Томашполь

Административно-территориальное деление

Томашполь (укр. Томашпіль) — поселок городского типа, районный центр, центр поселкового совета, Томашпольского района, Винницкой области. В ХІХ — нач. ХХ ст. местечко Ямпольского уезда Подольской губернии.

Томашпольскому поселковому совету подчинен поселок Горышковское.

Поселок относится к историко-этнографическому региону Подолье.

Большая Советская Энциклопедия 1969 — 1978 гг.

Томашполь — посёлок городского типа, центр Томашпольского района Винницкой области УССР. Расположен в 19 км от железнодорожного узла Вапнярка (линии на Жмеринку, Зятковцы, Рудницу, Ямполь). Сахарный завод; предприятия лёгкой промышленности.

История городов и сел УССР 1972 год

Томашпіль — селище міського типу (з 1923 року). Розташований на східних І. відрогах Подільської височини, в долині річки Томашівки, що впадає і у Русаву. До Вінниці — 124 км, до залізничної станції Вапнярка — 19 км. Через селище проходить автодорога Вінниця—Ямпіль. Населення — 2100 чоловік.

Томашпіль — центр району, площа якого 779 кв. км, населення — 58 тис. чоловік, у т. ч. сільського — 48 400 чоловік. Густота населення — 72,6 чоловік на 1 кв. км. З 37 населених пунктів 2 є центрами селищних і 18 центрами сільських Рад. Район перетинає Одесько-Кишинівська залізниця. Є тут значні запаси вапняку, піску, каоліну. Грунти чорноземні опідзолені, суглинки опідзолені. В районі 20 колгоспів і 2 радгоспи, за якими закріплено 57 400 га землі: вони мають 558 тракторів, 358 комбайнів, 333 вантажні автомобілі.

У районі — 18 промислових підприємств, 99 магазинів, 37 ларків, 44 підприємства громадського харчування; 7 лікарень, протитуберкульозна лікарня, друга обласна психоневрологічна лікарня, 27 фельдшерсько-акушерських та 8 фельдшерських пунктів, 5 пологових будинків, 4 профілакторії; 31 школа, 1 технікум, 8 будинків культури, 25 сільських клубів, 38 бібліотек, 38 стаціонарних кіноустановок.

Перша письмова згадка про Томашпіль датується 1616 роком. Природні умови та родючі землі сприяли швидкому зростанню кількості жителів поселення. У 1629 році тут було вже 419 дворів. Володарі Томашполя часто змінювалися, що призводило до посилення гноблення його жителів. Це було причиною частих виступів селян проти гнобителів.

Томашпільці брали активну участь у визвольній війні 1648—1654 рр. В липні 1648 року загін М. Кривоноса при підтримці місцевого населення визволив Томашпіль, який увійшов до Ямпільської сотні Брацлавського полку.

Після Андрусівського перемир’я Томашпіль залишався під владою Польщі. Грабіжницький напад і загарбання на 27 років турками Поділля 1672 року дорого коштувало і Томашполю. Турки зруйнували село, а більшість його жителів забрали в неволю.

Спустошливі напади турків і татар, жорстока експлуатація, до якої вдавалася польська шляхта, призводили до занепаду села. За 220 років в Томашполі кількість дворів збільшилася всього на 45. Селяни, шукаючи порятунку, тікали на Лівобережну Україну.

Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережною в складі Росії Томашпіль включено до Ямпільського повіту Подільської губернії.

Напередодні скасування кріпацтва більшість селян не мала землі. Не вистачало у них тягла й реманенту. На тисячу селян припадало лише 609 десятин. Обробляли землю бідняки примітивними знаряддями, тому врожаї були низькими. Середній урожай на той час становив: жита — 10 пудів з десятини, пшениці — 7 пудів.

Шукаючи додаткових засобів до існування, значна частина населення займалась ремеслом, торгівлею. У 1852 році в Томашполі нараховувалось 77 ремісників (ковалі, шевці, кравці та ін.), які виробляли продукції на 1140 крб. Частина селян працювала на винокурному заводі, який належав поміщиці Браницькій.

Незадоволені умовами земельної реформи 1861 року, селяни піднімалися на боротьбу. Томашпільці рішуче відмовилися підписати тоді уставну грамоту. Щоб придушити виступ селян, до Томашполя ввели батальйон Мінського піхотного полку.

Однак виступи не припинялися. Селяни вдруге відмовилися підписати уставну грамоту. 1862 року знов сюди направили батальйон солдатів. Дванадцять чоловік було жорстоко покарано.

