Чечельник
Административно-территориальное деление
Чечельник (укр. Чечельник) — поселок городского типа, районный центр, центр поселкового совета, Чечельницкого района, Винницкой области. В ХІХ ст. местечко Ольгопольского уезда Подольской губернии.
Поселок относится к историко-этнографическому региону Подолье.
История городов и сел УССР 1972 год
Чечельник — селище міського типу (з 1961 року). Розташований на річці Савранці, правій притоці Південного Бугу, на відстані 191 км від Вінниці, з якою має сполучення автодорогою і вузькоколійкою. Населення — 5200 чоловік.
Чечельник — центр району, площа якого становить 759 кв. км. Населення — 43 тис. чоловік. Густота населення — 56,5 чоловік на 1 кв. км. 23 населені пункти підпорядковані 1 селищній і 15 сільським Радам депутатів трудящих.
Грунти в районі переважно середньогумусні, опідзолені та деградовані чорноземи. На території району є 13 колгоспів та один радгосп, які спеціалізуються на вирощуванні зернових і технічних культур. Усієї землі 75,9 тис. га, у т. ч. орної — 42,9 тис. га, лісонасаджень — 18,4 тис. га, багаторічних насаджень — 1200 га, водоймищ — 619 га, сіножатей — 800 га. На ланах району працює 450 тракторів, 300 комбайнів, 467 вантажних автомашин. У районі — 7 промислових підприємств. Є 137 магазинів та 43 підприємства громадського харчування. Працюють 23 школи, професійно-технічне училище, 5 лікарень, 9 фельдшерсько-акушерських пунктів, 11 профілакторіїв, 12 пологових будинків та районна санепідемстанція; є 9 будинків культури, 13 сільських клубів, 29 бібліотек, 26 стаціонарних кіноустановок.
Чечельник заснований на початку XVII ст. З 1635 року й до початку XX ст. Чечельник вважався містечком.
Населення містечка брало участь у визвольній війні українського народу. У 1649 році, повертаючись з-під Зборова, татари дуже пограбували Чечельник, а багатьох жителів погнали у неволю.
Жителі містечка, за свідченням грецьких купців, що проїжджали через Чечельник, радо сприйняли звістку про возз’єднання України з Росією й присягнули на вірність Російській державі.
Значну допомогу мешканцям Чечельника у захисті від татар і польської шляхти подавали запорізькі козаки. 1671 року в містечку укріпився з військом запорізький кошовий Іван Сірко і звідси відбивав напади татар Білгородської орди. Восени того ж року Чечельник захопили польські війська і пограбували його. Великої шкоди навесні 1709 року завдали містечку прихильники зрадника Мазепи. Часті війни перешкоджали розвитку не лише ремесла й торгівлі, але й сільського господарства. Тому населення Чечельника дуже бідувало. У 1717 році, наприклад, селяни не мали чим сплачувати податки. Феодальна експлуатація доповнювалась національним та релігійним гнітом. Щоб ополячити українське населення й зміцнити свою владу, Любомирські (володарі Чечельника) збудували костьол, заарештували православних священиків, а церкви та їх майно передали уніатам. Підприємств та промислів на той час у Чечельнику не було. Єдиним великим господарством вважався кінний завод Любомирських.
У другій половині XVIII ст. на Чечельник кілька разів нападали татари, вчиняючи грабежі та руйнування. Багатьох жителів вони погнали в неволю. З возз’єднанням Правобережної України з Росією Чечельник увійшов до Подільської губернії. 1794 року царський уряд купив Чечельник у Любомирських і подарував графові Гудовичу. Наступного року, після утворення Ольгопільського повіту, повітовий центр з усіма установами тимчасово розмістився в Чечельнику, який стали називати Ольгополем. У 1812 році повітовий центр перевели до села Рогузки-Чечельницької, перейменованого на Ольгопіль, а Чечельнику повернули його попередню назву.
