Ворзель

Административно-территориальное деление

Ворзель (укр. Ворзель) — поселок городского типа, центр поселкового совета (г. Ирпень) Киевской области.

Большая Советская Энциклопедия 1969 – 1978 гг.

Ворзель — посёлок городского типа в Киевской области УССР, в 35 км к С.-З. от Киева. Железнодорожная станция (на линии Киев — Коростень). 8,5 тыс. жителей (1969). Климатический курорт с тёплым летом (средняя температура июля 19°С) и умеренно мягкой зимой (средняя температура января —6°С); осадков около 600 мм в год. Санатории для больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями, детские санатории для больных с затихающими формами туберкулёза; водолечебница. Дома отдыха.

История городов и сел УССР 1971 год

Ворзель — селище міського типу (з 1938 року), підпорядковане Ірпінській міській Раді, залізнична станція на лінії Київ—Коростень. Населення — 8,2 тис. чоловік.

Ворзель — мальовничий куточок Радянської України. Завдяки чудовій природі, лісам і паркам тут з 1938 року — кліматичний курорт республіканського значення, де розміщено близько 40 лікувально-оздоровчих закладів, в т. ч. 26 — для дітей. У численних будинках відпочинку, піонерських таборах щорічно оздоровляються понад 60 тисяч чоловік.

У селищі працює хлібокомбінат, з 1960 року— науково-дослідна станція м’ясного тваринництва.

Функціонують лікарня, 2 амбулаторії, санітарно-епідеміологічна станція. 6 також середня і початкова школи, кінотеатр, 6 клубів, бібліотека.

Селище засновано у 1900 році будівельниками, які прокладали Києво-Ковельську залізницю. Ворзель був місцем запеклих боїв за владу Рад: наприкінці лютого 1918 року з кайзерівськими військами, в лютому наступного року — з петлюрівцями, в жовтні — грудні — з дені-кінцями. У середині червня 1920 року частини 25-ї Чапаєвської дивізії визволили селище від білополяків. Наприкінці грудня тут створено партійну організацію на чолі з М. А. Стасевичем, а в 1922 році — комсомольську. Першим її секретарем був В. С. Гриневицький.

31 жовтня 1934 року у Ворзелі відбувався IV з’їзд КПЗУ, рішення якого відіграли велику роль у боротьбі трудящих Західної України за возз’єднання з Радянською Україною.

У липні 1941 року j поблизу Ворзеля точилися бої з гітлерівськими військами, які намагалися перерізати залізницю Київ—Коростень.

11—12 липня частини Київського укріп району разом з 23-ю мотострілецькою дивізією, бронепоїздом та ополченцями — київськими залізничниками— розгромили ворожу танкову групу, що прорвалася до станції Ворзель. До 23 серпня радянські війська з участю місцевого партизанського загону «Перемога або смерть!», очолюваного С. П. Осєчкіним, утримували станцію.

Під час гітлерівської окупації, в жовтні 1942 року, у селищі створено підпільну партійну організацію, очолювану М. К. Рябком, згодом — бойову групу у складі 21 чоловіка. Вона діяла разом з партизанськими загонами Бородянського району. У червні 1943 року виникла підпільна комсомольська організація на чолі з В. Е. Педяшем.

У вересні 1943 року гестапівці заарештували підпільника І. А. Ситника і жорстоко катували його. Проте патріот не видав своїх товаришів і загинув смертю героя. Гітлерівці по-звірячому закатували комсомолку М. О. Бєлостоцьку, її матір М. Б. Бєлостоцьку, П. І. Тригубова, сім’ю комуніста І. О. Єріна, вчителів-комсомольців О. В. Горійчука, О. І. Гурко та інших — всього 33 чоловіка.

6 листопада 1943 року Ворзель був визволений воїнами 121-ї дивізії 60-ї армії. На честь тих, хто віддав своє життя в боях за селище, на братській могилі встановлено пам’ятник.

У 1959 році на привокзальній площі споруджено пам’ятник В. І. Леніну.

За мужність, виявлену в боях проти гітлерівських військ, жителю Ворзеля В. К. Яковенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

У селищі народився доктор історичних наук, професор В. В. Горак, певний час жила народна артистка УРСР Г. І. Борисоглібська (1868— 1939). Після смерті її будинок став місцем відпочинку композиторів України. Тут працював над своїми творами відомий український радянський композитор Б. М. Лятошинський і написав оперу «Арсенал» композитор Г. І. Майборода. У Ворзелі проживає учасник революційних подій 1917 року, відомий на Київщині самодіяльний художник, майстер випалювання на дереві І. О. Щеглюк. У 1920 році в селищі служив у рядах Червоної Армії і брав участь у концертах художньої самодіяльності Б. В. Щукін, якому в 1936 році присвоєно звання народного артиста СРСР.