Юрий
Юрий — (от греческого) земледелец; производные — Юра, Юраня, Юрася, Юраха, Юраша, Юреня, Юрченя, Юка, Юша.
Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власнi iмена людей. Словник-довiдник
ЮРІЙ, ЮРКО гр.; те саме, що ГЕОРГІЙ. ЮР, ЮРА, ЮРЧИК, ЮРАСЬ, ЮРАСЬКО, ЮРАСЬО, ЮРАСИК, ЮРАСЕНЬКО, ЮРАСЕЧКО, ЮРАШ, ЮРАШКО, ЮРІЄЧКО, ЮРІЙКО, ЮРЦЬО, ЮРУСЬ, ЮРОК, ЖОРЖ, ЖОРА, ЖОРИК.
засновник твій [Москва] —
князь Юрій Долгорукий… (Д. Луценко);
Артист народний — Шумський Юрій —
Солдатом-диктором в війні
Читав на рідній нашій мові
У ті воєнні дві багрові
Слова наказів вогняні (Т. Масенко);
Все ти будеш, все уміть,
Знать шляхи за хмари,
Навіть в космос полетіть,
Як Юрій Гагарін (П. Усенко);
Ой Юрію, Юрієчку, Юрію — кришталю,
Із любові великої щоб не було жалю (Народна пісня);
— Скажіть, як звати… вашого Брянського? Як?..
— Звати? Гм… Дайте подумати… Як це вони між собою… Ага: Юрій. — Юрась! — Ні, Юрій. — Юрась! Юрась! Юрась! (О. Гончар);
А ось на Юрка подивіться в цю мить!
Він, брови насупивши, гордо стоїть (Н. Забіла);
Юр з молодою жінкою врожай дбайливо визбирали (І. Чендей);
Може, нам і не треба було тепер зустрічатись З тобою, Юро? (Н. Тихий);
— Тобі, Юрчику, не сталося чого лихого? (М. Коцюбинський);
Коли б знала, коли б відала,
Що єлечко буде,
То я б послала свого милого Юрася
Да у луг по калину.
Та Юрасик пійшов, калину найшов (Народна пісня);
— Ой устань, Марусю, кличе тебе Юрасьо!
— Ой устану, і гляну, і привітаю, І Юрася на здоров’я спитаю! (Народна пісня);
Ой приїхав Юрко на тестів двір..
— Ой помалу, Юрасенько, та не гомони.
Коло мене та дружечок та не обжени (Народна пісня);
— Най ми з Юрашком поговоримо (Г. Хоткевич);
— Ах, Юрокі Виростеш, тоді знатимеш все (Ю. Смолич);
В Антона Івановича було двоє діток: старшенька Наталочка (Талочка) і молодший Юрко (Жора) (О. Вишня).