Протягом першої половини XIX ст. в містечку розвивалося ремесло, працювало два невеличкі шкіряні заводи. Поміщикові належало ЗО 727 десятин землі та 2164 кріпаки. Тяглових дворів у містечку налічувалося 111, напівтяглових — 168, городників — 43, бобилів — 31 двір. Селяни мали 1264 десятини орної землі і 549 десятин сінокосів, які розподілялися між ними дуже нерівномірно. Тяглові селяни-кріпаки відробляли панщину від 120 до 160 днів на рік, напівтяглові — 80 днів, городники — 52 дні, а бобилі, що не мали зовсім землі,— 24 дні на рік. Крім панщини, кожен двір зобов’язували відпрацювати 12 днів на рік різних громадських робіт — ремонтувати дороги, мости тощо6. Та денна норма виробітку визначалась такою, що її можна було виконати за два-три дні, тому панщина фактично подвоювалася, а то й потроювалася.
Реформа 1861 року не принесла селянам помітного поліпшення. Кращі родючі грунти у них відібрали на користь поміщика, а їм визначили непридатні для обробітку землі. Хоч селяни поскаржилися на поміщика, подільський губернатор їх вимог не задовольнив. Тоді селяни Чечельника відмовилися обробляти землі, визначені їм уставною грамотою. Та виступ селян придушили силою. Великого розмаху виступ селян набрав 1874 року. Для придушення заворушення до Чечельника ввели батальйон солдатів. За наказом губернатора непокірних висікли різками.
Після розкріпачення селян дещо посилюється розвиток ремесла й торгівлі. У 1862 році вже було 83 ремісники, почав працювати цегельний завод, відкритий поміщиком.
Акціонерне товариство заснувало в 1875 році цукровий завод, а володар маєтку — пивоварний. З 1860 року став до ладу спиртовий завод. На цей час почалося будівництво вузькоколійної під’їзної залізниці, що сполучала містечко з залізницею Гайворон—Вінниця. Крім цих підприємств, у містечку працювали невеличкі шкіряний, свічкосальний, костопальний заводи та завод штучних мінеральних вод.
Розвиток промислового виробництва й ремесла сприяв також піднесенню торгівлі. Щороку в містечку відбувалося 26 великих базарів і два п’ятиденні ярмарки— перший з 9 травня, а другий з 9 вересня.
Весь післяреформений період для Чечельника характерний зростанням боротьби трудящих за землю. Перший організований виступ робітників у містечку відбувся 1879 року. Значного розмаху набрала боротьба робітників заводів і економії на початку XX ст. У січні 1905 року в Чечельнику з’являються прокламації Одеського більшовицького комітету РСДРП. Близькість залізничного вузла Жмеринки й Балти сприяла проникненню до містечка відомостей про революційні події у країні. Жорстока експлуатація в поміщицьких маєтках та на цукровому заводі спричинилася до виступу робітників у лютому 1905 року. Вони вимагали поліпшити умови праці, підвищити заробітну плату. Робітників підтримали селяни. Губернські власті, щоб не допустити розростання виступу, розмістили на цукроварні і в маєтку солдатів. Та присутність військ не залякала трудящих, і вони у червні розпочинають новий страйк. Особливо бурхливим був 1906 рік. У травні застрайкували сільськогосподарські робітники. До них приєдналися робітники цукроварні й спиртового заводу. Учасники страйку вимагали збільшити заробітну плату трудівникам як на підприємствах, так і в економіях до 1 крб. на день. Повітовий справник повідомляв губернатора, що страйк набрав великого розмаху, поширився на навколишні села. Він просив вислати війська, щоб придушити заворушення й підтримати порядок, відрядити чиновників для ведення слідства. Через кілька днів поміщик інформував представників влади, що триваючий страйк охопив вісім економій маєтку, настрій селян загрозливий, тому один ескадрон військ неспроможний охороняти заводи й маєток. Він доводив, що необхідно прислати ще сотню козаків. Незважаючи на присутність військ, страйк не припинявся.
