Лебедин

Административно-территориальное деление

Лебедин (укр. Лебедин) — cело, центр сельского совета Шполянского района Черкасской области. В ХІХ столетии село Лебединской волости Чигиринского уезда Киевской губернии.

Село относится к историко-этнографическому региону Среднее Поднепровье (Надднепрянщина).

История

Расположен Лебедин на холмистой местности среди лесов, у истоков реки Турьи, на водоразделе бассейнов Буга и Днепра. Земельные угодья Лебедина граничат с землями Шполы, Марьяновки, Матусова, Макеевки, Журавки, Межигорки, Лыпянки и Крымок. С трех сторон село окружает лес (Шполянский, Лебединский, Грабский, Джигововэ). Река Турья со временем превратилась в целый каскад небольших прудов, который растянулся до самой Журавки.

Лебедин

О происхождении названия села существует несколько легенд. Согласно одной из версий, название могло происходить от названия огромного лесного массива, в центре которого и располагалось село, и который растянулся между двух рек – Тикича и Тясмина. Впервые Лес Лебедин был показан на карте Боплана (17 век). Как гласит местная легенда, название села происходит от имени казака Лебедя, который впервые поселился в лесу, тем самым, основав там поселок. Еще одна легенда гласит, что в давние времени, когда речи и ручейки были полноводными, в этой местности водилось великое множество водоплавающих птиц, в том числе и лебедей, которые, к слову, и сегодня гнездятся около Лебединских прудов.

Лебедин по праву считается самым старым селом на Шпонянщине. У этого села старинная и очень богатая история, иногда оно становилось свидетелем громких событий, всегда интересовало историков и писателей. За все время своего существования Лебедин не раз страдал от опустошительных набегов кочевников, множества войн, разорения и упадка, его жители были вынуждены защищать свои семьи. Как поселение (впервые оно упоминается в документах 2 половины 15 века), Лебедин привлекал к себе внимание своим удобным расположением средь лесов и хозяйственностью жителей, ведь те издавна славились садоводством, пчеловодством, рыболовецким промыслом и охотой.

В то время территория Лебедина была частью Черкасского уезда Киевского княжества (позже воеводства) Великого Княжества Литовского.

Первые письменные упоминания о Лебедине относятся к старинному своду документов Литовского государства, так называемой Литовской Метрике, основной фонд которой хранится в архиве древних актов в Москве. Именно в Литовской Метрике впервые упоминается село Лебедин, которое князь Казимир пожаловал Ивашку Львовичу на Виленском сейме 1448 г. Лебедин принадлежал известным дворянским семьям: украинских князей Глинских, польских князей Конецпольских, Любомирских, российских князей и помещиков Потемкина, Высоцкого, Лопухиных, Роговских.

Существует легенда, будто в Лебединском лесу некий шляхтич Пшонка имел пасеки. Во время войны он то ли умер, то ли сбежал. Богдан Хмельницкий в войне с Конецпольским захватил «70 городов и сел без числа и пасек неизмеренных, из которых был большой доход», а также пасеку Пшонки. Прогнав Конецпольского и Пшонку, Хмельницкий не спешил отдавать Лебедин прежним владельцам. Это подтверждается тем, что по окончании военных действий Хмельницкий обустроил тут свою пасеку. И даже сейчас эта местность называется «Пасеками».

В 1657 году по благословению Киевского митрополита Дионисия Балабана, иеромонах Оникий Симонович в урочище Чичковое начал строительство обители – Лебединского Георгиевского Монастыря.

В 1779 году в Лебедине появилось четыре монахини: Магдалина, Трифилия, Дария и Феврония, и невдалеке от Лебедина (4 км) в лесу основали Свято-Николаевский женский монастырь, который действует и поныне.

Варваринская церковь Лебединского монастыря

Варваринская церковь Лебединского монастыря 2.05.2012

Николаевская церковь Лебединского монастыря

Николаевская церковь Лебединского монастыря 2.05.2012

Известно, что в 1823 году в Лебедине побывал Тарас Шевченко со своей сестрой Екатериной, которой прибыла в Николаевский женский монастырь помолиться перед браком о счастливой замужней жизни. Еще тогда было много живых свидетелей Колиивщины, и Шевченко от одного очень старого монаха наслышался воспоминаний о гайдамачинне, освящении ножей в Лебедине. Именно эти воспоминания потом послужили основой создания знаменитой поэмы «Гайдамаки», целый раздел которой так и называется – Лебедин.

Уже в начале 19 века Лебедин был довольно большим селом и насчитывал в 1816 г. 2869 жителей. Возможно, это стало причиной возведения в 1826 году Спасо-Преображенской церкви по инициативе владельца села генерала М. П. Высоцкого.

Спасо-Преображенская церковь в селе Лебедин

Спасо-Преображенская церковь 2.05.2012

Одним из важнейших в жизни села моментов стал 1864 год, когда на северной околице Лебедина началось строительство сахарного завода, который начал свою работу уже в следующем году. В 1854 году И. М. Бродский рядом с сахарным заводом построил рафинадный завод. Существование мощного предприятия положительно влияло на развитие села и социальную ситуацию. В селе была церковно-приходская школа, в 1875 году было открыто одноклассное начальное народное училище Министерства народного образования. 13 декабря 1902 года заводы в Лебедине были уничтожены пожаром. В начале 20 века в Лебедине уже проживало 6982 человека.

На месте сгоревшего предприятия братья Бродские быстро построили новый, более мощный, рафинадный завод, производственная мощность которого составляла 50 000 рафинада в год. Благодаря высокому качеству, рафинад, производимый этим предприятием, ценился на международном рынке.
Развилось также и сельское хозяйство – как на землях помещика Роговского, так и в крестьянских землевладениях.

Но для крестьян постоянным нерешенным вопросом стало малоземелье, что и становилось причиной постоянного напряжения в отношениях с помещиком, которые постепенно начали перерастать в конфликты.

В июне 1906 года в Лебедине начались военные восстания среди крестьян и работников завода, потому местная власть была вынуждена ввести в село военное подразделение.

После 1917 года Лебедин пережил сложные годы, и только в начале 20-х годов с установлением и укреплением советской власти настала относительная стабильность. Главным мероприятием советской власти стала ликвидация помещичьего землевладения и проведение земельной реформы. Данные мероприятия вызвали значительный подъем экономики Лебедина, способствовали улучшению благосостояния его жителей, но в 1929-1930 гг. эти достижения были ликвидированы проведением коллективизации и раскулачиванием части зажиточных крестьян.

В 1932-1933 гг. село пережило ужасный голодомор, потеряв жизни тысяч людей (если количество населения Лебедина достигала 12 тысяч человек, то после пережитой трагедии эта цифра стала гораздо меньше).

Лишь во второй половине 30-х годов колхозы начали наращивать показатели урожайности и развивать животноводство.

В 1937 г. на базе ранее существовавшего рафинадного завода начал функционировать зерновой завод, перерабатывающий семена сахарной свеклы, и доводя их до посевной кондиции.

Ветряная мельница в селе Лебедин

Очередным испытанием для села стала немецко-фашистская оккупация (03.08.1941 г. – 26.01.1944 г.). Оккупанты сохранили колхозы, но труд рабочих не оплачивался. Множество людей, особенно молодых, вывезли на принудительные работы в Германию. На военных фронтах погибло около 500 лебединцев.

За три-четыре послевоенных года колхозные хозяйства были отстроены и начали увеличивать объемы производства. В 1945 году восстановил работы и зерновой завод.

К 50-тым годам село были радиофицировано, а в средине 50-х была окончена электрификация.

В последующие года наблюдалось интенсивное строительство как производственных объектов в колхозах, на заводе, так и объектов социально-культурного предназначения.

В начале 60-х годов стали функционировать две школы, в 1967 году был построен большой сельский Дом культуры, а в начале 70-х г. – новые здания сельского совета, аптеки и почты.

Лебедин

Лебедин объединила с райцентром асфальтированная дорога. Кроме того, в селе велось интенсивное дорожное строительство.

Во дворах крестьян строились новые дома, поскольку в начале 80-х годов старый жилищный фонд был заменен; зерновой завод построил несколько многоквартирных домов.

Но в истории села Лебедин были и грустные страницы. К большому сожалению, в 1935 году Георгиевская церковь была разобрана, и сегодня уже нет руин ни Георгиевского монастыря, ни церкви. Также в 1961 году была закрыта церковь и женский монастырь, потому церковная жизнь села во второй раз после 30-х годов прекратилось.

В 1962 году тут открыли тубдиспансер, а в 1972 году на его место завезли детей, больных на ДЦП 3-4 группы.

После пожара 1975 года, который уничтожил производственное помещение зернового завода, рядом, на новой площадке за 2 года построили новый завод.

В средине 90-х годов в селе начало развиваться приватное хозяйствование. Немного позже, в связи с проведением приватизации, изменения коснулись и колхозов. Один из них перестал функционировать, а оставшиеся два были объединены в ООО «Агро-Возрождение».

Изменения произошли и на зерновом заводе. В 1994 году он был преобразован в ВАТ «Лебединский семенной завод», директором которого был и остается Кравченко Дмитрий Викторович. Из-за уменьшения объемов переработки семян сахарной свеклы квалифицированные кадры были задействованы для выращивания семян сельскохозяйственных культур, а позже завод начал арендовать большие площади (до 14 тысяч га.) сельхозугодий для выращивания зерновых и технических культур. Таким образом, семенной завод превратился в агрофирму, которая широко использует современную технику и технологии выращивания сельхозкультур.

Индивидуальное строительство ведется в существенно меньших масштабах, но дома выглядят намного привлекательней, ведь строятся с применением новых строительных материалов и с оглядкой на современные дизайнерские тенденции.

Также в селе ведутся работы по газифицированию.

В 1991 г. начала функционировать Преображенская церковь, а в 1993 г. пришло время второго возрождения и Свято-Николаевской обители, к которой вновь начали возвращаться прошлые монахини.

Славиться село еще и выдающимися земляками, среди которых: Лозовый Анатолий Алексеевич – хирург, профессор Киевского института имени Амосова; Кохно Николай Арсентьевич – профессор АН Украины; Комисаренко Александр Анатольевич – художник; Кравченко Владимир Степанович – глава правления треста «Киевгорстрой-2»; Гаркуша Александр Иванович – директор ЛГЗ г. Тюмень.

Не мало славных семей проживает и в Лебедине. Это семьи Волык, Галата, Гребенюченко, Елинецкие, Кравченко, Пелых, Плохут. Но особенно можно выделить семью Колывый. Члены этой семьи очень долго работают в образовательной сфере, отдавая часть своей души детям. Валентина Панасовна обладает наградой «Заслуженный учитель Украины», а Илья Иванович был руководителем образцового детского коллектива «Лебединские казаки», неоднократно становившегося победителем на музыкальных конкурсах Украины.

Семьи Волыка Николая Андреевича и его дочери Науменко Ольник Николаевны также очень любят свое родное село. В 2007 году они построили магазин-кафе «Мельница» для того, чтобы односельчане могли пользоваться их услугами. Предлагая людям, качественные продукты питания, промышленные товары и услуги церемонного зала, хозяева никогда не забывают о насущных проблемах села. Предоставить помощь местным школам, участковой больнице, ветеранам или помочь церкви – это неизменное правило Ольги Николаевны.

Жители села гордятся своей талантливой художницей Таисией Григорьевной Галатой, которая полеты своей фантазии воплощает на бумаге при помощи акварельной краски, создает удивительные цветы, которым переполнена почти каждая картина художницы.

Лебедин

В селе работает три школы, детские сады, амбулатория, участковая больница, аптека, Дом людей преклонного возраста, Дом культуры и сельский клуб, три библиотеки, музей, построена еще одна церковь. В селе насчитывается больше 20 торговых точек.

Вернуться к содержанию

Наиболее распространенные фамилии по с. Лебедин на конец ХІХ — начало ХХ ст.

Б В Г
Белополенко Волик Галата
Гаращенко
Глушко
Глущенко
Горбенко
Губа
Д З И
Даценко
Дворник
Дрозд
Зима
Зозуля
Иваненко
К Л М
Калюжный
Кахно
Колыван
Кочерга
Кошевой
Крещенко
Криворучка
Крисько
Крут
Кучеренко
Лозовой
Лойко
Лупка
Лысенко
Маковоз
Малюк
Масленко
Маслов
Медуха
Медяник
Мирошник
Михлис
Мовчан
Москалик
Н О П
Науменко Овсиенко
Онищенко
Осипенко
Пелых
Плиенко
Плохута
Полатайко
Почтаренко
Пряжка
Пухлий
С Т Ш
Сидоренко
Скрипник
Скуба
Слободяник
Тарахтий
Темненко
Ткаченко
Токаренко
Шпот
Я
Яровый

Вернуться к содержанию

Список лиц по делам имевших место в мае-июне 1905 года крестьянских безпорядках в с. Лебедин

Губовая Дарья
Шепелева Мария
Андрийчукова Гликерия
Зозулева Елена
Шелухова Мария
Разумненко Прокофий
Горбенко Кирилл
Балан Онисим
Мирошник Павел
Скороход Евдоким
Скороход Трофим
Погасий Василий
Крещенко Василий
Лупка Карп
Медуха Павел
Ховабский Петр
Пухлий Евфим
Пухлиева Ксения
Медухова Федора
Яровая Дарья
Пухлиева Татьяна
Лозовой Трофим
Нудьга Савва
Лозовой Осип
Лупка Лукьян
Лупка Василий
Иваненко Семен
Тарасенко Тимофей
Рудась Василий
Рудась Евфим
Медуха Даниил
Москалик Иван
Лозовой Никита
Медуха Феодосий
Щербина Кирилл
Иваненко Кондрат
Мирошник Авксентий

Список трудящихся Лебединского рафинадного завода на 1-е февраля 1922 г.

Харламов Артем Алексеевич 58 лет
Гротосавицкий Франс Целестинович 33
Пархоменко Мирон Иванович 39
Занудов Иван Иванович 46
Смирнов Николай Николаевич 34
Ткаченко Михаил Николаевич 24
Сабуров Григорий Петрович 34
Харламова Мария Артемовна 29
Василько Иван Федосеевич 34
Гриньков Иван Петрович 59
Власенко Григорий Федосеевич 50
Солдатов Егор Павлович 41
Солдатов Аким Иванович 25
Коваленко Кондрат Николаевич 18
Долженко Павел Кириллович 34
Долженко Иван Кириллович 31
Нестеренко Николай Потапович 26
Маковский Демьян Александрович 48
Телятников Борис Мартинович 29
Карташев Максим Афанасиевич 21
Якимцов Андрей Осипович 45
Шереметьев Иван Яковлевич 30
Баранюк Николай Алексеевич 37
Лазаренко Михаил Терентьевич 26
Дедков Григорий Петрович 19
Лозовой Дмитрий Карпович 26
Соколовский Владимир Иванович 27
Липко Андрей Яковлевич 58
Щепакин Никита Александрович 28
Пухлий Мефодий Павлович 34
Воскобойник Степан Кузьмич 49
Федоров Василий И. 30

Сведения о количестве населения в с. Лебедин за 1844 год

Православные христиане
Сколько душ мужского пола: 1372
Сколько душ женского пола: 1405

Иноверческие Христиане
Сколько душ мужского пола: 8
Сколько душ женского пола: 6

Евреи
Сколько душ мужского пола: -
Сколько душ женского пола: -

Похилевич Л. И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии 1864 г.