Скасування кріпацтва сприяло дальшому розвиткові промисловості й торгівлі. 1873 року в Томашполі поміщики збудували цукровий завод. Селяни, обділені землею, шукали тут заробітку й остаточно поривали з сільським господарством. Через 6 років на заводі працювало близько 400 робітників. За свою важку працю вони одержували по 4—5 крб. на місяць, жили у напівзруйнованих дерев’яних бараках. Ніякої охорони праці не існувало, нещасні випадки часто закінчувалися не лише каліцтвом, а й смертю робітника. З 1883 року в Томашполі почали діяти цегельний і винокурний заводи та два водяні млини. Наприкінці XIX ст. дали продукцію два миловарні заводи, став до ладу паровий млин. Кожні два тижні відбувалися ярмарки. З пожвавленням торгівлі й розвитком промисловості повітова управа почала ремонт грунтових доріг, які з’єднували Томашпіль з навколишніми повітами. Зростало населення. За півстоліття воно збільшилось майже в 4 рази і 1908 року перевищило 8 тис. чоловік.

Непосильна праця, тяжкі умови життя породжували ненависть трудящих до самодержавства, поміщиків і капіталістів. Про гостроту класових протиріч свідчать події, які відбулися в Томашполі й сусідніх селах у період першої російської революції. 30 листопада 1905 року на стінах будинку Томашпільського цукрового заводу було розклеєно відозви до робітників із закликом негайно застрайкувати, вимагати збільшення зарплати і зменшення кількості робочих годин. Того ж дня робітники почали страйк. Вони домоглися збільшення зарплати на 10 коп. У день.

Трудящі Томашполя зазнавали не лише соціального гноблення, їх позбавляли найнеобхіднішого — освіти. Майже все населення лишалося неписьменним. На весь Томашпіль працювало невелике однокласне училище. А тим часом тут було 2 православні церкви, костьол, синагога, 4 молитовні будинки.

Ніхто не дбав про медичне обслуговування трудящих. З 1856 року в Томашполі працював один приватний лікар. Лише на початку XX ст. в селі відкрили невелику лікарню й амбулаторію. Та їх послугами могли користуватися заможні люди. Коли 1914 року в Ямпільському повіті спалахнула епідемія холери, перші ознаки її зареєстрували саме в Томашполі. З 25 вересня по 18 жовтня зареєстровано було 20 хворих, з яких більшість померла.

Імперіалістична війна принесла трудящим Томашполя багато страждань і злигоднів. Значно погіршало їх становище, зросла дорожнеча. Все це ще більше посилило революційні настрої робітників, наймитів, селян. Особливо активізувалися трудящі, коли дійшла звістка про перемогу Лютневої революції.

У березні 1917 року наймити і робітники роззброїли пристава і 25 стражників Томашполя. На підприємствах почали створюватись профспілки. Завком цукрового заводу у квітні 1917 року прийняв рішення — запровадити восьмигодинний робочий день та оплату за надурочні години в подвійному розмірі. У травні робітники й службовці томашпільських поміщицьких маєтків затвердили резолюцію, в якій йшлося про введення 8-годинного робочого дня і підвищення зарплати на 50 проц. Представники профспілки томашпільських цукровиків взяли участь у створенні повітового комітету профспілки.

На боротьбу за свої права, за землю піднялися й селяни волості. У жовтні подільський губернський комісар Тимчасового уряду зазначав, що в Томашпільській волості тривають заколоти, громлять гуральні й цукрові заводи, палять економії, знищують запаси хліба, фураж і худобу.

Дізнавшись про перемогу Жовтневої революції, трудящі Томашполя на мітингу вітали Радянську владу й висловили підтримку політиці більшовицької партії. Після вигнання загонів Центральної ради було проголошено Радянську владу. В лютому 1918 року розпочала роботу Рада робітничих, селянських і солдатських депутатів.

Однак плани мирного будівництва порушила іноземна інтервенція і громадянська війна. Наприкінці лютого Томашпіль окупували австро-німецькі війська. Окупанти відновили буржуазно-поміщицькі порядки, грабували населення, накладали на нього великі контрибуції, розорили Томашпільський цукровий завод й вивезли понад 1200 мішків цукру.

Жителі Томашполя чинили опір окупантам. До партизанського загону Ф. Ю. Криворучка входили робітники й селяни з Томашполя та навколишніх сіл. Загін двічі з боями захоплював Томашпіль. Окупанти й гетьманці ув’язнювали жителів за зв’язок з партизанами. Комісія, яка вербувала солдатів до гетьманської армії, повідомляла, що в Томашполі і довкола населення їй і австро-німецьким окупантам не довіряє, а більшовиків вважає за своїх братів. Виступи трудящих ще більше активізувалися під час вигнання інтервентів у 1918 році та боротьби проти націоналістів. В липні 1919 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського з допомогою населення визволила Томашпіль.

Навесні 1920 року війська буржуазно-поміщицької Польщі вчинили збройний напад на Країну Рад і окупували Томашпіль. Проти нових загарбників у селах спалахували повстання. Одне з таких повстань було в Томашполі. Воно почалося в середині червня. Загони Червоної Армії, що прибули сюди 17 червня, допомогли трудящим визволити Томашпіль від польських інтервентів.