Поразка революції 1905—1907 рр. призвела до посилення реакції. У березні 1909 року в Чечельнику закрили однокласне училище й приватну польську школу
Ніхто не дбав у містечку про охорону здоров’я. До 1906 року взагалі не було жодного медичного закладу. Невдовзі земство відкрило невелику лікарню. Працювали в ній лікар, фельдшер і медична сестра.
Але й за цих умов містечко залишалося відсталим. У 60-х роках XIX ст., через 250 років після його виникнення, у Чечельнику засновано невеличку парафіяльну школу, пізніше — однокласне народне училище. З 1884 року відкрилося двокласне народне училище. У 90-х роках створюється окрема церковнопарафіяльна школа для дівчаток та школа грамоти. Та цього було замало. 1910 року у школах навчалося лише 187 з 724 дітей шкільного віку.
Перша світова війна позначилась і на господарстві містечка. Нестача робочих рук і тягла призвела до скорочення обсягу сільськогосподарського виробництва; занепадали селянські господарства. Зменшилися посіви цукрових буряків і зернових. Погіршало становище робітників. У 1915 році закрили спиртовий завод. Всі, хто працював на ньому, позбулися роботи.
Вітаючи повалення самодержавства, трудящі на мітингу обрали новий орган влади — Раду. Та есери й буржуазні націоналісти, що засіли в Раді, перетворили її у прислужника буржуазії. Вони розпустили земельну комісію, заборонили ділити поміщицьку землю.
У вересні, на вимогу бідноти, земельна комісія відновила свою діяльність. Селяни Чечельника почали розподіляти землі князя Орлова. Здійснювати ці революційні заходи їм допомагали солдати 17-го піхотного полку, який розташувався у Чечельнику і навколишніх селах.
Швидко зростала свідомість і активність робітників цукрового заводу. Вони обрали своїх делегатів на Ольгопільські повітові збори робітників-цукровиків, що відбулися 24 травня 1917 року. Був обраний також виконавчий комітет Ольгопільської повітової Ради робітничих і солдатських депутатів. На початку серпня заводський комітет добився від адміністрації заводу підвищення розцінок, застосування преміальної системи оплати, впорядкування робочого дня. 13 серпня організаційний з’їзд робітників цукрових заводів Ольгопільського повіту заслухав доповідь представника Чечельницького заводського комітету і схвалив роботу завкому.
Звістка про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді дійшла до Чечельника через прибулих сюди солдатів. Трудящі Чечельника і, зокрема робітники цукроварні й гуральні, піднялися на боротьбу проти контрреволюції за встановлення влади Рад. Місцеві буржуазні органи влади просили Центральну раду надіслати до Чечельника надійні війська, бо «тут тривають погроми, громлять гуральні, цукроварні, палять економії».
На початку січня 1918 року в Чечельнику була встановлена Радянська влада. Однак 12 березня до містечка вступили польські легіонери, що входили до складу німецьких окупаційних військ. Вони нещадно грабували, катували і вбивали людей. У травні польських легіонерів змінили австро-німецькі загарбники. 7 листопада 1918 року батальйон австрійських солдатів, проходячи через Чечельник, пограбував населення, а на цукровому заводі захопив 1195 пудів цукру.
Наприкінці листопада з Чечельника було вигнано іноземних окупантів. Та владу захопила Директорія. У квітні 1919 року в містечку відновлено владу Рад. Однак петлюрівські банди ще перешкоджали мирній праці трудящих. Улітку сюди вдерлися денікінці. Три місяці у 1920 році тут безчинствували білополяки. Лише на цукровому заводі денікінці й польські інтервенти пограбували 20,5 тис. пудів цукру. У червні загони Червоної Армії визволили Чечельник від польських окупантів. Цього разу влада Рад закріпилась у містечку остаточно.
Дорого коштувало трудівникам Чечельника хазяйнування тут інтервентів, петлюрівців та різних банд. Населення за ці роки скоротилося наполовину. Великих руйнувань зазнали цукровий, пивоварний, спиртовий заводи та інші підприємства. Багато селянських садиб розорили вороги. Понад 500 сімей потерпіли від них.