Лебедин, село в 20-ти верстах на север от м Злотополя, при вершинах ручья Турий, расположено в западной части уезда на возвышенностях, поросших лесом. Все почти крестьянские дома построены среди леса и окружены садами. Садоводство составляет очень значительную отрасль хозяйства местных жителей, которые большей частью сушат получемые из садов фрукты и ежегодно продают их в таком виде примерно до 3000 пудов. Обширный лес, окружающий Лебедин, известный под именем Лебединского, тянется к востоку верст на 40, а к северу на верст 10. Он состоит из дуба, граба, ясеня, липы, клена, березы и осины, из кустовых дерев есть много орешника, Проскурины и гордины, из ствола которой делаются чубуки, а сладкими ягодами лакомятся крестьянские мальчики. Поля образовавшиеся от истребления леса, отличаются плодородием Одна владельческая экономия ежегодно 600 десятин засевает пшеницей. Жителей обоего пола 3481; в 1808 году было 2663 в 467 дворах. Лебедин по сказанию народному принадлежит к давним населенным местам, так что существовал до руин и во времена татарских нашествий Население его вокруг образовавшегося Георгиевского монастыря жители почитают вторичным. С этого времени село составляло монастырскую вотчинную собственность, что значится и в привилегиях пожалованных монастырю малороссийскими гетманами; но при окончательном покорении Малороссии в начале истекшего столетия под владычество польское, Лебедин причислен к Смелянщине. По разделе Злотопольского имения между братьями Лопухиными, село досталось надворному советнику Петру Федоровичу Лопухину. Сын его Николай в 1855 году продал Лебедин Иосифу Роговскому. Ныне за смертью Роговского владеют имением его дети.

Две церкви Преображенская и Георгиевская. Первая каменная, 3-го класса; земли имеет 36 десятин; построена в 1826 году помещиком Николаем Высоцким. До построения ее жители во всех своих духовных потребностях обращались в монастырь. Заштатная Георгиевская церковь деревянная с каменным алтарем и каменной теплой церковью во имя Покрова Пресвятой Богородицы, осталась после бывшего мужского Лебединского монастыря. Георгиевская церковь построена в 1808 году бывшим игуменом Самуилом, а Покровская в 1830. Обе они находятся в расстоянии полуверсты от Преображенской церкви.

О бывшем Лебединском монастыре известно шедующее:
Монастырь этот, лежавший среди села Лебедина, основан в начале XVI века, когда, после татарских опустошений, места эти лежали глухой пустыней Село мало-помалу образовалось вокруг монастырских церквей и считалось первоначально, как замечено выше, монастырской собственностью. Так значится в просьбе, поданной игуменом Смарагдом 7-го января 1814 года митрополиту Серапиону по случаю домогательства жителей села Лебедина о предоставлении монастырской Георгиевской церкви на приходскую для них. но в постановлении дикасгерии 9-го июля того же года написано, что монастырь существует с 1682 года, вероятно по возобновлении его и после надела сызнова земельными угодьями хотя в незначительном количестве (36 дес.). В конце прошлого века, при игумене Гаврииле Деновском, монастырь подвергся пожару, истребившему все его имущество, церкви и большую часть келий Восстановлен он усердием игумена Смарагда; но в 1811 году возбуждено дело о закрытии монастыря по тому случаю, что игумен не захотел утвердить сделанный прихожанами выбор для себя священника Феодора Келюшки, а настаивал о принятии назначенного по давнему обычаю от монастыря священника Стефана Климова. Основываясь на домогательстве помещика и Лебединских жителей, доказавших, что мотстырскую церковь они строили на собственный счет и сделали значительные пожертвования на украшение ее, дикастерия сделала постановление как по этому, так и по соображениям неудобности его положения среди большого владельческого села и скудности его средств существования, о закрытии монастыря и об обращении его церквей в приходские. Однако монастырь закрыт только в 1846 году, и притом после того, как епархиальное начальство вновь убедилось в неудобствах существования его, к коим присоединился еще и переход имения в руки иноверного владельца. Пахотные земли и хутора принадлежавшие монастырю переданы Чигиринскому женскому монастырю; осталось только под церквями и бывшими монастырскими кельями и службами 3 1/2 десятины, которые сданы в ведение приходского духовенства. В настоящем году к Георгиевской сверхштатной церкви назначен на содержание прихожан особый священник без жалования.

Лебединский Николаевский второклассный девичий монастырь находится в 4-х верстах к востоку от села Лебедина и в 5-ти от села Журавки. Он основан в 1779 году монахинями вышедшими из Молдавского Калитурского Успенского монастыря по разорении его Турками: Магдалиной, Трифилией, Дарьей и Февронией Монахини эти по прибытии в здешний край поселились близ Лебединского мужского монастыря, в лесу, при речке Гептурке, впадающей в Турию и испросили у тогдашнего владельца этих мест, князя Ксаверия Любомирского разрешение основать монастырь, купив у него за 30 рублей необходимое для монастыря место. В тоже время митрополит Киевский Гавриил дал монахине Магдалине грамоту на построение монастыря и вручил ей на благословение икону Святителя Христова Николая Первая деревянная церковь во имя Святителя Николая построена в 1784 году и освящена 17-го марта того же года игуменом Жаботинского монастыря Мелхиседеком. Еще прежде, 25-го мая 1780 года заложена деревянная теплая церковь во имя великомученицы Варвары Свято-Николаевская деревянная церковь существовала только 14 лет. В1798 году, при игуменье Елисавеге, церковь эта разобрана, а на место ее заложена новая деревянная же более обширная, даухпрестшьная, которая и освящена в июле 1800 года. Варваринская церковь первоначальная также недолго существовала. На место ее в 1839 году заложена каменная, оконченная в 1844 году. Каменная колокольня очень красивая в три этажа, высотой более 16 саженей построена в 1833 году. Каменная ограда вокруг монастыря также в эти годы окончена. Вообще Лебединский монастырь, особенно в продолжение долгого управления им (с 1829 по 1858 г.) покойной игуменьи Магдалины, окончательно обстроился В монастьгре находится 50 монахинь с игуменьей и 30 послушниц. До 1842 года монастырь получал из казны только 85 рублей 71 коп. взамен не наделенных ему угодий С этого года, по представлению митрополита Филарета, покровительствовавшего особенно женским обителям, монастырь причислен ко второму классу и получает в год от казны сверх прежних 85 руб. 71 коп., еще 2360 рублей. В том числе: игуменье жалованья 250 руб., монахиням 10-ти по 25 р. — 250, послушницам 5-ти по 15 — 75 рублей; прибатючных: казначее 15 и трем монахиням испрахшяющим по монастырю должности по 10 руб. — всего 45 рублей На содержание монахинь пищей 500 руб.; на отопление, освещение, прислугу и рабочих 345 р., на церковные потребности и на ремонт монастыря и ризницы 235 р.; жалованья старшему священнику с столовыми 250 р., младшему 125 р., диакону 80 р., псаломщику 60 р., пономарю 50 р., на письмоводсгво и прочие надобности 95 рублей. Способы содержания монастыря усиливаются небольшим хлебопашеством, которое он ведет, на принадлежащей ему земле в количестве 86 десятин 945 саженей, посредством нанятых людей, на что отпускается из казны, независимо от прежде исчисленных окладов, 200 рублей серебром; доходом от небольшой водяной мельнички и процентами из постоянного монастырского капитала, до 8000 р. гтростирающегося. В монастыре с 1859 года устроено училище для 40 девиц духовного звания, преимущественно сирот, которое содержится пособием частью монастыря, частью благотворительными приношениями. Преподаванием наук и обучением рукоделию занимаются монахини и священнослужители монастыря.

Вернуться к содержанию

История городов и сел УССР 1972 год

Лебедин — село, центр сільської Ради, розташоване у верхів’ї р. Турії, притоки Великої Висі (басейн Південного Буга), за 10 км від районного центру. Населення — 6873 чоловіка.

Перші відомості про Лебедин належать до початку XV століття. Село часто зазнавало спустошливих набігів татар, не раз було спалене, але відроджувалося знову. Люстрація 1616 року називає його урочищем, яке, однак, скоро знову стало селом, оскільки земля тут добре родила, річки давали багато риби. Населення займалося переважно землеробством, крім того, розводило садки, ставило в навколишніх лісах пасіки, будувало на річках млини. Загалом село мало добрий прибуток, який, проте, потрапляв тільки до рук багатої шляхти, а трудовий люд, як і по всій Україні, поневірявся. Тому, коли розгорнулася визвольна війна 1648— 1654 pp., селяни Лебедина стали активними її учасниками. Навіть розпочати повстання Богдан Хмельницький хотів з Лебедина. Сигналом до виступу мав послужити напад реєстрових козаків на польсько-шляхетські військові частини. Але через наступ очаківських татар козаки не знайшли сприятливого моменту для виступу.

На початку XVIII ст. селяни включилися в антифеодальний рух — гайдамаччину. Хащі Лебединських лісів були надійною схованкою повстанців. Гайдамацькі загони, що тут групувалися, будучи невловимими для військових роз’їздів, чинили напади на шляхту, палили її маєтки, забирали коней. 1750 року загін Олексія Майстренка, зайшовши в Лебедин, вигнав шляхтича Вержинського з його фільварку, зруйнував панську садибу, а все збіжжя, худобу, реманент роздав селянам.

Минуло століття і Лебедин став уже значним населеним пунктом і налічував 1816 року 2869 мешканців. Село в той час належало поміщику Висоцькому. Вважаючи кріпаків своєю рухомою власністю, він змушував їх працювати на себе від зорі до зорі. Ще далі у вишукуванні способів експлуатації пішов його наступник князь Лопухін, запровадивши урочну систему, за якою кріпак отримував на день такий «урок», що його не можна було виконати й за два-три дні.

Селяни не хотіли коритися. Не виходили на панське поле, хоч і знали, що не уникнуть за це розправи. У жовтні 1843 року гайдуки Лопухіна закатували на смерть А. Корха за ухиляння від панщини. 1848 року економ жорстоко побив Ганну та Катерину Волик за невиконання «уроку».

Внаслідок агітації односельців М. Онищенка та І. Масленка лебединці того року часто не ходили на панщину. Лопухін боявся заворушення і сповіщав київського губернатора, що оскільки серед селян неспокій, не можна залишати без уваги наявність у них 100 рушниць, пороху і дробу, призначених для полювання. Необхідно відібрати, вимагав він, від них зброю, бо її селяни справді можуть повернути проти свого поміщика. У Лебедині, як і по всій країні у той час, ходила чутка про майбутню різню всіх панів.

Щоб справа не дійшла до революційного вибуху, царський уряд провів 1848 року інвентарну реформу, подавши її як особливу милість государя-імператора селянам. Але останні дуже швидко зрозуміли, що та реформа тільки захистила інтереси поміщиків.

1855 року син Лопухіна продав Лебедин поміщику Роговському, що, як і його попередники, жорстоко експлуатував своїх кріпаків, зокрема, посилав на тяжкі роботи вагітних жінок. 1858 року його слуги безжалісно побили Г. Лужкову й К. Коханову за те, що вони через хворобу і слабість не вийшли на панщину.

Не поліпшила економічного становища селянства й реформа 1861 року. В Лебедині селяни мали одержати по 3,5 десятини на ревізьку душу. За указом 1863 року викупні платежі були зменшені на 20 проц. Переважно земля колишнім кріпакам дісталася кам’яниста, на якій майже нічого не росло. Найродючіші 3280 десятин залишились у Роговського. До того ж селяни зовсім не отримали сінокосу й лісу.

Така «милість» царя не могла задовольнити трудовий люд. Невдоволення дедалі зростало. В Лебедині розповсюджували копію звернення під назвою «Золота воля», де йшлося про необхідність боротися за землю, за негайне й повне визволення з-під влади поміщиків. Мировий посередник 4-ї дільниці Чигиринського повіту в донесенні від 9 лютого 1863 року писав про непокору селян Лебедина та їх відмову платити оброк. В січні наступного року вони припинили вносити викупні платежі за землю. Безсилі зупинити заворушення погрозами й умовляннями, місцеві власті звернулися за допомогою до київського губернатора. Останній надіслав війська, що викликало ще більше обурення народу. Селяни заявили, що ніяких викупних платежів не вноситимуть. Лише після покарання різками та арештів вони підкорилися.

Проте виступи проти, кабального викупу й тяжких податків не припинялись і в наступні роки. Навесні і влітку 1881 року лебединці здійснювали масові потрави випасів, сінокосу й посівів хліба Роговського. Так, останній скаржився, що «самоуправство селян досягло крайніх меж: гонять худобу вдень і вночі, збираючись по кілька десятків чоловік, пасуть на випасах, сінокосах і навіть у хлібі. Об’їждчиків б’ють і загрожують повбивати, а тому важко знайти охочих бути наглядачами за полями». Репресивні заходи тільки посилювали ненависть селян. Потрави не припинялися. Це примусило Роговського поступитися. Зокрема, він обіцяв не позбавляти селян права випасу худоби на його толоці.

Намагаючись зберегти свої мізерні наділи, селяни Лебедина 1899 року чинили різні перешкоди прокладанню через їх поля залізничної лінії Сигнаївка — Лебедин. На дільниці, де мала проходити колія, вони поставили тин довжиною 15 аршин, а кілки і шляхові знаки знищили. Будівельники припинили роботу. До Лебедина негайно прибув київський губернатор з батальйоном військ. Шляхом репресій опір селян було зломлено.
На той час у Лебедині з’являються промислові підприємства. У ґуральні працювало 16 чоловік, у цегельні — 12. На цукроварні, що мала 19 парових котлів на 1200 кінських сил, 1875 — 76 року було 945 робітників (855 чоловіків і 90 жінок). Тулились робітники у п’ятьох вогких хатах.
1899 року на заводі працювало вже 1028 чоловік4 по 12 — 16 годин на добу, отримуючи за це по 8 — 12 крб. на місяць. 12 жовтня 1899 року в контору заводу з’явилось близько 200 робітників і висловили директору своє обурення тим, що адміністрація порушує умови договору; вони скаржились на погане харчування, неякісне випікання хліба, на нестачу робітників на окремих ділянках, нагадали, що їм не видали по 3 крб., хоч за домовленістю ці гроші мали сплатити в перші дні роботи. З цих Причин робітники відмовилися далі працювати. Підприємство стало. Директор повідомив про події власті. На завод прибув дільничний інспектор і порадив звільнити підбурювачів. Решті наказав негайно поновити роботу. Але страйкарі відмовились виконати це розпорядження. Тоді інспектор запропонував адміністрації поліпшити якість хліба й додати одного чоловіка там, де піднімають головки цукру. Тільки після цього робітники приступили до роботи1. Потужність заводу рік у рік зростала. З-за кордону надходило нове устаткування, машини. Удосконалювалась технологія виробництва, а це вимагало певних знань від робітників. У вересні 1874 року директор заводу В.О. Константинов звернувся до губернського інспектора народних училищ з проханням відкрити при заводі двокласне парафіяльне училище. 11 березня 1875 року перші 30 хлопчиків і 7 дівчаток стали учнями училища. Власник заводу Бродський, фінансуючи училище, вдавав із себе «просвітителя», а насправді залишався експлуататором трудящих.

