновленню закладів освіти й культури. У 1946 році вже працювали середня, семирічна і початкова школи, бібліотека. Через п’ять років було відкрито бібліотеку для дітей.

Після закінчення відбудовного періоду партійні організації, Рада мобілізували трудящих на нові трудові звершення. Розширювали виробництво промислові підприємства. Так, завдяки реконструкції цукрового заводу, добова переробка буряків на ньому в 1950 році досягла 11,7 тис. цнт проти 6,5 тис. цнт у 1948 році. 1958 року котельний цех був переведений на рідке паливо замість вугілля, а роком пізніше фільтрпреси замінено дисковими фільтрами. В 1967 році завод перейшов на нові умови

планування й економічного стимулювання. На той час середньодобова переробка буряків дорівнювала 16,3 тис. цнт, а вже в наступному виробничому сезоні — 18 тис. цнт. Для рівномірної і безперебійної роботи підприємства було впорядковано кагатне поле, реконструйовано ТЕЦ, газову піч, збудовано станцію хімічної водоочистки. В 1971 році цукрозавод виконав план реалізації продукції на 103, а план виробництва цукру — на 100 проц., давши його країні понад 315 тис. цнт. Гордість заводу — його люди. Одними з перших тут здобули звання ударників комуністичної праці М. Л. Голотюк, А. А. Журавльов, М. М. Козлачков, М. Г. Костецький, В. П. Тарнавський та інші. Це високе звання присвоєне 8 бригадам, зокрема електроцеху та механічній майстерні.

Найновішим устаткуванням обладнаний завод сухого молока і масла потужністю 200 тонн молока на добу, будівництво якого завершено в 1965 році. Завдання восьмої п’ятирічки випуску й реалізації продукції завод виконав на 3 місяці раніше строку.

Продовжуючи славні традиції MTС, колектив районного об’єднання «Сільгосптехніки» постійно дбає про поширення передового досвіду. Ремонтники цього підприємства за почином Криворізької шахти «Саксагань» включилися у змагання за українську годину1. Добра слава йшла про завідуючого експериментальним цехом О. К. Михайловського, який переобладнав січкарні, навантажувальні та інші машини. Як раціоналізатор-винахідник, він був учасником ВСГВ в 1956 році і премійований автомашиною «Победа».

В 1967 році на цілорічну роботу перейшов цегельний завод управління будівельних матеріалів, збільшивши випуск цегли до 17,5 млн. штук на рік (раніше випускав 10 млн. штук).

Успішно виконують плани виробництва і реалізації продукції й інші промислові підприємства міста. Хлібокомбінат після реконструкції довів випуск хлібобулочних виробів до 50 тонн на добу. Добре працюють й побутові підприємства. У спорудженому напередодні 50-річчя Радянської влади будинку побуту розмістились ательє пошиття одягу, майстерні ремонту електрообладнання, фотоательє.

Дальшому зміцненню економіки колективного господарства сприяло його укрупнення. З 1950 року жашківські артілі ім. Г. І. Петровського та ім. М. І. Калініна об’єдналися в колгосп ім. М. О. Щорса. Завдяки самовідданій праці колгоспників, які успішно здійснювали рішення партії та уряду, в колгоспі з кожним роком підвищувалася врожайність основних сільськогосподарських культур, зростала продуктивність тваринництва. В 1954 році тут на кожну фуражну корову надоєно по 3101 кг молока. Колгосп був учасником ВСГВ.

1956 року Жашків об’єднано з с. Городищем і віднесено до міст районного підпорядкування. З цього часу на території Жашкова розмістилися дві центральні садиби колгоспів — ім. М. О. Щорса та ім. В. І. Леніна, за якими закріплено 4426 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 4162 га орної землі.