Почало відновлюватися мирне життя. Розгорнули роботу волосний ревком (голова А. І. Савуляка) і місцевий ревком на чолі з С. О. Тихоновим, робітником Томашпільської економії. Ревкоми організували допомогу Червоній Армії продовольством, одягом, налагоджувався громадський порядок у Томашполі. Треба було відбудувати зруйновані підприємства, налагодити роботу шкіл, лікарні.

Нормалізувати життя заважали банди. На боротьбу проти куркульського бандитизму піднялися всі трудящі. Активну участь взяли й комсомольці. Спілка комуністичної молоді в Томашполі утворилася в 1920 році. В боротьбі проти бандитів загинув у селі Бабчинцях секретар повіткому комсомолу О. Дубчак, 20 бійців продзагону та кілька комсомольців. Всіх їх поховано в братській могилі на території цукрового заводу.

Відбудовуючи нове життя, комсомольці взяли шефство над селами волості, де організували хати-читальні, проводили роботу серед допризовників, розгортали антирелігійну пропаганду, забезпечували селян літературою. Значну допомогу подали томашпільці голодуючим. Комітет допомоги зібрав для них багато хліба та інших продуктів і грошей.

1922 року в Томашполі дала струм електростанція, а наступного року запрацював цукровий завод.

Відбувалися зміни і в сільському господарстві. У розвитку колективних форм господарювання на селі відіграв чималу роль комітет незаможних селян (голова І. О. Храновський). За один 1923 рік у Томашполі створюються сільськогосподарські артілі: «Культура», «Цвіт». Крім того, виникають сільськогосподарські кредитні кооперативні товариства «Самодопомога» й «Трактор». Згодом засновано артіль «Оратай».

Того року за новим адміністративним поділом Томашпіль стає центром ново-створеного однойменного району. Відтоді значно пожвавішало господарське, громадське й культурне життя. Радісною подією для трудящих Томашполя був приїзд у 1924 році всеукраїнського старости Г. І. Петровського. Виступаючи перед робітниками цукрового заводу, Григорій Іванович відзначив активність робітників і всіх трудящих району у відбудові й дальшому розвитку господарства, роз’яснив завдання, які треба виконати, й побажав успіху. Це сприяло піднесенню активності всіх трудящих.

Тривожно зустріли томашпільці звістку про серйозну хворобу В. І. Леніна. Вони надіслали телеграму з побажанням Іллічу швидкого одужання. Коли ж Ленін помер, за ленінським призовом до партії вступило 10 кращих робітників цукрового заводу Томашполя. За рішенням бюро Томашпільського комуністичного осередку від 28 січня 1924 року в селищі поруч з клубом цукрового заводу було встановлено погруддя В. І. Леніна.

В ці роки багато робилося для поліпшення охорони здоров’я. Розгорнула діяльність спеціальна медична комісія допомоги інвалідам і хворим. Відкрилися поліклініка, 2 аптеки, зуболікарський кабінет.

Водночас з відбудовою зруйнованого господарства налагоджувалося громадське й культурне життя. В Томашполі працювала секція губкомісії, що мала виявляти й зберігати культурні цінності. Відкрилося кілька культурних закладів. На 1 жовтня 1926 року в Томашполі налічувалося 2 клуби, народний будинок, кінотеатр, бібліотека. У двох трудових семирічках навчалися всі діти шкільного віку, в школах і гуртках лікнепу оволодівали грамотою неписьменні. Крім того, в селищі відкрили 3 радпартшколи, де готувалися працівники партійних і радянських установ району.

Про перші успіхи сільськогосподарських артілей того часу свідчила районна виставка, яка відкрилась у Томашполі 26 вересня 1926 року. На ній були представлені відділи: рільництво, садівництво, бджільництво, городництво, механічний, ветеринарний та скотарство. Демонструвалися досягнення індивідуальних сільських господарств, а найбільше — колективів. Виставка стала своєрідною школою сільського господарства й дала багато користі для селян1, які з кожним роком переконувалися в перевагах колективного господарства.

Артілі зростали й міцніли. Дві з них — «Культура» і «Цвіт» об’єдналися в одну під назвою «Культсвіт». У січні 1929 року колективи «Оратай» і «Культсвіт» злились в одну сільськогосподарську артіль «Гігант».

Чимало труднощів довелося перебороти молодому колгоспу. Часто не вистачало найпотрібнішого. Ворожі елементи намагалися перешкодити утвердженню колгоспного ладу. Вони отруювали худобу, псували реманент, викошували посіви, агітували бідняків залишити колгосп, тероризували активістів. Допомогу колгоспу в організаційному й господарському зміцненні подавали МТС та її політвідділ. Матеріально-технічну допомогу колгоспи Томашполя й навколишніх сіл діставали від машинно-кінної станції, створеної при цукровому заводі.