Промислова крива першої половини 80-х років призвела до зниження заробітної плати робітників. Незадоволення серед останніх посилювалось, і вони спалили ненависний їм цукровий завод. Запідозрених у підпалі Т. Сидоревка, П. Мороза і Є. Масла було заарештовано.

На початку XX ст. в Лебедин проникає соціал-демократична література. 1903 року тут були розповсюджені листівки РСДРП «Що таке політична свобода», «Промова Петра Заломова на суді 28 жовтня 1902 року». Трудящі з інтересом їх читали. Особливе схвалення викликала полум’яна кінцівка листівок: «Геть самодержавство!». Це революціонізувало населення.

Коли в країні розгорнулися революційні події 1905 — 1907 pp., лебединці одразу відгукнулися на них. На мітингу 18 червня 1906 року робітники економії Роговського та селяни, припинивши роботу, одностайно зажадали від пана підвищення заробітної плати (3-й сніп замість 10-го). Управитель економії відмовився виконати поставлені вимоги. Наступного дня близько 2 тис. селян двома групами під проводом К.А. Пелиха пішли в поле, забрали тих, хто ще працював, поліцейському стражнику наказали зняти кокарду з кашкета, заявивши: «Тепер настав час нашого панування». Урядника, що прискакав у поле, прогнали. На вимогу адміністрації 23 червня до села прибув ескадрон драгунів, що жорстоко розправився із страйкарями, зокрема, нагайками було побито робітників Бондаренка, Онищенка. Коли ж 27 червня становий пристав заарештував кількох селян, страйкарі ударили на сполох. На допомогу прийшли селяни навколишніх сіл. Близько тисячі чоловік з рушницями, вилами, косами, сокирами рушили до сільської управи, де сиділи заарештовані, і через уповноважених передали приставу й командирові військового загону вимогу негайно звільнити селян. Коли її було відхилено, страйкарі напали на солдатів. Сутичка тривала близько години. Після того селяни громадою рушили до лісу. 28 червня прибуло ще кілька військових загонів, які силою придушили страйк, відібрали у населення понад 50 револьверів та рушниць. Військовий суд засудив до каторжних робіт та тюремного ув’язнення близько 40 лебединців, а найактивніших учасників руху — А. Двірника, М. Пухлія та Г. Рудаса — до смертної кари через повішення. Смертну кару Двірнику та Пухлію було замінено довічною каторгою.

Столипінська аграрна реформа призвела до ще більшого обезземелення селяв. 1912 року з 1392 господарств 115 було безземельних, 71 не мало ніякої худоби, а половина — ні коней, ні корів.

На той час у Лебедині працювала одна початкова школа. Населення було майже все неписьменне. Про це свідчить те, що 666 книжок сільської бібліотеки (весь її фонд) могли читати лише кілька десятків чоловік.
Перша світова війна ще більше погіршила становище лебединського селянства. Чоловіки були мобілізовані на фронт. Не вистачало тягла, реманенту. 1916 року посівна площа скоротилася майже на 40 проц. Поля солдаток лежали толокою. У січні 1917 року в селі налічувалося понад 300 безпосівних господарств. Податки, збільшені у зв’язку з війною, платити було нічим.

Звістку про Лютневу революцію, що її принесли на початку березня 1917 р. солдати, лебединці зустріли з радістю. Вони сподівалися одержати землю від Тимчасового уряду. Коли ж побачили, що старі порядки лишаються недоторканними, самовільно захопили 800 дес. землі. 23 жовтня 1917 року черкаський повітовий комісар просив телеграмою командира Донського козачого полку вислати козаків для втихомирення селян у Лебедині. Справжнє визволення приніс лебединцям Великий Жовтень. У січні 1918 року в селі була встановлена Радянська влада, але проіснувала вона лише два місяці. В березні до села вступили австро-німецькі окупанти. Вони повернули поміщику Роговському землю, худобу, реманент. Та лебединці не скорилися. 40 чоловік одразу створили партизанський загін, який з кожним днем розростався. 28 серпня лебединський повітовий староста зазначав, що при появі партизанів багато місцевих робітників і селян приєднуються до них і всіляко їм допомагають. Протягом 1 — 4 вересня партизани вели бій з підрозділами 27-го німецького корпусу на шляху Лебедин—Шпола.

У листопаді 1918 року австро-німецькі війська змушені були залишити село. У Лебедині відновилася влада Рад. Обраний ревком передав селянам землю. Та влітку наступного року в село вдерлися денікінські військові частини. Але й білогвардійцям не корилися лебединці. Зокрема, уникали мобілізації.
Лише в березні 1920 року в Лебедині остаточно утвердилася Радянська влада. Розгорнув роботу сільський ревком, до складу якого ввійшли: Я.М. Лупко (голова), С.М. Лакосник і Ф.М. Зозуля. Першим головою створеного в травні комітету незаможних селян став Н.А. Крещенко. 22 грудня селяни обрали сільську Раду.

З березня 1923 року Лебедин увійшов до Матусівського району. Перший партійний осередок створено 1923 року. Комуністи спрямовували роботу КНС, сільської Ради, піднімали односельців на відбудову народного господарства. Заснована того ж року комсомольська організація, роз’яснювала молоді політику партії і радянського уряду, чимало зробила для піднесення культури селян.

Бідняки й наймити розуміли, що подолати труднощі відбудовного періоду можна тільки шляхом кооперації. 1923 року вони створили 2 сільськогосподарські колективи — «Сіяч» і «Грім». Перший об’єднував 31 родину, переважно незаможників. Маючи три плуги, сівалку, дві жатки, молотарку та дрібний реманент, вони запровадили чотирипільну сівозміну. «Грім» об’єднував 14 родин, одержав від Наркомзему сад колишнього поміщика Роговського площею 26 дес. та 52 дес. орної землі. Колектив придбав 5 коней, 7 корів, 2 плуги й дрібний реманент. Восени за цукрові буряки, здані Шполянському цукровому заводу, одержав 270 пудів цукру.
У селі розгорнув роботу сельбуд, де комсомольці влаштовували голосну читку газет. Влітку 1926 року 4 сільські гуртки лікнепу випустили 140 перших учнів. У день святкування 12-ї річниці Великого Жовтня урочисто відкрилася школа селянської молоді, якій комсомольці подарували бібліотечку. 1927 року в колишньому попівському будинку ясла прийняли 25 дітей.

7 листопада 1929 року лебединці створили ТСОЗ ім. 12-річчя Жовтня. Скоро товариство об’єднувало 300 господарств, які мали 1200 га землі. На базі колишнього жіночого монастиря, що мав понад 1 тис. га землі, було засновано комуну «Червоний Жовтень» (голова Ф.П. Колот). До неї вступило майже 100 родин.

1930 року колективізація в Лебедині в основному завершилась. ТСОЗ перейшов на статут сільськогосподарської артілі. 1930 року прибуток її становив 231 590 крб., а 1931 — у півтора раза більше.

Приділяючи велику увагу механізації колгоспного виробництва та підготовці кадрів, партійна організація стала ініціатором відкриття в селі 1932 року курсів трактористів.

1933 року комуну «Червоний Жовтень» було реорганізовано в колгосп, артіль ім. 12-річчя Жовтня розділено на три господарства: ім. 12-річчя Жовтня, ім. Петровського та ім. Ворошилова.

Колгоспи вирощували переважно цукрові буряки. Оскільки врожайність їх багато залежала від якості насіння, 1934 року в Лебедині розпочалося спорудження насіннєвого заводу. Восени наступного року, ознайомившись на місці з будівництвом підприємства, нарком харчової промисловості СРСР А.І. Мікоян телеграфував у Москву, що Лебединський насіннєвий завод буде одним з найбільших у світі.

27 січня 1937 року завод став до ладу і до кінця року дав перші 200 тис. цнт високоякісного бурякового насіння, а 1938 року виконав річний план на 111 проц. і став одним 8 передових підприємств країни.

Серед трудівників села широко розгорнулося соціалістичне змагання за високі врожаї. Включившись у рух п’ятисотеннипь, колгоспниця артілі ім. Ворошилова X. Лисенко виростила 1936 року по 500 цнт цукрових буряків з 1 га.

1940 року колгосп зібрав з 1 га по 22 цнт пшениці, 55 цнт кукурудзи, 267 цнт цукрових буряків. Городництво дало 101 тис. крб. прибутку, рибальство — 60 тис. крб. На трудодень колгоспники отримали по 4,5 кг зерна і 1,2 крб. грішми. Того року колгосп був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Напередодні Великої Вітчизняної війни у Лебедині всі діти шкільного віку були охоплені навчанням у середній і семирічній школах.

У клубі було встановлено кіноустановку. Вечорами тут демонструвались кінофільми, працювали бібліотека, драматичний і хоровий гуртки.
Мирну творчу працю лебединців порушив розбійницький напад німецьких фашистів на Країну Рад. 2 серпня 1941 року гітлерівці вдерлися в село, пограбували колгоспи, зруйнували школи, лікарню, завод, багатьох юнаків і дівчат насильно вивезли до Німеччини на каторжні роботи. Але лебединці не скорились. Уже у вересні почала діяти підпільна комсомольська організація, очолена Петром Осовським. Старший сержант Червоної Армії, кандидат у члени ВКП(б), він, будучи тяжко пораненим, у перші дні війни потрапив до Уманського концтабору, але скоро звідти втік. Діставшись Лебедина, Осовський разом з Олексієм Рудем, Панасом і Вадимом Грабовими, Андрієм Рудасом, Григорієм Пелихом, Володимиром Федоровим, Марією Павленко, Григорієм Колісником, Олександром Крижанівським та іншими комсомольцями розгорнув боротьбу проти загарбників. За допомогою саморобного радіоприймача регулярно слухали Москву, від руки писали листівки, що починалися словами «Смерть німецьким загарбникам!», викривали брехню фашистської пропаганди, закликали до боротьби з ворогом. Листівки розповсюджували не лише в Лебедині, а й у Сигнаївці, Водяному, Кримках.

Підпільники вели також диверсійну роботу: на шляхах Шпола — Златопіль і Шпола – Звенигородка, де рухалася ворожа техніка, знищили два мости, неодноразово псували лінії телефонного зв’язку між Лебедином та Шполою, Сигнаївкою, Водяним. Добували зброю, боєприпаси, медикаменти.У боротьбі з ворогом патріотам допомагали їх матері — М.Г. Осовська та Г.М. Крижанівська. На початку 1942 року підпільна організація налічувала 20 чоловік.

Комсомольці вирішили піти в партизанський загін, що діяв у Капітанівському лісі, але перед цим вони планували знищити сільську німецьку адміністрацію та поліцаїв. Та фашисти напали на слід патріотів. У квітні 1942 року їх було кинуто до шполянської тюрми. 22 травня фашисти розстріляли П. Осовського, Г. Колісника, О. Рудя, П. і В. Грабових, А. Рудаса, М. Павленко, Г. Пелиха і В. Федорова. Вночі на місці страти молодих патріотів односельці поклали вінок з написом «Слава героям».

26 січня 1944 року війська 1-го Українського фронту визволили Лебедин від гітлерівських окупантів.

1003 лебединці билися проти німецьких загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни. Тільки в одному бою артилерійський підрозділ полковника М.І. Ткаченка знищив 28 фашистських танків. М.І. Ткаченко нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами — Суворова, Кутузова, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями.

За мужність і відвагу, виявлені в боях з фашистами, усі учасники Великої Вітчизняної війни з Лебедина нагороджені орденами і медалями.

За допомогу молодим патріотам у боротьбі проти фашистських загарбників медаллю «Партизанові Вітчизняної війни» нагороджено М.Г. Осовську — матір керівника підпільної організації П. Осовського.

Багато зусиль доклали лебединці, щоб підняти з попелу і руїн свое село. За кілька місяців було обладнано виробничі приміщення, освоєно площі посіву. Відбудова і дальший розвиток господарства здійснювалися під керівництвом партійної організації села, яку очолював. Г.Н. Глушко. Велику допомогу подавали Радянський уряд, трудящі Російської Федерації. Зокрема, трудящі Свердловеька прислали 5 тракторів та запасні частини до них.

1945 року відновив роботу насіннєвий завод. 1950 року валова продукція лебединських колгоспів перевищила довоєнний рівень. Значно зріс матеріальний добробут колгоспників. Збільшилася, зокрема, оплата їхньої праці. Колгосп ім. Ворошилова видав на трудодень 3,8 кг зерна і 3 крб., ім. 12-річчя Жовтня — 4,34 кг зерна і 3 крб., ім. Петровського — 4,5 кг зерна і 2 крб. грошей.

Після вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС в колгоспах широко розгорнулось соціалістичне змагання за підвищення врожайності сільськогосподарських культур, збільшеная продуктивності тваринництва, зміцнення кономіки господарств. У 1955— 957 pp. усі три колгоспи за досягнуті успіхи були учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У березні 1959 року вони об’єдналися в один — ім. Петровського — багатогалузеве високоме-ханізоване господарство, яке мало 8600 га землі (в т. ч. орної — 6199га), 9 тваринницьких ферм,потужний машинно-тракторний парк, вальцьовий млин, цегельний завод, що давав 4 млн. штук цеглин. Внаслідок впровадження прогресивної техніки і технології, підвищення продуктивності праці за наступні дев’ять років колгоспники підняли урожайність зернових культур, збільшили виробництво молока і м’яса. Беручи участь у соціалістичному змаганні на честь 50-річчя Великого Жовтня, трудівники артілі зібрали 1967 року по 25 цнт зернових з 1 га (в тому числі по 24,9 цнт озимої пшениці), 228 цнт цукрових буряків, на 100 га угідь виробили 314 цнт молока і 51,2 цнт м’яса. Грошові прибутки від рослинництва й тваринництва становили 1919 тис. крб. Неподільний фонд колгоспу проти 1965 року подвоївся.

У ювілейному 1967 році лебединський насіннєвий завод виконав виробничий план иа 104,2 проц., переробив понад 30 тис. цнт насіння буряків і багаторічних трав. На заводі нині працює 585 чоловік. Усі виробничі процеси механізовані.

З 1968 року в Лебедині — 3 колгоспи: ім. Петровського, «Росія», ім. Осовського.

Готуючи гідну зустріч 100-річчю з дня народження В.І. Леніна, господарства добились найвищих за післявоєнні роки показників. Тільки колгосп ім. Осовського вібрав в 1969 році з 1 га озимих по 30,7 цнт, в тому числі пшениці 30,9 цнт, зернових по 28,6 цнт, виробив м’яса на 100 га сільськогосподарських угідь 78,4 цнт.

Добрих наслідків у виробництві сільськогосподарських продуктів досягли на кінець восьмої п’ятирічки трудівники всіх трьох артілей Лебедина. Так, колгосп ім. Петровського зібрав 1970 року з 1 га зернових по 20,3 цнт, цукрових буряків 262 цнт. Колгосп «Росія» відповідно 22,7 цнт, 248 цнт. Колгосп ім. Осовського — 32 цнт, 240 цнт.

За успіхи у виконанні завдань восьмої п’ятирічки комбайнера колгоспу «Росія» О.М. Науменка нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Перший рік дев’ятої п’ятирічки був роком боротьби за високі врожаї. Колгосп ім. Петровського зібрав з 1 га зернових без кукурудзи по 33,6 цнт, пшениці — по 40,9 цнт; «Росія» — зернових по 30,8 цнт; ім. Осовського — пшениці по 40 цнт. Соціалістичні зобов’язання перевиконано.