Трудящі Чечельника приступили до мирного життя. Першого червня 1920 року у двох частинах містечка — Тартаку й Липецькому було створено ревкоми. Одночасно почали роботу комітети незаможних селян, куди на кінець року входило 50 членів.
Незабаром трудівники містечка відкрили механічну майстерню для ремонту сільськогосподарських знарядь та млинового устаткування, тютюнову фабрику. Почав працювати цукровий завод.
Партійна організація (існує з квітня 1919 року), сільрада розгорнули виховну роботу серед населення. Допомагали їм солдати і командири 60-ї кавалерійської дивізії, розташованої в Чечельнику. Першого травня 1920 року в урочистій обстановці силами учасників художньої самодіяльності була показана перша вистава, а зібрані кошти пішли на спорудження дитячого майданчика при заводі. 26 червня відбувся перший суботник.
Відродження народного господарства здійснювалося в боротьбі з бандами, які ще нишпорили навколо. 12 січня 1921 року нарада сільських громад ухвалила вести рішучу боротьбу проти бандитизму. У прийнятій нею резолюції стверджувалось, що Ради робітничих і селянських депутатів є єдино бажаною для селян формою правління.
У першій половині цього ж року пройшли вибори до сільських Рад Липецької й Тартацької частин Чечельника. Це значно зміцнило органи Радянської влади.
Ради і КНС разом з волвиконкомом стали організаторами й ініціаторами відбудови зруйнованого господарства. Восени 1921 року було створено перше сільськогосподарське товариство. На кінець 1925 року виник сільськогосподарський колектив «Життя». В ці роки з’явився і перший трактор на полях колективу.
До кінця року вже працювали: 1 паровий, 3 водяні й 7 вітряних млинів. Поступово зростала потужність цукрового заводу, збільшувалося виробництво цукру. Але не вистачало кваліфікованих кадрів. Тому для підготовки спеціалістів на підприємстві створили професійну школу. Скоро вона стала дворічною технічною школою, в якій навчалося 100 учнів4. З 1925 року почав працювати спиртовий завод. Через два роки його реконструювали, обладнали новою технікою, і випуск продукції зріс у два рази. Збільшив випуск продукції і пивоварний завод.
До початку 1926 року в Чечельнику багато зробили в галузі освіти й культури. Працювало 4 трудові школи, 3 школи лікнепу і малописьменних, 5 бібліотек, 5 клубів, у яких нараховувалося 10 різних гуртків. На підприємствах та в клубі організували гуртки поточної політики й політграмоти.
Зростав авторитет партійних осередків. До партії йшли кращі робітники й селяни. На 27 лютого 1923 року у містечку налічувалось 29 комуністів. У дні ленінського призову лави партосередків цукрового заводу й села значно поповнились. Кращих робітників і активістів рекомендували до партії колективи підприємств. 6 березня 1924 року загальні збори членів профспілки цукрового заводу у відповідь на заклик ЦК РКП(б) ухвалили рекомендувати кандидатами до Комуністичної партії 15 передових робітників. В цей час оформилась партійна організація і на спиртовому заводі.
З березня 1923 року Чечельник, ставши районним центром Тульчинського округу, був переведений у категорію сіл. За роки довоєнних п’ятирічок його трудівники досягли чималих успіхів у дальшому економічному й культурному розвитку. Цукровий завод обладнали потужними механізмами. Випуск продукції з 1929 по 1941 рік зріс більш як у три рази і перевищив 140 тис. цнт за сезон. Швидко розвивався спиртовий завод. Після реконструкції випуск продукції збільшився у 40 разів. Крім цих підприємств, в селі працювали ще маслозавод, рай-харчокомбінат, 6 різних трудових артілей і невеликі майстерні.
Партійні, комсомольські й профспілкові організації були зачинателями соціалістичного змагання, стахановського руху. За виробничими показниками, продуктивністю праці й трудової дисципліни чечельницькі підприємства посідали одне з перших місць в області.