Комсомольці колгоспу були першими зачинателями змагання за ударну працю. Кращих ударників призначали ланковими та бригадирами.

В роки довоєнних п’ятирічок відчутні зміни сталися на Томашпільському цукровому заводі. 1934 року почалася його повна реконструкція, завдяки чому потужність підприємства зросла до 1936 року на третину. В останньому передвоєнному році завод давав продукції майже на 3 млн. крб. На підприємстві широко розгорнулося соціалістичне змагання між бригадами й окремими робітниками. В соціалістичне змагання включилися робітники й інших підприємств селища.

Подією в житті робітників підприємств стало запровадження трудових книжок. Першу книжку урочисто вручили токареві цукрового заводу Д. П. Сарнецькому, який пропрацював на підприємстві 43 роки. В книжці відзначалася його зразкова стахановська робота. В липні 1936 року Томашпіль і села району вдруге відвідав голова ВУЦВК Г. І. Петровський. Трудівники району розповіли йому про соціалістичні перетворення й свої досягнення в господарському й культурному житті. За високі виробничі успіхи тракторист МТС Д. М. Ситник був нагороджений орденом «Знак Пошани», а 16 трактористів і механізаторів МТС та 6 робітників цукрового заводу стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки 1939 року.

За роки передвоєнних п’ятирічок успішно здійснювалося й культурне будівництво в Томашполі. Асигнування на розвиток народної освіти в районі становили майже 3 млн. крб., на охорону здоров’я — перевищили 730 тис. крб. У Томашполі й селах району з’являлася нова радянська інтелігенція. Вчителів, спеціалістів сільського господарства з вищою освітою, інженерно-технічних працівників, лікарів і середнього медперсоналу працювало близько 250 чоловік. З 1930 року в районі почала виходити газета «Колективіст Томашпільщини».

Трудящі Томашполя гаряче підтримали справедливу боротьбу іспанського народу проти фашизму. Проводили збір коштів на допомогу жінкам і дітям республіканської Іспанії.

Дальшому розвиткові господарства, культури, поліпшенню добробуту людей перешкодила війна. 20 липня німецько-фашистські загарбники захопили Томашпіль. Сотні радянських громадян зазнали переслідувань і знущань. Східна частина Томашполя була загороджена колючим дротом, за її межі населення не мало права виходити. Там фашисти розстріляли багато мирних жителів.

Незважаючи на кривавий терор, трудящі селища не припиняли боротьби з окупантами. На початку 1942 року за завданням підпільного РК КП(б)У в районі було створено дві підпільні групи з центрами в селах Вапнярці й Рожнятівці, з якими підтримували зв’язок й жителі селища. Роботу груп скеровували комуністи П. М. Воронюк, П. С. Редько, Г. К. Чорненький. Підпільники розповсюджували зведення Радянського інформбюро, випускали листівки, в яких розповідали про бої на фронтах і закликали до боротьби з окупантами, здійснювали диверсійні акти, перешкоджали вивозити награбоване майно. На початку 1944 року томашпільці допомагали народним месникам Вінницького партизанського з’єднання ім. Леніна, яке здійснювало рейд через територію району, зброєю, продовольством, одягом.

16 березня 1944 року війська 2-го Українського фронту визволили Томашпіль. На фронтах Великої Вітчизняної війни брали участь 653 томашпільчан, з них 139 відзначені урядовими нагородами. Трудящі пишаються своїм земляком Героєм Радянського Союзу С. П. Сельським. Цього високого звання удостоєно його за форсування Дунаю. 313 томашпільчан віддали своє життя за свободу Батьківщини.

Окупанти завдали селищу великої матеріальної шкоди. Зруйнували цукровий завод, МТС. Місцева промисловість була повністю паралізована. В колгоспах Томашполя й селах не лишилося сільськогосподарського інвентаря. Загарбники знищили й вивезли з району 208 тракторів, 40 комбайнів, 86 тракторних сівалок, 140 кінних сівалок, 150 тракторних плугів; зруйнували тваринницькі ферми, вивезли й знищили 4295 коней, 6108 голів великої рогатої худоби, 5465 свиней, 4500 овець. Були зруйновані всі школи, не працював жодний медичний заклад. Не вистачало робочої сили.

Але час не ждав: жінки, підлітки, старики приступили до роботи. Весь тягар відбудови зруйнованого господарства в перші роки ліг на їх плечі.

Невдовзі відновили діяльність селищна Рада депутатів трудящих, партійна і комсомольська організації. З ініціативи комсомольців створювалися молодіжні бригади для ремонту цукрового заводу, відбудови залізниці, колгоспів, радгоспу.

З допомогою держави в 1944 році стали до ладу цукровий завод, електростанція та кілька промислових артілей. Трудящі району відбудували зруйновані шосе й мости.