Трудовими здобутками зустрічають колгоспники Лебедина 50-річчя утворення СРСР. Ідучи назустріч славній даті, вони зобов’язалися виростити урожай зернових більш як по 30 цнт з гектара, цукрових буряків по 300 цнт, виробите на 100 га сільськогосподарських угідь молока 500 цнт, м’яса 100 цнт. Робітники насіннєвого заводу зобов’язалися завершити річний план до 22 грудня 1972 року, значно підвищити продуктивність праці.

Заможно живуть трудівники Лебедина. Тільки за один 1971 рік тут зведено 59 житлових будинків, що потопають у молодих садках. Вечорами на вулицях і в домівках спалахують електричні вогні. За роки восьмої п’ятирічки споруджено новий будинок культури на 1 тис. місць. Увечері після трудового дня багато лебединців відвідують гуртки художньої самодіяльності, йдуть до читального залу однієї з 6 бібліотек з загальним книжковим фондом понад 40 тис. примірників. За вмілу пропаганду сільськогосподарської літератури 1957 року Лебединська сільська бібліотека N 1 була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

У селі 3 дитячих ясел, дитсадок, їдальня, 3 магазини. У майстерні індивідуального пошиття одягу колгоспники можуть замовити собі вбрання, у комбінаті побутового обслуговування — одержати пораду й допомогу з господарських питань. 1971 року особистій власності лебединці в було 240 мотоциклів, 1130 велосипедів, 31 легкова автомашина.

Охорону здоров’я забезпечують лікарня й два медпункти, де працює 5 лікарів і 22 медичні працівники з середньою спеціальною освітою.

Невпинно зростає освітній і культурний рівень населення. У середній і двох восьмирічних школах 80 учителів навчають 1273 учнів. Лише за післявоєнний час середню школу закінчила понад 1 тис. юнаків і дівчат. У середніх спеціальних і вищих навчальних закладах країни здобувають освіту 230 лебединців. За роки Радянської влади 8 села вийшло понад 200 учителів, 40 агрономів і зоотехніків та багато інших спеціалістів. Уродженець села В.І. Колодяжний — доктор філософських наук, професор.

Під керівництвом 6 партійних організацій, що об’єднують 199 комуністів, трудівники села борються за виконання рішень XXIV з’їзду КПРС і XXIV з’їзду КП України. Надійними помічниками комуністів є 353 комсомольці села.

Активно вникає у питання господарського і культурного життя сільська Рада депутатів трудящих, що має у своєму складі 88 депутатів. На її сесіях і засіданнях обговорюються найактуальніші питання роботи колгоспу, навчальних і культурно-освітніх закладів. Протягом дев’ятої п’ятирічки в селі намічено побудувати нове приміщення сільської Ради, 2 магазини, кінотеатр.
Лебединці свято шанують пам’ять тих, хто віддав своє життя за прекрасне сьогодні. В селі встановлено пам’ятники на братській могилі воїнів, які полягли в боях за визволення Лебедина, а також на могилі комсомольців-підпільників. На території насіннєвого заводу височить пам’ятник’ В.І. Леніну — знак глибокої вдячності трудящих засновнику Комуністичної партії і Радянської держави.

Минуть роки і Лебедин стане ще красивішим, а життя буйнішим і яскравішим.

До цього прагнуть його будівники, окрилені величними накресленнями Комуністичної партії Радянського Союзу, що проклали світлу путь до прекрасного завтра людства — комунізму.

Список жертв голодомора 1932-1933 гг.

