Корытня

Административно-территориальное деление

Корытня (укр. Коритня) — cело, центр сельского совета Монастырищенского района Черкасской области.

История городов и сел УССР 1972 год

Коритня — село, центр сільської Ради. Розташована за 18 км на північний захід від районного центру та 10 км від залізничної станції Монастирище. Поблизу села протікає річка Гірський Тікич. Населення — 1581 чоловік. Сільраді підпорядковане с. Жовтневе.
В селі розміщена центральна садиба колгоспу ім. С.М. Кірова, за яким закріплено 3051 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2763 га орної землі. Напрям господарства — зерновий з розвинутим тваринництвом.
У Коритні є середня школа, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 10,8 тис. книг, медичний пункт з пологовим відділенням на 7 ліжок, дитячі ясла на 150 місць.
Партійна організація об’єднує 62 комуністи, дві комсомольські.— 93 члени ВЛКСМ.
За досягнення у праці 58 трудівників села відзначено орденами й медалями Союзу РСР. Телятниці П.Ф. Лазаренко присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.
Село утворилося з хуторів наприкінці XVIII ст. Спочатку воно називалося Коритнянськими хуторами.
У Жовтневому з вересня 1942 року діяла підпільна партійна організація на чолі з П.О. Саморухою, яка виконувала роль районного комітету КП(б) України. Крім неї, в Коритні діяли підпільна група, очолювана П.П. Янишевським, та підпільна комсомольська організація лід керівництвом М.П. Прудиуса.
У боях з гітлерівцями брало участь 385 жителів села, з них 189 — віддало свое життя за визволення Батьківщини, 106 — нагороджено орденами й медалями. 1957 року в Коритні встановлено обеліск Слави воїнам, які загинули в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками.
Уродженцем села є український радянський поет 3.В. Гончарук.

Характеристика села в 20-30 – х годах ХХ ст.

с.Коритня
В селі налічувалося 405 дворів, в яких проживало більше 2000 жителів. Розкуркулено 21 заможну родину. В селі утворено 3 колгоспи – «Промінь», «Добробут» і «Нове життя». Під час Голодомору 1932-1933 років померло приблизно 600 мешканців, які захоронені на сільському кладовищі. Встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору на сільському кладовищі у 2006 році з ініціативи сільської ради.

Список жертв голодомора 1932-1933 гг. по с. Корытня (Национальная книга памяти жертв голодомора в Украине. Черкасская область.)

Дімна,Селянка,1932-1933 роки.
її дочка Марійка,5 років,дитина,1932-1933 роки.
її дочка Хвіля,17 років,Селянка,1932-1933 роки.
Багрій Теофан Фокович,30 років,Селянин,1932-1933 роки.
його син, дитина, 2 місяці,Селянин,1932-1933 роки.
його син Вася,дитина, 6 років,дитина,1932-1933 роки.
його син Костик,дитина,1932-1933 роки.
його дружина Людмила Денисівна,32 роки,Селянка,1932-1933 роки.
Багрій Фока Васильович,62 роки,Селянин,1932-1933 роки.
Іщук Макар,Селянин,1932-1933 роки.
Іщук Меланка,Селянка,1932-1933 роки.
Іщук Порфило,Селянин,1932-1933 роки.
Капітанчук Гапка,Селянка,1932-1933 роки.
Капітанчук Лук’ян Тифонович  ,Селянин,1932-1933 роки.
їх син Максим,Селянин,1932-1933 роки.
Ковтун Єлизавета,Селянка,1932-1933 роки.
її син,дитина,1932-1933 роки.
Лазаренко Параска,Селянка,1932-1933 роки.
її дитина,дитина,1932-1933 роки.
Мати Ігумен Тодоськи Іванівни,Селянка,1932-1933 роки.
її батько,Селянин,1932-1933 роки.
її брат,Селянин,1932-1933 роки.
її брат,Селянин,1932-1933 роки.
її сестра,Селянка,1932-1933 роки.
Підопригора Іван,Селянин,1932-1933 роки.
Підопригора Семен,Селянин,1932-1933 роки.
Родина Поліщук Анастасії Григорівни,Селянка,1932-1933 роки.
Родина Русявої Аніли Павлівни,Селянка,1932-1933 роки.