Високими трудовими показниками ознаменували жашківці 40-річчя Великого Жовтня. В 1957 році колгосп ім. В. І. Леніна виростив на кожному гектарі по 20,6 цнт зернових культур, по 338 цнт цукрових буряків, виробив на кожні 100 га сільськогосподарських угідь по 327 цнт молока і по 71 цнт м’яса. Грошові доходи колгоспу зросли проти 1954 року більш як у два з половиною рази, а вартість трудодня підвищилася за цей час у три рази. Колгосп почав переходити до грошової оплати праці.

Багато колгоспників, механізаторів МТС, спеціалістів сільського господарства за успіхи в 1958 році відзначено урядовими нагородами. Звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно доярці колгоспу ім. М. О. Щорса Є. Д. Ільченко, яка надоїла на кожну корову по 6047 кг молока, і першому секретареві райкому КП України К. І. Затоці. Ордена Леніна удостоєні голови колгоспів — ім. М. О. Щорса

Д. Д. Тимошенко, ім. В. І. Леніна І. І. Стогній, агроном I. М. Куцак, бригадир К. Ф. Куций, доярка М. Г. Козлова і свинарка Г. А. Коваль.

Науковці Всесоюзного науково-дослідного інституту цукрових буряків і спеціалісти сільського господарства району разом з кінофікаторами створили в Жашкові кіноклуб передового досвіду і досягнень сільськогосподарської науки. Лише за другу половину 1964 року зроблено понад 400 виїздів у колгоспи, на польові стани, в тракторні бригади і обслужено 30 тис. колгоспників.

Районна і колгоспні партійні організації дбали про підвищення культури хліборобства. В університеті сільськогосподарських знань 1965 року підвищували кваліфікацію 227 спеціалістів і керівників господарств. Досвід Жашківського райкому партії по впровадженню високої культури землеробства в колгоспне і радгоспне виробництво в червні 1966 року одержав схвалення ЦК КП України.

Велика група жашківців за самовіддану працю в 1965 році нагороджена орденами і медалями. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєний головний агроном районного управління сільського господарства, заслужений агроном УРСР А. І. Бовсуновський. Понад тридцять років працює він агрономом і майже двадцять — у Жашкові.

А. І. Бовсуновський бере активну участь у розробці і запровадженні передової технології вирощування цукрових буряків. Він разом з М. О. Коником, І. Я. Коломійцем та І. Т. Пастушком створив бітерний пристрій до комбайна, використання якого дозволяє відправляти буряки на завод без ручної доочистки. Орденом Леніна нагороджені перший секретар райкому партії М. Т. Северенчук та один із зачинателів нової технології в буряківництві слюсар колгоспу ім. М. О. Щорса В. Д. Мельник.

Розгорнувши соціалістичне змагання за успішне виконання рішень XXIII з’їзду КПРС і за гідну зустріч 50-річчя Великого Жовтня, трудівники колгоспів і бурякорадгоспу добилися високих урожаїв зернових і технічних культур, дальшого піднесення громадського тваринництва. Саме це стверджують підсумки господарювання у восьмій п’ятирічці. В колгоспі ім. В. І. Леніна, наприклад, урожай зернових з кожного гектара за п’ятиріччя зріс до 31,8 цнт, а цукрових буряків до 353 цнт. В останньому році п’ятирічки він виробив на кожні 100 га сільськогосподарських угідь по 435 цнт молока і 112,9 цнт м’яса. Цьому господарству одному з перших у районі присвоєно звання колгоспу високої культури землеробства.

Колгосп ім. М. О. Щорса спеціалізується на відгодівлі великої рогатої худоби. Але його трудівники вважаються і майстрами високих урожаїв. Протягом останньої п’ятирічки урожай пшениці тут не був нижче 37 цнт, а в 1970 році досяг 42 цнт з га. Велика заслуга в цьому і партійної організації колгоспу, яка налічує 39 комуністів. Член парторганізації Є. Д. Ільченко була делегатом XXIII і XXIV з’їздів КП України.

В останньому році восьмої п’ятирічки — ленінському ювілейному році — жашківці достроково виконали плани і соціалістичні зобов’язання на честь знаменної дати. Понад 800 трудівників міста удостоєні медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя від дня народження В. І. Леніна». Всього в післявоєнні роки орденами й медалями нагороджено 942 трудівники міста.

