Коцюбинское

Административно-территориальное деление

Коцюбинское (укр. Коцюбинське) — поселок городского типа, центр поселкового совета (г. Ирпень) Киевской области.

Большая Советская Энциклопедия 1969 – 1978 гг.

Коцюбинское (б. Берковец) — посёлок городского типа в Киевской области УССР, в 19 км к З. от Киева. Ж.-д. станция (Беличи) на линии Киев — Коростень. Комбинаты: деревообделочный, строительных материалов; мебельная фабрика, экспериментально-исследовательский камнеобрабатывающий завод. Назван в честь украинского писателя М. М. Коцюбинского.

История городов и сел УССР 1971 год

Коцюбинське — селище міського типу (з 1941 року), підпорядковане Іртиській міській Раді, розташоване за 6 км від Ірпеня. У Коцюбинському — станція Біличі на лінії Київ — Коростень. Населення — 7,4 тис. чоловік.

На території селища — комбінати будівельних матеріалів, деревообробний, промкомбінат, експериментальний каменедробильний завод, меблева фабрика, електромайстерні та автогосподарство. У селищі функціонують лікарня, поліклініка. Є середня школа, школа робітничої молоді, палац культури, музична студія, бібліотека.

27 лютого 1918 року в районі станції Біличі відбувалися запеклі бої червоногвардійського загону Г. І. Чудновського з кайзерівськими військами, що наступали на Київ, а в жовтні і грудні 1919 року — між частинами 58-стрілецької дивізії 12-ї армії і денікінцями. 13 червня 1920 року бійці 73-ї бригади 25 Чапаєвської дивізії з участю місцевих робітників вели бої з білополяками за оволодіння залізничною станцією.

70-а механізована бригада 3-ї гвардійської танкової армії 5 листопада 1943 року після запеклого бою визволила Коцюбинське від гітлерівських військ. У роки фашистської окупації багато жителів селища брали участь у партизанському русі. Комісаром загону був Ф. І. Саєнко. За самовіддану працю він як директор меблевої фабрики нагороджений орденом Леніна.