Махно

Происхождение фамилии Махно

Фамилия Махно относится к распространенному типу украинских фамилий и образована от имени Махно. Имя Махно является производной формой одного из мужских имен, начинающихся с Ма-: Макар (в переводе с греческого – «блаженный, счастливый»), Матвей (в переводе с древнееврейского – «дарованный богом») и т.д. Возможно, основу фамилии составляет имя Епимах, начальная часть которого утратилась. Вероятнее всего, образование фамилии Махно началось приблизительно в XIV веке.

Известные носители фамилии

Самым известным обладателем этой фамилии является Нестор Иванович Махно (1888-1934) – один из руководителей анархо-крестьянского движения в 1918-21 гг. на Южной Украине в Гражданскую войну. Возглавляемое Махно движение (общая численность непостоянна – от 500 человек до 35 тысяч человек) выступало под лозунгами «безвластного государства», «вольных советов», вело вооруженную борьбу против германского нашествия, белогвардейцев, а затем и против Советской власти. Движение ликвидировано Красной Армией. Сам Махно в 1921 г. эмигрировал.

Упоминание фамилии в древних актах

Реестр всего войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года октября 16 дня

Уманский полк
Михно (сотня Кутобевская)

Черниговский полк
Махно Андрей (Полковая — борзенцы)

Чигиринский полк
Махнов Иван
Михно Семен (Вороновская)
[1].

Малоросийская перепись 1666 г.

Село Никоновка, мещане меншои стати пашут на дву волах. Во дворе: Юръя Михнов [2].

Реестр Запорожского войска 1756 г.

Батуринский курень
Грицько Махно

Ирклиевськый курень
Аптин Махно
[3].

Компут всего полку Полтавского товариства и посполитства конных и пеших также и воловою упряж меючих и был Божого року 1718 месяца иануария 8 дня

Городъ Кереберда.Посполитіе люде тяглие.Грицко Махно [4].

Среди казацкой старшины Гетьманщины известны следующие представители фамилии:

Міхно Артем Михайлович (? – 1754) – отаман городовий (1725), наказний сотник березненський (1742). Йому належали 3 млини з хутором і слободою: на р. Березні в одне кола в м. Березні в його хуторі Рогожці в одне коло на р. Рогожка, в два кола на р. Думниці, на р. Снові в три кола у с. Дирчин, де мав двір (1732). Бунчуковий товариш (1743 – 1747 – ?). Мав житловий двір і 2 шинки, 3 двори підсусідків у м. Березному, в д. Рогозки 9 дворів підсусідків, 1 двір підсусідків у Седневській сотні у с. Микишин (1747), шинок у с. Городищі. Абшитований бунчуковий товариш (1750).

Міхно Василь (1724 – 1766 – ран. 1788) – службу розпочав з грудня 1745 р. військовим канцеляристом, яким був 10 років, військовий товариш Чернігівського полку (з 1760). Д.: Марія NN (1738 – 1790 – ?), мали синів Миколу (1765 – ?), Івана (1755 – ?), доньку Єфросинію. У володінні разом з Михайлом і Семеном Міхно 58 нерозділених підданих в одному місті і одній слобідці.

Міхно Іван (1721 – ран. 1788) – службу розпочав з 1748 р. при ГВК військовий канцелярист, абшитований військовий канцелярист (1759.7.05. – 1769 – ?), військовий товариш Чернігівського полку. Мав 79 підданих в Березні і слободках Рогозові і Малому Дирчині. Д.: Марія NN (? – 1789 – ?).

Міхно Іван Артемович (? – ран. 1789) – службу розпочав 4 березня 1764 р полковим канцеляристом. У 1770 р. його позивав за ґрунти міщанин березненський Клим Лежня. З 1772 р. сотенний возний березненський, сотенний отаман. У 1773 р. в нього нерозділених з братом Федором 20 підданих в м. Березні і с. Рогозках. Голова м. Березни (з 1782), військовий товариш Чернігівського полку (1784). Мали 71 підданого. Д.: Ганна Федорівна Андрієвська (1760 – 1789 – ?), донька бунчукового товариша. Мали (1784) синів Павла (1782 – ?) і Василя (1783 – ?).

Міхно Лука – значковий товариш Миргородського полку, не отримав російського чину (1788).

Міхно Олексій Артемович (1692 – 1761 – ?) – служив з 1720 р. сотенним хорунжим, був у походах сулацькому, польському, очаківському і хотинському. У 1744 р. після отримання батьком звання бунчукового товариша став значковим товаришем Чернігівського полку аж до 1760 р. 21 червня 1760 р. за служби абшитований військовим товаришем.

Міхно Федір Артемович (1740 – 1789 – ?) – службу розпочав 5 травня 1755 р., полковий канцелярист (з 1755.10.07.), військовий канцелярист (з 1759.20.06.), військовий товариш (з 1765.17.08.). Працював у Чернігівській полковій рахунковій комісії. Разом з братом Іваном в м. Березні і с. Рогозках мав 20 підданих (його – 10). Військовий товариш (1773), абшитований бунчуковий товариш (1788). Прем’єр-майор. Мав 58 підданих в одному місті і двох слободках (1788). Мав приїзджий двір у Чернігові. Внесений до шостої частини родовідної книги дворян Чернігівського намісництва. Д.: Софія N Копцевич (? – ран. 1789). Мали доньок Мотрю і Марію.

Міхно Федір Олексійович (? – 1790 – ?) – військовий товариш (? – 1769 – ?), бунчуковий товариш у Чернігівському полку (? – 1789 – 1790 – ?). Мав 58 спадкових підданих. Д.: Тетяна Семенівна Копцевич, донька сотника [5].

ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА

1. Реестра всего Войска Запорожского после Зборовского договора с королем Польским Яном Казимиром составленные 1649 года, октября 16 дня / Изданные по подлиннику О.М.Бодянским. [Чтения в Императорском Обществе Истории и Древсностей Российских при Московском Университете 1874 г. кн.2 и 3-я.] — Москва: Издание Императорскаго Общества Истории и Древностей Российских при Московском Университете, 1875.
2. Малоросийские переписные книги 1666 г. – К.: типография Корчак-Новицкого, 1900
3. Скальковский А.О. Iсторiя Нoвоi Сiчi. Днiпропетpoвськ. «Сiч». 1994.
4. Джерела з історіі Полтавського полку.(Середина XVII — XVIII ст.) Т.І:Компути та ревізіі’ Полтавського полку. Упоядкування та підготовка до друку В.О.Мокляка. Полтава,»АСМІ»,2007
5. Кривошея В.В., Кривошея І.І., Кривошея О.В. Неурядова старшина Гетьманщини. – К.: «Стилос», 2009. – 432 с.