З часу визволення Томашполя ідо завершення війни жителі селища й сіл району зібрали на танкові колони і в фонд Червоної Армії 740 тис. крб., відправили на фронт кілька тисяч посилок, організували допомогу інвалідам Вітчизняної війни, сім’ям військовослужбовців.

Ще йшла війна, а вже впорядковувались вулиці, оселі, сквери, відкрилися бібліотеки, школи, лікарні, клуб, кінотеатр, районна друкарня.

Набирав темпів цукровий завод. За сезон 1949—1950 рр. він дав понад план близько 40 тис. пудів цукру, виконав річний план на 107 проц. і при цьому зекономив 100 тонн палива. Комуністи заводу, яких налічувалося 40 чоловік, вели перед на виробництві. Ударна праця робітників була високо оцінена партією і урядом. Групу передовиків заводу й радгоспу нагородили орденами й медалями. Механік 3. Д. Мойсеєв удостоєний ордена Леніна. Добре працювали промартілі «Перемога», «Більшовик», «Художник», їх продукція йшла на задоволення потреб трудящих району.

Для налагодження роботи колгоспів райком КП(б)У і селищна Рада відрядили 82 чоловіка партійно-радянського активу і спеціалістів сільського господарства, з яких 13 обрали секретарями партійних організацій і головами правлінь колгоспів.

Місцевий колгосп у квітні 1961 року перетворено на відділок радгоспу.

Трудівники Томашполя багато уваги приділили організації матеріальної допомоги інвалідам. На кінець четвертої п’ятирічки в селищі спорудили 7 будинків для інвалідів Вітчизняної війни, відремонтували житла сім’ям загиблих воїнів.

Хлібороби й робітники Томашполя включилися у змагання за звання бригади та ударників комуністичної праці. Артіль «Більшовик» стала ініціатором боротьби за зниження собівартості продукції. Колектив круп’яного заводу здобув перемогу у змаганні з Сорочанським млинкомбінатом.

Змінив своє обличчя Томашпіль за 1950—1970 рр.

Збудовано новий хлібозавод, його потужність 25—30 тонн на добу.

Здійснено генеральну реконструкцію цукрового заводу. Раніше в сокоочисному цеху працювало 6 чоловік за зміну, а тепер всім процесом керують 2 робітники. У продуктовому цеху запроваджено сушилки, на кагатному полі — буртоукладчики. Працює газова піч, нова бурякомийка, завдяки чому виробнича потужність заводу порівняно з довоєнним часом зросла у 2 рази. У жовтні 1970 року підприємство переробило 12,6 тис. цнт сировини на добу, перевершивши проектну потужність. За восьму п’ятирічку вироблено понад план 20 тис. 100 цнт цукру.

Колектив цукрокомбінату посідає одне з перших місць у районі в соціалістичному змаганні. Почесного звання ударників комуністичної праці удостоєно 7 бригад і 52 передових робітника.

Реорганізовано промислову кооперацію «Перемога». Вона стала державним підприємством. Зведено нові фабричні корпуси меблевої фабрики. Відкрито шпалерно-фанерний цех, камеру для сушки деревини, приміщення механоскладального цеху. Основні виробничі процеси механізовано. Продукція її йде до Запорізької, Херсонської, Миколаївської та інших областей України.

Багато чудових людей працює на цьому підприємстві. Склалися робітничі династії. Такими є чотири брати Юрченки — Костянтин, Борис, Петро, Юрій. Вони стали ініціаторами соціалістичного змагання за почесне право називатись колективом ім. 50-річчя Радянської влади. Ф. М. Хмелевський працював на заводі слюсарем, а його син Василь — головний інженер заводу, Олександр — завідуючий майстернями, а Дмитро — директор Соколівського цукрового заводу.

Виросли в Томашполі нові підприємства. Одним з них є цегельний завод, який дає за рік близько 2 млн. 500 тис. штук цегли. В Томашполі розміщене відділення «Сільгосптехніки». Його колектив план восьмої п’ятирічки виконав за чотири роки. Раціоналізатори цього підприємства внесли близько 60 пропозицій, які дали прибутку майже на 30 тис. карбованців. Всього в Томашполі працює 9 промислових підприємств.

За досягнуті успіхи в соціалістичному змаганні на честь Ленінського ювілею, сумлінну працю й активну громадсько-політичну діяльність на Дошку пошани занесено М. І. Дубова, робітника райпромкомбінату, С. І. Олійника, шофера «Міжколгоспбуду», в Ленінську Книгу трудової слави — В. Г. Богачука, слюсаря цукрозаводу, 3. Ф. Дністровську, медсестру, Є. А. Забуранну, завідуючу дитячою бібліотекою, а 459 трудящих Томашполя нагороджено ювілейними медалями.