За успіхи в розвитку сільськогосподарського виробництва і виконання восьмого п’ятирічного плану продажу державі продуктів землеробства й тваринництва першому секретареві райкому КП України М. Т. Северенчуку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Він був делегатом XXIII і XXIV з’їздів КПРС.

Росте й впорядковується молоде місто. Працьовиті руки людей зробили його невпізнанним. Площа Жашкова зросла до 14,1 кв. км. Понад 24 км вулиць мають тверде покриття, прокладено 20 км тротуарів, заасфальтовано центральні вулиці і площу ім. В. І. Леніна, на якій височить пам’ятник вождю. Споруджено водопровід протяжністю 10,4. кілометра.

За останні роки збудовано приміщення дитячого садка «Малятко», широкоекранний кінотеатр «Космос», будинок культури на 650 місць, універмаг, ресторан, готель на 100 місць, дошкільний комбінат, будинок побуту. В 1967 році стала до ладу перша черга елеватора на 50 тис. тонн зерна. Споруджуються банно-пральний комбінат, корпус районної лікарні, адміністративні будинки. Багатоквартирні житлові будинки почали з’являтися в місті наприкінці п’ятдесятих років, а зараз їх уже десятки.

Поліпшується побутове обслуговування трудящих міста. Розширюється мережа громадського харчування. Тут є ресторан,

5 їдалень, 2 чайних, 8 буфетів, кафе. Майже дві тисячі родин користуються газобалонними установками. З 1967 року діє автоматична телефонна станція.

Добрих успіхів досягли жашківці і в соціально-культурному будівництві. В місті діє районна лікарня з амбулаторією і стаціонаром на 175 ліжок. При лікарні є фізіотерапевтичний, рентгеноскопічний, стоматологічний кабінети, клінічна лабораторія, а також кабінет лікувальної фізкультури. Крім того, функціонують проти-тубдиспансер на 35 ліжок, психоневрологічний диспансер на 30 ліжок, аптека, станція невідкладної допомоги, санітарно-епідеміологічна станція і профілакторій у колгоспі ім. М. О. Щорса. 294 чоловіка медичного персоналу, в т. ч. 44 лікарі, дбають про здоров’я трудящих. В чотирьох дошкільних закладах виховується понад 500 малюків.

У 2 середніх і 3 восьмирічних школах здобувають знання 2400 учнів. Працюють у місті середня школа робітничої молоді, музична школа, будинок піонерів. В школах міста навчає і виховує учнів 165 педагогів, серед них учителька школи № 2 Є. М. Любомська, нагороджена в 1966 році орденом Трудового Червоного Прапора.

Радянська влада створила всі умови для культурного розвитку міста. В Жашкові працюють будинок культури, кінотеатр, клуби на цукрозаводі, в «Міжколгоспбуді» і колгоспах. Майже 3 тис. чоловік є читачами районної бібліотеки, книжковий фонд якої досяг 31 тис. томів. 28 тис. книг має районна бібліотека для дітей, 17 тис.— шкільні бібліотеки. На кожну тисячу чоловік населення припадає 1300 примірників газет і журналів. З червня 1982 року в Жашкові видається районна газета «Світло комунізму», тираж якої перевищує 11 тис. примірників.

В життя жашківців увійшли нові звичаї і обряди, зокрема цікаво відзначаються свята пісні, врожаю, Івана Купала, посвячення молоді в робітники. Особливо захоплююче проходить свято зустрічі весни. Представники колективів промислових підприємств, колгоспів, установ, шкіл розповідають на ньому про свої успіхи. Потім традиційний Дід Мороз і заквітчана Весна бажають людям щастя і добра. Програма свята різноманітна: снігові забави, виступи масовиків, спортивні ігри тощо.

У жашківців є улюблені місця відпочинку —парк, стадіон ім. Ю. О. Гагаріна, водоймище на річці з водним дзеркалом 34 гектари.