Успішно здійснювалася й колективізація сільського господарства, чому сприяло утворення в Чечельнику МТС та політвідділу при ній. Колгоспи «Життя», ім. Постишева, ім. МТС, ім. 20-річчя МЮД об’єднували майже всіх місцевих селян. Колгосп ім. Постишева виступив ініціатором соціалістичного змагання в районі за вирощування високих урожаїв цукрових буряків.
Міцніла матеріально-технічна база МТС. У 1940 році вона мала 83 трактори, 17 комбайнів, 32 молотарки, 92 зернові й бурякові сівалки, 23 тракторні бурякокопачі, понад 100 плугів, 69 автомашин та іншу техніку. Всі трудомісткі роботи в колгоспах і бурякорадгоспі були механізовані від 45 до 100 проц. За високі виробничі показники Чечельницький радгосп у 1940 році представили на Всесоюзну сільськогосподарську виставку, а головного агронома С. П. Максимчука нагородили срібною медаллю та грошовою премією. Наступного року на цій виставці була представлена тракторна бригада МТС.
Поліпшувався життєвий рівень трудящих. Заробітна плата робітників підвищилась на цукровому заводі на 13,3 проц., на спиртовому — на 35 процентів.
Про здоров’я трудящих піклувався чисельний загін лікарів і середніх медичних працівників. У селі працювали лікарня, поліклініка, медичні пункти, аптека.
. Чималих успіхів досягли трудящі Чечельника і в розвитку шкільної справи та культури. Всі діти шкільного віку навчалися. Напередодні війни працювали середня школа, яка відкрилася в щойно збудованому приміщенні, 2 семирічні та 1 початкова школи. При цукровому заводі організували школу ФЗН та школу медичних сестер. Працювали районна бібліотека, бібліотеки при школах і на підприємствах, районний будинок культури, два клуби. Щороку більшало радіоточок.
Та раптом фашисти почали війну. 25 червня в Чечельнику створюються групи сприяння винищувальному батальйону, куди вступило 25 робітників цукрового і 25 із спиртового заводів 2. На місце тих, хто пішов на фронт, ставали жінки й підлітки. 24 липня німецькі фашисти захопили Чечельник. Почалися роки неволі.
В народі зростав опір окупантам, організаторами його були комуністи. В лютому 1942 року тут формується підпілля. Ініціатором його став комуніст М. Ф. Підгаєцький. З червня 1942 року підпільна група в складі комуністів М. Ф. Підгаєцького, П. К. Федорова та інших фактично виконувала функції районного комітету партії. Під її впливом і керівництвом створено диверсійні групи в селах Тартаку, Червоній Греблі, Білому Камені та ін. Підпільники встановили зв’язок з Ободівським, Ольгопільським, Бершадським, Піщанським районами. М. Ф. Підгаєцький влаштувався працювати провідником на залізниці. Налагодили зв’язок з залізничними вузлами Жмеринки й Одеси, звідки отримували листівки. М. Ф. Підгаєцький замаскував на території цукрового заводу радіоприймач і слухав зведення Радянського інформбюро, які потім розповсюджувалися серед населення. Підпільники на заводі випускали значну частину цукрового сиропу в жом, у відходи, руйнували машини і апарати. Діяльність Чечельницького підпілля посилилася, коли на територію району в жовтні 1942 року за завданням ЦК КП(б)У прибув Г. Я. Савранчук. 13 серпня 1943 року на квартирі Є. А. Бороди відбулася нарада підпільників, на якій вирішили створити партизанські загони, а в лісах закласти бази продуктів і спорядження. Тоді ж виник озброєний загін у складі 15 чоловік, його командиром став В. Кривенцов, а комісаром — І. І. Чернов. 6 жовтня патріоти розгромили блокпост між станціями Кодима й Попелюхи, а в листопаді на перегоні Рудниця — Крижопіль пустили під укіс поїзд з артилерією ворога. Слухаючи радіо, підпільники записали повідомлення про урочисті збори, що відбувалися 6 листопада 1943 року в Москві, видрукували його в підпільній Бершадській друкарні й розповсюдили серед населення.