З 1963 до кінця 1966 року Томашпільський район, у зв’язку з адміністративними змінами, був розформований, а з 8 грудня того ж року Томашпіль став знов центром району. Змінювався загальний вигляд селища. Широко розгорталося будівництво. Виросли житлові будинки, зведено кінотеатр, кілька магазинів, з’явилася нова автобусна станція. Ряд вулиць вимощено гранітом і покрито асфальтом, прокладено водопровід, тротуари. З’явились нові вулиці. Селище повністю електрифіковано, в центрі є денне освітлення.

Трудящі селища гідно зустріли XXIV з’їзд КПРС та XXIV з’їзд КП України. Всі підприємства Томашполя достроково виконали свої виробничі завдання першого кварталу 1971 року. На XXIV з’їзд КП України комуністи Томашполя послали своїми делегатами М. В. Полотняного — шофера автопідприємства та В. Н. Трегуба — секретаря РК КП України. Виконуючи рішення з’їздів партії, колективи автопідприємства, маслозаводу та інші річні виробничі плани завершили достроково. У цьому основна роль належить комуністам і комсомольцям. В селищі на виробництві зайнято 440 комуністів та близько 500 комсомольців.

Добре організовано в Томашполі охорону здоров’я. Збудовано лікарню, пологовий будинок. Лікарня розрахована на 100 ліжок, тут впроваджуються передові методи лікування. Працює ще медпункт цукрового заводу, жіноча й дитяча консультації. В медичних установах селища — понад 50 лікарів та 247 чоловік середнього медперсоналу.

Широкого розвитку набула освіта й культура в селищі. Понад тисяча дітей навчається в середній школі, де є навчальні кабінети, спортзал, 3 майстерні. Книжковий фонд шкільної бібліотеки перевищує 5600 книжок. Велику допомогу школі в організації позакласної роботи подає будинок піонерів, де працюють гуртки художньої самодіяльності, юних техніків, автомобілістів. З стін її вийшли Герой Радянського Союзу підполковник С. П. Сельський, генерал-майор Ф. І. Олійник. У вечірній школі здобуває середню освіту працююча молодь. Колектив учителів, крім навчально-виховної, веде й громадську роботу.

Красується в селищі чудовий будинок культури. Молодь виявляє свої таланти в 17 гуртках (хореографічному, драматичному, інструментальному, фотоаматорів та інших), які об’єднують близько 400 чоловік. При будинку культури створена агітбригада, що нараховує близько 20 учасників художньої самодіяльності.

Будинок культури є центром всебічного виховання молоді. Близько 60 чоловік зайняті в музичній студії. Багато молоді відвідує студію образотворчого мистецтва, їх твори часто експонуються на районних та обласних виставках.

Популярністю користуються бібліотеки. Районна бібліотека для дорослих має книжковий фонд 24 тис. примірників, бібліотека для дітей — 15 тис. Кількість читачів в них понад 3 тис. чоловік. Бібліотеки є в школах, при клубі цукрового заводу та на інших підприємствах. Багато робітників і службовців мають свої власні бібліотеки. Давно не новинкою є для жителів селища телевізори й радіоприймачі.

Широко розгорнуто лекційну пропаганду. В Томашполі працюють 5 первинних організацій товариства «Знання», в яких нараховується 116 членів. У 1970 році вони прочитали понад 1300 лекцій. Активну роль у господарському, громадському, культурному житті селища відіграють профспілки та комсомол. На підприємствах, в установах і закладах вони об’єднують по кілька сот чоловік. Члени комсомолу та профспілки — це передовики виробництва у соцзмаганні за комуністичну працю, у громадському житті.

Активну роль у громадському житті селища відіграють депутати Рад. 13 червня 1971 року мешканці Томашполя обрали до обласної й селищної Рад своїх кращих виробничників. До обласної Ради обрано апаратника цукрового заводу Ф. Ф. Мороза. В числі депутатів селищної Ради — передовики підприємства — токар О. М. Мошняга та робітниця Г. Є. Зелена, робітниця хлібозаводу Л. С. Осипенко, слюсар автопідприємства В. Ю. Квятківський. Всього обрано 75 депутатів, з них 38 комуністів, 33 жінки, 55 робітників.

Нова соціалістична дійсність породжує нові звичаї і обряди — комсомольські весілля, урочисту реєстрацію шлюбу, новонароджених. Входять у побут такі народні свята, як проводи зими, новорічні щедрівки, зустрічі весни, урочисті проводи в Радянську Армію призовників. Стало традицією поздоровляти з Новим роком кращих виробничників. Спеціально обладнується троє саней, запряжених кіньми, прикрашених по-святковому. На передніх санях сідає дід Мороз із Снігуронькою, на інших —молодь. Трійки з дзвониками роз’їжджають селищем, поздоровляють передовиків виробництва, вручають подарунки.