(Нерозбірливо) Касян Яковів, 86 р., член артілі, укр, 1.04.1932, старість
Акулич Вікентій Казімирович, 57 р., член артілі, укр, 29.12.1931, емфізема легенів та міокартид
Андрійченко Зінька Мокіевна, 67 р., член артілі, укр, 5.08.1932, рак поджелудочн. желези
Апоспіол Олександр Демидович, 68 р., одноосібник, укр, 13.03.1933., від пороку серця
Апостол Наталка Слексівна, 40 р., одноосібник, укр 12.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Балан Іван Трохимів, 8 р., утрим., укр, 18.06.1932, язва желудка.
Бекаревич Толіт Степанів, 69 р., службовець, росіянин, 4.03.1932, старість.
Білошенко Микола Юхимович, 8 р., утрим., укр, 11.06.1933., невідома
Білошенко Юхим, 30 р., член артілі, укр 13.06.1933., невідома
Близнюк Василь Михайл., 49 р., член артілі, укр, 2.05.1932, катар шлунку.
Близнюк Микита Василів, 16 р., утрим., укр, 7.04.1932, голод
Близнюкова Олька Василева, 18 р., член артілі, укр, 17.04.1932, голод.
Бойко Микола Юхимів, 4 р., утрим., укр, 8.04.1932, голод.
Бойко Федь Гнатів, 37 р., член артілі, укр, 23.05.1932, істощеніє організма.
Бойко Юхим Гнатів, 35 р., член артілі, укр, 9.04.1932, голод.
Бондар Катерина Антонівна, 50 р., член колгоспу, укр, 06.02.1933., від виснаження організму
Бондаренко Ганька Савкова, ½ р., утрим., укр, 12.02.1932, запалення легенів.
Бондаренко Олександр, 10 р., утрим., укр, 13.06.1932, істощеніє організма.
Бугаєнко Павло Владимирів, 70 р., член артілі, укр, 10.08.1932, порок серця.
Вайвала, Олена Михайлівна, 14 р., утрим., укр, 07.06.1933., невідома
Верекеша (нерозбірливо) Андріян Ларіїв, 7 міс., утрим., укр, 8.04.1932, рострій шлунка.
Викидане Килина Артемов., 50 р., член артілі, укр, 7.07.1932, порох серця.
Вилик Іван Захарк., 47 р., хазяїн, укр, 1.04.1932, недоїдання.
Вінніченко Анатолій Антонів, 2 р., утрим., укр, 1.03.1932, запалення легенів.
Волик Андрій Нечипорів, 45 р., хазяїн, укр, 25.02.1932, нефрозо нефрит (водянка).
Волик Антін Григорович, 75 р., член артілі, укр, 12.04.1932, маразм.
Волик Дмитро Васильович, 28 р., член колгоспу, укр, 08.02.1933., від туберкульозу,
Волик Катерина Василівна, 6 місяців, утрим., укр, 03.04.1933., від поносу
Волик Марко Василів, 6 р., утрим., укр, 24.05.1932, істощеніє організма.
Волик Нечипір Динисович, 89 р., одноосібник, укр, дата смерті невідома, 1933., від старості
Волик Сидір Харлантійович, 23 р., одноосібник, укр 09.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Воскобійник Демян Кузьмів, 25 р., член артілі, укр, 4.11.1932, туберкульоз легенів, запалення легенів.
Воскобійник Параска Нечипорова, 70 р., утрим., укр, 27.02.1932, старість.
Вулик Првська Василівна, 65 р., член колгоспу, укр, 22.02.1933., від туберкульозу,
Галата Василь Іванович, 30 р., член артілі, укр, 16.04.1933., від туберкульозу
Галата Гапка Юхимова, 68 р., член артілі, укр, 27.06.1932, істощеніє організма.
Галата Титяна Прокопова, вік невідомий, утрим., укр, 13.12.1932, нерозвинутий плод.
Галата Ялесовета Демидова, 65 р., член артілі, укр, 28.03.1932, старість.
Галіновска Явдоха Ф., 75 р., утрим., укр, 24.12.1932, старість.
Гаращенко Дмитро Андріїв, 2 р., утрим., укр, 2.09.1932, невідома.
Герасименко Гаврило Микитович, 27 р., член артілі, укр 25.04.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання,
Геращенко Терешко Назарів, 52 р., член артілі, укр, 30.04.1932, істощеніє організма.
Геуценко Ганна Семенівна, 3 р., утрим., укр, 13.06.1933., нефроло-нефріт
Геуценко Івга Семенівна, 12 р., утрим., укр, 01.06.1933., від істощенія організму на почві недоїдання
Геуценко Параска Іванівна, 39 р., член артілі, укр, 20.06.1933., нефрило-нефріт
Глушко Ганна Євгенівна, 15 р., утрим., укр, 30.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Глушко Євген Олександрович, 39 р., член артілі, укр 11.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Глушко Катерина Євгенівна, 5 р., утрим., укр, дота невідома1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Глушко Тетяна Євгенівна, 8 р., утрим., укр, 16.06.1933., дитячий понос
Голопура Марія Хведива, вік невідомий, утрим., укр, 22.03.1932, природжена кволість та нарив на крижах.
Горбенко Вересей Лук’янович, 57 р., член артілі, укр, 25.05.1933., від нефріт
Горбенко Іван Петрович, 6 р., утрим., укр, 16.04.1932, голод.
Горбенко Олександр Петрів, 1 р., утрим., укр, 24.01.1932, коклюш.
Горбенко Олександр Семенів, 3 р., утрим., укр, 3.11.1932, огнестрельное ранение в шею.
Горбенко Палажка Петрова, 3 р., утрим., укр, 17.04.1932, голод.
Горбенко Петро Вересійович, 21 р., член артілі, укр, 17.07.1933., нефріт
Горбенко Петро Степанів, 55 р., хазяїн, укр, 17.04.1932, хворе серце.
Горбенкова Марія Федотова, 8 р., утрим., укр, 23.12.1932, туберкульоз легенів.
Гордієнко Іван Іванович, 68 р., одноосібник, укр 13.07.1933., від старості
Гордієнко Пилип Максимович, 42 р., одноосібник, укр, 04.08.1933., кровавий понос,
Гордієнко Яків Максимович, 45 р., член артілі, укр, 26.08.1933., запалення легенів
Горнова Хрося Юманова, 5 тихнів, утрим., укр, 10.04.1932, запалення легенів.
Грабова Устя Іванівна, 21 р., член артілі, укр, 13.06.1933., нефріт
Грабовий Володимир Опанасійович, 9 р., утрим., укр, 02.06.1933., нефріт
Грабовий Іван Васильович, 52 р., член артілі, укр, 16.05.1933., нефріт
Гребіник Федь Романович, 40 р., член артілі, укр 13.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Гребінник Параска Федосіївна, 80 р., утрим., укр, 10.06.1933., від старості
Григоренко Єлєна, 13 р., член артілі, укр 03.06.1933., отьочная болєзнь
Григоренко Єфрем, 18 р., член артілі, укр 05.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Григоренко Оляна Грицьк., 47 р., член артілі, укр, 5.06.1932, істощеніє організма.
Губа Кирило Васильович, 65 р., член артілі, укр 18.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Губа Ничипір Захарк., 29 р., член артілі, укр, 28.04.1932, істощеніє організма.
Губова Магдалин Т., 80 р., утрим., укр, 19.02.1933., від старості
Гудзева Домаха ММиколова, 39 р., член артілі, укр, 5.01.1932, порок серця, хворіла цілий рік.
Ґудзь Андрій Терентів, 45 р., член артілі, укр, 10.06.1932, істощеніє організма.
Гудзь Степан Наумович, 18 р., член артілі, укр, 22.04.1933., від пороку серця
Гульгасенко Катерина Гнатівна, 39 р., член артілі, укр, 27.03.1933., від порок серця,
Двірник Андріян Зіньків, 51 р., господар, укр, 29.05.1932, істощеніє організма.
Двірникова Хросина, 45 р., господар, укр, 12.05.1932, істощеніє організма.
Дрізд Іван Трохим., 13 р., утрим., укр, 26.04.1932, (нерозбірливо) організма.
Дрізд Олександр Сергійович, 5 р., утрим., укр, 20.06.1933., від отєчної хвороби на почві недоїдання
Дрізд Сергій Тимошійович, 39 р., член артілі, укр 25.06.1933., від отьочная болєзнь на почві недоїдання
Дробіт Веремій Павлів, 32 р., член артілі, укр, 30.10.1932, різачка.
Дробіт Вєра Явдокимівна, 8 р., утрим., укр, 25.05.1933., нефріт
Дробіт Грицько Макар., 25 р., член артілі, укр, 27.04.1932, (нерозбірливо).
Дробіт Грицько Петрів, 18 р., утрим., укр, 14.06.1932, туберкульоз легенів.
Дробіт Ісаак Макарович, 17 р., член артілі, укр, 21.05.1933., нефріт
Дробіт Марфа Олексова, 39 р., член артілі, укр, 6.02.1932, туберкульоз горла.
Дробіт Павло Якдокимович, 14 р., утрим., укр, 16.05.1933., нефріт
Дробіт Семен Власів, 48 р., член артілі, укр, 17.12.1932, (нерозбірливо) шлунку.
Дробіт Семен Макарів, 16 р., утрим., укр, 21.06.1932, істощеніє організма.
Дробіт Степан Костів, 6 міс., утрим., укр, 23.03.1932, запалення легенів.
Дробіт Тетяна Петрівна, 75 р., член колгоспу, укр, 13.01.1933., від старості.
Дроздова Ганна Сергіївна, 18 р., член артілі, укр 19.06.1933., від отьочная болєзнь на почві недоїдання.
Дрозжова Палажка Павлівна, 70 р., утрим., укр, 16.05.1933., від старості.
Дубовий Кіндрат Юхимів, 74 р., член артілі, укр, 2.05.1932, старість.
Дубовий Михайло Кіндратів, 45 р., член артілі, укр, 15.03.1932, праліч.
Дяченко Марфа Василівна, 100 р., утрим., укр, 09.04.1933., від старості
Ждізд Грицько Сергійович, 3 р., утрим., укр, 23.06.1933., від отєчної хвороби на почві недоїдання
Живолуй (нерозбірливо) Іван Савків, 5 р., утрим., укр, 24.05.1932, істощеніє організма.
Живолуп Пріся Олексіївна, 36 р., член артілі, укр, 20.09.1933., від запалення мозку
Живолупова (нерозбірливо) Олена Назарева, 30 р., член сім’ї, укр, 29.06.1932, истощеніє організма.
Задернушко Іван Констянтинович, 20 р., член артілі, укр 21.06.1933., від паралічу,
Зозуля Олександр Павлів, вік невідомий, утрим., укр, 30.01.1932, коклюш.
Зозуля Трохим Іванів, 37 р., член артілі, укр, 24.05.1932, запалення нирок, істощеніє організма.
Іваненко Глафіра, 24 р., член артілі, укр, дата смерті невідома, 1933., від туберкулюзу легенів після висипного тифу
Іваненко Лекеря Яківна, 50 р., член артілі, укр, 12.08.1933., нефріт, невріт
Іваненко Петро Грицьків, вік невідомий, утрим., укр, 28.03.1932, вроджена кволість.
Іваненко Семен Констянтинович, 17 р., одноосібник, укр, 29.06.1933., від розриву серця
Івемна Яким Касямів, 56 р., член артілі, укр 05.07.1933., від істощенія організму на почві недоїдання
Ігнатьев Максим Трохимів, 47 р., член артілі, укр, 4.02.1932, туберкульоз легенів.
Ігнатьева Наталка Сергиева, 87 р., утрим., укр, 29.01.1932, від старості
Йосипенко Петро Андрійович, 68 р., одноосібник, укр 22.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Калюжна Варка Микитівна, 4 р., утрим., укр, 10.07.1933., дитячий понос.
Калюжна Вєра Архипівна, 6 р., утрим., укр, 27.05.1933., крававий понос
Калюжна Віра Микитівна, 3 р., утрим., укр, 01.07.1933., дитячий понос
Калюжна Ганна Микитівна, 22 р., член артілі, укр 24.06.1933., нефроло-нефріт і отьочная болєзнь
Калюжна Катерина Микитівна, 20 р., член артілі, укр 18.06.1933., нефроло-нефріт
Калюжна Надежда Яковова, 2 р., утрим., укр, 13.08.1932, невідома.
Калюжна Софія Терешківна, 50 р., одноосібник, укр 11.07.1933., від отьочної хвороби
Калюжна Тетяна Микитівна, 13 р., утрим., укр, 22.05.1933., нефроло-нефріт
Калюжна Титяна Микитова, 10 р. утрим., укр, 23.08.1932, запалення легенів
Калюжний Грицько, 22 р., член артілі, укр 17.05.1933., невідома
Калюжний Данило Микитов., 26 р., член артілі, укр, 10.09.1932, рожа лица
Калюжний Данило Микитович, 26 р., член артілі, укр 10.09.1933., від рожистого воспалєнія мозку
Калюжний Данило Микитович, 3 р., утрим., укр, 01.07.1933., дитячий понос
Калюжний Іван Микитов, 18 р., член артілі, укр, 19.05.1932, туберкульоз легенів.
Калюжний Іван Микитович, 25 р., член артілі, укр 13.05.1933., нефроло-нефріт і отьочная болєзнь
Калюжний Іван Тимошів, 68 р., господар, укр, 27.05.1932, порок серця, водянка.
Калюжний Микита Микитович, 18 р., член артілі, укр 26.06.1933., нефроло-нефріт
Калюжний Микита Степанович, 60 р., одноосібник, укр 25.05.1933., від отьочної хвороби
Калюжний Микола Микитович, 10 р., утрим., укр, 29.06.1933., дитячий понос
Калюжний Степан Степанів, 67 р., член артілі, укр, 5.06.1932, істощеніє організма.
Канава Гапка, 37 р., член артілі, укр 03.07.1933., від дизинтирії
Канава Іван Назарович, 2 р., утрим., укр, 26.04.1933., від виснаження організму на почві недоїдання
Канава Мифодій Констянтинович, 50 р., член артілі, укр 18.06.1933., від отьочная болєзнь на почві недоїдання
Канава Олекса Михтейович, 73 р., член артілі, укр, 06.04.1933., від старості
Канава Петро Олексійович, 30 р., член артілі, укр 05.07.1933., дизинтирія.
Канава Трохим Мефодійович, 24 р., член артілі, укр 03.05.1933., від недоїдання
Канава Яків Костів, 55 р., член артілі, укр, 7.02.1932, забитий потягом.
Кап ланкова Палажка, 24, робітниця, росіянка, 21.04.1932, запалення нирок.
Карпенко Таїса Сергіївна, 3 місяці, утрим., укр, 28.11.1933., дитячий понос
Келих Антін Іванович, 65 р., одноосібник, укр, 12.09.1933., від старості
Келих Кирило Якович, 35 р., член артілі, укр, 15.05.1933., нефріт.
Керекеша Надєжда Ларіонтівна, 3 р., утрим., укр, 05.03.1933., від виснаження організмі і голодання
Кирпа Хома, 50 р., одноосібник, укр 30.05.1933., від недоїдання
Кісільов Петро Мартинович, 59 р., член артілі, укр 04.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Кічковий Володимир Левків, 70 р., господар, укр, 13.04.1932, старість.
Кіяненко Клавдія Мусійова, 2 р., утрим., укр, 16.03.1932, вроджена кволість.
Кіяненко Яків Микит., 20 р., член артілі, укр, 31.05.1932, істощеніє організму.
Коваленко Галя б/б, 2 р. 3 міс., утрим., укр, 27.04.1932, запалення легенів.
Коваленко Олександра, 64 р., утрим., укр, 03.03.1933., від старості
Коваленко Ярина Олександрівна, 72 р., утрим., укр, 06.02.1933., від запалення легенів
Козіміров Микола, 13 р., утрим., укр, 3.05.1932, органіческій порок серця, водянка.
Коливай Гапка Гриц., 68 р., член артілі, укр, 3.07.1932, истощеніє морганізма.
Коливай Іван Савків, 68 р., хазяїн, укр, 29.06.1932, недоїданіє.
Коливай Мусій Федів, 61 р., господар, укр, 22.05.1932, невідома.
Коливай Оксентій Давидів, 48 р., член артілі, укр, 24.05.1932, істощеніє організма.
Колісник Марія Лук’янова, 65 р., одноосібник, укр, 9.02.1932, водянка.
Колісник Настя Іванівна, 29 р., член артілі, укр 15.05.1933., від туберкульозу
Колісник Раїса Трохимівна, 2 р., утрим., укр, 23.03.1933., від на почві недоїдання
Колісник Устя Карпівна, 35 р., одноосібник, укр 18.04.1933., від зараження крові після зроблення нею самою аборта
Колот Любка, 35 р., член артілі, укр 01.05.1933., невідома
Колот Микола Пантелеймонович, 6 р., утрим., укр, 03.05.1933., невідома
Колот Олекса Пантелеймонович, 10 р., утрим., укр, 03.05.1933., невідома
Колот Пантелей Федорович, 42 р., член артілі, укр 03.05.1933., невідома
Колот Петро Пантелеймонович, 8 р., утрим., укр, 03.05.1933., невідома
Колот Савка Федорович, 40 р., одноосібник, укр 01.05.1933., невідома
Коровка Тарас Петрів, 83 р., утрим., укр, 17.03.1932, старість.
Костенко Анатолій Лавронійович, 6 р., утрим., укр, 03.05.1933., від недоїдання,
Костенко Афанасій Лавріонович, 18 р., утрим., укр, 08.02.1933., від виснаження організму
Костенко Іван Денисович, 67 р., одноосібник, укр 07.06.1933., від запалення нирок
Костенко Лакеря Лавринівна, 12 р., утрим., укр, 14.06.1933., нефріт
Костенко Марія Лавронівна, 10 р., утрим., укр, 15.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Костенко Петро Лавронович, 20 р., член артілі, укр 20.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Костенко Хтодосій, 72 р., член артілі, укр, 10.09.1933., від туберкульозу
Кохно Лариса Кирилова, 1 ½ р., утрим., укр, 6.02.1932, туберкульоз легенів.
Кохно Марія С., 18 р., одноосібник, укр 23.04.1933., від недоїдання
Кохно Михайло С., 20 р., одноосібник, укр 18.04.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Кохно Настя С. 25р., одноосібник, укр 28.04.1933., від недоїдання
Кохно Параска Василева, 67 р., утрим., укр, 5.11.1932, рак желудка
Кохно Тетяна Іванова, вік невідомий, утрим., укр, 18.02.1932, вроджена кволість.
Кохно Титяна Тимошева, 69 р., член сім’ї, укр, 26.10.1932, старість.
Кохнова Явдоха Юхимов., 62 р., господар, укр, 24.04.1932, старческій (нерозбірливо).
Кочерга Гапка Нечипорова, 90 р., утрим., укр, 12.12.1932, грип.
Кочерга Івга Якимова, 55 р., утрим., укр, 13.12.1932, грип.
Кочерга Яким Іванів, 62 р., член артілі, укр, 2.05.1932, старість.
Кошівай (нерозбірливо) Дмитро Іванів, 60 р., член артілі, укр, 29.01.1932, водянка.
Кравець Сидір Юхимович, 30 р., член артілі, укр, 13.04.1933., від виснаження організму на почві недоїдання
Кравець Юхим Корніїв, 75 р., член артілі, укр, 12.04.1932, від старості та шлункова ростроеність.
Кравченко Андрій Яковів, 22 р., одноосібник, укр, 13.02.1932, туберкульоз легенів.
Кравченко Микола Прокопович, 2 р., утрим., укр, 09.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Крамаренко Павло Федів, 47 р., член артілі, укр, 19.05.1932, істощеніє організма.
Краснокуцький Антін Васильович, 9 р., утрим., укр, 12.05.1933., від істощеніє організма на почві недоїдання
Краснокуцький Микола Васильович, 4 р., утрим., укр, 26.02.1933., від виснаження організму
Крещенко Артем Михайл., 50 р., член артілі, укр, 10.04.1932, голод.
Крещенко Борис Грицьків, 2 р., утрим., укр, 15.04.1932, сухоти.
Крещенко Ганна Грицьківна, 13 р., утрим., укр, 07.05.1933., від пороку серця
Крещенко Іван Савкович, 68 р., одноосібник, укр 17.05.1933., від недоїдання
Крещенко Килина Василева, 56 р., член артілі, укр, 8.06.1932, істощеніє організма.
Крещенко Микита Артемів, 14 р., утрим., укр, 31.05.1932, істощеніє організму.
Крещенко Олександра Лавронівна, 17 р., член артілі, укр 22.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Крещенко Петро Логвинович, 3 р., утрим., укр, 30.04.1933., від виснаження арганізму не почві недоїдання
Крещенко Степан Максимович, 12 р., утрим., укр, 04.07.1933., від дизинтирії
Крещенко Федот Савків, 55 р., член артілі, укр, 15.05.1932, істощеніє організма.
Крещенкова Катерина Артемова, 18 р., член артілі, укр, 12.04.1932, сухоти.
Крещенкова Харитина Данилова, 32 р., утрим., укр, 7.04.1932, від родів.
Крещенкова Явдоха Порхвен., 59 р., член артілі, укр, 29.05.1932, істощеніє організму.
Крещенког Яким Трохимович, 90 р., одноосібник, укр 27.05.1933., від старості
Криворучка Степан Нечипорів, 4 р., утрим., укр, 5.10.1932, запалення легенів.
Крисько Олька Іванівна, 32 р., член артілі, укр 18.06.1933., від туберкульозу,
Крисько Сергій Гриців, 3 р., утрим., укр, 29.07.1932, гострий гостро єнтірит.
Крисько Яків Карпович, 70 р., одноосібник, укр, 24.08.1933., від старості
Кузькин Яків Лук’янович, 47 р., член артілі, укр, 14.03.1933., від туберкульозу
Курчина Параска Іванівна, 80 р., член колгоспу, укр, 26.01.1933., від старості
Ладан Василь Оксентійович, 65 р., одноосібник, укр, 30.03.1933., від тубуркульозу
Ладан Грицько Оксент., 63 р., господар, укр, 13.05.1932, запалення легенів.
Лазовий Кирило Петрович, 52 р., член артілі, укр 02.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Лазовий Юхим Іванів, 50 р., господар, укр, 4.05.1932, запалення легенів.
Лисенко Варка Микитова, 47 р., член артілі, укр, 30.05.1932, істощеніє організма.
Лисенко Григорій Андрійович, 55 р., укр, 03.03.1933., від пороку серця, водянка
Лисенко Ивга, він невідомий, утрим., укр, 28.01.1932, гнояк по тілу.
Лисенко Іван Микитів, 14 р., утрим., укр, 25.05.1932, істощеніє організма.
Лисенко Катя Каленикова, 3 р., утрим., укр, 21.02.1932, рострій живлення від глистів.
Лисенко Кость Микит., 18 р., член артілі, укр, 18.05.1932, істощеніє організма.
Лисенко Марфа Андріївна, 22 р., член артілі, укр, 24.07.1933., від туберкульозу кісті та легенів
Лисенко Мусій, 63 р., господар, укр, 12.05.1932, старість
Лисенко Оксентій Тодосійович, 41 р., член артілі, укр 21.06.1933., від істощенія організму, поносу
Лисенко Олена Андріянів., 52 р., член артілі, укр, 3.06.1932, рак желудка.
Листопад Хведь Грицків, 55 р., член артілі, укр, 20.10.1932, рак желудка.
Лозова Марія Марківна, 43 р., одноосібник, укр 20.06.1933., від дизинтирії
Лозова Мотря Миколова, 90 р., утрим., укр, 15.03.1932, старість.
Лозова Христя Федорівна, 8 місяців, утрим., укр, 22.12.1932., від сухоти
Лозова Явдоха Савкова, 1 ½ р., утрим., укр, 31.05.1932, гострий гастрит.
Лозовий Антон Карпів, 20 р., член артілі, укр, 9.05.1932, туберкульоз легенів.
Лозовий Дмитро Федотів, 6 р., утрим., укр, 8.09.1932, запалення мозку.
Лозовий Іван Петрів, 50 р., член артілі, укр, 15.05.1932, запалення нирок.
Лозовий Кирило Нечипорович, 65 р., одноосібник, укр, 09.06.1933., істощеніє організму на почві недоїдання.
Лозовий Кость Грицков, 17 р., утрим., укр, 2.06.1932, істощеніє організма.
Лозовий Микола (нерозбірливо), 3 р., утрим., укр, 05.06.1933., дитячий понос
Лозовий Михайло (нерозбірливо), 5 р., утрим., укр, 31.05.1933., дитячий понос
Лозовий Михайло Юхимович, 22 р., одноосібник, укр 10.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання, Д110, 110 .
Лозовий Нетір Петрович, 70 р., член артілі, укр, 08.08.1933., від гнилокров’я
Лозовий Савка Іванів, 32 р., господар, укр, 28.05.1932, туберкульоз легенів.
Лозовий Сергій Грицків, 11 р., утрим., укр, 4.06.1932, істощеніє організма.
Лозовий Федот Петрів, 55 р., член артілі, укр, 19.05.1932, істощеніє організму.
Лозовий Яким Петрович, 65 р., член артілі, укр, 5.02.1932, захворуваня серця.
Лойко Антін Нчипорович, 46 р., одноосібник, укр, 16.06.1933., від гострого запалення шлунку
Лойко Олекса Тодосійович, 1 р., утрим., укр, 15.05.1933., від сухоти
Лойко Тодосі Ничипорович, 32 р., одноосібник, укр, 01.08.1933., від зараження крові
Лойкова (нерозбірливо) Олька Степанов., 3 р., утрим., укр, 9.04.1932, невідома.
Лупка Горпина, 38 р., член артілі, укр, 25.06.1933., понос
Лупка ГрицькоІванович, 33 р., член артілі, укр 15.05.1933., невідома
Лупка Олена, 3 р., утрим., укр, 22.06.1933., понос
Лупка Омелько Іванович, 45 р., член артілі, укр 17.05.1933., невідома
Лупка Павло Омельків, 15 р., утрим., укр, 20.02.1932, запалення мозгів.
Лупка Яків Омелькович, 14 р., утрим., укр, 27.05.1933., невідома
Лупкова Горпина Василівна, 30 р., член артілі, укр 29.05.1933., невідома
Лупкова Ліда Грицьківна, 8 р., утрим., укр, 01.06.1933., невідома, Д193, 193 .
Майталова Олька Матвіївна, 50 р., член артілі, укр, 08.04.1933., від раку матки, Д41, 41 .
Маковська Марія Станіславівна, 92 р., член артілі, укр 13.05.1933., від старості
Малюк Грицко Іванів, 3 р., утрим., укр, 1.07.1932, істощеніє організма.
Малюк Іван Михайлів, вік невідомий, утрим., укр, 23.03.1932, сухоти.
Малюк Михайло Степанович, 23 р., член артілі, укр 21.06.1933., від туберкульозу кості