19 листопада, виконуючи завдання на залізниці, М. Ф. Підгаєцький був тяжко поранений і потрапив до рук окупантів. 2 грудня він помер від катувань. Партизани помстилися за свого товариша. 22 й 29 листопада пустили під укіс поїзди між станціями Дохно і Щербакове, що йшли до фронту з технікою і живою силою. Незабаром підпільники налагодили тісний зв’язок з.десантом Червоної Армії, який висадився на території району.
В січні 1944 року окупанти заарештували одного з організаторів підпілля П. К. Федорова й кинули до тюрми у Балті, де він перебував до визволення радянськими військами. У січні 1944 року підпільники Чечельника приєдналися до Вінницького партизанського з’єднання. Постійну допомогу їм подавали жителі Чечельника Є. Борода, П. Гуменюк та багато інших.
За два роки й 8 місяців окупанти заподіяли величезної шкоди народному господарству Чечельника. Зруйнували цукровий і спиртовий заводи, пограбували МТС, знищили районну друкарню, харчокомбінат, електростанцію, механічну зерносушарку, інкубаторну станцію, пошту й телеграф, вивезли 79 тракторів, 13 комбайнів та багато іншої техніки. За час окупації фашисти та їх прислужники з українських націоналістів вбили 383 чоловіка.
17 березня 1944 року частини 2-го Українського фронту визволили Чечельник.
У перемозі над фашистською Німеччиною є частка зусиль і боротьби й населення Чечельника. Понад тисячу чоловік перебували в армії, з яких 332 загинуло на фронтах. 502 чоловіка було нагороджено орденами й медалями. Жителі з повагою згадують імена своїх земляків — учасників війни генерал-майора С. М. Подольського, майорів Л. Д. Кулебу і С. І. Путковського, нагороджених багатьма орденами та медалями. За мужність і героїзм, виявлені в боях з ворогом, командиру батареї капітану А. А. Грибу, вихованцю Чечельницької школи, присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Після визволення почалася відбудова народного господарства. Багато встигли зробити трудящі до кінця 1944 року. Відновили діяльність райком партії і всі органи Радянської влади. Найпершим завданням було вчасно провести весняну сівбу. За успішне виконання весняних робіт Чечельницьку МТС занесено на обласну Дошку пошани.
Зусиллями трудящих в короткий строк було відремонтовано й підготовлено до пуску спиртовий і цукровий заводи.
Через чотири місяці після визволення запрацювали лікарня на 60 ліжок, поліклінічний відділ, дитяча консультація, санепідемстанція, аптека.
Відновились навчання в середній та семирічних школах, де навчалося 750 учнів. Тут працював 31 учитель. При школах заново створювались бібліотеки.
Протягом четвертої п’ятирічки цукрорадгосп і підприємства Чечельника поступово відбудовувалися й міцніли. Спиртовий завод вже у 1948 році за обсягом виробництва досяг довоєнного рівня, а на кінець п’ятирічки значно перевершив його й добився зниження собівартості продукції. Було зекономлено багато палива й одержано 254 тис. крб. надпланового прибутку.
Набирав сили цукровий завод. Вже у 1949 році він перевищив довоєнний рівень і додатково виробив 1888 пудів цукру. Особливо успішним для заводу був 1950 рік. Річний план виробництва було виконано 24 листопада, за що завод відзначили третьою всесоюзною премією. Колективам п’яти бригад присвоїли звання бригад відмінної якості.
Зміцнювала свою матеріальну базу й МТС. Якщо в 1945 році вона мала лише 16 тракторів, то в 1958 тут уже працювало 86 тракторів, 74 різні комбайни, 56 плугів, десятки сівалок і культиваторів.
У МТС тоді налічувалося близько 50 спеціалістів сільського господарства високої кваліфікації.