За всіма досягненнями в розвитку народного господарства і культури стоять люди, організаторська і політична робота комуністів. В Жашкові 35 партійних організацій, які об’єднують понад 800 комуністів.

У справі мобілізації трудящих на виконання народногосподарських планів багато робить міська Рада. На останніх виборах до неї обрано 53 депутати. Це кращі люди підприємств,, колгоспів і установ, ударники комуністичної праці. 1971 року на благоустрій міста асигновано 132,7 тис. крб., у т. ч. 95,7—на будівництво і капітальний ремонт шляхів, 29,3 тис. крб.—на розвиток комунально-житлового господарства.

В місті трудяться майже 600 комсомольців, які входять до 21 організації. Най-численніша з них — на цукровому заводі. Тут 73 члени ВЛКСМ.

Досвід кращих людей Жашківщини відомий далеко за межами району. Давні і міцні зв’язки у них з російськими друзями — трудівниками Костромського району Костромської області, Кореновського району з Кубані, Алейського району Алтайського краю.

Все ширшими стають інтернаціональні зв’язки жашківців з зарубіжними друзями. В Жашкові побували делегації з Німецької Демократичної Республіки, Болгарії, Чехословаччини, Польщі. В місті створено відділення Товариства радянсько-польської дружби.

Нову хвилю політичного й трудового піднесення викликали в трудящих міста рішення XXІV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, величні плани комуністичного будівництва, накреслені на дев’яту п’ятирічку. Робітники, працівники сільського господарства успішно виконали свої передз’їздівські зобов’язання.

Жашківці прагнуть порадувати Вітчизну новими трудовими перемогами, зробити своє місто одним з красивіших в області.

Большая Советская Энциклопедия 1969 – 1978 гг.

Жашков, город (с 1956), центр Жашковского района Черкасской области УССР. Ж.-д. станция. 13,8 тыс. жителей (1970). Заводы: сахарный, по производству сухого молока и масла, кирпичный. Краеведческий музей.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 – 1907 гг.

Жашков — местечко Киевской губернии, Таращанского уезда; жителей 4230. Сахарный завод, с производством на 480 тыс. руб. Школа. 2 ветряные мельницы.

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Жашков, местечко на правой стороне ручья Торчи, по левой стороне коего лежит село Городище с остатками древних валов. Приметно, что в глубокой древности нынешнее Городище составляло город, а Жашков был его предместьем; теперь наоборот. Ныне в Жашкове жителей обоего пола: христиан православных 1533, римских католиков 52, евреев 556. В Жашкове не приметно никаких остатков старины, исключая того воспоминания, сохранившегося между жителями, что Жашков назывался прежде другим именем, именно Рашковом (Рашков и ныне есть большое местечко по обеим сторонам Днестра в Балтском уезде). В Городищах, по словам жителей, был греческий город, имевший 12-ть церквей Город этот, за 300 лет, разрушен Татарами. Жители указывают, по преданиям их отцов и дедов, место только одной из 12-ти церквей, близ восточных крепостных ворот, где, лег за 150 выкопаны были из земли обломки крестов и кадильниц. В оставшемся крепостном валу приметны двое ворот: одни с востока, а другие с запада. На Жашковских полях находится часть известного Дрожи-поля (см. Багва), на коем жители и теперь еще находят обломки копий и ружейных замков. Близ Жашкова находится дубового леса 300 десятин. Прежде он был далеко обширнее.

Первыми владельцами Жашкова, после руин, были обладатели Тетиевщины: в 1740 году Францишек-Антоний Ледуховский, панцырной хоругви ротмистр, Влодзимирский староста, подписавший некоторые церковные документы По смерти его 1796 года, Жашковым владел два года Закревский, продавший это местечко, тогда еще село, вместе с селом Высоким в 1798 году Иоанну Тарновецкому. По смерти сына Тарновецкого также Иоанна в 1852 году, Жашков разделен на 2 части между его сестрами Соломеей Бонавентуровной Раковской и Пелагеей Чарковской; но 1326 десятин земли приобретены крестьянами за 62425 рублей по силе выкупной сделки. В м. есть заводы пивоваренный, винокуренный, кирпичный и испанских овец; еженедельные ярмарки, по четвергам.