Малюк Ничипір Степ., 53 р., член артілі, укр, 22.05.1932, грип, воспаленіє легкіх.
Малюкова Надежда Андріева, 2 р., утрим., укр, 13.04.1932, сухоти. 70, 70.
Малюкова Тодоря Федива, 23 р., член артілі, укр, 16.06.1932, істощеніє організма. 164, 164.
Марченко Іван Тимошів, 70 р., член артілі, укр, 5.07.1932, порок серця.
Масланик (нерозбірливо) Мария Андріева, 65 р., член артілі, укр, 5.02.1932, захворуваня серця.
Масло Іван Юменів, 36 р., господар, укр, 28.04.1932, умер во время припадку (нерозбірливо) уже 13 років.
Масло Тимиш Миколів, 14 р., утрим., укр, 20.01.1932, туберкульоз костів.
Маслюк Іван, 76 р., член артілі, укр, 28.04.1932, ущемлена грижа.
Медуза Пантелей Михайл., 45 р., член артілі, укр, 15.05.1932, воспаленія почок.
Медуха Василь Іванович, 22 р., одноосібник, укр 16.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання,
Медухова Одарка Трохим., 69 р., член артілі, укр, 16.04.1932, довго була паралізована.
Медяник Іван Романів, 58 р., член артілі, укр, 11.05.1932, запалення почок.
Мертва Параска Йосипова, 3 р., утрим., укр, 25.06.1932, істощеніє організма.
Мертвий Йосип Миколів, 58 р., член артілі, укр, 28.03.1932, запалення легенів.
Мертвий Хведь Потапів, 31 р., член артілі, укр, 22.03.1932, невідома.
Мидуха Гаврило Савків, 69 р., член артілі, укр, 22.07.1932, порок серця.
Мидяник Грицко Михайлів, 30 р., член артілі, укр, 12.06.1932, істощеніє організма.
Мирошник Ларій Федів, 22 р., член артілі, укр, 1.05.1932, поранено потягом.
Мирошник Олександр Іванович, 50 р., одноосібник, укр 11.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Мислюк Василь Іванович, 51 р., член артілі, укр 12.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Мислюк Василь Кирилович, вік невідомий, утрим., укр, 07.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Мислюк Грицько Пантелеймонович, 50 р., одноосібник, укр 24.04.1933., від недоїдання.
Мислюк Іван Іванович, 2 р., утрим., укр, 26.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Мислюк Меланка Іванова, 1 ½ р., утрим., укр, 1.07.1932, запалення легенив.
Мислюк Семен Кирилів, 60 р., член артілі, укр, 5.09.1932, запалення нирок.
Михлик Валентіна Степанова, вік невідомий, утрим., укр, 24.11.1932, дитячий понос
Михлик Грицко, 76 р., член артілі, укр, 13.06.1932, параліч руки і ноги, (нерозбірливо).
Михлик Ялисей Іванович, 1 р., утрим., укр, 17.03.1933., від сухоти
Мішенко Кирило Купріянович, 61 р., член артілі, укр 24.04.1933., від пороку серця
Москалик Антін Андрійович, 62 р., член артілі, укр, 28.08.1933., від запалення легенів
Москалик Артем Федосійович, 67 р., член колгоспу, укр, 14.01.1933., від пороку серця
Москалик Ганна Опанасова, вік невідомий, утрим., укр, 25.02.1932, вроджена кволість (з близнят).
Москалик Оксана Опанасова, вік невідомий, утрим., укр, 11.03.1932, вроджена кволість (з близнят).
Москалик Текля Іванова, 90 р., утрим., укр, 13.02.1932, старость.
Москалик Хивря Сидорова, 70 р., член артілі, укр, 01.08.1933., від старості
Москалик Явдоха Ониськівна, 10 р., утрим., укр, 10.08.1933., кровавий понос
Музиченко Грицько Павлович, 25 р., член артілі, укр 10.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Музиченко Івга Якимівна, 23 р., одноосібник, укр, 08.04.1933., нефріт
Музиченко Наталка Грицьківна, 1 р., утрим., укр, 15.06.1933., від недоїдання
Музиченко Сергій Якович, 23 р., одноосібник, укр, 12.07.1933., нефріт
Музиченко Яким Маркович, 60 р., одноосібник, укр, 11.04.1933., нефріт
Муковіз Анатолій Грицьків, 1 ½ р., утрим., укр, 14.09.1932, (нерозбірливо).
Муковіз Антін Сергійович, 28 р., одноосібник, укр 02.05.1933., від туберкульозу,
Муковіз Кузьма Грицькович, 22 р., утрим., укр, 14.03.1933., від туберкульзу
Наменко Парвска Д., 25 р., член артілі, укр, 15.07.1933., авітаміноз.
Намна Надєжда Яківна, 6 р., утрим., укр, 23.04.1933., від виснаження арганізму
Науменко Захарко Степ., 46 р., член артілі, укр, 23.04.1932, істощеніє організма.
Науменко Степан Грицькович, 3 р., утрим., укр, 11.05.1933., дитячий понос
Немна Мотря Тимошівна, 7 р., утрим., укр, 11.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Немна Тиміш Якимович, 15 р., член артілі, укр 06.07.1933., від істощенія організму на почві недоїдання
Немна Федь Іванович, 8 р., утрим., укр, 14.07.1933., невідома
Немна Ярина, 5 р., утрим., укр, 06.04.1933., від потуплення організму на грунті недоїдання
Никитенко Галина Грицкова, вік невідомий, утрим., укр, 18.11.1931, рострой живлення та горячка.
Нудьга Марія Волод., 74 р., утрим., укр, 8.10.1932, старість.
Нудьга Олександр Минович, 2 р., утрим., укр, 08.03.1933., від дитячий параліч, і виснаження організму
Нудьгова Дунька Грицькова, 1 ¼ р., утрим., укр, 11.03.1932, запалення легенів.
Нудька Лекеря Гнатівна, 59 р., член артілі, укр 09.07.1933., від старості
Овсієнко Домаха Михайл., 56 р., член сім’ї, укр, 18.06.1932, туберкульоз легенів.
Олейник Михайло Пилипович, 60 р., одноосібник, укр 18.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Онищенко Андріан Грицькович, 45 р., член артілі, укр, 23.07.1933., туберкульоз легенів
Онищенко Василь Дмитрович, 48 р., одноосібник, укр 05.05.1933., від язви шлунку і істощеніє організму на почві недоїдання
Онищенко Василь Махтеїв, 40 р., член артілі, укр, 10.07.1932, туберкульоз легенів.
Онищенко Василь Микитович, 45 р., одноосібник, укр 27.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Онищенко Галя Миколаївна, 4 місяці, утрим., укр, 15.06.1933., дитячий понос,
Онищенко Горпина, 32 р., член артілі, укр 02.07.1933., від запалення легенів
Онищенко Грицько Опанасійович, 8 р., утрим., укр, 25.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Онищенко Дмитро, 9 р., 3 р., утрим., укр, 09.07.1933., нефроло-нефріт.
Онищенко Іван, 6 р., утрим., укр, 10.05.1933., нефроло-нефріт
Онищенко Катерина Тимошева, 60 р., член артілі, укр, 31.03.1932, старість.
Онищенко Ліза, Миколаївна, 11 р., утрим., укр, 23.05.1933., нефроло-нефріт
Онищенко Максим, 67 р., одноосібник, укр, 7.08.1932, від старості.
Онищенко Марина Миколаївна, 9 р., утрим., укр, 26.05.1933., (нерозбірливо)
Онищенко Марфа Василева, 19 р., утрим., укр, 9.07.1932, туберкульоз легенів.
Онищенко Микита Семенович, 40 р., член артілі, укр, 16.04.1932, невідома.
Онищенко Микола Василів, 6 р., утрим., укр, 6.07.1932, дитячий понос.
Онищенко Микола Васильович, 33 р., член артілі, укр, 21.05.1933., нефріт
Онищенко Наталка, 80 р., утрим., укр, 19.05.1932, старческій маразм.
Онищенко Олька Опанасівна, 4 р., утрим., укр, 24.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Онищенко Ониська Микитівна, 73 р., одноосібник, укр 13.06.1933., від старості,
Онищенко Семен Василів, 4 р., утрим., укр, 6.07.1932, дитячий понос.
Онищенко Степан Миколайович, 5 р., утрим., укр, 01.06.1933., нефріт
Онищенко Тиміш Артемів, 60 р., член артілі, укр, 27.03.1932, виснаження загальне.
Онищенко Яків Давидів, 85 р., хазяїн, укр, 20.03.1932, старість.
Онищенкова Горпина Яковова, 15 р., член артілі, укр, 1.05.1932, туберкульоз легенів.
Онищенкова Надежда Матвіева, 4 р., утрим., укр, 8.05.1932, істощеніє організма.
Онойко Данило Оксентійович, 37 р., член артілі, укр, 08.08.1933., нефріт
Пагасіева Оксана Данилова, 5 р., утрим., укр, 31.01.1932, запалення легенів.
Пагасій Катерина Данилівна, 54 р., член артілі, укр, 01.03.1933., від туберкульозу
Пархоменко Грицько Степанів, 2 р., утрим., укр, 1.06.1932, істощеніє організму.
Пархоменко Зосим Гаврилів, 40 р., член артілі, укр, 2.07.1932, невідома.
Пархоменко Іван Степанів, 10 місяців, утрим., укр, 6.05.1932, дехтеріт.
Пархоменко Олекса Степанів, 4 р., утрим., укр, 2.06.1932, істощеніє організму.
Пелих Івга Савкова, 50 р., хозяка, укр, 20.10.1932, сухоти.
Пелих Юмен Яковів, 25 р., хазяїн, укр, 30.03.1932, голод.
Переміт Аврам Адамович, 68 р., утрим., укр, 18.06.1933., від старості
Переміт Іван Васильович, 68 р., член артілі, укр 22.06.1933., від старості
Переміт Йосип Аврамів, 24 р., господар, укр, 18.05.1932, туберкульоз легенів, брюшини і почек.
Переміт Надєжда, 39 р., член артілі, укр 12.07.1933., невідома
Пильгунова Ліда Ларіон., 22 р., член артілі, укр, 12.05.1932, істощеніє організма (голод).
Писаренко Ярина Макарева, 70 р., утрим., укр, 25.11.1932, старисть.
Пишний Андрій Грицькович, 62 р., одноосібник, укр 01.05.1933., від “плеус”
Плохута Пилип Костів, 47 р., член артілі, укр, 27.07.1932, туберкульоз легенів.
Плохута Федь Микит., 75 р., господар, укр, 13.04.1932, старість.
Погасій Анатолій Димидович, 1 р., утрим., укр, 01.09.1933., від запалення легенів
Погасій Ганна Юхимівна, 4 р., утрим., укр, 03.07.1933., невідома
Погасій Євген Тодосійович, 60 р., одноосібник, укр 04.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Погасій Іван Аврамів, 75 р., утрим., укр, 14.06.1932, старческій маразм.
Погасій Іван Павлович, 1 р., утрим., укр, 03.06.1933., дитячий понос
Погасій Микола Семенович, 5 р., утрим., укр, 17.07.1933., від пороку серця
Погасій Микола Федорович, 1 р., утрим., укр, 01.10.1933., невідома
Погасій Параска Євгенівна, 19 р., одноосібник, укр 07.06.1933., від сипного тифу,
Погасій Тимін Іванович, 66 р., член артілі, укр, 23.11.1933., від пороку серця
Погасій Тодось Тодосьович, 56 р., член артілі, укр, 06.05.1933., нефроло-нефріт,
Погасія Явдоха Олексіївна, 85 р., член артілі, укр, 10.05.1933., від старості
Пожежа Наталка Демянова, 27 р., член артілі, укр, 12.05.1932, голод.
Поздняя Дунька, 70 р., прохачка, укр, 29.03.1932, старість
Полатайко Валентіна Семінівна, 18 р., член артілі, укр 27.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Полатайко Вєра Констянтинівна, 12 р., утрим., укр, 27.06.1933., невідома
Полатайко Воловимир Пилипович, 4 р., утрим., укр, 06.07.1933., невідома
Полатайко Володимир, 1 р., утрим., укр, 16.08.1933., крававий понос
Полатайко Івга, 49 р., член артілі, укр, 24.08.1933., нефрі
Полатайко Катерина Констянтинівна, 3 р., утрим., укр, 18.05.1933., невідома
Полатайко Лакеря Степанівна, 33 р., член артілі, укр 08.07.1933., невідома
Полатайко Марія, 17 р., член артілі, укр, 17.08.1933., нефріт
Полатайко Надєжда Семенівна, 82 р., утрим., укр, 26.04.1933., від старості
Полатайко Олександр, 28 р., член артілі, укр, 10.05.1933., невідома
Полатайко Санька, 12 р., утрим., укр, 07.09.1933., нефріт
Полатайко Семен Пилип., 53 р., член артілі, укр, 17.07.1932, істощеніє організма.
Полатайко Соломія Констянтинівна, 6 р., утрим., укр, 20.06.1933., невідома
Полатайко Степан Констянтинович, 7 р., утрим., укр, 25.06.1933., невідома
Полатайко Яким Маркович, 22 р., член артілі, укр, 15.08.1933., нефріт
Понежа (нерозбірливо) Тиміш (нерозбірливо) Онисів., 27 р., член артілі, укр, 27.04.1932, голод.
Понежа Микола Тимошів, 3 р., утрим., укр, 5.05.1932, голод.
Попович Іван Григорович, 14 днів, утрим., укр, 25.09.1932., від запалення легенів
Притулюк Дмитро, 60 р., хазяїн, укр, 20.04.1932, голод.
Прохоренко Параска, 80 р., утрим., укр, 25.02.1932, старость.
Пряжка Галина Іванова, 1 р., утрим., укр, 26.06.1932, гострий (нерозбірливо).
Пряжка Олька Грицьківна, 42 р., одноосібник, укр 16.04.1933., від туберкульозу
Прярика Василь Петрович, 40 р., одноосібник, укр 16.04.1933., від туберкульозу,
Пухлий Марія Яковова, 2 р., утрим., укр, 22.01.1932, запалення мозкових оболочек.
Пухлий Оксана Денисова, 20 р., утрим., укр, 29.02.1932, туберкульоз легенів.
Пухлий Омелько Максимів, 57 р., член артілі, укр, 10.09.1932, горбоковиця легенів.
Пухліева Одарка Петрова, 40 р., член артілі, укр, 25.04.1932, істощеніє організма.
Пухлій Василь Степанович, 58 р., член артілі, укр 30.04.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Пухлій Володимир, 3 р., утрим., укр, 09.08.1933., нефріт
Пухлій Ганна, 9 р., утрим., укр, 27.07.1933., нефріт
Пухлій Денис Олексів, 70 р., член артілі, укр, 5.03.1932, старість.
Пухлій Катерина Андрієва, він невідомий, утрим., укр, 17.09.1932, понос.
Пухлій Марія Василівна, 7 р., утрим., укр, 09.05.1933., від поносу
Пухлій Сидір Карпович, 31 р., член артілі, укр 30.05.1933., від остре воспалєніє кишок в істощенії
Пухлій Тетяна Карпівна, 9 р., утрим., укр, 02.06.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Пухлій Федот, 6 р., утрим., укр, 07.08.1933., нефріт
Пухлій Яким Власів, 57 р., господар, укр, 23.05.1932, невідома.
Пшиничний Василь Михайлович, 5 р., утрим., укр, 29.04.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Пшиничний Михайло Кононович, 33 р., одноосібник, укр 13.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Радзивило Тодоря Максим., 76 р., утрим., укр, 19.08.1932, старческій маразм.
Радзівило Панас Яковів, 53 р., член артілі, укр, 29.02.1932, сухоти
Радзівило Федь Іванів, 74 р., член артілі, укр, 5.08.1932, старість.
Радзівна (нерозбірливо) Віра Макс., 5 р., утрим., укр, 24.05.1932, істощеніє організма.
Радзівний (нерозбірливо) Василь Федот, 5 міс., утрим., укр, 24.05.1932, острое воспаленіє желудка.
Розумна Лекеря Марк,, 47 р., член ксп, укр, 10.01.1933., від туберкулозу легенів
Розумна Марія, 6 р., утрим., укр, 10.05.1933., невідома
Розумна Ониська Левківна, 45 р., член артілі, укр 03.06.1933., невідома
Розумний Іван О., 4 р., утрим., укр, 10.05.1933., невідома
Розумний Савко, 8 р., утрим., укр, 12.05.1933., невідома
Рудас Данило Мартинович, 52 р., одноосібник, укр 24.03.1933., від зараження крові,
Рудас Микита Паньк., 70 р., господар, укр, 24.05.1932, старість.
Рудас Савка Мартин., 66 р., член артілі, укр, 7.06.1932, рак желудка.
Рудасова Олена Миколова, 60 р., член артілі, укр, 11.01.1932, тухлятина голови та шиї.
Самофал Єфем Бакумійовіч, 75 р., одноосібник, укр, 21.03.1933., від старості
Самохвалова Лекеря Антонова, 75 р., утрим., укр, 27.03.1932, старість
Селедкина Хтодоська Гнатівна, 51 р., член артілі, укр, 10.05.1933., від виснаження організму на почві недоїдання
Селедкіна Мотря Карпівна, 12 р., член артілі, укр, 04.05.1933., від голоду
Сидоренко Савка Кононів, 15 р., член артілі, укр, 24.05.1932, істощеніє організма.
Сиряк Петро Дмитрів, 53 р., член артілі, укр, 7.12.1932, туберкульоз легенів.
Сільдкін Карпо Петрів, 60 р., член артілі, укр, 29.10.1931, запалення легенів.
Сімга Василь Сидорів, 1 р., утрим., укр, 10.04.1932, голод.
Скорохід Антон Тимошович, 24 р., одноосібник, укр 08.06.1933., від отьочної хвороби на почві недоїдання
Скорохід Варка Ільківна, 50 р., член артілі, укр, 06.06.1933., нефроло-нефріт
Скорохід Володимид Андрійович, 4 р., утрим., укр, 15.04.1933., від сухоти
Скорохід Марія Тимошівна, 13 р., утрим., укр, 07.01.1933., від отьочної хвороби
Скорохід Нася Тимошівна, 23 р., одноосібник, укр 11.06.1933., від отьочної хвороби на почві недоїдання
Скорохід Степаніда Кузьмівна, 50 р., член артілі, укр 11.06.1933., від отьочної хвороби на почві недоїдання
Скорохід Тиміш Оксентійович, 51 р., член артілі, укр 09.04.1933., від отьочної хвороби
Скрипник Марія, 45 р., член артілі, укр, 14.03.1933., від туберкульозу
Скрипник Параска Андріївна, 28 р., одноосібник, укр, 16.02.1933., від тубуркульозу
Скрипник Сергій Саліфонович, 53 р., одноосібник, укр 11.04.1933., від недоїдання
Слободяник Іван Єрмолаєв, 67 р., член артілі, укр, 10.04.1932, нарив на нозі, зараження крові.
Слюсар Валентина, 70 р., одноосібник, укр, 01.02.1933., від старості
Солдатів Антін Іванів, 37 р., член артілі, укр, 11.06.1932, епілепсія.
Солдатов Єгор Павлович, 55р ., член артілі, укр 12.05.1933., від паралічу
Сухо пара Микита Тодосів, 25 р., хазяїн, укр, 27.04.1932, істощеніє організма
Сухопара Варка Михайлівна, 75 р., утрим., укр, 14.04.1933., від старості
Та ранцева Мотря Андрійова, 68 р., утрим., укр, 21.03.1932, старість.
Таранець Івга Темошева, 85 р., утрим., укр, 24.03.1932, старість.
Тарасенко Карпо Федив, 70 р., член артілі, укр, 19.08.1932, старість.
Тарасенко Семен Тодосів, 12 р., утрим., укр, 5.08.1932, запалення легенів.
Тарасенко Текля Федотова, 64 р., член артілі, укр, 28.08.1932, старість.
Тарасенко Тодось Тодосійович, 50 р., утрим., укр, 20.04.1933., від виснаження арганізму
Тарахтій Михайло Кіндратович, 12 р., утрим., укр, 05.06.1933., від дизинтирії
Темненко Мотря Микитова, 2 р., утрим., укр, 1.08.1932, туберкульоз кости.
Темненкова Явоха Миколова, 4 р., утрим., укр, 4.09.1932, туберкульоз легенів.
Терещенко Грицько Матвіїв, 84 р., член артілі, укр, 20.03.1932, старість.
Терещенко Іван, 10 р., утрим., укр, 22.06.1933., від поносу
Терещенко Степан Грицькович, 6 р., утрим., укр, 07.03.1933., від завороту кишок
Терещенко Яків Михайлович, 79 р., одноосібник, укр, 02.08.1933., від старості
Терещинко Марія Яківна, 14 днів, утрим., укр, 24.02.1933., від дитячого поносу
Ткаченко Дмитро Дмитрів, 47 р., член артілі, укр, 15.05.1932, туберкульоз легенів.
Ткаченко Дорош Іванів, 57 р., член артілі, укр, 19.05.1932, істощеніє організму.
Ткаченко Євгения Кирилова, 75 р., член сім’ї, укр, 18.11.1932, порок серця
ТОкаренко Ганна Дорошівна, 11 р., утрим., укр, 04.05.1932., від голоду
Токаренко Дорош Степанович, 46 р., одноосібник, укр, 01.05.1933., від головного отека
Токаренко Іван Дорошович, 8 р., утрим., укр, 06.05.1932., від голоду
Токаренко Іван Захарів, вік невідомий, утрим., укр, 29.03.1932, рострой живлення.
Токаренко Іван Степанович, 8 р., утрим., укр, 17.05.1933., від голоду
Токаренко Микола Захарів, 5 р., утрим., укр, 20.08.1932, дитячий понос.
Токаренко Пріська Лук’янівна, 53 р., одноосібник, укр, 09.05.1933., від голоду
Токаренко Степан Федорович, 76 р., одноосібник, укр, 05.05.1933., від голоду
Торохтій Максим Яков., 59 р., господар, укр, 20.04.1932, запалення нирок.
Торохтій Микола, Якович, 5 р., утрим., укр, 12.06.1933., невідома
Тухлій (нерозбірливо) Яковів, 52 р., член артілі, укр, 1.06.1932, істощеніє організму.
Удовенко Андрій Грицьків, вік невідомий, утрим., укр, 24.02.1932, рострій живлення
Устинова Ганна Микол., 28 р., захяйка, укр, 20.04.1932, рак матки.
Халімон Андрій Демидів, 49 р., член артілі, укр, 3.06.1932, істощеніє організму.
Халімон Ганна Іванівна, 6 р., утрим., укр, 22.06.1933., невідома
Халімон Ганна Логвинівна, 7 р., утрим., укр, 16.06.1933., невідома
Халімон Димид Павлович, 86 р., утрим., укр, 21.04.1933., від старості
Халімон Надєжва, 70 р., утрим., укр, 02.06.1933., від старості
Халімон Надєжда Петрівна, 4 р., утрим., укр, 06.06.1933., невідома
Халімон Наталка Петрівна, 20 р., член артілі, укр 19.06.1933., невідома
Халімон Одарка Петрівна, 7 р., утрим., укр, 07.06.1933., невідома
Халімон Христя, 40 р., член артілі, укр, 23.06.1933., невідома
Халімон Явдоха Логвинівна, 12 р., утрим., укр, 14.06.1933., невідома
Халімон Ялисавета Іванівна, 47 р., член артілі, укр 24.06.1933., невідома
Халімон, Марія, 45 р., член артілі, укр 21.06.1933., невідома
Халімонова Зоя Андріева, 3 р., утрим., укр, 5.05.1932, істощеніє організму.
Хасимон Михайло Іванович, 1 р., утрим., укр, 27.02.1933., від туберкульозу
Хлебас Кіндрат Грицькович, 12 р., утрим., укр, 07.09.1933., понос, Д268, 268 .
Хоменко Григорій Николаевич, 64 р., член артілі, укр, 29.06.1932, рак желудка.
Хоменко Семен Грицков, 24 р., член артілі, укр, 23.06.1932, истощеніє морганізма.
Хотін Харитина Василева, 73 р., утрим., укр, 25.02.1932, старість
Цупкало Семен Павлович, 6 р., утрим., укр, 14.07.1933., невідома
Цяпкало Васька Костянтинович, 72 р., член артілі, укр 29.04.1933., від виснаження організму на почві недоїдіння
Цяпкало Грицько Митрофанович, 10 р., утрим., укр, 04.07.1933., невідома
Цяпкало Грицько Павлович, 8 р., утрим., укр, 04.07.1933., невідома
Цяпкало Килина Зіньківна, 47 р., член артілі, укр, 15.08.1933., від дизинтирії
Цяпкало Кирило Трохимович, 70 р., одноосібник, укр, 26.03.1933., від тубуркульозу
Цяпкало Кіндрат Трохимович, 73 р., утрим., укр, 03.05.1933., від виснаження організму на почві недоїдання
Цяпкало Любка Романівна, 71 р., член артілі, укр 08.06.1933., від старості
Цяпкало Людмила Василева, 2 р., утрим., укр, 31.06.1932, істощеніє організма
Цяпкало Олена Миколова, 2 р., утрим., укр, 4.06.1932, порох серця
Цяпкало Олька Андріївна, 70 р., член артілі, укр, 04.05.1933., від пороку серця
Цяпкало Палажка Павл., 63 р., утрим., укр, 4.06.1932, (нерозбірливо) порох серця
Цяпкало Ромай Іванович, 50 р., член артілі, укр 05.06.1933., від туберкульозу
Цяпкало Семен Грицьк., 24 р., господар, укр, 8.06.1932, язва желудка
Черкасов Михайло Левків, 12 р., утрим., укр, 17.06.1932, істощеніє організма
Черничла Грицько Іванович, 9 р., утрим., укр, 18.06.1933., від дизинтирії
Черничла Іван Степанович, 75 р., одноосібник, укр 10.06.1933., від старості
Чорнобривец Павло Трохимів., 50 р., член артілі, укр, 19.06.1932, туберк. легенів
Швець Васий Йосипів, 45 р., господар, укр, 8.04.1932, запалення (нерозбірливо)
Шевченко Василь Михайлів, 27 р., член артілі, укр, 30.06.1932, істощеніє організма
Шевченко Горпина Миколаївна, 95 р., утрим., укр, 13.03.1933., від старості
Шевченко Марія Мих., 60 р., хазяйка, укр, 14.05.1932, істощеніє організма
Шпоть Петро Трохимович, 75 р., утрим., укр, 23.04.1933., від старості,
Шуліка Марія Пантелейм., 39 р., одноосібник, укр, 12.07.1933., нефроло-нефріт
Шумейко Марія Петровна, 7 р., утрим., укр, 28.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання
Щулька Йосип Грицькович, 81 р., член артілі, укр, 22.03.1933., від старості
Ярова Ярина Павловна, 29 р., член артілі, укр, 4.07.1932, істощеніє організма
Яровий Петро Федосійович, 70 р., член артілі, укр 14.05.1933., від істощеніє організму на почві недоїдання