Жителі Томашполя свято бережуть пам’ять про творця першої Радянської держави В. І. Леніна. В селищі споруджено новий пам’ятник вождеві, замість зруйнованого фашистами, біля його підніжжя завжди вінки, квіти. Вшановуючи пам’ять тих, що загинули в боротьбі за торжество влади Рад, відкрили пам’ятник комсомольцям 20-х років та пам’ятник жителям Томашполя, які полягли, захищаючи Батьківщину від фашистів.

У найближчі роки Томашпіль набуде нового вигляду. Вже на початку дев’ятої п’ятирічки завершено будівництво ряду житлових будинків, дитячої консультації, кінотеатру, насінницької лабораторії, дитячого комбінату на цукровому заводі, нової середньої школи. Розпочато будівництво приміщення селищної Ради, дитячого комбінату в селищі, двох багатоквартирних будинків, швейного цеху, інкубаторної станції, ветеринарної лікарні тощо.

В роки дев’ятої п’ятирічки у Томашполі заплановано спорудити новий машинний зал на цукровому заводі, звести приміщення районної лікарні на 210 ліжок, готель, гастроном, кафе-ресторан, чотири багатоквартирні й кілька адміністративних будинків, здійснити дальше озеленення й упорядкування вулиць.

Соціалістичні принципи нового життя міцно ввійшли у свідомість і побут жителів Томашполя — активних будівників комуністичного суспільства.

Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона 1890 — 1907 гг.

Томашполь — местечко Подольской губернии, Ямпольского уезда, в 40 верстах от уездного города, в 16 верстах от станции Юрковка Юго-Западных железных дорог, при реке Сусаве. Многократно подвергалось разорению. 1947 жителей; 2 православных церкви и 1 католическая, синагога, много лавок, несколько водяных мельниц, 2 винокуренных, кирпичный и свеклосахарный заводы.

Перечень метрических книг по местечку Томашполь хранящихся в ГАВиО

1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Троїцька церква м-ка Томашпіль Ямпільського повіту Подільської губернії
4. м-ко Томашпіль
5. Народження: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
6. Шлюб: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
7.
8. Смерть: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
9.
10. Сповідальні відомості: 1812: ф.800, оп.1, спр.16;

1. Подільська губернія
2. Подільська єпархія
3. Свято-Успенська церква м-ка Томашпіль Ямпільського повіту Подільської губернії
4. м-ко Томашпіль
5. Народження: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
6. Шлюб: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
7.
8. Смерть: 1848: ф.800, оп.1, спр.8а;
9.
10. Сповідальні відомості: 1812: ф.800, оп.1, спр.16;