Церковь здесь каменная, с деревянной колокольней, двух-престольная: первый во имя Покрова Пресвятой Богородицы, а придельный — во имя праведных Богоотец Иоакима и Анны Она построена покойным помещиком Тарновецким в 1833 году, на место сгоревшей деревянной Церковь эта имеет каменную же ограду, и довольно богата церковной утварью. По штатам состоит в 5-м классе; земли имеет указную пропорцию. О прежней церкви в визиге 1741 года Тетиевского деканата пишется, что она — из дубовых кругляков, построена 1729 года паном Дроздовским, на тот час владевшим местечком. Прихожан имела во время визиты в Жашкове 20 дворов, в Лигвиновке – 7 и в Сорокотяге 15.

Наиболее распространенные фамилии по м. Жашков на конец ХІХ — начало ХХ ст.

Андрущенко
Бегека
Бердес
Бондарь
Булавенко
Витюк
Гродзь
Губан
Гуменюк
Дегтяр
Демченко
Дзюба
Диденко
Долгановский
Дробот
Дышлюк
Дьяченко
Ильченко
Кандилей
Коберник
Коваль
Козик
Комаровский
Король
Кравец
Кравчук
Кулик
Курка
Лавринюк
Лазебный
Лементарь
Лисак
Лисничук
Лисовой
Лысак
Маципура
Мельник
Москалюк
Николенко
Осаволюк
Петрук
Полевой
Полищук
Понурко
Рак
Ревковский
Рывун
Садовский
Скрынский
Слюсаренко
Сокур
Степанец
Сухацкий
Талимончик
Таращук
Филипчук
Хавран
Харчевский
Холоденко
Худолей
Цымбал
Черногорец
Черняхов
Шевчук
Ярощук
Ященко

Метрические книги по сместечку Жашков находящиеся на хранении в ГАЧО

1. Київська  губернія
2. Київська єпархія
3. Покровська церква, м-ко Жашків Таращанського повіту Жашківської волості
4.
5.  Народження:: ф.931, оп.1, спр.2223;  1880-18811875-1877: ф.931, оп.1, спр.2223;  1882-1889: ф.931, оп.1, спр.2232;  1890-1896: ф.931, оп.1, спр.2253;  1898-1900: ф.931, оп.1, спр.2253;  1901-1910:ф.931, оп.1, спр.2275;  1911-1919: ф.931, оп.2, спр.24;  1921: ф.931, оп.2, спр.24
6.  Шлюб:  1875-1877: ф.931, оп.1, спр.2223;  1880-1881: ф.931, оп.1, спр.2223;  1882-1889: ф.931, оп.1, спр.2232;  1890-1896: ф.931, оп.1, спр.2253;  1898-1900: ф.931, оп.1, спр.2253;  1901-1910:ф.931, оп.1, спр.2275;  1911-1919: ф.931, оп.2, спр.24;  1921: ф.931, оп.2, спр.24
8.  Смерть:  1875-1877: ф.931, оп.1, спр.2223;  1880-1881: ф.931, оп.1, спр.2223;  1882-1889: ф.931, оп.1, спр.2232;  1890-1896: ф.931, оп.1, спр.2253;  1898-1900: ф.931, оп.1, спр.2253;  1901-1910:ф.931, оп.1, спр.2275;  1911-1919: ф.931, оп.2, спр.24;  1921: ф.931, оп.2, спр.24

2 комментария

  1. Олег:

    Очень познавательно и приятно!Большое спасибо за огромный труд!

  2. Boris:

    Mne interésno… V nachale 20..go veka jashkiv jili Ili net ludi po Familii kozakevich???

Ваш комментарий