Метрические книги по селу Лебедин находящиеся на хранении в ГАЧО

  1. Київська губернія
  2. Київська єпархія
  3. Георгіївська церква, с.Лебедин Чигиринського повіту Лебединської волості
  4. Народження: 1821: ф.152, оп.15, спр.12;  1823: ф.600, оп.1, спр.1;  1847: ф.152, оп.71, спр.40;  1848: ф.600, оп.1, спр.2;  1852: ф.600, оп.1, спр.4;  1862: ф.600, оп.1, спр.4;  1862-03.1871: ф.931, оп.1, спр.2852;  04.1871-10.1878: ф.931, оп.1, спр.2871;  10.1878-1889: ф.931, оп.1, спр.2881;  11.1889-09.1895: ф.931, оп.1, спр.2909;  09.1895-06.1900: ф.931, оп.1, спр.2924; 06.1900-1905: ф.931, оп.1, спр.2936;  1906-1909: ф.931, оп.1, спр.2948;  1911: ф.931, оп.1, спр.2963;  1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916-1918: ф.931, оп.1, спр.2963;  1918-1920: ф.931, оп.2, спр.359; 1918-07.1921: ф.931, оп.2, спр.360
  5. Шлюб:  1823: ф.600, оп.1, спр.1;  1847: ф.152, оп.71, спр.40;  1848: ф.600, оп.1, спр.2;  1852: ф.600, оп.1, спр.4;  1860: ф.152, оп.18, спр.11; 1862: ф.600, оп.1, спр.4;  10.-11.1885: ф.931, оп.1, спр.2901; 1886-1910: ф.931, оп.1, спр.2901;   1911: ф.931, оп.1, спр.2963;  1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916-1918: ф.931, оп.1, спр.2963;  1918-1920: ф.931, оп.2, спр.359; 1918-07.1921: ф.931, оп.2, спр.360
  6. Смерть: 1823: ф.600, оп.1, спр.1;  1847: ф.152, оп.71, спр.40;  1848: ф.600, оп.1, спр.2;  1852: ф.600, оп.1, спр.4;  1862: ф.600, оп.1,спр.4;   09.1875-07.1878: ф.931, оп.1, спр.2935; 07.1904-05.1911: ф.931, оп.1, спр.2935;   1911: ф.931, оп.1, спр.2963;  1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916-09.1918: ф.931, оп.1, спр.2963;  01.-11.1918: ф.931, оп.2, спр.359; 1918-07.1921: ф.931, оп.2, спр.360;  1919-06.1921: ф.931, оп.2, спр.359

 

  1. Київська губернія
  2. Київська єпархія
  3. Миколаївська церква Лебединського жіночого монастиря, с.Лебедин Чигиринського  повіту  Лебединської  волості
  4. Смерть: 1910-1919: ф.931, оп.1, спр.2961

 