1. Подільська губернія
2. Ямпільський деканат
3. Римсько-католицька церква Пресвятої Богородиці Шкаплерної м-ка Томашпіль Ямпільського повіту Подільської губернії
4. м-ко Томашпіль, сс. Антонівка, ст. Вапнярка, Вила-Ярузькі, Гнатків, Голово-Русава, Горишківка, Ельжбетівка, Жолоби, Ізабелине, Кислицьке, Колоденка, Комаргород, Ксьондзівка, Липівка,Людвиківка, Олександрівка, Отченашівка, Пеньківка-Томашпільська, Ракова, Рожнятівка, Русава-Велика, Русава-Мала, Юрківці, Яришівка та ін.
5. Народження: 1845: ф.737, оп.1, спр.130; 1872: ф.712, оп.1, спр.1; 1874: ф.712, оп.1, спр.2; 1875: ф.712, оп.1, спр.3; 1876: ф.904, оп.10,спр.1; 1877: ф.904, оп.10, спр.2; 1878: ф.712, оп.1, спр.4; 1881: ф.904,оп.10, спр.3; 1882: ф.904, оп.10, спр.4; 1883: ф.904, оп.10, спр.5; 1884: ф.904, оп.10, спр.6; 1885: ф.904, оп.10, спр.7; 1886: ф.904, оп.10,спр.8; 1887: ф.904, оп.10, спр.9; 1888: ф.904, оп.10, спр.10; 1889: ф.904, оп.10, спр.11; 1891: ф.904, оп.10, спр.12; 1892: ф.904, оп.10,спр.13; 1893: ф.904, оп.10, спр.14; 1894: ф.904, оп.10, спр.15; 1895: ф.904, оп.10, спр.16; 1897: ф.904, оп.10, спр.17; 1898: ф.904, оп.10,спр.18; 1899: ф.904, оп.10, спр.19; 1900: ф.904, оп.10, спр.20; 1901: ф.904, оп.10, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.4; 1903: ф.904, оп.11,спр.9; 1905: ф.904, оп.11, спр.18; 1906: ф.904, оп.11, спр.23; 1907: ф.904, оп.11, спр.28; 1908: ф.904, оп.11, спр.33; 1909: ф.904, оп.11,спр.38; 1910: ф.904,оп.11, спр.43; 1911: ф.904, оп.11, спр.48; 1912: ф.904, оп.11, спр.53; 1913: ф.904, оп.11, спр.57; 1914: ф.904, оп.11,спр.62; 1915: ф.904, оп.11, спр.67; 1916: ф.904, оп.11, спр.72; 1917: ф.904, оп.11, спр.75;
6. Шлюб: 1845: ф.737, оп.1, спр.130; 1872: ф.712, оп.1, спр.1; 1874: ф.712, оп.1, спр.2; 1875: ф.712, оп.1, спр.3; 1876: ф.904, оп.10, спр.1; 1877: ф.904, оп.10, спр.2; 1878: ф.712, оп.1, спр.4; 1881: ф.904, оп.10,спр.3; 1882: ф.904, оп.10, спр.4; 1883: ф.904, оп.10, спр.5; 1884: ф.904, оп.10, спр.6; 1885: ф.904, оп.10, спр.7; 1886: ф.904, оп.10,спр.8; 1887: ф.904, оп.10, спр.9; 1888: ф.904, оп.10, спр.10; 1889: ф.904, оп.10, спр.11; 1891: ф.904, оп.10, спр.12; 1892: ф.904, оп.10,спр.13; 1893: ф.904, оп.10, спр.14; 1894: ф.904, оп.10, спр.15; 1895: ф.904, оп.10, спр.16; 1897: ф.904, оп.10, спр.17; 1898: ф.904, оп.10,спр.18; 1899: ф.904, оп.10, спр.19; 1900: ф.904, оп.10, спр.20; 1901: ф.904, оп.10, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.4; 1903: ф.904, оп.11,спр.9; 1905: ф.904, оп.11, спр.18; 1906: ф.904, оп.11, спр.23; 1907: ф.904, оп.11, спр.28; 1908: ф.904, оп.11, спр.33; 1909: ф.904, оп.11,спр.38; 1910: ф.904,оп.11, спр.43; 1911: ф.904, оп.11, спр.48; 1912: ф.904, оп.11, спр.53; 1913: ф.904, оп.11, спр.57; 1914: ф.904, оп.11,спр.62; 1915: ф.904, оп.11, спр.67; 1916: ф.904, оп.11, спр.72; 1917: ф.904, оп.11, спр.75;
7. –
8. Смерть: 1845: ф.737, оп.1, спр.130; 1872: ф.712, оп.1, спр.1; 1874: ф.712, оп.1, спр.2; 1875: ф.712, оп.1, спр.3; 1876: ф.904, оп.10, спр.1; 1877: ф.904, оп.10, спр.2; 1878: ф.712, оп.1, спр.4; 1881: ф.904, оп.10,спр.3; 1882: ф.904, оп.10, спр.4; 1883: ф.904, оп.10, спр.5; 1884: ф.904, оп.10, спр.6; 1885: ф.904, оп.10, спр.7; 1886: ф.904, оп.10,спр.8; 1887: ф.904, оп.10, спр.9; 1888: ф.904, оп.10, спр.10; 1889: ф.904, оп.10, спр.11; 1891: ф.904, оп.10, спр.12; 1892: ф.904, оп.10,спр.13; 1893: ф.904, оп.10, спр.14; 1894: ф.904, оп.10, спр.15; 1895: ф.904, оп.10, спр.16; 1897: ф.904, оп.10, спр.17; 1898: ф.904, оп.10,спр.18; 1899: ф.904, оп.10, спр.19; 1900: ф.904, оп.10, спр.20; 1901: ф.904, оп.10, спр.21; 1902: ф.904, оп.11, спр.4; 1903: ф.904, оп.11,спр.9; 1905: ф.904, оп.11, спр.18; 1906: ф.904, оп.11, спр.23; 1907: ф.904, оп.11, спр.28; 1908: ф.904, оп.11, спр.33; 1909: ф.904, оп.11,спр.38; 1910: ф.904,оп.11, спр.43; 1911: ф.904, оп.11, спр.48; 1912: ф.904, оп.11, спр.53; 1913: ф.904, оп.11, спр.57; 1914: ф.904, оп.11,спр.62; 1915: ф.904, оп.11, спр.67; 1916: ф.904, оп.11, спр.72; 1917: ф.904, оп.11, спр.75;
9. Списки парафіян (ВКМ): 1887: кн. реєстру 11196, Д-956;
10. –

1. Подільська губернія
2. Томашпільський рабинат
3. Синагога м-ка Томашпіль Ямпільського повіту Подільської губернії
4. –
5. Народження: 1851-1853: ф.474, оп.1, спр.1247;
6. Шлюб: 1851-1853: ф.474, оп.1, спр.1247;
7. Розлучення: 1851-1853: ф.474, оп.1, спр.1247;
8. Смерть: 1851-1853: ф.474, оп.1, спр.1247;
9. –
10. —