Наступні роки були періодом дальшого зростання господарства Чечельника. Основні підприємства селища стали провідними в економіці району і відігравали значну роль в області. На спиртовому заводі виробництво продукції на 1962 рік зросло більш як на 18 проц., а продуктивність праці — майже на 4 проц. За рахунок зниження собівартості завод отримав додатково 100 тис. крб. прибутку. Добрих успіхів досяг і цукровий завод. План виробництва цукру був значно перевиконаний. За рахунок зниження втрат підприємство додатково виробило 5200 пудів цукру і одержало 750 тис. крб. надпланового прибутку. Достроково перевиконали план з усіх показників РТС, автогосподарство, залізнична станція, маслозавод, харчокомбінат.
На підприємствах Чечельника всі робітники включилися в соціалістичне змагання. На спиртовому заводі звання бригад комуністичної праці виборювали чотири бригади, на цукровому заводі та автобазі — по три. У змаганні перед вів колектив цукрового заводу. Трьом бригадам було присвоєно звання бригад комуністичної праці, п’яти робітникам — звання ударника комуністичної праці, а вісім — нагороджені значком «Відмінник соціалістичної праці».
У 1962 році Чечельницький район було ліквідовано, і Чечельник відійшов до Бершадського району. З грудня 1966 року він знову став районним центром.
Ювілейний 1970 рік приніс нові трудові перемоги. Радгосп заводу виробив по 89,4 цнт м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь. На кожну фуражну корову тут надоєно по 3277 кг молока. Показових виробничих успіхів досягнуто у відділку радгоспу «Садиба», зернових вирощено по 38,5 цнт, у т. ч. пшениці — по 34,3, кукурудзи — по 68, гороху — по 26, ячменю — по 32 цнт з га. Урожай цукрових буряків зріс до 377 цнт на гектар. Серед тваринників найбільші успіхи мала доярка М. В. Парахонич, вона надоїла по 5253 кг молока на кожну фуражну корову.
Одним з кращих підприємств області на кінець восьмої п’ятирічки став спиртовий завод. Введено в дію новий цех виробництва кормових дріжджів.
Високими показниками відзначили 1970 рік колективи цукрозаводу, райоб’єднання «Сільгосптехніки», харчокомбінату і промкомбінату та інших підприємств. Імена кращих робітників селища — робітника спиртового заводу Г. П. Паньковського, шофера-механіка відділення «Сільгосптехніки» А. П. Мураховського, доярки радгоспу М. В. Парахонич та інших занесено на районну Дошку пошани.
За самовіддану працю при виконанні соціалістичних зобов’язань, взятих на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна, ювілейною медаллю «За трудову доблесть. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна» нагороджено 393 жителів селища. За успіхи, досягнуті у виконанні завдань восьмого п’ятирічного плану розвитку народного господарства, 29 чоловік відзначено орденами й медалями Союзу РСР. Ордена Леніна удостоєний Л. П. Березюк — керуючий районним об’єднанням «Сільгосптехніки», ордена Жовтневої Революції — М. М. Атаманенко — апаратник цукрового заводу, ордена Трудового Червоного Прапора — 8, ордена «Знак Пошани» — 3, медалей — 10 чоловік.
В авангарді трудящих селища, які борються за втілення в життя рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України, йдуть комуністи, комсомольці та депутати селищної Ради. Двадцять п’ять первинних організацій об’єднують понад 500 членів партії, переважна більшість яких зайнята на виробництві. До селищної Ради жителі обрали 72 кращі виробничники, у т. ч. 34 комуністи, 14 комсомольців, 32 жінки.
На краще змінилося селище. За останні роки три його вулиці заасфальтовано. Зведено п’ять 16-квартирних житлових будинків. Прокладено першу й завершується друга черга водопроводу. Завершено спорудження нового приміщення автовокзалу.
В селищі є 32 торговельні підприємства, у тому числі універмаг і спеціалізовані магазини промислових та продовольчих товарів. Відкрилися книжковий магазин. Щороку виростають житлові квартали.
Медичне обслуговування трудящих Чечельника завжди в центрі уваги селищної Ради. Споруджується нова лікарня, розрахована на 125 ліжок. Крім неї і медпункту, на цукровому заводі ще є поліклініка з кількома спеціальними кабінетами. В них працює понад 40 кваліфікованих медичних працівників. Малята виховуються і доглядаються у 3 дошкільних закладах.