  1. Київська губернія
  2. Київська єпархія
  3. Преображенська церква, с.Лебедин Чигиринського повіту Лебединської волості
  4. Народження:  1824-1830: ф.557, оп.1, спр.1;  1831: ф.557, оп.1, спр.2;  1831-1836: ф.557, оп.1, спр.3;  1837-1839: ф.557, оп.1, спр.4;  1839: ф.557, оп.1, спр.5;  1840-1845: ф.557, оп.1,  спр.7;  1841: ф.557, оп.1, спр.8;  1842: ф.557, оп.1, спр.9;  03.-12.1843: ф.557, оп.1, спр.10;  1844: ф.557, оп.1, спр.11;  1845: ф.557, оп.1, спр.12;  1846-1852: ф.557, оп.1, спр.13;  1846: ф.557, оп.1, спр.14;  1847: ф.557, оп.1, спр.6;  1848: ф.557, оп.1, спр.16;  1849: ф.557, оп.1, спр.17;  1850: ф.557, оп.1, спр.18;  1851: ф.557, оп.1, спр.19;  1851: ф.557, оп.1, спр.20;  1852: ф.557, оп.1, спр.21;  1853: ф.557, оп.1, спр.23;  1854: ф.557, оп.1, спр.24;  1858-09.1859: ф.557, оп.1, спр.25;  1858: ф.557, оп.1, спр.26;  11.1859-11.1860: ф.660, оп.1, спр.2001;  11.1860-08.1861: ф.557, оп.1, спр.27;  1860: ф.557, оп.1, спр.28; 1861: ф.557, оп.1, спр.29;  09.1861-09.1867: ф.931, оп.1, спр.2849;  1862: ф.557, оп.1, спр.30;  1863-1864: ф.931, оп.1, спр.2859;  1865: ф.557, оп.1, спр.31;  1865-1867: ф.931, оп.1, спр.2863:  09.1867-04.1872: ф.931, оп.1, спр.2865;  1867: ф.557, оп.1, спр.32;  05.1872-01.1876: ф.931, оп.1, спр.2872;   1876-01.1881: ф.931, оп.1, спр.2877; 1881-07.1884: ф.931, оп.1, спр.2892;  07.1884-10.1889: ф.931, оп.1, спр.2897;  1895-05.1899: ф.931, оп.1, спр.2925; 07.1899-03.1907: ф.931, оп.1, спр.2937;  03.1907-1911: ф.931, оп.1, спр.2950;  1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916: ф.931, оп.1, спр.2963
  5. Шлюб:  1824-1830: ф.557, оп.1, спр.1;  1831: ф.557, оп.1, спр.2;  1831-1836: ф.557, оп.1, спр.3;  1837-1839: ф.557, оп.1, спр.4;  1839: ф.557, оп.1, спр.6;  1840-1845: ф.557, оп.1,  спр.7; 1814: ф.557, оп.1, спр.8; 09.-11.1842: ф.620, оп.1, спр.5;  1843: ф.557, оп.1, спр.10;  1844: ф.557, оп.1, спр.11;  1845: ф.557, оп.1, спр.12;  1846-1852: ф.557, оп.1, спр.13;  1846: ф.557, оп.1, спр.14;  1848: ф.557, оп.1, спр.16;  1849: ф.557, оп.1, спр.17;  1850: ф.557, оп.1, спр.18;  1851: ф.557, оп.1, спр.15;  1851: ф.557, оп.1, спр.20;  1852: ф.557, оп.1, спр.21;  1853: ф.557, оп.1, спр.23;  1854: ф.557, оп.1, спр.24; 1861: ф.557, оп.1, спр.29;  1862: ф.557, оп.1, спр.30;  1863-1864: ф.931, оп.1, спр.2859;  1865: ф.557, оп.1, спр.31;  1865-1867: ф.931, оп.1, спр.2863;  1867: ф.557, оп.1, спр.32;  1895-1911: ф.931, оп.1, спр.2926; 1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916: ф.931, оп.1, спр.2963
  6. Смерть:  1824-1830: ф.557, оп.1, спр.1;  1831: ф.557, оп.1, спр.2;  1831-1836: ф.557, оп.1, спр.3;  1837-1839: ф.557, оп.1, спр.4;  1840-1845: ф.557, оп.1,  спр.7; 1841: ф.557, оп.1, спр.8;  1842: ф.620, оп.1, спр.5;  1843: ф.557, оп.1, спр.10;  1844: ф.557, оп.1, спр.11;  1845: ф.557, оп.1, спр.12;  1846-1852: ф.557, оп.1, спр.13;  1846: ф.557, оп.1, спр.14;  1848: ф.557, оп.1, спр.16;  1849: ф.557, оп.1, спр.17;  1850: ф.557, оп.1, спр.18;  1851: ф.557, оп.1, спр.15;  1851: ф.557, оп.1, спр.20;  1852: ф.557, оп.1, спр.21;  1853: ф.557, оп.1, спр.23;  1854: ф.557, оп.1, спр.20; 11.-12.1858: ф.557, оп.1, спр.6; 1861: ф.557, оп.1, спр.29;  1862: ф.557, оп.1, спр.30;  1863-1864: ф.931, оп.1, спр.2859;  1865: ф.557, оп.1, спр.31;  1865-1867: ф.931, оп.1, спр.2863:  1867: ф.557, оп.1, спр.32;  1899-1903: ф.931, оп.1, спр.2935; 1913: ф.931, оп.1, спр.2960; 1914: ф.931, оп.1, спр.2971;  1915: ф.931, оп.1, спр.2972;  1916: ф.931, оп.1, спр.2963

Розкольники, сектанти та без віросповідання

  1. Київська губернія
  2. Лебединське волосне правління
  3. с. Лебедин Чигиринського повіту
  4. с. Журавка
  5. Народження: 1907-1921: ф.Р-5899, оп.1, спр.931; 1912: ф.931, оп.1, спр.132; 1914-1915: ф.931, оп.1, спр.132
  6. Шлюб: 1907-1920: ф.Р-5899, оп.1, спр.931; 1912-1913: ф.931, оп.1, спр.132
  7. Смерть: 1907-1915: ф.931, оп.1, спр.132; 1907-1915: ф.Р-5899, оп.1, спр.931

Вернуться к содержанию

Заказать генеалогическое исследование Вашего рода по с. Лебедин

Если Ваш род происходит из села Лебедин мы можем провести для Вас генеалогическое исследование.
Order a genealogical research based on Lebedin village.

Карты

Вернуться к содержанию

Комментариев (26)

  1. … Большое спасибо за отличную работу!!!!!!!!!
    очень бы хотелось узнать побольше о селе Лебедин, кто населял это село -национальности людей, расскажите о казаках в период с 1914 года и ранее, и их дальнейших судьбах.
    Может есть возможность показать фотографии, как самого села, так и их односельчан.
    Можно- ли, с вашей помощью, узнать и найти сведения о предках, даты рождения начиная с 1891 годов….
    С УВАЖЕНИЕМ И БЛАГОДАРНОСТЬЮ
    -Ирина.

  2. Очень красивое в любое время года ив любую погоду село Лебедин — всегда доброе и приветливое. Красивые очень толковые и трудолюбивые хозяйственные люди. Красивый быт. Широченные веселые огороды. Село в садах. Традиционно сажают много цветов.Передалась из веков высокая культра быта. Дома — чистые, уютные — трудом добытое благополучие — стараются иметь современный вид — внутри и снаружи. Гармоничноое убранство в хатах — свежесть в домах. Передались нынешнему поколению множество трдиций. Лебединские женщины могут гордиться умением украсить дом богатыми вышивками картин и рушников. Люди не покинули село — трудятся и умеют красиво отдохнуть.

  3. Ирина:

    …Прочитала историю села Лебедин, много информации было для меня новой, ранее неизвестной, С БЛАГОДАРНОСТЬЮ К ЛЮДЯМ, кто услышал мою просьбу!!!!!И столько интересного рассказали!!!
    Теперь сложно приехать и увидеть всё, что дорого сердцу. Как то просматривая сайт, увидела хату, где жили мои ДЕДУШКА И БАБУШКА, где родился мой отец и где я, будучи ещё маленькой,помогала собирать Бабушке, вишню и абрикосы, помню до сих пор запах земли и зелени…
    Возможно в селе ещё остались родственники, жаль что связь теперь сложно восстановить, а так бы хотелось.
    …-с уважением, ещё раз за ВСЁ!
    -Ирина.

    • admin:

      Спасибо Ирина за постоянный интерес к нашему сайту. По мере поступления новых материалов по селу Лебедин будем продолжать обновлять эту страницу.

  4. Ирина:

    …хочу ещё добавить —
    -если мой комментарий прочтут люди из села Лебедин, с фамилиями Пелых(по линии БАБУШКИ), Осипенко (по линии БАБУШКИ), Гудзь(по линии ДЕДУШКИ), то они и я являемся, РОДСТВЕННИКАМИ!
    И возможно кому- то из них захочется пообщаться.
    Буду очень рада и благодарна на отклик.
    с УВАЖЕНИЕМ и БЛАГОДАРНОСТЬЮ…
    -Ирина.

    • Олег:

      Здраствуйте Мои корни тоже из с Лебедын У Бабушки фамилия Шпоть Лукерья Трофимовна Проживала по ул.Партизанская 24 Я очень давно не был в селе Может быть на пенсии куплю дом и перееду на историческую родину Село мне очень нравиться Нравиться лес ставки Очень хорошее село

    • Олена:

      В моя прабабка з роду Осипенків (Йосипенки по сільському). В мене є прослідклвана гілка. Можливо, вас зацікавить.

  5. Ирина:

    Обязательно буду навещать и знакомиться с новой информацией.
    Ещё раз, очень БЛАГОДАРНА за Вашу работу!
    -Ирина.

  6. Катерина:

    У моей бабушки по материнской линии девичья фамилия была Осипенко, вернее — Йосипенко…

  7. Любовь:

    много ошибок в тексте. например: «Rолывай И.И. выл руководителем…

    • Спасибо за исправления. Мы знаем что ошибок на страницах много, и постепенно исправляем их. На данный момент основным для нас является сбор информации и перевод ее в цифровой вид. Позже мы займемся глобальной проверкой и редактированием всех материалов размещенных на страницах сайта.

  8. Колотнеча Александр:

    Замечательная страничка!!! Спасибо!!! Недавно мне стало известно из копии Метрических книг, что в период 1840-45 годы в селе Лебедин проживали жители с фамилией Колотнеча и Колотниченко. Интересно, сохранилась ли в настоящее время эта фамилия в селе!

  9. Татьяна Ткачук:

    Подскажите, пожалуйста, как получить информацию из Метрических книг? Очень хотелось бы найти информацию о своих прабабушках и прадедушках!

    • Татьяна! Метрические книги по Лебедину храняться в государственном архиве Черкасской области. Ознакомиться с ними вы можете самостоятельно в читальном зале архива или заказать исследование у нас:http://beket.com.ua/contacts/

  10. Татьяна Чернобривец:

    Добрый вечер!
    Спасибо всем создателям сайта, низкий поклон! Много нового и интересного узнала о родине своего отца. Несколько лет безуспешно ищу своих родственников. Благодаря вам у меня появилась надежда!
    Мой дед Чернобривец Федосей Иванович, офицер флота, похоронен на Лебединском кладбище. Связь с родственниками потерена после смерти отца в конце 70-х. В списке распространенных фамилию отца не нашла, но есть фамилия Кочерга — тоже родственники. Как заказать исследование у вас?

  11. Колотнеча Александр:

    Может быть кому поможет в поиске предков этот сайт
    https://familysearch.org/search/record/results?count=20&query=%2Bsurname%3A%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B8%D1%87%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE

  12. Очень интересный сайт. Мой прадед Хмелевский Григорий Васильевич 1882 года рождения и его отец Хмелевский Василий Евграфович родились в этом селе. Может есть какая нибудь информация о них. Очень было бы интересно узнать.

  13. Лидия:

    Спасибо огромное за интересную информацию. Мои прабабушка и прадедушка (он к сожалению умер до моего рождения) по материнской линии: Онищенко Ольга Нестеровна и Онищенко Пантелей проживали по адресу: улица Комсомольская (по-моему номер 11), во всяком случае прямо возле кладбища. Когда я была маленькой проводила там каждое лето… какое это было чудесное

  14. Цяпкало Александр:

    Спасибо за проделанную работу. Узнал много нового о родном селе. Из этого села все мои корни. Во время голодовки и войны семьи разбросало по союзу, но все помнят откуда они родом и стараются туда вернуться. Напишу недольшую историю одной часто встречающейся фамилии в Лебедине. Хотя вы ее не указали. Фамилия Цяпкало. Причем в селе делают ударение на Я. Очень интересна история происхождения этой фамилии. Если подскажите как и где разузнать подробнее, буду благодарен. И так, начнем. Родился я далеко от родного села. В Донецке. Но каждый год, в августе, родители ездили проведывать и помогать убирать урожай к отцовским родителям. Лидия Захаровна и Леонид Степанович Цяпкало. Это мои дедушка и бабушка по отцовской линии. Дед всю жизнь проработал в школе преподавателем, а бабушка в поликлинике мед сестрой. Дедушкиного отца звали Степан Григорьевич. И его жена Лукерия. Кроме дедушки в семье было еще два сына помладьше. Николай и Петр. Они живут в Шполе. У прадеда, Степана Григорьевича, было еще четыре брата и сестра Параска. Практически у всех есть дети, внуки и правнуки. Обо всех есть данные. Также сохранились пара фото прапрадеда. Дальше ниточка теряется. Прапрадед был военным. Рожден в 1800х годах. Точно уже не помню, у отца в блакноте все записано. По линии моей матери тоже есть глубокие предки. И они частично тоже из этого села, и из Кировоградской области. Но во время голодовки моей бабушке, которой на сегодня 93 года, с семьей удалось спастись. И во время войны их судьба забросила в Свердловск. Там родилась моя мама. Но корни то из Лебедина. Всех тянет на родину. Вот и мамины родители ездили с семьей на родину к родственникам. Там то и познакомились мои родители. В Лебедине. А потом и поженились. И по распределению попали на Донбасс. Но традиция ездить в село осталась. Вот так с самого детства я бываю с родном селе. И тяжело передать словами как туда тянет. Ведь я родился совсем в другом месте. В селе есть друзья, с детства, родственники, друзья родителей. Каждый год стараюсь вырваться в августе туда. Как магнитом тянет родина. В этот месяц там несколько больших праздников. Яблочный Спас, Храм, День села. В этот период съезжаются все родственники. Все кого даже не знал. Для меня это отдушина. Езжу туда набираться энергии и сил. Всего не передать. Помогите узнать историю Фамилии и ее происхождение. Такой фамилии по Украине практически больше нет. Ее корни из этого края.

    • Олег:

      У меня родственники в селе по ул Покрышкина жили напротив людей по фамилии Цяпколо Фамилия родствеников Шавровские Василий и Галина

  15. Егорченков Василий Иванович:

    Кто нибудь знает Крещенко Алексей Петровича прибл. 1938 г.р. Учился в ремесленном училище г. Одессы. Уроженец села Лебедин.

  16. Давид:

    Большое спасибо за информацию!! Было очень интересно читать. Даже не ожидал что смогу найти в сети столько материала о родном селе своего прадеда!
    Мои предки по линии бабушки по фамилии Дрозд. Знаю что мать прадеда была Гудзь, а бабушка Овсиенко. Свою родословную по этой линии знаю до своего пра-пра-пра-прадеда Дрозд Корнилия Петровича.
    Очень хочется однажды посетить Лебедин. А пока присоеденяюсь к уже озвученоц просьбе, о размещении фотографий села.

    Удачи Вам!

  17. Олена:

    Я з роду Москалик-Мислюк.
    Прослідкувала свою гілку до 1800-років, більш раніших записів немає. Із дослідженого виявила, що першим в кінці 1700-років був Іван Москаль, і в нього пятеро синів, від яких пішли всі Москалики. Дуже хотілося б знать звідки вони зявились в Лебедині. Досліджувала записи в Черкаському та Національному архівах. Можливо, хтось знає чи є більш ранні записи.

  18. ellinora:

    Известна ли в селе фамилия «РОМАШКИНЫ» в том числе Петр и его дочь Светлана

Ваш комментарий