Широкі можливості має молодь селища, щоб здобути середню освіту. Працюють три середні школи — денна, вечірня й заочна. В них навчається близько 2 тис. учнів.
У Чечельнику розгалужена мережа культурно-освітніх закладів. Зводиться нове приміщення районного будинку культури. В парку культури працюють літня естрада, атракціони. До дня 50-ї річниці Жовтня на спиртовому заводі відкрито новий будинок культури. Крім того, є ще два клуби — селищний і на цукровому заводі. Постійно діють чотири стаціонарні кіноустановки.
В селищі налічується вісім бібліотек. Великий інтерес виявляють жителі селища до преси. Тут на тисячу чоловік населення передплачують понад 1300 примірників газет та журналів.
Любовно прикрашають селище його жителі. З ініціативи селищної Ради, її депутатів упорядковуються, озеленюються вулиці, двори і сквери.
Турбуються тут і про вшанування пам’яті тих, хто віддав свої сили й життя в боротьбі за Радянську владу, за незалежність нашої країни. Селищна Рада розробила план і проект будівництва меморіального пам’ятника героям революції, громадянської і Великої Вітчизняної воєн.
Старовинне селище Чечельник має багату історію. Але справжній розквіт і оновлення його прийшли з Великим Жовтнем. За роки Радянської влади Чечельник перетворився у красиве селище, центр господарського й культурного життя району.
Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.
Чечельник — посёлок городского типа, центр Чечельницкого района Винницкой области УССР. Расположен на р. Савранка (приток Южного Буга). Конечный пункт ж.-д. ветки от линии Рудница — Гайворон. Сахарный комбинат, спиртовой, комбикормовый и кирпичный заводы, промкомбинат.
Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 — 1907 гг.
Чечельник (Чачанлык) — местечко Подольской губернии, Ольгопольского уезда, в 8 верстах от уездного города, при реке Савранке. Основано в XVII столетии на границе Польши и Буджакской степи. В XVIII в. часто подвергалось нападениям татар и гайдамаков. В 1794 г. присоединено к России. В 1795 г., при образовании Вознесенской губернии, здесь временно помещались (до 1812 г.) присутственные уездные места и местечко носило название Ольгополя. 3111 жителей, православная церковь, костел, синагога, народное училище, заводы винокуренный и сахарный (годичное производство до 300 тыс. пудов сахара); еженедельные ярмарки.
Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона 1906—1913 гг.
Чечельник — местечко Подольской губ., Ольгопольского уезда. По ревизии 1847 г. «Чечельницкое еврейское общество» состояло из 3429 душ. По переписи 1897 г. жит. в Ч. 8000, среди них 3388 евр. Имеется (1910) частное еврейск. мужск. училище.
Перечень метрических книг по м. Чечельник хранящихся в ГАВиО
1. Поділська губернія
2. Балтсько-Ольгопільський деканат
3. Римсько-католицька церква Святого Йосипа Обручника м-ка Чечельник Ольгопільського повіту Подільської губернії
4. м-ка Городище, Ольгопіль, Чечельник, сс. Берізки-Чечельницькі, Білий Камінь, Вербка-Чечельницька, Демівка, Киріївка-Велика, Киріївка-Мала, Лісниче, Любомирка, Одая, Попова Гребля, Рембівка, Стратіївка, Устя, прис. Любашівка та ін.
5. Народження: 1839: ф.904, оп.28, спр.61;
6. Шлюб: 1839: ф.904, оп.28, спр.61;
7. –
8. Смерть: 1839: ф.904, оп.28, спр.61;
9.-
10.-
1. Подільська губернія
2. Чечельницький рабинат
3. Синагога м-ка Чечельник Ольгопільського повіту Подільської губернії
4. –
5. Народження: 1844: ф.904. оп.31, спр.20;
6. Шлюб: 1844: ф.904, оп.31, спр.20;
7. Розлучення: 1844: ф.904, оп.31, спр.20;
8. Смерть: 1844: ф.904, оп.31, спр.20;
9. –
10. –